Стаття 74. Зміст адміністративного акта

1. Письмовий адміністративний акт складається із вступної, мотивуваль­ної, резолютивної та заключної частин.

У вступній частині зазначаються найменування адміністративного органу, дата прийняття адміністративного акта та його реєстраційний номер, прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) або найменування, місце проживання/перебу- вання, (місцезнаходження) особи — адресата адміністративного акта.

Мотивувальна частина складається згідно вимог цього Закону до мотиву­вання (обґрунтування) адміністративного акта у письмовій формі.

У резолютивній частині зазначаються суть прийнятого за результатами розгляду справи рішення, включаючи можливі додаткові положення, визначені цією статтею Закону, а також витрати на провадження, якщо такі є.

У заключній частині вказується час, коли адміністративний акт набирає чинності, а також спосіб визначення такого терміну, способи оскарження ад­міністративного акта, включаючи адміністративний орган та/або суд (із зазна­ченням місцезнаходження), куди особою може бути подано скаргу. У разі, якщо подання скарги не може зупиняти дію адміністративного акта, заключна части­на також повинна містити такий винятковий правовий наслідок, так само як і посилання на правові підстави для такого виключення.

В адміністративному акті, який за своїм характером негативно втручається в права, свободи та інтереси особи або покладає на неї певні обов'язки, зазна­чаються строки і порядок його оскарження.

2. Адміністративний акт може мати додаткові положення у випадках, коли це передбачено законом. Додаткове положення не може суперечити меті адмі­ністративного акта. Такими додатковими положеннями можуть бути:

1) застереження про скасування або відкликання;

2) положення, що зобов’язує бенефіціара виконати або припинити певну дію (зобов’язання);

3) застереження про те, що в подальшому зобов’язання може бути запрова­джене, змінене чи доповнене.

3. Якщо інше не передбачено законом, то письмовий адміністративний акт також повинен містити підпис, прізвища, власного імені та по батькові (за наяв­ності) відповідальної посадової особи або голови колегіального органу та осо­би, яка вела протокол засідання колегіального органу, або у разі, якщо останній не може підписати, то підпис іншого члена колегіального органу.

На адміністративний акт, складений в електронній формі, накладається кваліфікована електронна печатка адміністративного органу або кваліфікова­ний електронний підпис уповноваженої на це посадової особи адміністратив­ного органу.

Предмет регулювання

1. Предметом регулювання статті є визначення структури (обов’язкових елементів) письмового адміністративного акта.

Цілі статті (мета норми)

2. Метою статті є уніфікація порядку діяльності адміністратив­них органів в частині письмового оформлення результатів вирішення адміністративної справи. Також метою коментованої норми є гаран­тування прав приватної особи на чітку визначеність необхідного обсягу інформації в адміністративному акті.

Правова основа коментованого положення

3. Правову основу коментованого положення складають насампе­ред принципи визначеності (стаття 9 ЗАП) та ефективності (стаття 15 ЗАП).

Визначення термінів

4. Основним терміном, який використовується у коментованій статті, є «адміністративний акт». Див. визначення у статті 2 ЗАП (та коментарі до неї).

Місце коментованого положення у цілісному механізмі, умови й особливості застосування

5. Згідно з частиною 1 коментованої статті письмовий адміністра­тивний акт складається зі вступної, мотивувальної, резолютивної та заключної частин.

Це дещо відрізняється від відомої у праві також чотиричленної структури індивідуальних правових актів (наприклад, постанови у адміністративному судочинстві), у яких виділяється ще описова частина, в якій знаходяться такі елементи як зміст вимог (позицій) сторін і опис доказів (але не їх оцінка).

6. Вступна частина адміністративного акта повинна містити наступну інформацію:

- найменування адміністративного органу, який розглядав (і вирі­шив) адміністративну справу;

- дата прийняття адміністративного акта;

- реєстраційний номер адміністративного акта;

- прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання фізичної особи або найменування і місцезнаходження юридичної особи — адресата адміністративного акта;

Очевидно, що важливість кожного з названих елементів вступ­ної частини є різною. Зокрема, без найменування адміністративного органу, який видав адміністративний акт останній може бути навіть визнаний нікчемним (див.

7. Питанню складання мотивувальної частини адміністратив­ного акта, вимог до неї, та випадків, коли мотивувальна частина не складається, присвячена окрема стаття 73 ЗАП.

8. Резолютивна частина є обов’язковою для всіх адміністра­тивних актів. У класичному індивідуальному правовому акті резо­лютивна частина містить суть рішення — наказ (обов’язок вчинити певні дії), дозвіл (право вчинити певні дії/займатись певною діяль­ністю) або заборону (обов’язок утриматися від вчинення певних дій).

Також в резолютивній частині мають викладатися додаткові положення (визначені у частині 2 коментованої статті), зокрема:

1) застереження про скасування або відкликання адміністратив­ного акта;

2) положення, що зобов’язує бенефіціара (очевидно, мається на увазі адресат) виконати або припинити певну дію (зобов’язання);

3) застереження про те, що в подальшому зобов’язання може бути запроваджене, змінене чи доповнене.

Ці нові норми з’явилися за пропозицією європейських експертів.

9. Важливими з точки зору саме адміністративної процедури є вимоги до заключної частини адміністративного акта. Адже у ній викладаються:

- час, коли адміністративний акт набирає чинності, а також спо­сіб визначення такого терміну;

- способи оскарження адміністративного акта, включаючи адмі­ністративний орган та/або суд (із зазначенням місцезнаходження), куди особою може бути подано скаргу. У разі, якщо подання скарги не може зупиняти дію адміністративного акта, заключна частина також повинна містити такий винятковий правовий наслідок, так само як і посилання на правові підстави для такого виключення.

У поточній редакції ЗАП навіть окремо зроблено акцент на тому, що строки і порядок оскарження адміністративного акта, зазнача­ються у разі, якщо адміністративний акт за своїм характером нега­тивно втручається в права, свободи та інтереси особи або покладає на неї певні обов’язки.

10. Варто зауважити, що за загальним правилом адміністра­тивний акт набуває чинності з моменту доведення його до відома особи (осіб), прав та обов’язків якої (яких) він стосується (стаття 76 ЗАП), якщо інше не передбачено законодавством (наприклад, протягом певного періоду — мисливського сезону — діє також мисливська картка тощо) або самим адміністративним актом (наприклад, особі віком до 18-ти років у виданому посвідченні на право керування транспортними засобами зазначається, з якої дати виникає відповідне право). Також різновидом адміністративного акта з відстроченою датою набрання адміністративним актом чинності може вважатися адміністративний акт виданий з певною умовою (умовами).

11. Але надзвичайно важливим з точки зору процедури є визна­чення у адміністративному акті строків та порядку його оскарження. Зазначена вимога визначена на рівні Ради Європи^[82]. Зокрема, має бути вказана вся інформація, необхідна для подання скарги (позову), зокрема зазначено орган уповноважений розглядати скаргу (позов), строки для оскарження і т.д. Метою такого регулювання є необхід­ність забезпечити особам, права яких можуть бути порушені адмі­ністративним актом, інформацію про те, які можливості існують для захисту своїх прав, та що, де й у які строки можна здійснити для використання цього права.

12. Частина 3 коментованої статті передбачає формальні вимоги до оформлення адміністративного акта (і тут навіть має місце певне дублювання та колізії з частиною 1 статті 72).

Зарубіжний досвід

У деяких країнах (наприклад, Латвії, Вірменії) відсутність інфор­мації про порядок оскарження адміністративного акта в самому акті фактично збільшує строк на оскарження такого акта у дванадцять разів (з одного місяця до року)^[83].