Стаття 27. Правосуб’єктність особи в адміністративному провадженні

1. Особою за цим Законом є:

1) фізична особа-громадянин України, іноземець чи особа без громадян­ства, які є дієздатними згідно з цивільним законодавством, а також інші особи, у справах, що стосуються публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь;

2) фізична особа-підприємець, юридична особа, у тому числі іноземна, яка є правоздатною та дієздатною згідно з цивільним законодавством;

3) об’єднання фізичних осіб без статусу юридичної особи.

Предмет регулювання

1. У коментованій статті врегульовуються питання правосуб’єкт- ності фізичних та юридичних осіб в адміністративній процедурі, тобто визначаються загальні передумови їх потенційної участі у відносинах з адміністративними органами.

Цілі статті (мета норми)

2. Метою статті було насамперед звернути уваги на можливість самостійної участі в адміністративному провадженні осіб, які не є повністю дієздатними згідно з цивільним законодавством, але у справах, що стосуються публічно-правових відносин можуть само­стійно брати участь.

Визначення термінів

3. Правосуб’єктність (право- та дієздатності) особи — потен­ційна здатність фізичних та юридичних осіб мати права і обов’язки, і своїми діями реалізовувати їх в адміністративно-процедурних відносинах.

Місце коментованого положення у цілісному механізмі, умови й особливості застосування

4. Носіями правосуб’єктності в адміністративно-процедурних від­носинах є:

- фізичні особи, які є дієздатними згідно з цивільним законодав­ством (тобто які досягли повноліття, або за інших умов визначних законодавством), а також ті, що не досягли цього віку, у справах, що стосуються публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь:

- громадяни України — особи, які набули громадянства Укра­їни в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України (абз.

- іноземці — особи, які не перебувають у громадянстві України і є громадянами (підданими) іншої держави або держав (абз. 5 ст. 1 Закону України «Про громадянство України»);

- особи без громадянства — особи, яких жодна держава, відпо­відно до свого законодавства, не вважає своїми громадянами (абз. 6 ст. 1 Закону України «Про громадянство України»);

- об’єднання фізичних осіб без статусу юридичноі особи. Зокрема, у статті 1 Закону України «Про громадські об’єднання» зазначається, що громадське об’єднання може здійснювати діяль­ність зі статусом юридичної особи або без такого статусу.

5. Носіями правосуб’єктності в адміністративно-процедурних від­носинах є і юридичні особи, у тому числі іноземні, які є правоздат­ними та дієздатними згідно з Цивільним кодексом України (ЦКУ), а також фізичні особи-підприємці.

Згідно зі статтею 80 ЦКУ, юридичною особою є організація, ство­рена і зареєстрована у встановленому законом порядку. А у статті 81 ЦКУ вказується, що юридична особа може бути створена шляхом об’єднання осіб та (або) майна. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

Юридична особа приватного права створюється на підставі уста­новчих документів відповідно до статті 87 ЦКУ. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модель­ного статуту в порядку, визначеному законом.

Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.

Зміст поняття юридичної особи становить сукупність ознак, які являють собою ті умови діяльності колективного утворення, за наяв­ності яких воно стає самостійним носієм прав і обов’язків, суб’єктом правовідносин.

6. Виникнення та припинення правосуб’єктності особи в адмі­ністративному провадженні.

Правоздатність фізичноі особи за загальним правилом вини­кає у момент її народження і припиняється у момент смерті. Щоб самостійно брати участь в адміністративному провадженні, фізичні особи повинні володіти дієздатністю. Дієздатність фізичноі особи за загальним правилом виникає у день досягнення нею повноліття (18 років) і припиняється у момент її смерті.

Відповідно до статті 67 ЗАП, адміністративне провадження закривається:

- якщо заяву або скаргу подано особою, яка не має правосуб’єк­тності відповідно до ЗАП (пункт 1 частини 2);

- у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи (за умови відсутності правонаступництва) громадського об’єднання, що не має статусу юридичної особи, а також припинення підприємниць­кої діяльності фізичної особи — підприємця (пункт 5 частини 2).

До досягнення повноліття фізичні особи можуть самостійно реа­лізовувати свої права та обов’язки у публічно-правових відносинах, якщо це передбачено законодавством, наприклад: змінювати місце проживання та реєструвати його (з 14 років); реєструвати зміну імені, легалізувати молодіжні та дитячі громадські організації (засно­вниками таких організацій можуть бути особи, які досягли п’ят­надцятирічного віку); самостійно отримувати паспорт громадянина України (нині у формі картки — з 14 років); отримувати посвідчення на право керування мотоциклом при досягненні шістнадцятирічного віку та ін. У всіх цих випадках неповнолітні фізичні особи мають право самостійно ініціювати відповідне адміністративне провадження та брати у ньому участь.

Окремою проблемою адміністративної процедури можна виді­лити участь у провадженні осіб, дієздатність яких обмежена згідно з цивільним правом.

У цьому питанні треба наголосити на Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2018 року у справі про звернення осіб, визнаних судом недієздатними, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), поло­ження Закону України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року, а саме: частини другої статті 8, за яким не розгляда­ються «звернення осіб, визнаних судом недієздатними»; другого речення частини четвертої статті 16 стосовно звернення зі скаргою в інтересах недієздатних осіб лише їх законними представниками. При цьому варто звернути на деякі положення мотивувальної частини Рішення, зокрема, положення про те, що «на законодавчому рівні має існувати ефективна система правових норм, яка, з одного боку, забезпечуватиме реалізацію особами, визнаними судом недієздат­ними, права на звернення до органів державної влади, органів міс­цевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, а з іншого — надаватиме можливість таким органам та особам не розглядати очевидно беззмістовні звернення». «Ураховуючи те, що психічний стан особи, визнаної судом недієздатною, може динамічно змінюватися, її звернення може не розглядатися тільки тоді, коли за результатами вивчення адресатом його змісту буде виявлено нез­датність заявника усвідомлено викладати суть порушених питань

1 дотримуватися інших вимог до звернень громадян, закріплених у статтях 5 і 6 Закону (зазначення у зверненні прізвища, ім’я, по батькові, місця проживання, його підписання із вказівкою дати, оформлення мовою, прийнятною для сторін, тощо).

7. Правоздатність та дієздатність фізичних осіб-підприєм- ців, юридичних осіб в адміністративному провадженні виникає з моменту їх державної реєстрації і припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-під- приємців запису про їх припинення. А згідно з пунктом 5 частини

2 статті 67 ЗАП, адміністративне провадження має бути закрито у разі припинення юридичної особи, якщо у цих випадках не допус­кається правонаступництво, громадського об’єднання, що не має статусу юридичної особи, а також припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

8. Щодо участі в адміністративному провадженні такого виду суб’єктів, як громадські організації, легалізовані шляхом повідом­лення про заснування (ч. 3 ст. 1 Закону України «Про громадські об’єднання» 22 березня 2012 року № 4572-VI зі змінами та доповнен­нями), то ці суб’єкти можуть бути учасниками адміністративного про­вадження, але від їх імені мають діяти фізичні особи — засновники.