Стаття 24. Відвід посадової особи адміністративного органу

1. Посадова особа адміністративного органу, яка розглядає справу, зо­бов’язана заявити про самовідвід, якщо вона має або може мати особисту, пря­му чи опосередковану заінтересованість у вирішенні справи або за наявності обставин, які викликають або можуть викликати сумнів у безсторонності (не­упередженості) адміністративного органу.

В адміністративному провадженні заборонено брати участь посадовій осо­бі адміністративного органу або члену колегіального адміністративного органу у разі якщо вона є:

1) учасником адміністративного провадження або його представником, або залучена до участі у розгляді справи як свідок, експерт чи перекладач;

2) близьким родичем учасника адміністративного провадження або його представника, якими є особи, які спільно проживають, пов'язані спільним по­бутом і мають взаємні права і обов'язки із учасником адміністративного прова­дження (крім осіб, взаємні права і обов'язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі, а також — незалежно від зазначених умов — чоловік, дружина, батько, мати, віт­чим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчірка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням учасника адміністративного прова­дження;

3) особою, яка бере участь в одному й тому самому судовому провадженні з учасником адміністративного провадження або його представником;

4) особою, яка знаходиться у трудовій, службовій чи іншій залежності від учасника адміністративного провадження чи його представника;

5) особою, до якої можуть бути застосовані інші підстави, крім тих, які пе­релічені вище, що можуть свідчити про наявність обґрунтованих сумнівів щодо безсторонності (неупередженості).

2. Особа має право подати клопотання про відвід посадової особи адміні­стративного органу, яка розглядає справу, за наявності підстав, передбачених частиною першою цієї статті.

Недотримання вимог, передбачених частиною першою цієї статті, може бути підставою для визнання відповідних рішень та дій незаконними.

Предмет регулювання

1. Коментована стаття визначає одну із основних засад правового статусу адміністративного органу в адміністративній процедурі — вимогу щодо неупередженості. Ця вимога є проявом такого прин­ципу як безсторонність (неупередженість). Сутність цього принципу полягає у тому, що адміністративні рішення не повинні зазнавати впливу приватних інтересів чи упередженості особи, яка приймає такий акт. Власне, це означає, що жодна посадова особа адміністра­тивного органу не повинна брати участь в підготовці та/або при­йнятті адміністративного акта з питань, що стосуються фінансових чи інших інтересів його самого, членів його родини; ні в розгляді скарг на прийнятий ним адміністративний акт, ані в інших випадах, які ставлять під сумнів його безсторонність.

Цілі статті (мета норми)

2. Метою статті є забезпечення довіри до посадової особи адмі­ністративного органу, адміністративного органу в цілому; їх неза­інтересованості і неупередженості, а також усунення від розгляду тих посадових осіб адміністративного органу, які можуть бути заін­тересовані у результатах розгляду і у вирішенні адміністративної справи.

Стаття визначає перелік підстав для самовідводу і відводу поса­дових осіб адміністративного органу.

Правова основа коментованого положення

3. Коментована стаття ґрунтується на принципі безсторонності (неупередженості) адміністративного органу (стаття 10 ЗАП).

Також є прямий зв’язок коментованої норми із антикорупцій- ним законодавством, зокрема, Законом України «Про запобігання корупції».

Визначення термінів

4. Відвід — це правовий інститут, тобто сукупність адміністра­тивно-правових норм з метою гарантування об’єктивності та неупе­редженості посадових осіб адміністративного органу, які беруть участь у розгляді адміністративної справи, а також виконання інших вимог законодавства, що визначає, які особи і за яких обставин не можуть брати участь в адміністративному провадженні.

Місце коментованого положення у цілісному механізмі, умови й особливості застосування

5. Підстави для відводу (самовідводу) посадової особи адміністра­тивного органу.

Підстави для відводу, у тому числі самовідводу, посадової особи можна умовно поділити на безумовні — які чітко визначені законом, й оцінні — які вимагають оцінки.

6. Безумовні підстави. Безумовними є такі підстави, якщо поса­дова особа адміністративного органу або член колегіального адміні­стративного органу є:

1) особою, яка особисто є учасником адміністративного прова­дження або його представником, або залучена до участі у розгляді справи як свідок, експерт чи перекладач;

2) особою, яка є близьким родичем учасника адміністративного провадження або його представника, якими є особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права і обов’язки із учасником адміністративного провадження (крім осіб, взаємні права і обов’язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі, а також — незалежно від зазначених умов — чоловік, дру­жина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчірка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням учасника адміністративного провадження;

3) особою, яка бере участь в одному й тому самому судовому провадженні з учасником адміністративного провадження або його представником;

4) особою, яка знаходиться у трудовій, службовій чи іншій залежності від учасника адміністративного провадження чи його представника.

Наявність цих юридичних фактів (фактів-станів) достатньо для того, щоб посадова особа була відведена.

7. Оцінні підстави. Оцінними є підстави:

1) якщо посадова особа має або може мати особисту, пряму чи опосередковану заінтересованість у вирішенні справи або за наяв­ності обставин, які викликають або можуть викликати сумнів у без­сторонності (неупередженості) адміністративного органу;

2) є інші підстави, крім зазначених, що можуть свідчити про наявність обґрунтованих сумнівів щодо безсторонності (неупередже­ності) посадової особи при виконанні службових обов’язків.

Перша підстава дозволяє учасникам адміністративного прова­дження у разі наявності у них доказів можливої заінтересовано­сті посадової особи у вирішенні справи заявляти їй відвід. Якщо посадова особа вважає, що вона прямо чи опосередковано заінте­ресована у результаті розгляду справи, то вона повинна заявити самовідвід. Тобто особиста, пряма чи опосередкована заінтересо­ваність у вирішенні справи може бути підставою як для відводу, так і для самовідводу. Заінтересованість може мати юридичний або побутовий характер. Юридична заінтересованість посадової особи має місце, якщо від результатів вирішення адміністративної справи у неї виникнуть, зміняться або припиняться певні права або обов’язки. Побутова або фактична заінтересованість полягає у тому, що рішення адміністративного органу може мати вплив на особисті стосунки посадової особи з оточуючими. Наприклад, посадова особа може заявити самовідвід з цієї підстави, якщо він або його близькі родичі у тій чи іншій мірі залежні від одного із учасників адміністра­тивного провадження.

До інших підстав, крім зазначеної вище, що можуть свідчити про наявність обґрунтованих сумнівів щодо безсторонності (неупередже­ності) посадової особи при виконанні службових обов’язків, є ігно­рування законних вимог учасника адміністративного провадження або осіб, які сприяють розгляду справи, створення перешкод для реалізації належних їм прав, нерівне ставлення до них, нетактовна поведінка посадової особи тощо.

8. Правові наслідки розгляду адміністративні справи посадо­вою особою, яка підлягає відводу (самовідводу).

У разі розгляду справи посадовою особою, яка не могла брати участь у розгляді і вирішенні справи і підлягає відводу (самовідводу) відповідно до коментованої статті за наявності безумовних підстав, відповідні дії (в т.ч. процедурні) та рішення (в т.ч. адміністратив­ний акт) можуть бути визнані незаконними (абзац другий частини 2 коментованої статті). Згідно з ч. 1 статті 88 ЗАП, суб’єкт розгляду скарги за результатами перегляду справи може скасувати повністю або частково чи змінити процедурне рішення, скасувати повністю або частково прийнятий адміністративний акт.

Варто також звернути увагу, що відмова щодо відводу посадової особи може бути оскаржена окремо ще до прийняття адміністратив­ного акта (пункт 3 частини 2 статті 80 ЗАП).

Якщо особа під час розгляду справи не знала про наявність обставин, що є підставами для відводу посадової особи, але дізналася про них згодом, вона може використати їх для перегляду адміні­стративного акта за нововиявленими обставинами згідно з вимогами статті 92 ЗАП.

Якщо ж особа знала про наявність обставин, що є підставами для відводу посадової особи, але своєчасно відводу не заявила, то це означає, що вона адміністративному органу довіряла, а тому втрачає право на задоволення поданої з цих мотивів скарги на адміністра­тивний акт.

9. Додатково рекомендується ознайомитися з коментарем до статті 10 ЗАП.