<<
>>

Гарантії здійснення нотаріального процесу

Назагал юридичні гарантії - це закріплені в національно­му законодавстві прийоми та засоби, які забезпечують охоро­ну (захист) прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

К. Досінчук стверджує, що юридичними гарантіями орга­нізації нотаріату в Україні є встановлені в Конституції та за­конах України правові засоби, які спрямовані на забезпечення організації та функціонування системи нотаріату, його само­стійність та ефективність. На думку автора, складовою забез­печення діяльності нотаріату в Україні є сукупність певних га­рантій (загальних і спеціальних) та здійснюване державою за допомогою правових приписів та засобів упорядкування сус­пільних відносин у сфері нотаріату щодо їх юридичного закрі­плення, реалізації, контролю, охорони й захисту[129].

К. Чижмарь визначає гарантії нотаріальної діяльності з точки зору кваліфікованої юридичної допомоги як юридич­но значущий механізм забезпечення діяльності органів нота­ріату, що неухильно реалізується на основі конституційного закріплення права громадянина на кваліфіковану юридичну допомогу і на законодавчому, і на правозастосовному рівнях. На думку автора, до системи гарантій нотаріальної діяльнос­ті належать: по-перше, неупередженість; по-друге, незалеж­ність; по-третє, керівництво лише Конституцією і законами, правовими актами органів державної влади та місцевого само­врядування, прийнятими в межах їх компетенції, а також між­народними нормативними актами; по-четверте, нотаріальна таємниця; по-п'яте, судовий захист нотаріальної діяльності[130]. На наше переконання, в разі застосування в нотаріальній практиці «правових актів органів місцевого самоврядування» їх доцільно «фільтрувати» з точки зору відповідності законо­давчим актам держави.

Заслуговує на увагу, як належним чином підтверджений, висновок В. Баранкової про те, що гарантії нотаріальної діяль­ності - це сукупність вимог до здійснення нотаріальної діяль­ності, які забезпечують виконання її завдань і відбивають її сутність.

На думку автора, гарантії нотаріальної діяльності становлять собою закріплений нормами нотаріального пра­ва комплекс заходів і засобів, що покликані забезпечити усім суб'єктам нотаріальних правовідносин можливість викорис­товувати надані їм права та виконувати покладені на них обов'язки. Гарантії нотаріальної діяльності спрямовані на те, щоб забезпечити дотримання прав заінтересованих осіб, а та­кож відповідний статус нотаріуса в межах нотаріальних про­цесуальних правовідносин як суб'єкта - носія публічної влади і одночасно як незалежного арбітра, юридичного радника сто­рін. Отже, гарантії нотаріальної діяльності однаково важливі для всіх учасників нотаріальних правовідносин, оскільки ма­ють забезпечити дотримання і виключити можливість пору­шення їхніх прав[131].

Подібної думки дотримується М. Бондарєва, пропонуючи під гарантіями нотаріальної діяльності розуміти правові засо­би, які у сукупності (системі) забезпечують належну реаліза­цію наданих прав та виконання обов'язків усіма суб'єктами но­таріальних правовідносин[132].

Лише законом України «Про внесення змін до Закону Ук­раїни «Про нотаріат» від 1 жовтня 2008 року № 614-VI було до­повнено Закон статтею 8-1 «Гарантії нотаріальної діяльності».

Варто зазначити, що законодавець у вказаній статті не наводить визначення (поняття) гарантій нотаріальної діяль­ності, а розкриває лише питання державних гарантій нота­ріальної діяльності.

З аналізу норм вказаної статті випливає, що гарантії нотаріальної діяльності охоплюють собою чотири окремі види гарантій.

До першої групи відносять забезпечення рівних умов до­ступу до зайняття нотаріальною діяльністю і рівних можли­востей її організації та здійснення.

Забезпечення рівних умов доступу громадянам до зайнят­тя нотаріальною діяльністю відбувається шляхом: встанов­лення єдиних вимог для претендентів на посаду нотаріуса, чіткої регламентації порядку проведення кваліфікаційного іс­питу, реалізації рівних для всіх осіб умов доступу до інформа­ції стосовно процедури проведення іспиту, місця складання та тривалості іспиту, а також кількості та ступеня складності екзаменаційних завдань і відкритості інформації про резуль­тати іспиту.

Державні гарантії поширюються і на забезпечен­ня здійснення професійної нотаріальної діяльності, зокрема, держава гарантує рівні можливості нотаріусам в організації та здійсненні ними нотаріальної діяльності. Це виявляється у наданні нотаріусу права вибору нотаріального округу, вибору між приватною нотаріальною діяльністю і роботою на посаді державного нотаріуса, встановленні рівних повноважень усіх нотаріусів України тощо. Вказана гарантія є справедливою з точки зору доступності нотаріальних послуг для осіб, які звер­таються до нотаріуса, і полягає у забезпеченні особі права ви­бору нотаріуса, за винятком встановлених обмежень[133].

Дуже цінними та важливими для законності проваджен­ня нотаріальної діяльності є норми, що передбачені у части­ні другій статті 8-1 Закону України «Про нотаріат», які закріп­люють заборону втручання у нотаріальну діяльність і ста­новлять другу групу гарантій. Законодавець наголошує на тому, що будь-яке втручання в діяльність нотаріуса, зокрема з метою перешкоджання виконанню ним своїх обов’язків або спонукання до вчинення ним неправомірних дій, також вима­гання від нього, його помічника, інших працівників, які пере­бувають у трудових відносинах з нотаріусом, відомостей, що становлять нотаріальну таємницю, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно зі законодавством.

До речі, втручання у нотаріальну діяльність не обмежу­ється вказаними діями. Ми погоджуємося з О. В. Коротюк, що втручанням у діяльність нотаріуса повинно також визнавати­ся спонукання нотаріуса до неправомірної бездіяльності, неза­конне отримання відомостей, що входять до предмета нота­ріальної таємниці (наприклад, викрадення реєстру для реє­страції нотаріальних дій, документів з архіву тощо)[134].

До третьої групи гарантій законодавець відносить вре­гулювання порядку здійснення обшуку, виїмки, огляду робо­чого місця нотаріуса. Однак вказані норми дещо йдуть в роз­різ з нормами нового Кримінального процесуального кодек­су України: скажімо, відповідно до глав 15 та 16, у державі з'явилися нові поняття, як-от тимчасовий доступ до речей і документів та тимчасове вилучення майна.

Четверту групу, на нашу думку, найважливішу у нотаріаль­ному процесі, утворюють норми, які встановлюють заборону вилучення реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, печатки нотаріуса, а також документів, що передані нотаріусу на збе­рігання.

Слід зазначити, що вказані норми припинили практику вилучення реєстрів, що існувала до цього. Вилучення реєстру позбавляло нотаріуса можливості видати витяг з реєстру, зро­бити в реєстрі відмітки про скасування заповітів, розірвання договорів та інше.

Вагомою є думка українських учених С. Я. Фурси та Є. І. Фурси, що з аналізу наведених норм випливає висновок про те, що законодавець, говорячи про гарантії нотаріальної діяльності, зводить їх до гарантій осіб, які хочуть стати нота­ріусами, та самих нотаріусів[135].

Проте нотаріальна діяльність стосується насамперед осіб, які звертаються до нотаріуса по вчинення нотаріальних дій, тобто отримання нотаріальних послуг. Тому без таких суб'єктів нотаріальна діяльність не здійснюватиметься. Нотаріат має існувати нині щонайперше для охорони і захисту прав та інтересів фізичних і юридичних осіб, а не лише за їх рахунок.

З огляду на це гарантії нотаріальної діяльності потрібно розглядати у трьох аспектах:

1) гарантії, які стосуються осіб, котрі виявили намір за­йматися нотаріальною діяльністю;

2) гарантії, які стосуються самого нотаріуса та інших, уповноважених на вчинення нотаріальних дій, осіб та осіб, котрі сприяють нотаріусу у вчиненні нотаріальних дій, зокрема й помічника нотаріуса, його замісника, свідків, перекладачів, експертів;

3) гарантії, які стосуються осіб, котрі звернулися до нотаріуса по вчинення нотаріальних дій, тобто споживачів нотаріальних послуг[136].

Варто зазначити, що в юридичній літературі існує декіль­ка класифікацій поділу гарантій нотаріальної діяльності.

Більшість українських та зарубіжних вчених і практиків гарантії нотаріальної діяльності поділяють на загальні та спеціальні.

До загальних гарантій організації й діяльності нотаріату в Україні слід віднести економічні, політичні та ідеологічні.

Еко­номічні гарантії нотаріату передбачають наявність відповід­ного середовища і матеріальної основи для професійної робо­ти нотаріусів, основним завданням яких буде виконання своїх функцій, а не пошук джерел існування[137].

М. В. Бондарєва вирізняє такі гарантії в системі гарантій:

- гарантії прав особи, яка вчиняє нотаріальне прова­дження, і гарантії прав осіб, які звернулися по його вчинення (за суб’єктним складом осіб, діяльність яких гарантується);

- гарантії процедурні, зміст яких утворюють закріплені у нормах права правила вчинення нотаріальних проваджень;

- гарантії організаційні, які стосуються порядку допуску до нотаріальної професії та організації нотаріальної діяльності;

- гарантії матеріальні, які визначають матеріальні, фі­нансові, технічні обставини, якими забезпечуються права учасників нотаріального процесу[138].

Політичними гарантіями роботи нотаріату є закріпле­на Конституцією України і законами України система норм і принципів, які формують політику держави у сфері умов і за­собів забезпечення організації та діяльності нотаріату і закла­дають підґрунтя щодо рівного доступу до такої діяльності.

Соціальними гарантіями нотаріальної діяльності є со­ціальне забезпечення як державних, так і приватних нота­ріусів відповідно до чинного законодавства.

До ідеологічних гарантій слід віднести наявні в Україні культурні цінності, загальний рівень суспільної свідомості, правової культури, характер усвідомлення та сприйняття широкими верствами населення природи та призначення нотаріату. В заданому сенсі важливою є робота не лише апарату держави, відповідних установ, але й безпосередньо суб'єктів нотаріальної діяльності над проблемою підвищення рівня довіри до нотаріусів, оскільки іноді трапляються випадки недобросовісного виконання ними обов'язків, а подекуди і злочинних дій. Погоджуємося з К. Досінчук, що такі, хоча і поодинокі випадки, зумовлюють недовіру населення та не повинні підривати авторитет усього нотаріату.

Тому держава має підтримувати високу репутацію системи нотаріату, щоб кожний громадянин міг цілком і повністю їй довіряти[139].

Отже, юридичні гарантії слід віднести до спеціальних гарантій нотаріальної діяльності.

Деякі вчені виокремлюють ще судові гарантії, змістом яких у літературі пропонується вважати право осіб на оскар­ження нотаріального провадження або відмови у його вчинен­ні до суду, або ж оскарження нотаріусом незаконних дій від­повідних посадових осіб до суду. Однак М. Бондарєва не під­тримує вказаної позиції, оскільки право на звернення до суду гарантовано Законом «Про нотаріат» і тому виокремлення в окрему групу не потребує.

Процедурними гарантіями охоплюються сукупності пра­вових норм, якими закріплені статус учасників нотаріально­го правовідношення, порядок виникнення й розвитку тако­го правовідношення. До процедурних гарантій автор пропо­нує віднести правовідношення, яке виникає при вчиненні нотаріального провадження, зокрема і права на оскарження відмови у вчиненні нотаріального провадження у суді; закріп­лені нормами права алгоритми вчинення конкретних нота­ріальних проваджень - власне процедура їх вчинення; вимо­ги до способу ідентифікації нотаріуса в процесі - його неза­лежність і неупередженість, етичність ставлення до професії і клієнта; охорона таємниці вчинюваного нотаріального про- вадження[140].

Переважна частка процедурних гарантій тісно пов'язана з принципами нотаріального процесу, що свідчить про особли­ву роль цієї групи гарантій.

Наприклад, принцип законності в нотаріальній діяльності треба розглядати у двох аспектах, а саме:

- усі дії нотаріусів та осіб, які уповноважені державою на вчинення нотаріальних дій, мусять відповідати законодавству України;

- фізичні та юридичні особи, які звертаються по вчинен­ня нотаріальних дій, також мають дотримуватися норм чин­ного законодавства.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про нотаріат», пра­вовою основою діяльності нотаріату є Конституція України, Закон України «Про нотаріат» та інші законодавчі акти Украї­ни. Вчиняючи нотаріальну дію, нотаріуси чи уповноважені на вчинення нотаріальних дій особи підтверджують цим закон­ність і достовірність нотаріальної дії та запобігають можли­вим порушенням прав та інтересів осіб, які звернулися до них. Порушення встановленого законодавством порядку вчинен­ня нотаріальних дій призводить до недійсності нотаріально­го акту (правочину)[141].

Правовою гарантією реалізації принципу законності є можливість, відповідно до статті 50 Закону України «Про нота­ріат», право на оскарження нотаріальної дії або відмови у вчи­ненні нотаріального акту особою, прав та інтересів якої стосу­ються такі нотаріальні дії чи акти, у суді.

У нотаріальному процесі одним з головних є принцип рів­ності перед законом під час здійснення нотаріальної діяль­ності, який відображено у статті 24 Конституції України. Тобто кожна людина, яка звернулася до нотаріуса по вчинення нота­ріальних дій, не повинна мати привілеїв за будь-якими озна­ками, зокрема стосовно політичних, релігійних переконань, майнового стану, місця проживання та ін.

За твердженням C. Я. Фурси, Є. І. Фурси, що нотаріус не має жодних переваг порівняно зі суб’єктами, що до нього зверну­лися. Ба понад це, нотаріус - особа, покликана законом (і ст. 5 Закону України «Про нотаріат», і присягою) до вчинення нота­ріальних дій і сприяння громадянам у вчиненні нотаріальних дій[142].

Також одним із найважливіших механізмів нотаріального процесуального гарантування є охорона нотаріальної таєм­ниці. Згідно зі статтею 8 Закону України «Про нотаріат», нота­ріальна таємниця - це сукупність відомостей, отриманих під час вчинення нотаріальної дії або звернення до нотаріуса заінтересованої особи, зокрема про особу, її майно, особисті майнові та немайнові права і обов’язки тощо.

Зауважимо, що не лише нотаріус та особи, зазначені у стат­ті 1 вказаного Закону, а також помічник нотаріуса зобов’язані зберігати нотаріальну таємницю, навіть якщо їхня діяльність обмежується наданням правової допомоги чи ознайомленням з документами і нотаріальна дія або дія, яка прирівнюється до нотаріальної, не вчинялась.

Обов'язок дотримання нотаріальної таємниці поширюєть­ся також на осіб, яким про вчинені нотаріальні дії стало відо­мо у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків чи іншої роботи, на осіб, залучених для вчинення нотаріальних дій як свідків, та на інших осіб, яким стали відомі відомості, що ста­новлять предмет нотаріальної таємниці.

Особи, винні в порушенні нотаріальної таємниці, несуть відповідальність у порядку, передбаченому законом.

Отже, гарантії нотаріального процесу є складовою гаран­тій нотаріальної діяльності.

Запитання і завдання для самоконтролю

1. Опишіть характер та ознаки нотаріальних процесуальних правовідносин.

2. Охарактеризуйте систему та наведіть класифікацію нота­ріальних процесуальних правовідносин.

3. Які нормативні акти регулюють здійснення нотаріального процесу в Україні?

4. Які є стадії нотаріального процесу?

5. Дайте визначення поняття нотаріальних процесуальних правовідносин.

6. Що таке система нотаріального процесуального права?

7. Назвіть джерела нотаріального процесуального права.

Список рекомендованих джерел

Основна література

1. Долинська М. С. Нотаріат: підручник. Львів: Ліга-Прес, 2018. 398 с.

2. Долинська М. С. Українське нотаріальне право. К.: Юрінком Інтер, 2015. 248 с.

3. Дякович М. М. Нотаріальне право України: навч. посіб. К.: Алерта; КНТ; ЦУЛ, 2009. 683 с.

4. Дякович М. М. Хрестоматія нотаріального права України: навч. посіб. К.: Істина, 2018. 480 с.

5. Комаров В. В., Баранкова В. В. Нотариат и нотариальный процесс: учебник / В. В. Комаров, В. В. Баранкова. Харьков: Консум, 1999. 240 с.

6. Комаров В. В., Баранкова В. В. Нотаріат в Україні: підручник. Х.: Право, 2011. 384 с.

7. Майкут Х. В. Нотаріат: курс лекцій. Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2012. 212 с.

8. Медвідь Ф. М., Усенко В. Ф., Медвідь Я. Ф. Нотаріальний процес в Україні: навч. посіб. / за ред. Ф. М. Медвідя. К.: Атіка, 2006. 324 с.

9. Нотаріат в Україні: навч. посіб. / за ред. В. М. Несчастного. К.: Знан­ня, 2008. 494 с.

10. Нотаріат в Україні: навч. посіб. / за заг. ред. Ю. В. Нікітіна. К.: КВНЗ «Національна академія управління»; Алерта, 2016. 586 с.

11. Нотаріат України. У 3-х кн. Кн. 1: Організація нотаріату з практи­кумом: підручник. / за заг. ред. С. Я. Фурси. 3-є вид., допов. і пере- роб. К.: Алерта, 2015. 484 с.

12. Радзієвська Л. Е., Пасічник С. Г. Нотаріат в Україні: навч. посіб. / за ред. Л. К. Радзієвської. К.: Юрінком Інтер, 2000.

13. Сміян Л. С., Нікітін Ю. В., Хоменко П. Г. Нотаріат в Україні: навч. по­сіб. 2-е вид., стереотип. / за ред. Ю. В. Нікітіна. К.: кНт, 2008. 632 с.

14. Теорія нотаріального процесу: наук.-практ. посіб. / за заг. ред. С. Я. Фурси. К.: Алерта; Центр учбової літератури, 2012. 920 с.

15. Фурса С. Я., Фурса Є. І. Нотаріат в Україні. Теорія і практика: навч. посіб. для студ. закл. вищ. освіти. К.: А.С.К., 2001. 976 с.

Спеціальна література

1. Бережна І. Г. Способи захисту цивільних прав та інтересів нотаріу­сом. Форум права. 2012. № 4. С. 79-84. URL: http://arhive. nbuv.gov. ua/e-journals/FP/2012-4/12bigtin.pdf

2. Василина Н. Потрібно підвищити роль нотаріату в законотворчос­ті країни. Нотаріат України. 2015. № 1-2 (13-14). С. 4-8.

3. Долинська М. С. Законодавство України про нотаріат: характерис­тика та особливості. Актуальні проблеми держави та права. 2012. Вип. 63. С. 568-575.

4. Долинська М. С. Основні принципи українського нотаріально­го права. Науковий Вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична. 2012. Вип. 1 С. 99-108.

5. Долинська М. С. Нотаріальне процесуальне право України: понят­тя та джерела. Порівняльно-аналітичне право. 2017. № 6. С. 101­104. URL: http://www.pap.in.ua/6_2017/29.pdf

6. Долинська М. С. Поняття, предмет та методи українського нота­ріального права. Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. 2012. № 2 (59). С.186-194.

7. Долинська М. С. Становлення та розвиток правового регулюван­ня нотаріальної діяльності в Україні: монографія. Львів: ЛьвДУВС, 2015. 988 с.

8. Долинська М. С. Функції українського нотаріату: поняття та види. Форум права. 2011. № 4. С. 208-212.

9. Досінчук К. Ф. Поняття, завдання та функції нотаріату в Украї­ні: окремі аспекти. Часопис Київського університету права. 2013. С. 131-134.

10. Дякович М. М. Нотаріальний акт як інструмент охорони (захисту) прав та законних інтересів учасників цивільних правовідносин. Бюлетень Міністерства юстиції України. 2013. № 9. С. 20-27.

URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/bmju_2013_9_4

11. Коротюк О. В. Науково-практичний коментар Закону України «Про нотаріат». Х.: Право, 2012. 648 с.

12. Майкут Х. В. До питання нотаріальної форми захисту цивільних прав. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університе­ту. Юриспруденція. 2013. Вип. 6-1 (2). С. 65-68. URL: http://nbuv. gov.ua/UJRN/Nvmgu_jur_2013_6-1 (2)__18

13. Мацегорін О. І. Поняття та зміст захисту цивільних прав. Часопис Київського університету права. 2011. № 3. С. 143-147.

14. Нелін О. І. Теоретична модель і практичні виміри сучасного розу­міння поняття нотаріальної діяльності в нотаріальній доктрині України. Юридична Україна. 2016. № 9-10 (165-166). С. 15-20.

15. Нелін О. І. Теоретичні і практичні аспекти співвідношення права і закону в діяльності нотаріату в Україні. Юридична Україна. 2012. № 12. С. 4-8.

16. Нелін О. І. Формування тезауруса з нотаріату в Україні. Юридична Україна. 2014. № 1. С. 4-8.

17. Паламарчук Н. В. Форма і способи захисту цивільних прав нота­ріусом. Молодий вчений. 2014. № 6 (2). С. 114-118. URL: http:// nbuv.gov. ua/UJRN/molv_2014_6(2)__33

18. Підлубна Т. М. Нотаріальна форма захисту цивільних прав та ін­тересів. Науковий вісник Чернівецького університету: «Право­знавство». 2010. Вип. 533. С. 44-48.

19. Фурса С. Актуальні питання теорії і практики нотаріальних пра­вовідносин. Вісник Київського національного університету імені Т Шевченка. Юридичні науки. 2011. № 87. С. 7-12.

20. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар (пояс­нення, тлумачення, рекомендації з використанням позицій ви­щих судових інстанцій, Міністерства юстиції, науковців, фахів­ців). Т. 1: Загальні положення / за ред. І. В. Спасибо-Фатєєвої. Се­рія «Коментарі та аналітика». Х.: ФОП Колісник А. А., 2010. 320 с.

21. Черниш В. М. Нотаріат як наука та навчальна дисципліна. Юри­дична Україна. 2013. № 1. С. 17-21.

22. Чижмарь К. І. Поняття нотаріату: питання правової природи. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Юриспруденція. 2014. № 9-1. С. 138-140.

23. Чижмарь К. І. Гарантії нотаріальної діяльності: деякі питання теорії та практики. Науковий вісник публічного та приватного права. 2017. Вип. 4. С. 61-65.

24. Яроцький В. Л., Борисова В. І., Спасибо-Фатєєва І. В., Жилінкова І. В. Приватноправові механізми здійснення та захисту суб’єктивних прав фізичних та юридичних осіб: кол. монографія / за ред. В. Л. Яроцького. Х.: Юрайт, 2013. 272 с.

Нормативно-правові акти

1. Цивільний кодекс України: від 16 січня 2003 р. Відомості Верхов­ної Ради України. 2003. № 40. Ст. 356.

2. Господарський кодекс України: від 16 січня 2003 р. Відомості Верховної Ради України. 2003. № 18. Ст. 144.

3. Сімейний кодекс України: від 10 січня 2002 р. Відомості Верховної Ради України. 2002. № 21. Ст. 135.

4. Цивільний процесуальний кодекс України: від 18 березня 2004 р. (з наступними змінами і доповненнями). Відомості Верховної Ради України. 2004. № 40 (40-42). ст. 492.

5. Про нотаріат: Закон України від 2 вересня 1993 р. №3425-ХП. Відо­мості Верховної Ради України. 1993. № 39. Ст. 383.

6. Про внесення змін до Закону України «Про нотаріат»: Закон Украї­ни від 1 жовтня 2008 р. № 614-V. Відомості Верховної Ради України. 2009 р. № 13. Ст. 161.

7. Про внесення змін до Закону України «Про нотаріат» щодо дер­жавного регулювання нотаріальної діяльності: Закон України від 6 вересня 2012 р. № 5208-VI. Урядовий кур'єр. 2012. № 189.

8. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: затв. Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 р. № 296/5. Офіційний вісник України. 2012. № 17. С. 66.

9. Порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування: затв. Наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 р. № 3306/5. Офіційний вісник України. 2011. № 91. С. 172.

10. Про затвердження Правил ведення нотаріального діловодства: затв. Наказом Міністерства юстиції України від 12 грудня 2010 р. № 3253/5. Офіційний вісник України. 2010. № 98. Ст. 3515.

<< | >>
Источник: Долинська М. С.. Нотаріальний процес: підручник. Львів: Львівський дер­жавний університет внутрішніх справ,2019. 652 с.. 2019

Еще по теме Гарантії здійснення нотаріального процесу:

  1. Правові засади здійснення нотаріального процесу в Україні
  2. Нотаріус як суб'єкт нотаріального процесу України
  3. Приватний нотаріус як суб'єкт нотаріального процесу
  4. Органи квазінотаріату як суб'єкти нотаріального процесу
  5. Загальна характеристика суб'єктів нотаріального процесу та їх класифікація
  6. Інші суб'єкти нотаріального процесу
  7. Правові основи здійснення контролю за вчиненням нотаріальних дій державними та приватними нотаріусами України
  8. Долинська М. С.. Нотаріальний процес: підручник. Львів: Львівський дер­жавний університет внутрішніх справ,2019. 652 с., 2019
  9. Правове регулювання нотаріального процесу в незалежній Україні
  10. Генезис нотаріальної діяльності та нотаріального процесу на українських землях
  11. Принципи нотаріального процесу: поняття, їх система, класифікація та значення
  12. Виникнення й розвиток нотаріальної діяльності та нотаріального процесу в європейських країнах
  13. Правове регулювання нотаріального процесу на українських землях у складі Радянської України
  14. 3. Необхідність підтримання стабільного функціонування банків як гарантії збереження коштів клієнтів і забезпечення нормального процесу кредитування економіки.
  15. Державні нотаріальні контори та державні нотаріальні архіви як суб'єкти нотаріального процесу
  16. Правове регулювання нотаріального процесу на українських землях у складі Російської імперії, Австрійської імперії та Австро-Угорської імперії
  17. 1789 р., листопада 6, Відень Йозеф ІІ надає місту Львову права, переваги та вільності щодо прав власності міста на нерухомість, здійснення юрисдикції, вибору управи міста, здійснення судівництва та інші, узгоджуючи їх з сучасною крайовою конституцією
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бухгалтерский учет - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -