Фінансові санкції

Фінансово-правові санкції - це обов'язкові структурні елемен­ти норми фінансового права, що мають майновий характер, забезпе­чені примусовою силою держави, застосовуються у спеціальному процесуальному порядку уповноваженими на це державними органа­ми та їх посадовими особами у випадку невиконання або неналежного виконання (тобто у випадку вчинення фінансового правопорушення) суб'єктом фінансової діяльності - фізичною чи юридичною особою - вимог законодавства про мобілізацію, розподіл, використання центра­лізованих і децентралізованих фондів грошових коштів з метою від­шкодування недоотриманих бюджетом та позабюджетними фондами грошових коштів, а також покарання порушників.

Фінансові санкції в науці поділяють на два види: 1) штраф, що має функцією покарання за вчинене; 2) пеня, що має компенсаційний, відновлювальний характер.

Серед основних ознак фінансово-правових санкцій наступні: за­стосовуються у сфері фінансово-правового регулювання; мають влад­ний характер; формально визначені; накладаються уповноваженими законом органами державної влади; застосовуються у випадку пору­шення приписів фінансово-правових норм; застосовуються в судовому або позасудовому порядку; мають як каральний, так і правовідновлю- вальний характер; мають грошове вираження; вилучені кошти зарахо­вуються до державного грошового фонду; мають власні процесуальні норми; не можуть бути встановлені угодою сторін; фінансово-правові санкції є додатковим обтяженням майнового характеру; мають специ­фічний порядок провадження щодо їх застосування, строки давності та специфіку доказування (пеня та штраф застосовуються у безспірному або судовому порядку за результатами проведених податкових переві­рок, перевірок отримувачів та розпорядників бюджетних коштів) тощо.

Характерними рисами фінансово-правових санкцій є їхня фінансо­во-правова публічна природа (відмінність від цивільно-правових санк­цій) і виключно грошово-майновий характер, а в деяких випадках ком­пенсаційний характер, звернення на колективні прибутки суб'єкта гос­подарювання (в чому полягає відмінність від кримінально-правових і адміністративно-правових санкцій).

Виділяють наступні критерії класифікації фінансових санкцій:

1) залежно від видів фінансових правопорушень: податкові, валют­ні, банківські, за порушення грошово-касових операцій та у сфері за­гальнообов'язкового державного соціального страхування;

2) за суб'єктами, що їх застосовують: ті, що застосовуються су­дом, фіскальними органами, Національним банком України, фінансо­вою інспекцією, органами валютного регулювання і валютного контро­лю тощо;

3) залежно від різновидів нормативно-правових актів: такі, що міс­тяться в кодексах та законах України та в підзаконних актах;

4) залежно від визначеності розмірів покарання: абсолютно визна­чені (з чітким встановленням покарання - в неоподаткованих мініму­мах доходів громадян, гривнях) та відносно визначені (передбачають лише мінімальний та максимальний розмір);

5) з урахуванням способу призначення та пріоритету застосуван­ня: основні та додаткові;

6) за суб'єктами правопорушення: ті,що застосовуються до фізич­них та юридичних осіб;

7) ті, що застосовуються в судовому та позасудовому порядку;

8) залежно від способу охорони правовідносин: відновлювальні та каральні.

Правовідновлювальні фінансові санкції реалізуються задля усунення шкоди, заподіяної протиправними діяннями фінансовим інте­ресам держави, примусового виконання невиконаних фінансових обо­в'язків, а також відновлення порушених фіскальних (бюджетних) прав держави. Правовідновлювальною фінансовою санкцією є пеня. ЇЇ функція полягає у компенсуванні державі чи місцевому утворенню тих збитків, які вони несуть у зв'язку з несвоєчасною сплатою до відповідних бюджетів податків та інших обов'язкових платежів, несвоєчасним поверненням бюджетних коштів тощо. Пеня як фінан­сово-правова санкція є додатковим фінансовим обтяженням для правопорушника і відрізняється від пені як цивільно-правової санкції. Пеня як фінансова санкція не може встановлюватися угодою сторін, перераховується виключно в доход держав и чи місцевого утворення, її стягнення здійснюється у безспірному порядку уповноваженими державними органами.

Каральні (штрафні) санкції спрямовані на попередження фінан­сового правопорушення, а також на виправлення і перевиховання по­рушників фінансового законодавства. Вони встановлюються за фінан­сові правопорушення з метою покарання правопорушника, а також по­передження нових правопорушень. Штраф як фінансово-правова санк­ція на відміну від адміністративного не може бути замінений іншим стягненням, уповноважений орган на власний розсуд не може звільнити від накладення фінансового штрафу, виключається можливість стяг­нення і оскарження штрафу в порядку провадження у справах про адміністративні правопорушення і досить часто накладається разом зі стягненням недоїмки по податках та пені. На відміну від цивільно-пра­вового штрафу він накладається за фінансові правопорушення, сплачу­ється платником податків, отримувачем бюджетних кредитів за раху­нок прибутку і не може встановлюватися угодою сторін.

За загальним уявленням фінансова санкція є формою реагування держави на порушення фінансового законодавства і є зовнішнім мате­ріальним вираженням державно-владного примусу за здійснення фі­нансового правопорушення.

Фінансові санкції - це засоби державного примусу, передбачені фінансово-правовими нормами, що покладають на правопорушників додаткові обтягнення у вигляді впливу на їх фінансовий стан.

У Бюджетному кодексі України (далі - БК) передбачені заходи, що застосовуються до розпорядників та одержувачів бюджет­них коштів:

• призупинення бюджетних асигнувань (ст. 117 БК);

• зупинення операцій з бюджетними коштами (п. 2 ч. 1 ст. 118 БК);

• зменшення асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на суму коштів, що витрачені не за цільовим призначенням (ч. 1 ст. 119 БК);

• обов’язкове повернення коштів, отриманих у вигляді субвенції до відповідного бюджету (ч. 2 ст. 119 БК);

• призупинення дії рішення про місцевий бюджет протягом місяця з дня його прийняття з одночасним зверненням до суду (ст. 122 БК).

Ці заходи по суті є видами фінансово-правових санкцій, оскільки вони містять вказівки на невигідні для порушників Бюджетного ко­дексу України наслідки.

• застосовуються тільки за здійснене бюджетне правопорушення;

• встановлюються державою у фінансово-правових нормах, які є охоронними і містять фінансово-правові санкції;

• застосовуються до правопорушника суб’єктами, яким надане це право. Коло таких суб’єктів визначено Бюджетним кодексом України, а саме це: Міністерство фінансів України, Державна казначейська служба України, органи Державної фінансової інспекції України, місце­ві фінансові органи, голови виконавчих органів міських міст районного значення, селищних та сільських рад, головні розпорядники бюджет­них коштів;

• мають взаємозв’язок із заподіянням правопорушнику визначе­них негативних наслідків, тобто тягнуть для порушника приписів Бюд­жетного кодексу України визначені негативні наслідки: позбавлення матеріального (грошового) характеру ;

• реалізуються у процесуальній формі, що передбачена ст. 124 Бюджетного кодексу України.

Специфічними особливостями передбачених Бюджетним ко­дексом України санкцій (заходів) є:

• їх завданням є охорона прав та інтересів держави, і тому вони можуть бути визначені як правоохоронні санкції;

• мають односторонній характер. Ці заходи застосовуються упов­новаженою особою безпосередньо в позасудовому порядку і тому ма­ють оперативний характер;

• односторонній характер застосування уповноваженою особою цих санкцій (заходів) визначає і специфічний характер гарантій їх пра­вильного застосування;

• спричиняє невигідні наслідки для розпорядника або одержувача коштів;

• особливе призначення санкцій (заходів) у бюджетному процесі. Їх призначенням є спонукання розпорядника або одержувача бюджет­них коштів до належного виконання покладених на нього обов’язків;

• можуть застосовуватися по відношенню до установ та організа­цій, які підпорядковані відповідним органам державної виконавчої вла­ди і фінансуються за рахунок державного або місцевих бюджетів шляхом перерахування передбачених відповідними актами грошових сум цими ж уповноваженими органами.

Санкції визначені Бюджетним кодексом України, поділяють на дві групи:

1) санкції (заходи), які пов’язані з виконанням уповноваженою особою певних дій, наслідком яких не є прямий (безпосередній) вплив на фінансовий стан розпорядника або одержувача бюджетних коштів. Так, у ст. 117 БК передбачено призупинення бюджетних асигнувань у випадках: несвоєчасного і неповного подання звітності про виконання бюджету; невиконання вимог щодо бухгалтерського обліку, складання звітності та внутрішнього фінансового контролю за бюджетними кош­тами і недотримання встановленого порядку перерахування цих кош­тів; подання недостовірних звітів та інформації про виконання бюджету; порушення розпорядниками бюджетних коштів вимог щодо прийняття ними бюджетних зобов’язань; нецільового використання бюджетних коштів. У разі виявлення бюджетного правопорушення органи, уповно­важені ст. 118 БК, у межах своєї компетенції можуть зупинити операції з бюджетними коштами щодо тих розпорядників бюджетних коштів та одержувачів, яким вони довели відповідні бюджетні асигнування;

2) санкції, які пов’язані із прямим (безпосереднім) впливом на фінан­совий стан розпорядника або одержувача бюджетних коштів. Серед них виділяються санкції, що пов’язані із частковим впливом на фінансовий стан розпорядника бюджетних коштів, а саме у випадку нецільового ви­користання бюджетних коштів, тобто витрачання їх на цілі, що не відпо­відають бюджетним призначенням, встановленим законом про Держав­ний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, виділеним бюджетним асигнуванням чи кошторису. Уповноважений орган має пра­во на зменшення асигнувань розпорядникам на суму коштів, що витра­чені не за цільовим призначенням. Якщо ж має місце нецільове викорис­тання бюджетних коштів, отриманих у вигляді субвенції, то зазначені кошти підлягають обов’язковому поверненню до відповідного бюдже­ту, тобто застосовуються санкції, що мають на меті повний вплив на фінансовий стан розпорядника бюджетних коштів^[39].

Слід розглянути фінансові санкції за порушення податкового закон одавства.

Податковий борг (недоїмка) - податкове зобов’язання (з ураху­ванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахо­вана на суму такого податкового зобов’язання.

Пеня - плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податко­вого боргу (без урахування пені), що справляється з платника подат­ків у зв’язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов’язання.

Штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов’язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв’язку з пору­шенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Поряд із фінансово-правовими санкціями можуть застосовуватись адміністративні або кримінальні санкції, в залежності від суспільної шкідливості або суспільної небезпеки відповідно. Адміністративні санк­ції таких особливостей не мають. Застосування фінансово-правових санкцій тягне негативні для суб’єкта правопорушення наслідки не орга­нізаційного характеру, а тільки грошово-майнового тощо та має за мету, на відміну від адміністративних санкцій, не тільки покарання порушника фінансової дисципліни, але й компенсацію презумованої шкоди.

5.5.