Стаття 76. Набрання чинності адміністративним актом

1. Адміністративний акт набирає чинності з моменту доведення його до ві­дома особи (осіб), якщо інше не передбачено законодавством або самим адмі­ністративним актом.

Предмет регулювання

1.

Цілі статті (мета норми)

2. Стаття спрямована на універсальне та справедливе визначення моменту набрання чинності адміністративним актом, при цьому таким моментом за загальним правилом визначено момент дове­дення адміністративного акта до відома особи (осіб). Таким чином, це повинно сприяти належній правовій визначеності та захищеності приватних осіб у відносинах з публічною адміністрацією.

Правова основа коментованого положення

3. Правову основу коментованого положення складають насам­перед конституційні принципи верховенства права та законності, а також принципи відкритості (стаття 15 ЗАП) та визначеності (стаття 9 ЗАП).

Визначення термінів

4. Детальніше про термін «адміністративний акт» див. у статті 2 та коментарі до неї.

Місце коментованого положення у цілісному механізмі, умови й особливості застосування

5. Принциповим для адміністративної процедури є питання набуття чинності адміністративним актом. Адже важливо знати, з якого моменту можна приступити до виконання акта. Крім того, необхідно чітко визначатися з початком перебігу та межами терміну для оскарження адміністративного акта.

Наразі відповідні положення щодо правил набуття чинності адмі­ністративними актами відсутні у нормативних актах, у яких зазви­чай наголошується лише на тому, що адміністративний акт набирає чинності з моменту його прийняття. Саме такий підхід закріплений зараз у законах України «Про Кабінет Міністрів України» та «Про місцеві державні адміністрації». Проте такий підхід до розуміння чинності адміністративного акта є занадто спрощеним і несе у собі ризики для фізичних та юридичних осіб.

- положень Конституції України, а саме, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження та забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави (стаття 3);

- принципів верховенства права (людина, її права і свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спря­мованість діяльності держави) та юридичної визначеності (який є невід’ємним елементом принципу верховенства права і виступає в якості необхідної гарантії забезпечення ефективного захисту особи від протиправних посягань на її права з боку суб’єктів владних повноважень, особливо значущими елементами цього принципу є ясність, чіткість, доступність, однозначність.

Саме з урахуванням вказаних принципів, а також здобутків європейського адміністративного права, треба визначати правила чинності адміністративного акта.

6. Так, стаття 41 Хартії Європейського Союзу про основні права визначає право на належне адміністрування. Це включає в собі право бути поінформованим про кожне рішення, яке впливає на права та інтереси громадян, що чітко зазначено в статті 20 Європейського кодексу належної адміністративної поведінки, яка встановлює, що посадова особа публічного органу забезпечує, щоб особи, на права та інтереси яких впливає рішення, були проінформовані про таке рішення, перш ніж це рішення буде оголошене деінде. Стаття 297 Договору про функціонування Європейського Союзу встановлює, що рішення, в яких вказано адресата, мають доводитися до відома тих, кому вони адресовані, та набирають чинності лише після цього.

Щодо європейського національного законодавства, наведемо при­клад ФРН. У Законі ФРН «Про адміністративну процедуру» вказано, що чинність адміністративного акта відносно особи, якій він призна­чений або інтереси якої зачіпає, починається з моменту, коли він проголошений цій особі.

Як можна бачити з наведених прикладів, такий європейський підхід щодо набрання чинності адміністративним актом насамперед гарантує права адресатів та заінтересованих осіб. І саме такий підхід застосовано в коментованій статті. Адміністративний акт після його прийняття завжди повинен бути доведений до відома його адресата (адресатів) або заінтересованої особи (осіб) в офіційному порядку. Лише після цього адміністративний акт набуде чинності та матиме відповідні юридичні наслідки для такої особи.

При цьому доведення адміністративного акта до відома особи є передумовою його юридичної дії. У разі, якщо адміністративний акт стосується прав, свобод чи інтересів великої кількості осіб, він має доводитися до відома усіх. Для кожної з цих осіб дія адміні­стративного акта розпочнеться тоді, коли саме вона ознайомиться з прийнятим рішенням (або мала б це зробити). Таким чином, дія такого адміністративного акта для різних осіб може бути розпочата у різний час.

Доведення адміністративного акта до відома особи забезпечує захист прав, свобод та законних інтересів особи, юридичну визна­ченість, прозорість діяльності адміністративного органу, публічний контроль за ефективністю та результативністю його діяльності.

Отже, без доведення до відома особи адміністративного акта, такий адміністративний акт не набуває чинності. Момент доведення до відома адміністративного акту визначає відповідну дату для від­ліку строку для адміністративного оскарження адміністративного акта та є необхідною передумовою для можливості виконання адмі­ністративного акта.

7. Коментована стаття містить загальне правило щодо набрання чинності адміністративним актом, але вказує, що інше може бути передбачено законодавством або самим адміністративним актом. Такі випадки слід розглядати як виключення із загального правила, що адміністративний акт набирає чинності з моменту доведення його до відома особи. Так, стаття 74 ЗАП визначає, що у заключній частині адміністративного акта вказується час, коли адміністративний акт набирає чинності, а також спосіб визначення такого терміну. Тобто адміністративний акт може набувати чинності в інший момент, ніж момент доведення його до відома особи. Але, очевидно, презюмується, що йдеться про пізніший термін набуття чинності.

Як приклад встановлення моменту набрання чинності законодав­ством можна навести Положення про правила проведення полювань, поводження зі зброєю та порядок видачі ліцензій на добування мис­ливських тварин, затверджене Наказом Міністерства аграрної полі­тики та продовольства України від 17.10.2011 року № 549, в якому визначено, що ліцензія на добування мисливських тварин видається на один світловий день при індивідуальному полюванні на хутрових звірів.