2. Кількісні та якісні особливості «публічного»
Пізнання категорії «публічне адміністрування» вимагає встановлення сутнісного навантаження термінів «публічне» та «адміністрування», їх місця в понятійному апараті юриспруденції, зокрема – співвідношення із більш широко вживаним поняттям «державне управління».
Різниця між «публічним» та «державним» міститься як в кількісній площині, так і якісній.У сучасній Одеській школі права запропоновано прослідити специфіку публічного адміністрування крізь призму кількісно-якісних показників. А саме, перша відмінна детермінанта – кількісна. Як зазначається в дисертаційному дослідженні І.П. Яковлєва, кількісна площина «значною мірою є очевидною для публічно-правової науки, виявляється уже на рівні етимологічних порівнянь та полягає у традиційному судженні про відносно більший обсяг публічного. Суб’єктами публічної владної діяльності є органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, організації, наділені делегованими повноваженнями, і не виключено, що й інші носії публічної влади». Наведене вказує на те, що «державне» є однією із складових «публічного»[12].
Якісна ж відмінність публічного управління/адміністрування від державного полягає в кількох аспектах. По-перше, воно містить вказівку на основну ціннісно-цільову складову розпорядчих заходів: публічний інтерес. Проголошення Конституцією України людини, її життя і здоров’я, честі і гідності, недоторканості і безпеки найвищою соціальною цінністю (ч. 1 ст. 3), поступовий відступ від державоцентриської моделі у відносинах між державою та громадянином, становлення людиноцентриського типу владно-суспільної взаємодії та концепції «сервісної» держави дозволяє стверджувати, що основною метою правозастосовчої діяльності є досягнення верховенства права, а управлінського впливу – гарантування загального блага громадянського суспільства, його стабільного розвитку, поєднаного із забезпеченням і підтриманням ефективних інститутів саморегулювання.
Як справедливо наголошують В.М.
Бевзенко та Р.С. Мельник, основою публічного інтересу є об’єктивний інтерес усього суспільства, що, відповідно, не дозволяє ототожнювати публічний інтерес та державний інтерес, який є лише одним із елементів інтересу публічного[13]. Належне урядування базується на обслуговуючій ролі держави, роблячи основними цінності та потреби обслуговуваного, а не обслуговуючого. Вказані фахівці звертаються до напрацювань відомого адміністративіста А.І. Єлістратова, який відмічав: що саме визначатимуть правителі як суспільний інтерес залежить від рівня культури. І те, у чому влада бачить загальне благо, може насправді розійтися з інтересами знаної частини населення. У розумінні групою правителів суспільного інтересу часто виявляється класова точка зору[14]. Отже, державний інтерес з однієї сторони може бути лише частиною публічного (законодавством передбачаються ще: «інтереси територіальної громади», «інтереси місцевого самоврядування», «охоронювані законом інтереси осіб», «наукові інтереси України», «економічні інтереси України», «інтереси споживачів» тощо), а з іншого – суперечити публічному інтересу, підміняти і спотворювати його.По-друге, у довідниковій літературі «публічний» (від лат. publicus – суспільний, народний) визначається як відкритий, гласний, тобто цей термін додатково констатує необхідність інформаційної взаємодії суб’єктів владних повноважень із суспільством, що стало однією із якісних ознак адміністрування. При цьому, оперативне поширення достовірних даних про цілі та методи управлінського впливу, права громадян і порядок їх втілення має відбуватися не лише за ініціативою громадськості, як відповідь на запити її окремих представників чи організацій (вимушене інформування), але й за ініціативою владних інституцій (добровільне інформування).
Еще по теме 2. Кількісні та якісні особливості «публічного»:
- 2. Визначення поняття «публічна служба» та особливості її функціонування закордоном.
- 3. Особливості територіального розподілу з питань надання публічних послуг.
- 2. Особливості відбору кандидатів на публічну службу.
- 1. Особливості надання публічних послуг в країнах Європи.
- Система форм публічного адміністрування: форма внутрішньої організації публічного адміністрування та форми зовнішнього вираження (інструменти) публічного адміністрування
- 3.1. Кількісні показники злочинності
- Публічний порядок та публічна безпека ЯК ОБ’ЄКТИ (СФЕРА) АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
- Рекомендації щодо конструювання переліку публічних завдань та повноважень територіальних публічних влад
- Якісні показники злочинності
- Поняття публічного адміністрування. Рівні та режими публічного адміністрування
- 2.2. Кількісно-якісні показники злочинності на релігійному ґрунті
- 3.4. Достовірність і достатність як важливіші якісні характеристики доказів
- Ефективність та інші якісні властивості правового регулювання
- 1. Вимоги до подання інформації у фінансових звітах. Якісні характеристики інформації та критерії її оцінювання
- Особливості набрання чинності законами України та іншими нормативно- правовими актами з питань державної митної справи і особливості їх застосування
- Функції публічного адміністрування