Фінансовий контроль щодо публічних службовців

Основний захід фінансового контролю щодо публічних службовців пов’язаний із поданням ними декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація).

1. Щорічна декларація за минулий рік, яка охоплює період з 1 січня до 31 грудня включно. Терміни її подання: з 00 годин 00 хвилин 1 січня до 00 годин 00 хвилин 1 квітня (тобто до 24 години 00 хвилин 31 березня) року, наступного за звітним. Декларація подається незалежно від тривалості перебування особи у статусі публічного службовця (навіть один або декілька останніх днів звітного року), а також, якщо призначення на посаду відбулося до 1 квітня наступного за звітним року («якщо декларація кандидата на посаду була подана, наприклад, у січні 2020 року й охоплювала попередній звітний рік, а особу було призначено на посаду до 1 квітня 2020 року, то особа має обов’язок подати щорічну декларацію за 2019 рік»¹).

2. Декларація у зв'язку з припиненням^{[431] [432] публічної служби (декларація перед звільненням), яка подається за період, не охоплений раніше поданими деклараціями. Термін її подання - не пізніше 20 робочих днів із дня припинення публічної служби (в усіх випадках[433]).}

3. Декларація після звільнення, що охоплює період з 1 січня до 31 грудня року, в якому було припинено службу (суб’єктом подання фактично є особа, яка вже перестала бути публічним службовцем). Термін подання такої декларації - до 1 квітня року, наступного за роком припинення службової діяльність.

4. Декларація особи, що претендує на зайняття посади публічної служби (декларантом є особа, яка не має статусу публічного службовця, але планує його набути), за минулий рік. Подається до моменту призначення або обрання на відповідну посаду.

Упродовж семи днів після своєчасного подання будь-якої з декларацій особа має право подати виправлену декларацію (не більше трьох разів).

Від обов’язку декларування звільняються військовослужбовці^[434], якщо вони не проходять військову службу у військових комісаріатах і не займають інших посад публічної служби. Якщо ж особа все-таки зобов’язана подати декларацію, але не може зробити цього до 1 квітня у зв’язку з виконанням завдання в інтересах оборони під час дії особливого періоду, безпосередньою участю у веденні воєнних (бойових) дій, направленням до інших держав для участі в міжнародних операціях, для неї передбачено особливий строк декларування - упродовж 90 календарних днів із дня прибуття до місця проходження служби чи дня її закінчення.

Декларація подається за допомогою особистого заповнення особою відповідної форми на офіційному сайті НАЗК через власний персональний електронний кабінет суб’єкта декларування в системі Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - ЄДРД); входження до реєстру відбувається з використання особистого кваліфікованого електронного підпису.

НАЗК забезпечує відкритий цілодобовий доступ до ЄДРД; публічна частина реєстру обмежує відкритість деяких даних для захисту конфіденційної інформації про суб’єкта декларування та членів його сім’ї. Задекларована інформація про публічного службовця зберігається упродовж усього часу виконання публічних функцій, а також упродовж п’яти років після припинення служби; остання декларація, подана публічним службовцем, зберігається безстроково.

Стосовно декларацій здійснюється три види контролю:

1) щодо своєчасності подання (до цього контролю залучаються органи, де працюють суб’єкти декларування, на яких покладено обов’язок упродовж 10 робочих днів після завершення строку подання щорічної декларації перевірити, чи всі їх службовці подали декларації та повідомити упродовж 3 робочих днів НАЗК про виявлені порушення);

2) щодо правильності й повноти заповнення (здійснюється автоматично засобами ЄДРД під час декларування);

3) логічний та арифметичний контроль, який передбачає дві складові: а) контроль відповідності відомостей декларації (порівняння складових інформації, що зазначена в декларації, з метою встановлення їх відповідності одна одній); б) контроль відповідності відомостей декларації відомостям реєстрів та баз даних.

Деякі декларації^[435] підлягають повній перевірці, яка включає: з’ясування достовірності задекларованих відомостей; з’ясування точності оцінки задекларованих активів; перевірку на наявність конфлікту інтересів; перевірку на наявність ознак незаконного збагачення¹. НАЗК проводить таку перевірку на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей.

Окрім основного заходу антикорупційного фінансового контролю (декларування), існує два додаткових:

1) повідомлення про відкриття валютного рахунка в установі банку- нерезидента суб’єктом декларування або членом його сім’ї, що подається до НАЗК у письмовій формі упродовж 10 днів із моменту відкриття рахунку;

2) повідомлення про суттєві зміни у майновому стані^{[436] [437] суб’єкта декларування, що подається до НАЗК через заповнення в ЄДРД електронної форми упродовж 10 днів. З 1 січня 2020 року цей вид антикорупційного фінансового контролю зазнав двох суттєвих змін: а) під «зміною» у майновому стані розуміється не лише отримання доходу чи придбання майна (як раніше), але й здійснення видатку (наприклад, дарування) на суттєву суму; б) тепер подавати відповідне повідомлення зобов’язані лише службовці які або займають відповідальне та особливо відповідальне становище, або займають посади, пов’язані з високим рівнем корупційних ризиків.}

Ст. 172-6 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації, неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента або про суттєві зміни в майновому стані та за подання завідомо недостовірних відомостей у декларації (якщо подані відомості відрізняються від достовірних на 100-250^[438] прожиткових мінімумів для працездатних осіб на 1 січня звітного року).

Несвоєчасне подання декларації створює склад адміністративного проступку лише за відсутності поважних причин такого неподання. «Поважні причини» - оцінне поняття, зміст якого не деталізується в КУпАП та законодавстві про запобігання корупції; його слід уважати таким, що віддане законодавцем на розсуд правозастосовного органу (суду) і має трактуватися останнім, виходячи з обставин розглядуваної справи. Загалом же поважною причиною може бути визнано неспроможність особи подати вчасно декларацію у зв’язку з хворобою, перебуванням на лікуванні, унаслідок стихійного лиха, технічних збоїв офіційного веб-сайту НАЗК, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою тощо.

При цьому щодо кожної потенційно поважної причини під час правозастосування має бути встановлено:

- її реальну наявність у конкретних життєвих обставинах;

- її реальний вплив на можливість конкретної людини в конкретний період часу подати декларацію^[439].

Запитання і завдання

1. Як розрізняються службові повноваження, службове становище та пов’язані з ними можливості?

2. Які критерії допустимості отримання публічним службовцем подарунка від особи, що не є близькою?

3. Чи може публічний службовець займатися медичною практикою на засадах підприємницької діяльності?

4. На кого не поширюється обмеження щодо спільної роботи близьких осіб?

5. Розмежуйте ознаки потенційного та реального конфлікту інтересів.

6. Як співвідноситься службова етика та службовий етикет?

7. Які типи декларацій та в які терміни подаються публічними службовцями?

Література для поглибленого вивчення

1. Дудоров О.О. Узагальнення судової практики у справах про

адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією (статті 172-4 - 172-9 КУпАП). 2019. 253 с. URL:

http://pravo.org.ua/img/books/files/1568817689cplr.%20consolidated%20judicial %20practice%20on%20administrative%20offenses%20related%20to%20corruptio n.pdf

2. Культура й етика в публічному адмініструванні : наук.

3. Лученко Д., Крестьянінов О. Прояв неповаги до суду: проблематика застосування господарськими судами заходів адміністративної відповідальності: науково-практичний посібник. Х.: Юрайт, 2015. 96 с.

4. Мусієнко О.П. Адміністративно-правові заходи запобігання та протидії корупції в органах виконавчої влади і місцевого самоврядування в Україні: дис.... канд. юрид. наук. Київ, 2017. 242 с.

5. Науково-практичний коментар до Закону України «Про запобігання корупції» / Банчук О.А. та ін.; наук. ред. Хавронюк М. І., К.: Ваіте, 2018. 472 с.

6. Про запобігання корупції: Закон України від 14.10.2014 р. № 1700-VII. URL: http://zakon0.rada. gov.ua/laws/show/1700-18/page

7. Про затвердження Методичних рекомендацій щодо запобігання та

врегулювання конфлікту інтересів: Рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 29.09.2017 №839. URL:

https://mfa.gov.ua/mediafiles/files/misc/2017-10-30/2017-10-30_2.pdf

8. Роз’яснення НАЗК «Щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю» від 13.02.2020 р. 79 с. URL: https://nazk.gov.ua/wp - content/uploads/2020/02/Rozyasnennya-2020-finish-12.02.2020.pdf

9. Рудакевич М.І. Професійна етика державних службовців: теорія і практика формування в умовах демократизації державного управління: монографія. Т.: АСТОН, 2007. 400 с.

10. Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов’язані з корупцією: Лист Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.05.2017 р. URL: https ://ksa.court. gov.ua/sud2118/pres-centr/news/3 51905/