4. Поняття та види порушень бюджетного законодавства

Одним із важливих завдань контролю є попередження бюджетних правопорушень, виправлення помилок в бюджетному процесі і відшко­дування збитків, які внаслідок правопорушень має держава, органи місцевого самоврядування і, як наслідок, населення країни.

Поняття бюджетного правопорушення встановлено у ст. 116 Бюд­жетного кодексу України.

Бюджетним правопорушенням визнається недотримання учас­ником бюджетного процесу встановленого законодавством порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету чи звіту про виконання бюджету.

Бюджетне правопорушення, як і інші порушення законодавства, мають такі ознаки:

• наявність діяння (дії або бездіяльності);

• негативна соціальна значущість діяння. Для бюджетних порушень це може бути шкода державним органам, наслідком якої будуть грошові збитки державі, соціальним групам, конкретним фізичним особам;

• протиправність, що виражається в порушенні норм бюджетного права;

• винність діяння;

• юридична відповідальність як наслідок діяння, що застосовуєть­ся до порушника.

Об’єктом бюджетного правопорушення є суспільні відносини, що складаються з приводу бюджетної діяльності, тобто діяльності щодо формування складу бюджетів, бюджетної системи, бюджетних повноважень, організації бюджетного процесу.

Ці відносини охороняються матеріальними та процесуальними нормами бюджетного права, і їх порушення спричиняє шкоду державі. За своєю структурою ці відносини характеризуються суб'єктом, тоб­то учасником бюджетної діяльності, об'єктом (предметом) відносин (гроші) та соціальними зв'язками, які складаються між учасниками бюджетної діяльності з приводу формування, використання, розподілу бюджетних коштів. Об’єктивна сторона бюджетного правопору­шення - це ознаки порушення та умови його скоєння, тобто будь-яке порушення вимог бюджетного законодавства.

Суб ’єктом бюджетного порушення є учасники бюджетного процесу, які повинні виконувати свої обов'язки згідно із законом, але порушують зобов'язання. До них належать юридичні особи, тобто ор­гани влади, органи контролю, бюджетні установи та фізичні особи, розпорядники бюджетних коштів, керівники державних органів влади та інші державні службовці, тобто фізичні та юридичні особи, які не виконують своїх функцій у бюджетній системі або недостатньо їх ви­конують і несуть юридичну відповідальність.

Суб’єктивна сторона бюджетного правопорушення - це винність у порушенні вимог законодавства.

З урахуванням загальнотеоретичних вимог юридичної науки та норм бюджетного права слід вказати на більш точне визначення бюджетного правопорушення - недотримання або невиконання учасниками бюджетного процесу встановлених бюджетним законо­давством порядку щодо організації та формування бюджетної системи і бюджетного процесу.

Більш доцільно розглянути види бюджетних правопорушень за окремими ознаками.

Залежно від об’єкта бюджетні правопорушення поділяють­ся на порушення щодо:

1) звітності;

2) бюджетних коштів;

3) нормативно-правових актів про бюджет.

До перших належать: несвоєчасне і неповне подання звітності про виконання бюджету, невиконання вимог щодо бухгалтерського об­ліку і складання звітності, включення недостовірних даних до бюд­жетних запитів, подання недостовірних звітів та інформації про вико­нання бюджетів, порушення встановлених термінів подання бюджет­них запитів або їх неподання та інші.

До другої групи належать: нецільове використання бюджетних коштів; недотримання порядку проведення операцій з бюджетними коштами, використання службовцем бюджетних коштів усупереч їх призначенню або в обсягах, що перевищують затверджені межі ви­датків; невиконання вимоги до пропорційного скорочення видатків бюджетів чи пропорційного фінансування видатків бюджетів усіх рівнів, ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових пла­тежів; включення до складу спеціального фонду бюджету надход­жень із джерел, не віднесених до таких Бюджетним кодексом Ук­раїни чи законом про Державний бюджет України; зарахування до­ходів бюджету на будь-які рахунки, крім єдиного казначейського рахунка (за винятком коштів, що отримуються установами України, які функціонують за кордоном), а також акумулювання їх на рахун­ках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету; зарахування доходів бюджету до іншого, ніж визначено Бюджетним кодексом України чи законом про Державний бюджет України, бюджету, в тому числі внаслідок здійснення поділу податків і зборів (обов’язкових платежів) та інших доходів між бюджетами з пору­шенням визначених розмірів; здійснення державних (місцевих) запо­зичень, надання державних (місцевих) гарантій з порушенням вимог Бюджетного кодексу України та інші.

До третьої групи бюджетних правопорушень відносяться: порушення розпорядниками бюджетних коштів вимог щодо прийнят­тя ними бюджетних зобов’язань; порушення термінів прийняття нор­мативно-правових актів про бюджет, порушення бюджетного плану­вання, видання нормативно-правових або розпорядчих актів усупереч встановленого законом порядку; прийняття рішень, що призвели до перевищення граничних обсягів державного (місцевого) боргу чи граничних обсягів надання державних (місцевих) гарантій; порушен­ня порядку або термінів подання, розгляду і затвердження кошторисів та інших документів, що застосовуються у процесі виконання бюд­жету, затвердження у кошторисах показників, не підтверджених роз­рахунками та економічними обґрунтуваннями; порушення порядку або термінів подання і затвердження паспортів бюджетних програм (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному про­цесі); порушення встановлених термінів доведення документів про обсяги бюджетних асигнувань до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня або одержувачів бюджетних коштів; порушення поряд­ку та термінів відкриття (закриття) рахунків в органах, що здійсню­ють казначейське обслуговування бюджетних коштів та інші.

Залежно від матеріальної шкоди та суспільної небезпеки ді­яння, які скоєні внаслідок бюджетного правопорушення, можливо роз­глядати як:

• бюджетні правопорушення;

• бюджетні злочини.

Предметом таких порушень або злочинів є бюджетні кошти, їх нецільове використання, тобто витрачання їх на цілі, що не відповіда­ють бюджетним призначенням.

Бюджетний злочин характеризується такими рисами:

• суб'єктом злочину є державні службовці в особі керівників та посадових осіб;

• регулюється кримінально-правовими нормами;

• здійснюється тільки в судовому порядку;

• визначається процесуальними особливостями;

• предметом злочину є кошти у великих (сума коштів у тисячу і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян) або в особливо великих розмірах (сума коштів, що в три тисячі і біль­ше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян).

Податки, збори, обов'язкові платежі є складовою частиною дохо­дів бюджетів, але вони регулюються нормами податкового права, як і відповідальність за їх несплату, і тому не належать до предмета бюд­жетного контролю.

Бюджетні правопорушення можливо також розглянути в залеж­ності від видів юридичної відповідальності, що встановлюється за їх скоєння. Це правопорушення, за які встановлюється фінансо­ва, або адміністративна, або кримінальна, або цивільно-право­ва відповідальність. Відповідальність залежить від виду бюджетно­го правопорушення, суб'єкта і об'єкта порушення.

Існують численні практичні приклади бюджетних порушень, але дуже мала кількість прикладів щодо притягнення до юридичної від­повідальності за порушення бюджетного законодавства.

Такі порушення, як недотримання порядку проведення операцій з бюджетними коштами, порушення порядку прийняття рішень про місцеві бюджети органами місцевого самоврядування, несвоєчасне подання звітності, недотримання термінів розгляду проектів бюдже­тів та інші, трапляються нерідко, але інститут бюджетної відпові­дальності не працює.

На це є декілька причин, одна з яких - незадовільний стан пра­вових підстав бюджетного контролю та відповідальності за порушен­ня бюджетного законодавства.