Стаття 73. Мотивування письмового адміністративного акта

1. Мотивування (обґрунтування) адміністративного акта у письмовій фор­мі повинно давати можливість особі правильно його зрозуміти та реалізувати право на оскарження.

У мотивувальній частині викладаються:

- дата подання заяви або скарги;

- короткий зміст прохання чи вимоги;

- фактичні обставини справи;

- зміст документів та відомості, враховані під час розгляду справи;

- результати дослідження матеріалів та докази, на яких ґрунтуються ви­сновки адміністративного органу;

- підстави та посилання на норми законодавства, на яких ґрунтується прийняте рішення;

- причини відхилення клопотань учасників адміністративного провадження.

2. Недостатнє, суперечливе або незрозуміле обґрунтування вважається відсутнім.

3. Мотивувальна частина не складається, якщо:

1) адміністративний орган задовольнив заяву і адміністративний акт не сто­сується прав та законних інтересів інших осіб;

2) адміністративний орган приймає велику кількість адміністративних актів однакового виду або у певній стандартизованій формі;

3) у порядку здійснення інспекційних повноважень адміністративним орга­ном не виявлено порушень законодавства;

4) в інших випадках, передбачених законом.

Предмет регулювання

1. Предметом регулювання статті є визначення вимог до такого ключового елемента структури адміністративного акта як мотиву­вання (обґрунтування). При цьому визначаються і підстави, за яких мотивувальна частина не складається.

Цілі статті (мета норми)

2. Метою статті є гарантування прав особи на визначеність та обґрунтованість адміністративного акта, та гарантування права на правовий захист, завдяки встановленню вимог щодо мотивування адміністративного акта.

Правова основа коментованого положення

3. Правову основу коментованого положення складають насам­перед принципи обґрунтованості та визначеності (стаття 9 ЗАП), а також принцип ефективності адміністративного провадження (стаття 15 ЗАП).

Визначення термінів

4. Основним терміном, який використовується у коментованій статті, є «адміністративний акт». Див. визначення у статті 2 ЗАП (та коментарі до неї).

Місце коментованого положення у цілісному механізмі, умови й особливості застосування

5. Дуже важливим є абзац перший частини 1 коментованої статті, який визначає цілі мотивування (обґрунтування) адміністративного акта — вони повинні давати можливість особі правильно його зро­зуміти та реалізувати право на оскарження.

У цій же частині викладені обов’язкові складові мотивувальної частини, серед них:

- короткий зміст прохання чи вимоги.

- фактичні обставини справи;

- зміст документів та відомості, враховані під час розгляду справи;

- результати дослідження матеріалів та докази, на яких ґрунту­ються висновки адміністративного органу;

- підстави та посилання на норми законодавства, на яких ґрун­тується прийняте рішення;

- причини відхилення клопотань учасників адміністративного провадження.

Вочевидь, з переліку цих пунктів зрозуміло складові мотиву­вальної частини. При цьому ключовими є результати дослідження матеріалів та докази, на яких ґрунтуються висновки адміністратив­ного органу, а також підстави та посилання на норми законодавства, на яких ґрунтується прийняте рішення.

6. Мотивувальна частина є обґрунтуванням адміністративного акта, а принцип обґрунтованості віднесено до принципів адміністра­тивної процедури (стаття 9 ЗАП). Змістом мотивувальної частини є найсуттєвіші причини фактичного та правового характеру, які стали підставою для прийняття відповідного рішення адміністративним органом.

Мотивувальна частина потрібна для того, щоб адресату адміні­стративного акта та заінтересованим особам були зрозумілі причини та підстави прийняття рішення. Це стосується «негативних» (обтяжу­ючих) адміністративних актів — особа повинна розуміти, чому їй від­мовлено у задоволенні заяви/покладено на неї додаткові обов’язки тощо. При незгоді з викладеним в резолютивній частині адміністра­тивного акта та обґрунтуванням рішення, мотивувальна частина дає особі можливість підготуватись до оскарження відповідного адміні­стративного акта.

Важливо наголосити, що у мотивувальній частині мають викла­датися не лише норми законодавства, на яких ґрунтується прийняте рішення, а й фактичні обставини, зміст документів та відомості, враховані під час розгляду адміністративної справи, результати дослідження матеріалів та докази, на яких ґрунтуються висновки адміністративного органу.

Обов’язок з мотивування адміністративних актів є одним з клю­чових принципів справедливої адміністративної процедури^[81]. Обсяг обґрунтування має бути достатнім, щоб зрозуміти мотиви органу в прийнятті саме такого рішення. Вважається, що обґрунтування може бути викладене як безпосередньо в адміністративному акті, так і в документі, за допомогою якого такий акт доводиться до відома відповідної особи. Можливе викладення адміністративним органом мотивів на окрему вимогу особи, що має бути зроблено також в письмовій формі в строк достатній для ознайомлення з обґрунтуван­ням прийняття акта та для його оскарження.

7. Також слід наголосити, що цей принцип стосується насампе­ред випадків, коли адміністративний акт за своїм характером нега­тивно впливає на права, свободи та законні інтереси приватних осіб. Зазначене правило фактично закріплене і в ЗАП, хоча в дещо специфічний спосіб. Зокрема, у частині 3 коментованої статті визна­чені випадки коли мотивувальна частина може не складатися:

1) адміністративний орган задовольнив заяву і цей адміністра­тивний акт не стосується прав та законних інтересів інших осіб (наприклад, у разі державної реєстрації фізичної особи — підпри­ємця немає жодної практичної потреби наводити ще й фактичне та правове обґрунтування такого рішення, адже заява особи задоволена повністю, і жодного втручання в права та законні інтереси інших фізичних або юридичних осіб немає).

Варто додати, що негативним (обтяжуючим) адміністративним актом є будь-який акт, зокрема позитивний для одних осіб (напри­клад, заявника), але який негативно втручається в права та законні інтереси хоча б однієї іншої особи (наприклад, коли йдеться про заінтересовану особу);

2) адміністративний орган приймає велику кількість адміні­стративних актів однакового виду або у певній стандартизованій формі (ця підстава також найбільше стосується різноманітних адмі­ністративних послуг, особливо реєстраційного характеру: наприклад, реєстрація транспортного засобу, реєстрація народження дитини, видача паспортного документа тощо);

3) у порядку здійснення контрольних повноважень адміністра­тивним органом не виявлено порушень законодавства (наприклад, перевірка певного суб’єкта господарювання контролюючих органом має бути завершена актом, у якому лише фіксується факт такої перевірки та відсутність порушень).

Перелік випадків, коли мотивувальна частина адміністративного акта не складається, не є вичерпним. Згідно з пунктом 4 частини 3 коментованої статті такі випадки, крім ЗАП, можуть встановлюва­тися й іншими законами. Але такі випадки мають бути винятковими, з належним усвідомленням законодавцем важливості вимоги про мотивування (обґрунтування) адміністративних актів.

8. Варто звернути увагу на ще одну новелу ЗАП. У частині 2 сказано, що недостатнє, суперечливе або незрозуміле обґрунтування вважається відсутнім.

Імовірно, така ситуація може бути підставою для визнання такого адміністративного акта недійсним чи його скасування.