Правосуб’єктність державної виконавчої служби як учасника виконавчого провадження

Дослідження адміністративно-правової правосуб’єктності державної виконавчої службі у реалізації завдань виконавчого провадження у вітчизняній правовій доктрині є важливою для з’ясування його правової природи, передумов виникнення та напрямків розвитку в контексті загального розвитку вітчизняної адміністративно-правової науки та генезисом законодавчого регулювання засад примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб).

Слід зазначити, що правовідносини у сфері виконавчого провадження є предметом наукових досліджень у різних галузях права, зокрема: цивільно - процесуального, господарсько-процесуального та адміністративного, що дозволяє говорити про комплексний характер таких правовідносин та складний (різногалузевий) характер відповідних правових норм, але домінуючими є адміністративно-процедурні норми, що і дозволяє розглядати виконавче провадження як інститут адміністративного права.

Щодо відношення до держави державна виконавча служба України виступає як підсистема, але в той же час сама по собі є самостійною соціальною системою, що складається з елементів: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого входить відділ примусового виконання рішень; управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції [333].

Діяльність державної виконавчої служби, як реалізація її адміністративно-правового статусу, характеризується різноманітністю відносин. Ці відносини мають різну спрямованість, по-перше це відносини між співробітниками державної виконавчої служби і державними органами виконавчої влади, а також державними органами інших гілок влади; по-друге між державними виконавцями і співробітниками інших правоохоронних органів; по-третє між працівниками виконавчої служби та різного роду громадськими (не урядовими) організаціями; по-четверте між співробітниками державної виконавчої служби та працівниками органів місцевого самоврядування; по-п’яте між державними виконавцями та громадянами.

Зазначені вище групи відносин, учасником яких ж державні виконавці в теперішній час мають певну напруженість, що проявляється з боку населення недовірою до державної виконавчої служби. Так, за результатами анкетування громадян, що було проведено автором, з’ясовано, що громадяни в процесі взаємодії із працівниками ДВС залишились в основному залишились задоволеними не повністю - так відповіли 46,7 % опитаних осіб, не задоволеними залишилось 30% , і лише 23,3 % були повністю задоволеними в результаті взаємодії із працівниками державної виконавчої служби. При з’ясуванні причини незадоволеності діями державних виконавців, було з’ясовано, що серед 76,7% відсотків тих, що мали негативну оцінку, її причинами стали: невирішеність питання у 27%, вирішення питання частково у 30,4%, фактом відвертого небажання допомогти чи грубістю з боку державного виконавця у 6,9%, не професіоналізмом державного виконавця у 10,1 %. Щодо ефективності діяльності ДВС на сучасному етапі 44% опитаних громадяни визнали її не ефективною, 36,9 % задовільною, і тільки 19,1 % ефективною. (Додаток Б).

Наведені результати анкетування свідчать про проблеми у якості спілкування із громадянами та виконання професійних обов’язків державними виконавцями. Престиж праці співробітників виконавчої служби також суттєво знижується, що обумовлено не можливістю у встановлений термін реалізувати рішення суду чи посадових осіб, а відповідно і захистити право громадянина. Так за результатами анкетування громадян на запитання: чиє професія державного виконавця престижною? 48,1 % опитаних сказали, що ні, 24,9 відсотків мали складністю з відповіддю, і тільки 27% визнали цю професію престижною (Додаток Б). Аналогічні тенденції виявило і опитування самих працівників ДВС. Так, престижною свою професією назвали 36,4 % опитаних державних виконавців, сумнівались у цьому факті 6,6%, і 57% опитаних заперечили престижність професії державного виконавця.

Такий стан оцінки самими працівниками ДВС та громадянами престижності та ефективності роботи державних виконавців залежить як від суб’єктивних, так і від об’єктивних причин.

Дослідивши наукові концепції, фактичний стан правового регулювання, оцінку суспільством діяльності ДВС, з’ясувавши соціальну сутність діяльності державної виконавчої служби є ґрунтовна позиція для формулювання визначення ДВС. Враховуючи наукові розробки окремих аспектів виконавчого провадження, напрацьовані у працях таких відомих учених, як: Д.П. Фіолевський, С.Ю. Лобанцев, Є.І. Мєзєнцев, С.Я. Фурса, С.В. Щербак, О.В. Задорожня, Д.М. Бахрах, Ю.І. Гринько, В.А. Гурєєва, В.В. Гущина, О.В. Ісаєнкової, С.М. Кузнецова, В.В. Піляєва, М.А. Рогожина, В.Г. Тихині, A.M. Чашина, а також таких науковців, як Клименко О.С., Старілова Ю.М., Щербак С.В., що вивчали адміністративно-правову діяльність ДВС, було виокремлено такі ознаки ДВС:

1) служба в ДВС - це правоохоронна державна служба, що має публічний характер.

2) державна виконавча служба може здійснювати свою діяльність не будь-яким способом, а лише з допомогою застосування юридичних заходів впливу: звернення стягнення на майно боржника; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням;

3) реалізація завдань державної виконавчої служби повинна суворо відповідати припису закону чи іншого правового акту, тільки які можуть бути основою застосування конкретного заходу впливу та чітко визначати його зміст, а орган, який застосував такий вплив, зобов’язаний пунктуально виконувати відповідне розпорядження;

4) діяльність державної виконавчої служби реалізується в установленому законом порядку з дотриманням установлених певних процедур: надання сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливості ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; залучення до проведення виконавчих дій понятих, працівників органів внутрішніх справ, інших осіб у встановленому порядку, а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна - суб\'єктів оціночної діяльності, суб\'єктів господарювання тощо;

5) діяльність державної виконавчої служби реалізується з допомогою спеціально уповноважених державних органів, які комплектуються відповідним чином підготовленими службовцями - більшості своїй юристами, а також фахівцями, які володіють знаннями з інших галузей;

5) здійснюється співробітниками державної виконавчої служби, які є державними службовцями, що забезпечують виконання завдань із охорони прав людини та громадянина за грошову винагороду;

6) державна виконавча служба наділена організаційно-розпорядчими повноваженнями;

7) є специфічним елементом держави, суб’єктом публічного права [230,

с. 25].

Виходячи з названих ознак державної виконавчої служби та елементів її адміністративно-правового статусу пропонуємо власне формулювання поняття Державної виконавчої служби України, а саме це державний, структурований, правоохоронний орган, який входить до системи органів Міністерства юстиції України та здійснює примусове виконання рішень, із застосування юридичних заходів впливу, в суворій відповідності до закону і при неухильному дотриманні встановленого ним порядку.

Державна виконавча служба будучи є специфічним елементом держави, здійснює примусове виконання рішень, забезпечує охорону прав людини та громадянина, забезпечує суспільно корисну діяльність, яку слід розглядати як інтелектуальну, та спрямовану на об’єктивну реалізацію прав, свобод і законних інтересів фізичних, юридичних осіб, суспільства в цілому.

З урахуванням особливостей правового статусу ДВС, на наш погляд необхідно розглянути правовий режим державної служби в ДВС. Так, Мінкою Т.П. сформульовано визначення адміністративно-правового режиму державної служби в органах внутрішніх справ як адміністративно-правової форми функціонування правовідносин між громадянином України та Міністерством внутрішніх справ України, що включають в себе чітко встановлений набір взаємних прав, обов’язків та гарантій їх реалізації і які забезпечуються комплексом правових засобів впливу, завдяки чому здійснюється реалізація державних завдань та функцій, які законодавством України покладено на органи внутрішніх справ. Мінка Т.П. довела, що вказаний режим є різновидом адміністративно-правового режиму публічної служби в Україні і має певні особливості: регулюється нормами як адміністративного, так і трудового права; суб’єктами режиму є особи рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ; містить підвищені вимоги до інтелектуального, морального, культурного рівня, професійних та ділових якостей суб’єктів режиму; наявність спеціальних звань та перебування на спеціальному обліку; містить особливі додаткові гарантії правового та соціального захисту суб’єктів режиму; містить особливі додаткові обмеження, пов’язані зі службою та умови її проходження; передбачає особливий порядок притягнення до юридичної відповідальності суб’єктів режиму; передбачає особливий порядок внутрішньовідомчого регулювання процесуальних аспектів проходження служби [244, с. 23].

Концептуальні висновки цього вченого щодо правового режиму державної служби в органах внутрішніх справ можуть бути застосовані, н анаш погляд і до правового режиму державної служби у органах ДВС.

Погоджуємося із Мінкою Т.П., що цей режим також є різновидом адміністративно-правового режиму публічної служби в Україні і має певні особливості: регулюється нормами як адміністративного, так і трудового права; суб’єктами режиму є державні виконавці; містить підвищені вимоги до інтелектуального, морального, культурного рівня, професійних та ділових якостей суб’єктів режиму; наявність спеціальних звань та перебування на спеціальному обліку; містить особливі додаткові гарантії правового та соціального захисту суб’єктів режиму; містить особливі додаткові обмеження, пов’язані зі службою та умови її проходження; передбачає особливий порядок притягнення до юридичної відповідальності суб’єктів режиму; передбачає особливий порядок внутрішньовідомчого регулювання процесуальних аспектів проходження служби.

Як учасник виконавчого провадження ДВС наділена правами здійснювати виконавчі дії, проте, як ми вже зазначали у підрозділі 1.3, вітчизняний законодавець їх не визначає. Натомість іноземний досвід свідчить про інше законодавство РФ це питання вирішує у ст. 64 Федерального Закону РФ «Об исполнительном производстве» від 02 жовтня 2007 р. № 229-ФЗ, є стаття з назвою «Виконавчі дії», в якій наводиться перелік виконавчих дій. Так, російський судовий пристав-виконавець має право: 1) викликати сторони виконавчого провадження (їх представників), інших осіб у випадках, передбачених законодавством Російської Федерації;

2) запитувати необхідні відомості, в тому числі персональні дані, у фізичних осіб, організацій та органів, що знаходяться на території Російської Федерації, а також на територіях іноземних держав, в порядку, встановленому міжнародним договором Російської Федерації, отримувати від них пояснення, інформацію, довідки ; 3) проводити перевірку, в тому числі перевірку фінансових документів, по виконанню виконавчих документів; 4) давати фізичним і юридичним особам доручення по виконанню вимог, що містяться в виконавчих документах; 5) входити в нежитлові приміщення, займані боржником або іншими особами або що належать боржникові або іншим особам, з метою виконання виконавчих документів; 6) з дозволу в письмовій формі старшого судового пристава (а в разі виконання виконавчого документа про вселення стягувача або виселення боржника - без зазначеного дозволу) входити без згоди боржника в житлове приміщення, займане боржником; 7) з метою забезпечення виконання виконавчого документа накладати арешт на майно, в тому числі грошові кошти та цінні папери, вилучати вказане майно, передавати арештоване і вилучене майно на зберігання; 8) в порядку і межах, які встановлені цим Законом, проводити оцінку майна; 9) залучати для оцінки майна фахівців, які відповідають вимогам законодавства Російської Федерації про оціночну діяльність; 10) проводити розшук боржника, його майна, розшук дитини самостійно або із залученням органів внутрішніх справ; 11) запитувати у сторін виконавчого провадження необхідну інформацію; 12) розглядати заяви і клопотання сторін виконавчого провадження та інших осіб, які беруть участь у виконавчому провадженні; 13) стягувати виконавчий збір; 14) звертатися до органу, який здійснює державну реєстрацію прав на майно та угод з ним, для проведення реєстрації на ім\'я боржника належного йому майна у випадках і порядку, що встановлені цим Законом; 15) встановлювати тимчасові обмеження на виїзд боржника з Російської Федерації; 15.1) встановлювати тимчасові обмеження на користування боржником спеціальним правом, наданим йому відповідно до законодавства Російської Федерації; 16) проводити перевірку правильності утримання та перерахування грошових коштів за судовим актом, актом іншого органу або посадової особи, а також правильності списання з особового рахунку боржника в системі ведення реєстру та рахунках депо в депозитаріях, відкритих професійним учасником ринку цінних паперів. При проведенні такої перевірки організація або інша особа, зобов\'язані подати судового пристава-виконавця відповідні бухгалтерські та інші документи; 16.1) проводити залік зустрічних однорідних вимог, підтверджених виконавчими документами про стягнення грошових коштів; 17) здійснювати інші дії, необхідні для своєчасного, повного і правильного виконання виконавчих документів [94].

Інший приклад нормативного упорядкування переліку виконавчих дій є ст. 63 «Исполнительные действия» Закону Республіки Беларусь «Об

исполнительном производстве» № 439-З від 24.10.2016, яка закріплює наступний перелік виконавчих дій судового виконавця, що надають йому право : 1) викликати боржника або його представників, а також власників майна; (Засновників, учасників) боржника - юридичної особи для надання пояснень, подання необхідних документів; 2) витребувати у боржника відомості про наявне у нього майно, джерела отримання доходів, а також інші відомості, необхідні для виконання виконавчого документа; 3) витребувати від сторін виконавчого провадження та інших осіб усну та письмову інформацію, матеріали і (або) документи, необхідні для виконання виконавчого документа, в тому числі з подальшим вилученням їх в порядку, встановленому законодавством; 4) отримувати необхідні матеріали і (або) документи, інформацію (за винятком первинних статистичних даних), включаючи інформацію, яка містить банківську та (або) іншу охоронювану законом таємницю, у випадках, встановлених законодавчими актами, по виконавчим документам, що перебувають в його провадженні від громадян, в тому числі індивідуальних підприємців, посадових осіб державних органів та інших організацій на безоплатній основі; 5) отримувати по виконавчим документам, що перебувають в його виробництві на безоплатній основі без письмової згоди фізичних осіб відомості з інформаційних ресурсів і систем, що містять персональні дані, а також мати доступ, включаючи віддалений, до інформаційних ресурсів і систем, що містить такі дані, на письмовий запит або на підставі угоди про надання персональних даних державними органами і (або) іншими організаціями, в тому числі з використанням загальнодержавної автоматизованої інформаційної системи; 6) оголошувати розшук боржника - громадянина, в тому числі індивідуального підприємця, через органи внутрішніх справ за клопотанням стягувача за виконавчими документами: про стягнення аліментів; про стягнення витрат, витрачених державою на утримання дітей, які перебувають на державному забезпеченні; про відшкодування шкоди, заподіяної життю або здоров\'ю громадянина; про стягнення сум у дохід держави, якщо заборгованість перевищує десять базових величин; 7) звертатися в організацію щодо державної реєстрації нерухомого майна, прав на нього та угод з ним в порядку, встановленому законодавством про державну реєстрацію нерухомого майна, прав на нього та угод з ним, для здійснення державної реєстрації створення, зміни, припинення існування належного боржнику нерухомого майна, виникнення, переходу або припинення прав, обмежень (обтяжень) прав на нього та угод з ним, а також для здійснення державної реєстрації на ім\'я стягувача виникнення, переходу або припинення прав, обмежень (обтяжень) прав на нерухоме майно, зареєстроване на ім\'я боржника; 8) забороняти боржнику та іншим особам вчиняти певні дії, що перешкоджають виконанню виконавчого документа, щодо грошових коштів та (або) іншого майна боржника; 9) використовувати транспортний засіб стягувача або боржника для перевезення вилученого у боржника майна з віднесенням витрат по виконанню виконавчого документа на боржника; 10) накладати арешт на грошові кошти та (або) інше майно боржника, що належать йому і що знаходяться у нього і (або) третіх осіб; 11) здійснювати реалізацію арештованого майна боржника в порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства; 12) виносити постанови про призупинення повністю або частково операцій по банківських рахунках громадян, в тому числі індивідуальних підприємців, і юридичних осіб; 13) виносити постанови про привід боржника - громадянина, в тому числі індивідуального підприємця, представника боржника - юридичної особи, власників майна (засновників, учасників) боржника - юридичної особи; 14) виносити постанови про затримання, примусової відбуксировки (евакуації) і приміщення на стоянку арештованого транспортного засобу боржника; виносити інші постанови по виконанню вимог, що містяться у виконавчому документі; 15) безперешкодно входити на територію і в приміщення індивідуальних підприємців та юридичних осіб незалежно від виду пропускного режиму, якщо інше не передбачено законодавством, мати доступ на інші об\'єкти для перевірки наявності грошових коштів, цінних паперів та інших матеріальних цінностей. При необхідності розкривати такі приміщення, об\'єкти, проводити їх огляд; 16) опечатувати приміщення, де зберігаються матеріальні цінності та документи, каси або касові приміщення, склади, архіви; 17) входити на земельну ділянку, в житлове, нежитлове приміщення боржника, в тому числі примусово розкривати такі приміщення. Якщо боржник або інша особа систематично перешкоджають доступу судового виконавця на земельну ділянку, в житлове, нежитлове приміщення, де знаходиться майно боржника, на яке може бути звернено стягнення, огляд земельної ділянки, житлового, нежитлового приміщень боржника проводиться судовим виконавцем на підставі ухвали суду про огляд земельної ділянки, житлового, нежитлового приміщень боржника без його згоди; 18) здійснювати інші необхідні виконавчі дії, передбачені цим Законом та іншими актами законодавства. Не внесені до загального переліку, але передбачені цією статтею також такі виконавчі дії боржника як призупинення повністю або частково операцій по банківських рахунках громадян, в тому числі індивідуальних підприємців, юридичних осіб [92].

У чинному Законі України «Про виконавче провадження» у 18 ст. «Обов’язки і права виконавців, обов’язковість вимог виконавців» міститься перелік обов’язків та прав державного виконавця Так виконавець зобов’язаний:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

5) роз’яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов’язки.

Водночас, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:

1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;

3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;

4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення;

5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх;

6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв’язку з виконавчим провадженням;

9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна;

10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз’яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення;

11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача;

12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;

13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб;

14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні, у разі якщо боржник без поважних причин не з’явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу;

15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб’єктів оціночної діяльності - суб’єктів господарювання;

16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;

17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис;

18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;

19) у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов’язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;

20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб’єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача;

21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;

22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом [304].

Сучасний правовий статус органів ДВС визначається Законами України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII [304], «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 2 червня 2016 року № 1403-VIII [379], Про гарантії держави щодо виконання судових рішень [316]; Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини [374]; Про введення мораторію на примусову реалізацію майна [301]. Важливу роль у законодавстві, що регулює виконавче провадження відіграють також Постанови Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 р. № 228 Про затвердження Положення про Міністерство юстиції України [347], Про затвердження Положення про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна [349]; Укази Президента України, наприклад, «Про затвердження Положення про Державну виконавчу службу України» від 6 квітня 2011 року N 385/2011 [457].

Особливе місце в системі правового регулювання діяльності державної виконавчої служби належить Наказам Міністерства юстиції України: Про затвердження Типового положення про управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, Типового положення про відділ державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі [369; 370]; Про затвердження Порядку взаємодії Міністерства юстиції України з центральними органами виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України [353]; Про затвердження Порядку здійснення контролю за діяльністю працівників органів державної виконавчої служби, приватних виконавців [357]; Про затвердження Порядку реалізації арештованого майна [362]; «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень» від

02.04.2012 № 512/5 [333]; «Про затвердження Порядку реалізації

арештованого майна» від 29.09.2016 № 2831/5 [362]; Про затвердження Порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та автоматизованою системою виконавчого провадження від 24.01.2017 № 173/5 [358]; Про затвердження Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження № 2432/5 від 05.08.2016 [341]; Про затвердження Спеціальних вимог до рівня професійної компетентності державних виконавців та керівників органів державної виконавчої служби від 21.10.2016 № 3005/5 [366].

Важливу роль відіграють роз’яснення Міністерства юстиції України, наприклад з питань виконання постанов у справах про адміністративні правопорушення [81]; методичні рекомендації у сфері виконавчого провадження: Методичні рекомендації щодо державної реєстрації прав власності на об’єкти нерухомого майна на підставі рішень судів [241]; Методичні рекомендації стосовно суб’єктів, які мають право на отримання інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно [338]; Методичні рекомендації стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на які підлягає державній реєстрації [329]; Роз’яснення Департаменту ДВС: з питань виконання рішень про стягнення з банків - боржників у разі призначення тимчасової від 19.05.2008 № 25-32/5 адміністрації [82]; з питань перерахування відрахованих сум від 15.06.2008 № 5804-0-26-09-25 [86]; з питань виконання виконавчих листів про відшкодування збитків, заподіяних злочином від 16.04.2009 № 3308-0-2609-25 [80]; з питань встановлення мораторію на відчуження приміщень та майна редакцій ЗМІ від 10.03.2009 № 2115-0-4-09-25 [83]; з питань залучення понятих до провадження виконавчих дій від 23.02.2009 № 25-32/175 [84]; з питань кодів бюджетної класифікації 28.01.2009 № 25-32/121 [85]; з питань перерахування пені від 29.01.2009 № 14666-0-32-08-25 [87]; з питань реалізації майна спеціалізованими організаціями 26.02.2009 № 25-32/188 тощо.

Нормативні документи, що видаються територіальними управліннями для врегулювання професійної діяльності державних виконавців, накази, наприклад, Про затвердження графіків проведення особистого прийому громадян, в тому числі в он-лайн режимі (через Skype-зв’язок), у режимі відеоконференц-зв’язку та роботи прямої «гарячої» телефонної лінії на 2017 рік [330]; роз’яснення з окремих напрямів роботи: щодо окремих питань арешту предмету іпотеки або застави 29.09.2009 № 12603/10 [88; 507]; щодо отримання інформації від органів БТІ [438]; розпорядження, наприклад, Про запровадження організації контролю за виконанням доручень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області, винесених за результатами розгляду письмових звернень громадян, народних депутатів, депутатів місцевих рад, юридичних осіб та постанов про результат перевірки виконавчих проваджень, витребуваних за ст.ст. 83-86 Закону України «Про виконавче провадження» [328]; Про розподіл напрямків роботи та функціональних обов’язків між працівниками управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області від 21.08.2011 № 25 [391]; Про розподіл обов’язків з кураторства підпорядкованих органів державної виконавчої служби Запорізької області між працівниками відділу організації та контролю за виконанням рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області [392]. Важливим також є рішення колегій управлінь юстицій на місцях, наприклад, Про роботу з повторними зверненнями громадян в органах державної виконавчої служби за 2011 рік [390].

На щоденну роботу державних виконавців впливає також практика судового розгляду окремих категорій справ, що вимагає коригування стратегії та тактики виконавчого провадження. Важливими документами судової практики є рішення Конституційного суду України: у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю “ДІД

Конс” щодо офіційного тлумачення положень пункту 15 частини першої статті 37 Закону України “Про виконавче провадження” у взаємозв’язку з положеннями частини першої статті 41, частини п’ятої статті 124, пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України, статті 115 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 1.3, 1.4 статті 1, частини другої статті 2, абзацу шостого пункту 3.7 статті 3 Закону України “^!Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно- енергетичного комплексу” (справа про стягнення заборгованості з підприємств паливно-енергетичного комплексу) [408]; у справі за конституційним зверненням громадянина Кузьменка Віталія Борисовича щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 364 Кримінального кодексу України (справа щодо застосування кваліфікуючої ознаки “працівник правоохоронного органу” до працівника Державної виконавчої служби) [409]; Постанови Пленуму Верховного суду України: Про судову практику в справах про виключення майна з опису [395]; Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження [382], роз’яснення судів: Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України [324]; Інформаційні листи: Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України) [325].

З наведеної розгалуженої системи нормативно-правових актів, що регулюють діяльність державної виконавчої служби видно, що ці нормативні акти, мають розрізнений характер та позбавляють можливості не тільки нефахівця, але й професіонала скласти повне уявлення про процес виконання рішень. Вважаємо за необхідне кодифікувати чинне законодавство, що регулює виконавче провадження та ввести в дію Кодекс виконавчого провадження, у якому передбачити окремий розділ, присвячений врегулюванню правового статусу державної виконавчої служби. Розглянута нами правова історія, прогресивний міжнародно-правовий досвід свідчать про новий виток в історії розвитку вітчизняного законодавства, що регулює виконавче провадження, становлення змішаної системи виконання рішень та формування нової концепції реформування державної виконавчої служби в Україні. Однією з суперечливих та недостатньо досліджених залишається проблема повноважень органів Державної виконавчої служби України та її посадових осіб в організації та безпосередньому виконанні судових та інших рішень.

Таким чином відносини у сфері діяльності ДВС України різну спрямованість: це відносини між співробітниками ДВС України і державними органами виконавчої влади, а також державними органами інших гілок влади; між державними виконавцями і співробітниками інших правоохоронних органів; між державними та приватними виконавцями; між працівниками виконавчої служби та громадськими організаціями; між співробітниками ДВС України та працівниками органів місцевого самоврядування; між державними виконавцями та громадянами. Проте зазначені вище групи відносин, учасником яких є державні виконавці, нині мають певну напруженість, що проявляється у недовірі населення до ДВС України. Так, у результаті анкетування громадян, що було проведено автором, з’ясовано, що громадяни взаємодією з працівниками ДВС України залишились в основному задоволеними не повністю - так відповіли 46,7 % опитаних осіб, не задоволеними залишилось 30 % , і лише 23,3 % були повністю задоволеними результатами взаємодії з працівниками ДВС України.

У результаті зазначеного вище, вважаємо за можливе визначити ознаки ДВС України як учасника виконавчого провадження. Так, ДВС яка, специфічний елемент державного механізму, здійснює примусове виконання рішень, забезпечує охорону прав людини та громадянина, забезпечує суспільно корисну діяльність, яку слід розглядати як інтелектуальну та спрямовану на об’єктивну реалізацію прав, свобод і законних інтересів фізичних, юридичних осіб, суспільства в цілому.

3.4.