Стаття 77. Чинність адміністративного акта

1. Адміністративний акт є чинним до того часу, поки:

1) адміністративний акт не виконано або його дія не припиниться у зв'язку із закінченням строку чи з інших причин;

2) правомірний адміністративний акт не відкликано адміністративним орга­ном, що його видав;

3) протиправний адміністративний акт не визнано недійсним адміністратив­ним органом, що його видав;

4) протиправний адміністративний акт не скасовано в порядку адміністра­тивного оскарження або судом.

2. Виконаний адміністративний акт не може бути відкликаний, визнаний недійсним або скасований, якщо його виконання призвело до невідворотних правових наслідків.

Предмет регулювання

1. Предметом регулювання коментованої статті є встановлення правил чинності адміністративного акта, точніше тривалості його чинності.

Цілі статті (мета норми)

2. Стаття спрямована на нормативне врегулювання питань чин­ності адміністративного акта, а також — загальне визначення і диференціацію підстав та моменту припинення чинності адміністра­тивним актом.

Особливою цінною є частина 2 коментованої статті, яка покликана захистити особу від стану правової невизначеності, що зумовлений «ревізією» адміністративного акта, який вже виконано (реалізовано), і при цьому таке виконання вже призвело до невідворотних право­вих наслідків.

Правова основа коментованого положення

3. Правову основу коментованого положення становлять насам­перед принципи верховенства права та законності, а також принцип визначеності.

Визначення термінів

4. «Правомірний адміністративний акт» — адміністративний акт, який прийнятий компетентним адміністративним органом та відповідно до законодавства, що діяло на момент видання акта;

«протиправний адміністративний акт» — відповідно, адмі­ністративний акт, який виданий некомпенетним адміністративним органом, та/або не відповідає законодавству, що діяло на момент прийняття акта.

Більше про терміни «правомірний адміністративний акт» та «протиправний адміністративний акт» див. у коментарі до статті 89 ЗАП.

Місце коментованого положення у цілісному механізмі, умови й особливості застосування

5. Коментована стаття побудована таким чином, що встановлює різні випадки (підстави), до настання яких адміністративний акт є чинним. Відповідно після їх настання адміністративний акт перестає бути чинним. Фактично, стаття врегульовує питання тривалості чин­ності адміністративного акта.

За загальним правилом, припинення чинності адміністративних актів відбувається саме собою, автоматично, у зв’язку з настанням певного факту або юридичної події, пов’язаних з виконанням (реалі­зацією) адміністративного акта, і тому немає потреби в спеціальному волевиявленні або виданні адміністративного акта, спрямованого на їх припинення.

6. Відповідно до коментованої статті, такими підставами припи­нення адміністративним актом чинності є (частина перша коменто­ваної статті):

- виконання адміністративного акта (реалізація права або виконання певної вимоги, тобто досягнення мети, заради якого акт був прийнятий);

- припинення дії адміністративного акта у зв’язку із закінченням строку чи з інших причин (адміністративний акт, виданий на пев­ний строк, із закінченням цього строку перестає діяти, тому немає потреби спеціально його скасовувати. Так, дозвіл, виданий на певний строк, не дозволяє здійснювати передбачену ним діяльність після закінчення вказаного в ньому строку. Як приклади інших причин можна навести різноманітні юридичні події, зокрема, смерть фізич­ної особи, ліквідація юридичної особи, прийняття нового акта, яким поглинається зміст попереднього акта тощо);

- відкликання правомірного адміністративного акта адміністра­тивним органом, що його видав (цьому питанню присвячено статті 88-90 ЗАП);

- визнання недійсним протиправного адміністративного акта адміністративним органом, що його видав (цьому питанню присвя­чено статті 88, 89, 91 ЗАП);

- скасування протиправного адміністративного акта в порядку адміністративного оскарження або судом (цьому питанню присвя­чено розділ VI ЗАП, відповідні норми КАСУ).

Різна термінологія (відкликання, визнання недійсним, скасу­вання) спеціально використовується у ЗАП, щоб:

1) сприяти впорядкуванню теорії, законодавства і практики у цій частині;

2) полегшити розуміння і правове регулювання названих меха­нізмів у самому ЗАП.

7. Частиною 2 коментованої статті встановлюється норма, від­повідно до якої виконаний адміністративний акт не може бути від­кликаний, визнаний недійсним або скасований, якщо його виконання призвело до невідворотних правових наслідків. Як приклад, немає сенсу відкликати дозвіл, термін дії якого закінчився, бо у цьому випадку адміністративний акт вже повністю виконаний і таке від­кликання не зможе породити жодних правових зворотних наслідків. Навпаки, у такому випадку відкликання дозволу призведе до пра­вової невизначеності та розбалансування правової системи в цілому.

При цьому питання розуміння конструкції «невідворотні правові наслідки» ще потребує й наукового аналізу, й апробації практикою.