Нотаріус як суб'єкт нотаріального процесу України

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про нотаріат», вчинен­ня нотаріальних дій переважно покладається на нотаріусів, які працюють у державних нотаріальних конторах, держав­них нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займають­ся приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріаль­ній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юри­дичної вірогідності.

Вимоги до особи, яка має намір займатися нотаріальною діяльністю в Україні, безпосередньо закріплені в Законі Украї­ни «Про нотаріат».

Так, за Законом України від 6 вересня 2012 р. № 5208-VI «Про внесення змін до Закону України «Про нотаріат» щодо державного регулювання нотаріальної діяльності»^[144], у но­вій редакції статтею 3 нотаріального Закону істотно змінено вимоги до особи, яка має намір стати нотаріусом, а саме: вона повинна бути громадянином України, мати повну вищу юри­дичну освіту, володіти державною мовою, мати стаж роботи у сфері права не менш як шість років, з них помічником нота­ріуса або консультантом державної нотаріальної контори - не менш як три роки, скласти кваліфікаційний іспит та отрима­ти свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Однак не може бути нотаріусом особа, яка має судимість, об­межена у дієздатності або визнана недієздатною за рішенням суду.

Нотаріус не може займатися підприємницькою, адвокат­ською діяльністю, бути засновником адвокатських об'єднань, перебувати на державній службі або службі в органах місцево­го самоврядування, у штаті інших юридичних осіб, а також ви­конувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, науко­вої і творчої діяльності.

Порівняльний аналіз норм ст. 3 Закону України «Про нотаріат» в редакції Закону № 3426-XII від 2 вересня 1993 р., в редакції Закону України від 1 жовтня 2008 р. № 614-VI та в редакції Закону України від 6 вересня 2012 р. № 5208-VI свідчить про істотне коригування інституту нотаріуса, зокрема, посилено вимоги до особи, яка бажає стати нотаріусом:

- по-перше, обов'язкове володіння особою українською мовою;

- по-друге, наявність у особи юридичного стажу. У ст. 3 Закону України «Про нотаріат» в редакції Закону України від 1 жовтня 2008 р. № 614-VI зазначено, що нотаріусом може бути особа, яка має стаж роботи у сфері права не менше трьох років. Однак названою статтею в редакції Закону України від 6 ве­ресня 2012 р. № 5208-VI встановлено, що особа, яка бажає ста­ти нотаріусом, мусить мати стаж роботи у сфері права не менш як шість років, з них помічником нотаріуса або консультантом державної нотаріальної контори - не менш як три роки;

- по-третє, необхідність проходження стажування зро­сла: від шести місяців у державній нотаріальній конторі або у приватного нотаріуса (ст. 3 Закону України «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 р. № 3426-XII) до одного року в державній нотаріальній конторі або у приватного нотаріуса (ст. 3 Закону України «Про нотаріат», в редакції Закону України від 1 жовт­ня 2008 р. № 614-VI).

У 2018 році на території України діяло лише 717 держав­них нотаріальних контор та працювало 5578 приватних нота­ріусів. Як справедливо зауважує О. Шевченко, попри це акту­альною залишилася проблема кадрового дефіциту в держав­них нотконторах у віддалених регіонах держави. Нині у 122 районах країни подекуди взагалі відсутні державні нотаріуси, вакансії в держнотконторах не заповнюються роками^[145].

Певна річ, що високий попит породжує належну пропози­цію, але, на наш погляд, це не аргумент, коли йдеться про рів­ність доступу громадян до гарантованих державою сервісів^[146].

Це призвело до розробки законопроектів 9140 та 9321 щодо врегулювання питання доступу до професії нотаріусів, які були ініційовані Міністерством юстиції України.

Так, законопроектом 9140 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення передумов для захисту економічних та спадкових прав громадян в сільській місцевості» від 1 жовтня 2018 року запропоновано до органів нотаріату включити нових суб'єктів - уповноважених осіб ор­ганів юстиції. До них встановлено такі вимоги: бути посадо­вою особою головного управління юстиції, мати вищу юридич­ну освіту, але не нижче першого рівня (бакалавр), стаж роботи у Міністерстві юстиції України, Головному управлінні юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управліннях юстиції в областях, містах Києві та Сева­стополі, на посадах, безпосередньо пов'язаних з державним регулюванням, контролем або організацією нотаріату, дер­жавної реєстрації або консультантом державної нотаріальної контори не менш як два роки, пройти стажування в органах нотаріату та державної реєстрації не менше трьох місяців та вчиняти нотаріальні дії, встановлені статтею 361 цього Зако­ну, а також інші дії, відмінні від нотаріальних, з метою надан­ня їм юридичної вірогідності.

Тобто було запропоновано без складання кваліфікаційного нотаріального іспиту допускати дві категорії осіб: посадових осіб Міністерства юстиції України, Головних управлінь юс­тиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, на посадах, безпосередньо пов’язаних з державним регулюванням, контролем або організацією нота­ріату, державної реєстрації та консультантів державних нота­ріальних контор^[147].

Вказаний законопроект зазнав суворої критики, зокре­ма серед нотаріальної спільноти. Наприклад, Асоціація прав- ників України «вбачає реальну загрозу створення в державі повноцінного «квазінотаріату» в особі уповноважених орга­нів юстиції»^[148]. Нотаріальна палата України висловилась про недоцільність прийняття запропонованих вказаним законо­проектом змін з огляду на існування державного нотаріату та уповноважених посадових осіб місцевого самоврядування, які нині забезпечують реалізацію громадянами, що мешкають у сільській місцевості, та іншими соціально незахищеними вер­ствами населення своїх економічних прав, зокрема права влас­ності, оренди землі тощо^[149].

Також Нотаріальна палата України вважає, що запропо­новані зміни в цілому суперечать принципам діяльності Між­народного союзу нотаріату, до якого Україна входить із 2013 року: «прийняття проекту Закону України »Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення передумов для захисту економічних та спадкових прав гро­мадян в сільській місцевості» (№ 9140) унеможливить адап­тацію українського законодавства з вимогами, встановлени­ми Європейським парламентом і Радою Європейського Союзу, зокрема Регламентом (ЄС) № 650/2012 Європейського Парла- менту та Ради 4 липня 2012 року, яким передбачено, що поза- судове оформлення спадщини здійснюється виключно нота­ріусом»^[150].

Розглядаючи питання щодо наявності вищої юридичної освіти, але не нижче першого рівня (бакалавр), на нашу дум­ку, варто наголосити на деяких моментах. Відповідно до роз­ділу 2 Національного класифікатора професій, як нотаріусом, так і спеціалістом управління юстиції повинен працювати працівник, який має: диплом про вищу освіту, що відповідає рівню спеціаліста, магістра; диплом кандидата або доктора наук; атестат про затвердження вченого звання старшого нау­кового співробітника, доцента або професора. Таким чином, здобувач вищої освіти освітнього рівня «бакалавр» не має пра­ва претендувати на посаду уповноваженої особи органу юсти­ції, яка вправі вчиняти нотаріальні дії^[151].

21 листопада 2018 року у Верховній Раді України було зареєстровано законопроект № 9311 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення гарантій захисту державою права власності», якимтакож запропоновано суттєві корективи в доступі до професії нотаріуса.

Зокрема, законодавцем до статті 3 Закону України «Про нотаріат» запропоновано зміни в частині доступу до профе­сії нотаріуса, а саме: «також нотаріусом може бути громадя­нин України, який має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, працює у Міністерстві юстиції України, Головному управлінні юстиції Міністерства юстиції Украї­ни в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юсти­ції в областях, містах Києві та Севастополі, на посадах, безпо­середньо пов’язаних з державним регулюванням, контролем або організацією нотаріату, або консультантом державної но­таріальної контори, уповноваженою посадовою особою ор­гану місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, визначені статтею 37 цього Закону, має стаж роботи у сфері права не менш як шість років, з них на зазначених вище поса­дах - не менше як п'ять років і отримав свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю».

Таким чином, право отримання свідоцтва про право на за­йняття нотаріальною діяльністю без складання кваліфікацій­ного іспиту мать три категорії претендентів. До першої катего­рії належать працівники Міністерства юстиції України, Голов­ного управлінні юстиції Міністерства юстиції України в Авто­номній Республіці Крим, головних територіальних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, на посадах, безпосередньо пов'язаних з державним регулюванням, кон­тролем або організацією нотаріату. До другої групи відносять консультантів державних нотаріальних контор, а до третьої - уповноважених осіб органів місцевого самоврядування^[152].

Слід наголосити на тому, що перелічені особи не мають на­лежного практичного досвіду самостійного вчинення нотарі­альних дій, зокрема в частині роботи з єдиними та державни­ми реєстрами, що функціонують у системі Міністерства юсти­ції України, договірного, зобов'язального та спадкового права. Надто це стосується уповноважених осіб органів місцевого са­моврядування, оскільки вони переважно посвідчували запо­віти, засвідчували вірність копій документів і виписок із них. Імовірно, вказаний законопроект дещо врегулював питан­ня щодо заповнення державних нотаріальних контор. Водно­час видається недоцільним встановлення однакових вимог до трьох видів претендентів на посаду нотаріуса^[153].

На нашу думку, доступ до професії нотаріуса мусить відпо­відати високому званню нотаріуса та не призводити до того, аби до професії мали доступ недостатньо кваліфіковані юрис­ти, оскільки це сприятиме як поширенню корупційних діянь, так і погіршенню якості наданих нотаріальних послуг, що в та­кий спосіб спричинить суттєве збільшення судових позовів до нотаріусів^[154].

Особи, які мають намір займатися нотаріальною діяльніс­тю, повинні скласти кваліфікаційний іспит у Вищій кваліфіка­ційній комісії нотаріату, утвореній при Міністерстві юстиції України.

Персональний склад Вищої кваліфікаційної комісії нота­ріату затверджується наказом Міністерства юстиції України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2011 р. № 923 затверджено нове Положення про Вищу квалі­фікаційну комісію нотаріату та визнано таким, що втратило чинність, Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нота­ріату, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2006 р. № 1689. Положенням окреслено завдан­ня, функції та порядок діяльності Вищої кваліфікаційної комі­сії нотаріату, яка утворюється при Мін'юсті. Основним завдан­ням Комісії є: визначення рівня професійної підготовленості осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю, та вирішення питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Комісія відповідно до покладених на неї завдань:

- розглядає подання головних територіальних управлінь юстиції Мін'юсту в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління юсти­ції) про допуск осіб, які мають намір скласти кваліфікаційний іспит на право на зайняття нотаріальною діяльністю, до його складення;

- забезпечує проведення кваліфікаційного іспиту на право на зайняття нотаріальною діяльністю;

- розглядає подання Мін'юсту, головних управлінь юсти­ції або Нотаріальної палати України про анулювання свідоц­тва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Строк повноважень персонального складу Вищої квалі­фікаційної комісії нотаріату становить три роки, починаючи з дня його затвердження. До складу Комісії входить сім пред­ставників Мін'юсту та сім нотаріусів України, делегованих Нотаріальною палатою України.

Нотаріус може бути делегований до Комісії за умови, що: він не був членом попередніх складів Комісії; має безперер­вний стаж роботи нотаріусом не менш як 15 років; щодо ньо­го не застосовувалися дисциплінарні стягнення (державний нотаріус) або його діяльність не зупинялася (приватний нота­ріус) у зв'язку з допущеними порушеннями законодавства.

Персональний склад комісії затверджується наказом Міністерства юстиції України. Головою комісії є міністр юстиції, а перший заступник голови комісії та заступник голови Комісії обираються з-поміж її членів на засіданні Комісії шляхом відкритого голосування.

Регламент роботи Комісії затверджується Комісією. Мате­ріально-технічне, фінансове та інформаційне забезпечення діяльності Комісії здійснює Мін'юст.

Голова Комісії організовує роботу Комісії, розподіляє обо­в'язки між її членами. Секретар Комісії призначається з числа представників Мін'юсту. Члени Комісії звільняються на час її роботи від виконання службових обов'язків зі збереженням середнього заробітку. Засідання Комісії проводиться у разі потреби. Дату, час і місце проведення засідання Комісії ви­значає її голова.

До кола повноважень Секретаря Комісії належить: забез­печення підготовки та проведення засідань Комісії, ведення протоколів засідань, ведення обліку та зберігання справ. Се­кретар Комісії не пізніше ніж за 10 днів до проведення засідан­ня повідомляє членам Комісії і особам, що беруть участь у засі­данні, про дату і час його проведення.

Засідання Комісії вважається правомочним, якщо на ньо­му присутні не менш як дві третини її членів.

Засідання Комісії проводить її голова, а в разі його відсут­ності - перший заступник голови Комісії. За умови відсутнос­ті першого заступника голови Комісії засідання проводить за­ступник голови Комісії.

Комісія приймає рішення більшістю голосів присутніх на засіданні членів Комісії. У разі рівного розподілу голосів вирі­шальним є голос голови Комісії. Рішення викладається в пись­мовій формі, підписується головуючим на засіданні та члена­ми Комісії, які брали участь у засіданні.

За результатами розгляду питання Комісія може ухвали­ти рішення про:

1) допуск або відмову в допуску до складення кваліфіка­ційного іспиту на право на зайняття нотаріальною діяльністю;

2) видачу або відмову у видачі Мін'юстом свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю;

3) допуск або відмову в допуску до складення нового кваліфікаційного іспиту особою, яка протягом трьох років піс­ля отримання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю не провадила приватну нотаріальну діяльність і не працювала нотаріусом, консультантом державної нотаріаль­ної контори чи помічником (консультантом) приватного нота­ріуса, не була посадовою особою, яка здійснює керівництво та контроль за діяльністю нотаріату;

4) підтвердження або непідтвердження кваліфікації осо­бою, яка протягом трьох років після отримання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю не провадила приватну нотаріальну діяльність і не працювала нотаріусом, консультантом державної нотаріальної контори чи помічни­ком (консультантом) приватного нотаріуса, не була посадо­вою особою, яка здійснює керівництво та контроль за діяль­ністю нотаріату;

5) анулювання або відмову в анулюванні свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Рішення Комісії може бути оскаржене до суду.

Порядок внесення відповідними головними територіаль­ними управліннями юстиції або Нотаріальною палатою Украї­ни подання про анулювання свідоцтва про право на зайнят­тя нотаріальною діяльністю та його розгляд Вищою кваліфі­каційною комісією нотаріату затверджується наказом Мініс­терства юстиції України.

21 липня 2014 року Міністерство юстиції України прийня­ло Наказ за № 1174/5 «Про внесення змін до Порядку допуску осіб до складання кваліфікаційного іспиту та проведення ква­ліфікаційного іспиту Вищою кваліфікаційною комісією нота­ріату», яким внесено зміни до Порядку допуску осіб до скла­дання кваліфікаційного іспиту та проведення кваліфікаційно­го іспиту Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату, затвер­дженого Наказом Міністерства юстиції України від 28 липня 2011 р. за № 1905/5, виклавши його у новій редакції.

Вища кваліфікаційна комісія нотаріату:

- приймає рішення про допуск або відмову в допуску до складання кваліфікаційного іспиту;

- проводить кваліфікаційний іспит; на підставі результа­тів складеного кваліфікаційного іспиту приймає рішення про видачу (або відмову у видачі) Міністерством юстиції України свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю;

- на підставі результатів складеного кваліфікаційного іс­питу приймає рішення про підтвердження кваліфікації осо­бою, приватна нотаріальна діяльність якої не здійснювала­ся протягом трьох років після отримання свідоцтва про пра­во на зайняття нотаріальною діяльністю і яка не працювала нотаріусом, консультантом державної нотаріальної контори чи помічником (консультантом) приватного нотаріуса, не була посадовою особою, яка здійснює керівництво та контроль за діяльністю нотаріату.

Повідомлення про проведення кваліфікаційного іспи­ту має бути розміщене на офіційній інтернет-сторінці Мініс­терства юстиції України не пізніше ніж за тридцять днів до дати проведення кваліфікаційного іспиту. Повідомлення про проведення кваліфікаційного іспиту мусить містити інфор­мацію про дату, час, місце проведення кваліфікаційного іспи­ту зі зазначенням кінцевого терміну подачі документів до го­ловного управління юстиції. У повідомленні може міститися додаткова інформація.

Особа, яка має намір складати кваліфікаційний іспит, не пізніше ніж за двадцять днів до дня проведення кваліфікацій­ного іспиту особисто подає до відповідного головного терито­ріального управління юстиції заяву на ім'я начальника голов­ного територіального управління юстиції про внесення до Ко­місії подання про допуск цієї особи до кваліфікаційного іспиту.

Заява підлягає реєстрації в установленому порядку.

Відповідно до п. 6 Порядку допуску осіб до складання кваліфікаційного іспиту та проведення кваліфікаційного іспи­ту Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату, до заяви дода­ються такі документи:

- оригінал та копія диплома про повну вищу юридичну освіту;

- оригінал та копія довідки про відсутність судимості;

- трудова книжка та копія трудової книжки, якщо особа на час подачі документів не працює;

- копія трудової книжки, завірена за місцем роботи, якщо особа на час подачі документів працює;

- паспорт громадянина України та копії першої, другої сторінок паспорта громадянина України та сторінки, на якій проставлено штамп про реєстрацію місця проживання фізич­ної особи.

Подання головного територіального управління юстиції до Комісії про допуск особи до складання кваліфікаційного іс­питу та особова справа цієї особи надсилаються кур’єрською доставкою до Міністерства юстиції України не пізніше ніж за п’ятнадцять днів до дати проведення кваліфікаційного іспиту.

До складання кваліфікаційного іспиту допускаються особи, які:

- мають повну вищу юридичну освіту;

- мають стаж роботи у сфері права не менш як шість ро­ків, з них помічником нотаріуса або консультантом державної нотаріальної контори - не менш як три роки, або у передбаче­ному Законом України «Про нотаріат» випадку успішно про­йшли стажування в державній нотаріальній конторі чи у при­ватного нотаріуса;

- мають намір скласти кваліфікаційний іспит для під­твердження кваліфікації;

- не мають судимості.

Під час складання кваліфікаційного іспиту використову­ється електронна система для проведення електронного ано­німного тестування. Кваліфікаційний іспит відбувається в окремому приміщенні, де розміщуються автоматизовані робо­чі місця осіб, допущених до складання кваліфікаційного іспи­ту, окреме автоматизоване робоче місце для адміністрування системи з підключеним до нього принтером та відповідне ко­мунікаційне обладнання.

Серверна частина програмного забезпечення системи роз­міщується на технічних ресурсах адміністратора Єдиних і Дер­жавних реєстрів, створення та забезпечення функціонування яких є компетенцією Міністерства юстиції України - НАІС.

Налаштування автоматизованих робочих місць осіб, допу­щених до складання кваліфікаційного іспиту, повинні забезпе­чувати відсутність доступу до інформаційних ресурсів мережі Інтернет.

Створення та налаштування системи, її технічне обслу­говування та модернізація, а також вжиття технічних заходів для збереження даних, що містяться на сервері системи, здій­снюються адміністратором Єдиних і Державних реєстрів. Під час проведення кваліфікаційного іспиту засобами Міністер­ства юстиції України забезпечується ведення відеофіксації кваліфікаційного іспиту.

Кваліфікаційний іспит здійснюється у вигляді електро­нного анонімного тестування. Екзаменаційні завдання фор­муються безпосередньо системою для кожної особи індивіду­ально шляхом генерування у довільній формі переліку тесто­вих питань та завдань.

Зразок екзаменаційних завдань розміщується на офіцій­ній інтернет-сторінці Міністерства юстиції України. Екзаме­наційні завдання електронного анонімного тестування роз­робляються Департаментом. Загальний час електронного анонімного тестування становить чотири години. Перебіг часу для кожної особи розпочинається індивідуально після її авторизації у системі з моменту підтвердження запиту систе­ми на початок тестування. У разі неможливості продовження електронного анонімного тестування з технічних причин у за­сіданні Комісії оголошується перерва до їх усунення.

Теоретична частина електронного анонімного тестуван­ня охоплює сто тестових питань. До кожного питання пропо­нуються декілька варіантів відповідей, одна з яких є правиль­ною або всі запропоновані варіанти є неправильними. У разі потреби запитання може бути пропущене, в такому разі є мож­ливість відповісти на нього пізніше.

На виконання теоретичної частини електронного анонім­ного тестування відводиться дві години.

Оцінювання теоретичної частини електронного анонім­ного тестування здійснюється системою. Кожна правильна відповідь оцінюється системою в один бал, неправильна - в нуль балів. Якщо не обрано жодної відповіді, зокрема у зв'язку зі спливом встановленого часу, така відповідь зараховується як неправильна.

Теоретична частина вважається виконаною, якщо набра­но не менше сімдесяти балів. У цьому випадку особа автома­тично допускається системою до практичної частини. У разі набрання меншої кількості балів, зокрема у зв'язку зі закін­ченням часу, відведеного для виконання теоретичної частини, електронне анонімне тестування автоматично припиняється системою та особа вважається такою, що не склала кваліфіка­ційного іспиту.

Результати виконання теоретичної частини електронного анонімного тестування виводяться системою у вигляді відпо­відного повідомлення. Особам, які за результатами виконан­ня теоретичної частини електронного анонімного тестуван­ня набрали не менше сімдесяти балів, разом з повідомленням про результати її виконання системою видається код доступу до практичної частини електронного анонімного тестування.

Практична частина електронного анонімного тестування передбачає такі завдання: п'ять проектів нотаріальних доку­ментів і п'ять задач. На виконання практичної частини елек­тронного анонімного тестування відводиться дві години. Оці­нювання практичної частини електронного анонімного тесту­вання здійснюється системою.

Завдання «проект нотаріального документа» викладаєть­ся у вигляді п'яти текстів різних проектів нотаріальних доку­ментів, кожний з яких містить п'ять помилок змістового ха­рактеру. До кожного тексту проекту нотаріального документа пропонується не менше десяти варіантів помилок, з яких п'ять є правильними. Надання відповіді на це завдання полягає у виявленні в кожному з п'яти текстів проектів нотаріальних документів п'яти помилок та їх виборі зі запропонованих сис­темою варіантів у порядку розташування цих помилок у тек­сті документа.

Виконуючи завдання, слід зважати, що у разі вибору не­правильної помилки або порушення порядку її розташування у тексті проекту нотаріального документа решта правильно вибраних помилок, що розташовані в його тексті після невір­но вибраної, оцінюються системою як неправильні.

Правильно вибрана помилка оцінюється системою в один бал.

Якщо не обрано жодної помилки зі запропонованих сис­темою варіантів, зокрема у зв'язку зі спливом встановленого часу, така відповідь оцінюється системою в нуль балів.

Завдання «задача» викладається у вигляді п'яти окремих текстів з описом конкретних казусів із нотаріальної практи­ки. До кожної задачі пропонується п'ять варіантів відповідей, один з яких є правильним та оцінюється системою в п'ять ба­лів, решта - неправильні, що полягає в їх неповноті, хибності аргументації тощо. Неправильні відповіді оцінюються систе­мою в нуль балів. Якщо не обрано жодної правильної відповіді, зокрема у зв'язку зі спливом встановленого часу, така відпо­відь зараховується як неправильна. Водночас завдання прак­тичної частини електронного анонімного тестування можуть виконуватись у довільному порядку.

Практична частина електронного анонімного тестування вважається виконаною, а особа - такою, що склала кваліфіка­ційний іспит, якщо за результатами її виконання набрано не менше сорока балів. Після закінчення виконання практичної частини електронного анонімного тестування або часу, відве­деного для її виконання, тестування автоматично припиня­ється системою незалежно від стану виконання завдання. Ре­зультати виконання практичної частини електронного ано­німного тестування виводяться системою у вигляді відповід­ного повідомлення.

Після закінчення виконання електронного анонімного тестування всіма особами або часу, відведеного для його вико­нання, секретарем Комісії формується та роздруковується ек­заменаційна відомість.

Екзаменаційна відомість містить перелік імен входу осіб, які проходили електронне анонімне тестування, кількість на­браних за кожне завдання балів та вільне поле для зазначення прізвищ, імен та по батькові осіб, яке заповнюється після іден­тифікації результатів електронного анонімного тестування.

Ідентифікація результатів електронного анонімного тес­тування здійснюється секретарем Комісії після формування екзаменаційної відомості у присутності всіх членів Комісії, що беруть участь у засіданні. Прізвища, імена і по батькові осіб, що складали іспит, заносяться секретарем Комісії до роздру- кованої екзаменаційної відомості, яка скріплюється підписа­ми всіх присутніх на засіданні членів Комісії. Після закінчення кваліфікаційного іспиту секретарем Комісії складається про­токол, у якому зазначаються: час і місце проведення кваліфі­каційного іспиту; прізвища, імена та по батькові присутніх членів Комісії; прізвища, імена та по батькові, реквізити пас­портів, місце реєстрації осіб, що складають кваліфікаційний іспит; результати електронного анонімного тестування зі за­значенням отриманого особами імені доступу; прізвища, іме­на та по батькові осіб, які склали та які не склали кваліфіка­ційного іспиту.

Протокол підписується головою та секретарем Комісії.

Комісія на підставі результатів складеного кваліфікацій­ного іспиту приймає рішення про:

- видачу або відмову у видачі Міністерством юстиції України свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю;

- підтвердження (або не підтвердження) кваліфікації особою, яка складала кваліфікаційний іспит для підтверджен­ня кваліфікації.

Після закінчення кваліфікаційного іспиту Комісія оголо­шує результати його проведення та прізвища, імена, по батько­ві осіб, щодо яких за результатами його проведення прийнято рішення про видачу (або відмову у видачі) Міністерством юс­тиції України свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, а також про підтвердження (не підтвердження) кваліфікації особою, що складала кваліфікаційний іспит для підтвердження кваліфікації.

Повідомлення про результати проведення кваліфіка­ційного іспиту розміщується на офіційній інтернет-сторінці Міністерства юстиції України в день ухвалення Комісією від­повідного рішення.

Особам, які не склали кваліфікаційного іспиту, Комісія в п’ятиденний строк надсилає витяг з рішення Комісії про від­мову у видачі Міністерством юстиції України свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, засвідчений під­писом секретаря Комісії.

Витяг з рішення Комісії щодо осіб, які склали кваліфіка­ційний іспит для підтвердження кваліфікації, засвідчений під­писом секретаря Комісії, у п’ятиденний строк з дня його при­йняття надсилається таким особам. Рішення Комісії щодо осіб, допущених до нотаріальної діяльності, разом з особовими справами цих осіб у п’ятиденний строк з дня його прийняття передаються до Департаменту для видачі таким особам свідо­цтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Рішення Комісії може бути оскаржене до суду.

Особи, які не склали кваліфікаційного іспиту, допускають­ся до наступного його складання не раніше ніж через рік за по­данням відповідного головного управління юстиції. Подання головних управлінь юстиції про допуск осіб до складання ква­ліфікаційного іспиту, а також особові справи осіб, які не скла­ли іспиту, зберігаються в справах Комісії протягом трьох років.

Протоколи про проведення кваліфікаційних іспитів разом з екзаменаційними відомостями зберігаються в справах Комі­сії протягом трьох років з дня ухвалення Комісією відповідно­го рішення.

Наказом Міністерства юстиції України від 11 липня 2012 р. № 1043/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 липня 2012 р. за № 1170/21482, затверджено Порядок видачі свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Свідоцтво видається Міністерством юстиції України на підставі рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України, що зберігається у справах депар­таменту відповідно до повноважень.

Особа, яка має намір одержати свідоцтво, подає до Мініс­терства юстиції України заяву про видачу свідоцтва. У разі якщо заява направляється поштою, підпис особи на ній має бути нотаріально засвідчений. У випадку подання заяви осо­бисто уповноважена особа структурного підрозділу Міністер­ства юстиції України, до компетенції якого належить питання нотаріату, встановлює особу заявника за паспортом громадя­нина України, про що проставляє відмітку на заяві.

Для одержання свідоцтва до Міністерства юстиції України, окрім заяви, подаються такі документи: документ про внесен­ня плати за видачу свідоцтва (квитанція, видана банком, або платіжне доручення з відміткою банку); фотокопія диплома про повну вищу юридичну освіту; фотокопія трудової книжки; фотокопія паспорта.

При поданні документів особисто вірність їх фотокопій засвідчується уповноваженою особою Міністерства юстиції України. У разі направлення документів поштою вірність фо­токопій засвідчується нотаріально.

Документи щодо видачі свідоцтва розглядаються протя­гом п’ятнадцяти днів з дня їх надходження.

У разі надання повного комплекту документів та відповід­ності їх законодавству готується висновок про видачу свідо­цтва, який є підставою для підготовки проекту наказу про ви­дачу такого свідоцтва. Висновок готується Департаментом та підписується його керівником.

На підставі наказу видається Свідоцтво про право на за­йняття нотаріальною діяльністю за встановленою формою, яке підписується міністром юстиції України та реєструється в Журналі реєстрації виданих свідоцтв.

Свідоцтво видається згідно з поданою заявою особисто за­явнику або його представнику за довіреністю або надсилаєть­ся заявнику рекомендованим листом протягом трьох робочих днів з дня реєстрації наказу про видачу свідоцтва.

У разі втрати або пошкодження свідоцтва, а також у разі необхідності внесення до нього виправлень видається по­вторне свідоцтво.

Особа, яка має намір одержати повторне свідоцтво, подає до Міністерства юстиції України заяву про видачу повторного свідоцтва. Якщо заява направляється поштовим відправлен­ням, підпис особи на ній має бути нотаріально засвідчений.

При поданні заяви особисто уповноважена особа Департа­менту встановлює особу заявника за паспортом громадянина України, про що проставляє відмітку на заяві.

До заяви додаються такі документи: документ про внесен­ня плати за видачу повторного свідоцтва (квитанція, видана банком, або платіжне доручення з відміткою банку); фотоко­пія паспорта; повідомлення в засобах масової інформації про втрату свідоцтва або оригінал свідоцтва, яке пошкоджене або в яке необхідно внести виправлення.

При поданні документів особисто вірність фотокопії пас­порта засвідчується уповноваженою особою Департаменту. У разі направлення документів поштою вірність фотокопії паспорта засвідчується нотаріально.

Повторне свідоцтво видається згідно з поданою заявою особисто заявнику або його представнику за довіреністю або надсилається заявнику рекомендованим листом протягом трьох робочих днів з дня реєстрації наказу про видачу повтор­ного свідоцтва.

Однак, за п. 18 Порядку, Свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю не видається у разі невідповідності поданих документів законодавству та у випадку, коли на дату звернення особи до Міністерства юстиції України виникли об­ставини, що перешкоджають одержанню свідоцтв, а саме:

- втрата особою громадянства України;

- набрання законної сили обвинувальним вироком суду;

- набрання законної сили рішенням суду про визнання особи недієздатною, обмежено дієздатною або винесення ухвали про застосування до неї примусових заходів медичного характеру.

У перелічених випадках готується висновок про відмову у видачі свідоцтва, який є підставою для підготовки проекту на­казу про відмову у видачі такого свідоцтва. Висновок готуєть­ся Департаментом та підписується його керівником.

Наказ про відмову у видачі свідоцтва підписується міні­стром юстиції України. Копія наказу про відмову у видачі сві­доцтва надсилається заявникові зі супровідним листом за під­писом директора Департаменту протягом трьох робочих днів з дня реєстрації наказу про відмову у видачі свідоцтва.

Зауважуємо, що відмова у видачі свідоцтва може бути оскаржена в суді у порядку адміністративного судочинства.

За видачу свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю вноситься плата, розмір якої встановлено постано­вою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1994 р. № 102 «Про розмір плати за видачу свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю», зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. №161. За ви­дачу свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльніс­тю встановлено плату в розмірі десяти неоподатковуваних мі­німумів доходів громадян, а за видачу повторного свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю - в розмірі 50 відсотків цієї суми.

Плата за видачу свідоцтва про право на зайняття нота­ріальною діяльністю та за видачу повторного свідоцтва вно­ситься до Державного бюджету України.

Одночасно видані раніше Міністерством юстиції дубліка­ти свідоцтв про право на зайняття нотаріальною діяльністю на заміну втрачених або пошкоджених є чинними та заміні на повторні свідоцтва не підлягають.

На виконання вимог ст. 8 Закону України «Про адміні­стративні послуги» Міністерством юстиції України від 1 квіт­ня 2013 р. було видано Наказ за № 596/5 «Про затверджен­ня інформаційних та технологічних карток адміністратив­них послуг з видачі Міністерством юстиції України свідоцтва (повторного свідоцтва) про право на зайняття нотаріальною діяльністю, а також свідоцтва про право на здійснення діяль­ності арбітражного керуючого (розпорядника майна, ке­руючого санацією, ліквідатора)».

Особа (громадянин України), яка отримала свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, має можливість працювати в державних органах (нотаріальній конторі, нота­ріальному архіві) або відкрити нотаріальну контору та займа­тися приватною нотаріальною практикою і називається нота­ріусом.

Міждержавними та приватними нотаріусами є багато спільного, зокрема:

- назва професії (ст. 1 Закону України «Про нотаріат» (далі - Закон));

- єдина правова основа діяльності нотаріату (ст. 2 Закону);

- державне регулювання нотаріальної діяльності (ст. 21 Закону);

- єдині вимоги до посади нотаріуса (ст. 3 Закону);

- права та обов'язки (статті 4-9 Закону);

- права вступу до професії (статті 10-11 Закону);

- однакові випадки анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю (ст. 12 Закону);

- компетенція державних і приватних нотаріусів та ін.

Діяльність нотаріусів провадиться в єдиному правовому полі держави України та здійснюється з дотриманням Консти­туції України, Закону України «Про нотаріат», інших законо­давчих актів України.

Законодавець, надаючи нотаріусу певні владні повнова­ження, ставить і певні вимоги, зокрема, нотаріус не може за­йматися підприємницькою або адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об'єднань, перебувати на держав­ній службі або на службі в органах місцевого самоврядування, перебувати у штаті інших юридичних осіб, виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої.

Також нотаріусу забороняється використовувати свої повноваження з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки чи пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб.

Законодавець наділив нотаріусів досить широким колом прав. А саме, відповідно до ст. 4 Закону, нотаріус має право:

- витребувати від підприємств, установ і організацій відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріаль­них дій;

- одержувати плату за надання додаткових послуг право­вого й технічного характеру, які не пов'язані із вчинюваними нотаріальними діями, плату за вчинення інших дій, покладе­них на нього відповідно до Закону, а також за вчинення при­ватними нотаріусами нотаріальних дій;

- складати проекти угод (правочинів) і заяв, виготовляти копії документів та виписки з них, а також давати роз'яснення з питань вчинення нотаріальних дій і консультації правового характеру.

Чинним законодавством нотаріусу можуть бути надані й інші права. Зокрема, до його обов'язків належать такі:

- здійснювати свої професійні обов'язки відповідно до Закону «Про нотаріат» і складеної присяги, дотримуватися правил професійної етики;

- сприяти громадянам, підприємствам, установам і ор­ганізаціям у здійсненні їхніх прав та захисті законних інтере­сів, роз'яснювати права і обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необіз­наність не могла бути використана їм на шкоду;

- зберігати в таємниці відомості, одержані ним у зв'язку з вчиненням нотаріальних дій;

- відмовляти у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідпо­відності законодавству України або міжнародним договорам;

- вести нотаріальне діловодство та архів нотаріуса відпо­відно до встановлених правил;

- дбайливо ставитися до документів нотаріального діло­водства та архіву нотаріуса, не допускати їх пошкодження чи знищення;

- надавати документи, інформацію і пояснення на ви­могу Міністерства юстиції України, Головного територіаль­ного управління юстиції Міністерства юстиції України в Ав­тономній Республіці Крим, головних територіальних управ­лінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі при здій­сненні ними повноважень щодо контролю за організацією діяльності та виконанням нотаріусами правил нотаріального діловодства;

- постійно підвищувати свій професійний рівень, а у ви­падках, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 29-1 цього Закону, проходити підвищення кваліфікації;

- виконувати інші обов'язки, передбачені Законом, зокрема як суб'єкт фінансового моніторингу.

Вагомим доказом рівності між державними та приватни­ми нотаріусами є положення ст. 6 Закону щодо прийняття но­таріальної присяги. Так, особа, якій вперше надається право займатися нотаріальною діяльністю, в Головному управлінні юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управліннях юстиції в областях, містах Києві та Севастополі в урочистій обстановці складає присягу такого змісту: «Урочисто присягаю виконувати обов'язки нотаріуса чесно і сумлінно, згідно зі законом і совістю, поважати права й законні інтереси громадян та організацій, зберігати професій­ну таємницю, скрізь і завжди берегти чистоту високого зван­ня нотаріуса».

Відповідно до ст. 9 Закону «Про нотаріат», нотаріуси, які вчиняють нотаріальні дії, не вправі вчиняти нотаріальні дії на своє ім'я і від свого імені, на ім'я і від імені свого чоловіка чи своєї дружини, його (її) та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер), а також на ім'я і від імені працівни­ків своєї нотаріальної контори, працівників, що перебувають у трудових відносинах з приватним нотаріусом. Нотаріальні дії, вчинені з порушенням вище встановлених правил, є не­дійсними.

Також однаковими є гарантії нотаріальної діяльності. Держава гарантує і забезпечує рівні умови доступу громадянам до зайняття нотаріальною діяльністю та рівні можливості нотаріусам в організації та здійсненні ними нотаріальної діяльності.

Будь-яке втручання в діяльність нотаріуса, зокрема з ме­тою перешкоджання виконанню ним своїх обов'язків або спо­нукання до вчинення ним неправомірних дій, зокрема вима­гання від нього, його помічника, інших працівників, які зна­ходяться у трудових відносинах з нотаріусом, відомостей, що становлять нотаріальну таємницю, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.

Свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльніс­тю може бути анульовано Міністерством юстиції України у ви­падках, передбачених ст. 12 Закону України «Про нотаріат». Анульоване свідоцтво підлягає поверненню до Міністерства юстиції України. Свідоцтво про право на зайняття нотаріаль­ною діяльністю може бути анульовано:

- за рішенням Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, прийнятим на підставі подання Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в об­ластях, містах Києві та Севастополі, у випадках:

а) втрати громадянства України або виїзду за межі Украї­ни на постійне проживання;

б) винесення щодо нотаріуса обвинувального вироку суду, який набрав чинності;

в) винесення ухвали про застосування щодо нотаріуса примусових заходів медичного характеру, що набрала закон­ної сили;

г) закриття кримінального провадження щодо нотаріуса з нереабілітуючих підстав;

ґ) винесення рішення суду, що набрало законної сили, про обмеження дієздатності особи, яка виконує обов'язки нота­ріуса, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, ого­лошення її померлою;

д) неодноразового порушення нотаріусом чинного зако­нодавства або грубого порушення закону, яке завдало шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, грома­дян при вчиненні нотаріальних дій та/або інших дій, покладе­них на нотаріуса відповідно до Закону;

е) невідповідності нотаріуса займаній посаді внаслідок стану здоров'я, що перешкоджає нотаріальній діяльності;

є) порушення нотаріусом вимог, передбачених ч. 4 ст. 3, ч. 1 ст. 8 та ст. 9 Закону України «Про нотаріат»;

ж) набрання законної сили рішенням суду про порушен­ня нотаріусом вимог законодавства при вчиненні ним нота­ріальної дії;

з) знищення чи втрати нотаріусом або з його вини архіву нотаріуса або окремих документів;

и) неодноразового порушення нотаріусом правил профе­сійної етики, затверджених Міністерством юстиції України;

- за рішенням Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, прийнятим на підставі подання Нотаріальної палати України, у разі неодноразового порушення нотаріусом правил профе­сійної етики.

Анулюваннясвідоцтвапроправона зайняттянотаріальною діяльністю відбувається згідно з Порядком внесення Міністерством юстиції України, головними територіальними управліннями юстиції Міністерства юстиції України в Авто­номній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Сева­стополі або Нотаріальною палатою України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю та його розгляд Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату, який затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 28 липня 2011 року.

Подання Мін'юсту, управління юстиції або Нотаріальної палати України про анулювання свідоцтва про право на за­йняття нотаріальною діяльністю вноситься до Вищої квалі­фікаційної комісії нотаріату не пізніше тридцяти днів з дня встановлення підстав для анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, якщо інший строк не передбачено Законом. У разі витребовування додаткової ін­формації такий строк може бути продовжено за вмотивова­ним поданням до сорока п'яти днів за погодженням начальни­ка управління юстиції або територіального уповноваженого Нотаріальної палати України.

Нотаріус може ознайомитися з Поданням та доданими до нього матеріалами в Департаменті державної реєстрації та нотаріату Мін'юсту, управлінні юстиції, Нотаріальній палаті України, які внесли таке Подання, з правом робити виписки та копії до винесення рішення Комісії.

Подання розглядається Комісією не більше шести місяців з дня його надходження та з урахуванням строку, передбаче­ного п. 8 частини першої статті 29-1 Закону України «Про но­таріат».

Подання Мін'юсту, головних територіальних управлінь юстиції про анулювання свідоцтва про право на зайняття но­таріальною діяльністю має містити:

- інформацію про наявність підстав, визначених п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону;

- зазначення конкретних порушень, які були допущені нотаріусом;

- пропозиції щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

До подання Мін'юсту, управління юстиції додаються: засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів, на підставі яких внесено Подання; доповідна записка про перевірку роботи нотаріуса; пояснення нотаріуса на предмет обставин, викладених у Поданні (у разі наявності); копії документів про зупинення нотаріальної діяльності (щодо приватного нотаріуса); копії документів, що свідчать про виявлені в діяльності нотаріуса порушення; документи, що свідчать про вжиті заходи щодо виявлених в роботі нотаріуса порушень; відповідні документи органів дізнання і слідства, прокуратури, суду тощо; засвідчена в установленому порядку копія рішення Мін'юсту, управління юстиції про направлення до Комісії Подання, яке прийняте відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» або Закону України »Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

Законодавець наголошує, що перелік документів, які до­даються до Подання, визначається Мін'юстом, управлінням юстиції залежно від підстав, передбачених п. 2 частини першої статті 12 Закону.

Подання Нотаріальної палати України про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю має містити: інформацію про наявність підстав, визначених пунк­том 3 ч. 1 ст. 12 Закону; зазначення конкретних порушень, які були допущені нотаріусом; пропозиції щодо анулювання сві­доцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

До Подання, крім перелічених копій документів, засвідче­них в установленому порядку, на підставі яких воно внесено, додається доповідна записка територіального уповноважено­го Нотаріальної палати України, а також пояснення нотаріуса на предмет обставин, викладених у доповідній записці тери­торіального уповноваженого.

Скан-копії Подання та доданих до нього матеріалів над­силаються секретарем Комісії всім членам Комісії для озна­йомлення.

Попередній розгляд Подання здійснюється членом Комісії, якому головуючим на засіданні Комісії доручаються вивчення Подання і підготовка висновку за результатами розгляду ма­теріалів Подання.

Після попереднього розгляду членом Комісії воно розгля­дається на засіданні Комісії у присутності нотаріуса, щодо яко­го внесено Подання, представника Департаменту державної реєстрації та нотаріату Мін'юсту, управління юстиції або тери­торіального уповноваженого.

Зауважуємо, що неявка на засідання Комісії нотаріуса, представника Департаменту державної реєстрації та нотаріа­ту Мін'юсту, управління юстиції або територіального уповно­важеного, які належно повідомлені про дату, час і місце засідан­ня Комісії, не є перешкодою для розгляду Подання, проте Ко­місія може визнати присутність зазначених осіб обов'язковою.

Розгляд Подання на засіданні Комісії розпочинається з доповіді члена Комісії, який підготував висновок, після чого заслуховуються представник Департаменту державної реє­страції та нотаріату Мін'юсту, управління юстиції або терито­ріальний уповноважений та нотаріус, стосовно якого складе­но Подання.

На засіданні заслуховуються члени Комісії, досліджують­ся та аналізуються подані документи. У разі відсутності без- спірного підтвердження факту порушення закону Комісія від­хиляє Подання.

За результатами розгляду Подання Комісія може ухвалити одне з таких рішень:

- про анулювання свідоцтва про право на зайняття нота­ріальною діяльністю;

- про відмову в анулюванні свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Рішення Комісії приймається відкритим голосуванням простою більшістю голосів із числа присутніх членів Комісії.

Копія рішення Комісії надсилається Департаменту дер­жавної реєстрації та нотаріату Мін'юсту, управлінню юстиції, Нотаріальній палаті України, які внесли Подання.

Особа, стосовно якої прийнято рішення Комісії, може звер­нутися особисто до Мін'юсту зі заявою про отримання копії такого рішення. У разі якщо заява направляється поштою, під­пис особи на ній має бути нотаріально засвідчений.

На підставі рішення Комісії про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю видається відпо­відний наказ Міністерства юстиції України.

Копія наказу Міністерства юстиції України про анулюван­ня свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльніс­тю надсилається особі, щодо якої видано цей наказ, та управ­лінню юстиції, яке внесло Подання. Рішення Комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку.

Анульоване свідоцтво про право на зайняття нотаріаль­ною діяльністю підлягає поверненню до Міністерства юстиції України.

Стаття 4 Закону України «Про нотаріат» встановлює пра­ва нотаріуса, тобто як державного, так і приватного, однак ні­чого не каже про завідувача державної нотаріальної контори. На нашу думку, не лише нотаріус, а й завідувач та заступник завідувача державної нотаріальної контори мають право: ви­требувати від підприємств, установ і організацій відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій; одержу­вати плату за надання додаткових послуг правового й техніч­ного характеру, які не пов'язані із вчинюваними нотаріальни­ми діями, а також за вчинення приватними нотаріусами нота­ріальних дій; складати проекти угод і заяв, виготовляти ко­пії документів та виписки з них, а також давати роз'яснення з питань вчинення нотаріальних дій і консультації правового характеру.

У ст. 5 Закону України «Про нотаріат» встановлено обо­в'язки нотаріуса. Вважаємо, що не лише приватний та держав­ний нотаріуси, а й завідувач та заступник завідувача державної нотаріальної контори зобов'язані: здійснювати свої професій­ні обов'язки відповідно до Закону «Про нотаріат» і складеної присяги, дотримуватися правил професійної етики; сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійс­ненні їхніх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права і обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних но­таріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не мо­гла бути використана їм на шкоду; зберігати в таємниці відо­мості, одержані ним у зв'язку з учиненням нотаріальних дій; відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповіднос­ті законодавству України або міжнародним договорам; вести нотаріальне діловодство та архів нотаріуса за встановленими правилами; дбайливо ставитися до документів нотаріального діловодства та архіву нотаріуса, не допускати їх пошкоджен­ня чи знищення; надавати документи, інформацію і пояснення на вимогу Міністерства юстиції України, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі при здійснен­ні ними повноважень щодо контролю за організацією діяль­ності та виконанням нотаріусами правил нотаріального діло­водства; постійно підвищувати свій професійний рівень, а у встановлених випадках проходити підвищення кваліфікації; також виконувати інші обов'язки, передбачені Законом.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про нотаріат» в ре­дакції Закону від 1 жовтня 2008 р. № 614-VI, з 1 червня 2009 р. державні та приватні нотаріуси вчиняють усі види нотаріаль­них дій.

Нотаріуси при вчиненні нотаріальних дій у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, наказами міністра юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Нотаріуси у встановленому порядку в межах своєї компе­тенції вирішують питання, що випливають з норм міжнарод­ного права, а також укладених Україною міждержавних угод.

Нотаріуси, незалежно від їх статусу, зобов'язані дотриму­ватися таємниці щодо вчинення нотаріальних дій. Нотаріаль­на таємниця - сукупність відомостей, отриманих під час вчи­нення нотаріальної дії або звернення до нотаріуса заінтересо­ваної особи, зокрема про особу, її майно, особисті майнові та немайнові права і обов'язки тощо.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про нотаріат» та з метою підвищення професійного рівня державних та приватних нотаріусів, консультантів державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів та помічників приватних нотаріусів, Наказом Міністра юстиції України від 22 грудня 2010 р. № 3256/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 24 грудня 2010 р. за № 1331/18626, затверджено Порядок підвищення кваліфікації нотаріусів, консультантів державних нотаріальних контор, державних нотаріальних ар­хівів, помічників приватних нотаріусів.

На сьогодні той Наказ втратив чинність, та діє Наказ Мініс­терства юстиції України від 28 серпня 2014 р. № 1422/5 «Про затвердження Порядку підвищення кваліфікації нотаріусів, консультантів державних нотаріальних контор, державних но­таріальних архівів, помічників приватних нотаріусів», зареє­стрований в Міністерстві юстиції України 29 серпня 2014 р. за № 1046/25823.

Відповідно до п. 2 вищезазначеного Порядку, метою під­вищення кваліфікації державних і приватних нотаріусів, кон­сультантів державних нотаріальних контор і державних нота­ріальних архівів, помічників приватних нотаріусів є вдоскона­лення їхньої професійної підготовки шляхом оновлення, по­глиблення і розширення професійних знань, умінь і навичок, забезпечення інформацією про зміни у чинному законодав­стві та практиці їх застосування під час здійснення нотаріаль­ної діяльності.

Наголошено, що підвищення кваліфікації є безперервним процесом і здійснюється на принципах доступності, ґрунтов­ності, системності й послідовності навчання, поєднання тео­ретичних знань з практичними вміннями та навичками.

Підвищення кваліфікації державних і приватних нотаріу­сів, консультантів державних нотаріальних контор і держав­них нотаріальних архівів, помічників приватних нотаріусів здійснюється за такими видами, як:

- самостійне навчання;

- навчання за професійними програмами підвищення кваліфікації та за програмами тематичних короткострокових семінарів, які організовуються Центром перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників юстиції за дорученням Міністерства юстиції та закладами вищої освіти;

- навчання за програмами тематичних короткостроко­вих семінарів, які організовуються самоврядними організаці­ями нотаріусів та науковими установами.

Пунктом 5 Порядку нотаріусів зобов’язано постійно працювати над підвищенням свого професійного рівня та не менше ніж один раз на два роки підвищувати кваліфікацію за професійними програмами підвищення кваліфікації або за програмами тематичних короткострокових семінарів з подальшим складанням заліку та отриманням свідоцтва. При цьому мінімальний строк підвищення кваліфікації, за результатами проходження якого видається відповідне сві­доцтво, становить 54 академічні години.

Самостійне навчання (самоосвіта) як вид підвищення кваліфікації також може здійснюватися шляхом: публікацій науково-практичних статей з питань нотаріату у фахових друкованих виданнях (журналах та інших періодичних ви­даннях) в Україні; участі у міжнародних семінарах, симпозіумах, науково-практичних конференціях з питань нотаріату; навчання з метою здобуття освітнього ступеня магістра, наукових ступенів за професійно спрямованими напрямами підготовки у сфері нотаріату.

Підвищення кваліфікації відбувається згідно з навчальни­ми планами підвищення кваліфікації за професійними програ­мами та програмами тематичних короткострокових семінарів, які формуються з урахуванням таких напрямів:

- актуальні питання організації нотаріальної діяльності в Україні;

- правила ведення нотаріального діловодства та архіву;

- загальні правила та порядок вчинення нотаріаль­них дій;

- нотаріус як спеціальний суб'єкт, який виконує функції державного реєстратора прав на нерухоме майно;

- діяльність нотаріуса, пов'язана з удосконаленням практичних навичок по роботі з єдиними та державними реєстрами;

- підготовка документів для проставлення апостилю та подальшої консульської легалізації;

- нотаріус як суб'єкт первинного фінансового моні­торингу;

- новели у законодавстві України, що стосуються діяль­ності нотаріуса;

- інші питання, пов'язані з діяльністю нотаріуса, знання яких потребують постійного оновлення та удосконалення.

Підвищення кваліфікації за програмами тематичних ко­роткострокових семінарів, які організовуються Центром, проводиться відповідно до планів-графіків підвищення ква­ліфікації нотаріусів, консультантів державних нотаріальних контор, нотаріусів державних нотаріальних архівів, поміч­ників приватних нотаріусів, які щороку затверджуються Міністерством юстиції.

За результатами проходження навчання за програмами тематичних короткострокових семінарів, які організовуються самоврядними організаціями нотаріусів, науковими установа­ми та закладами вищої освіти, може видаватися відповідний документ.

У тематичних короткострокових семінарах, які організо­вуються самоврядними організаціями нотаріусів, наукови­ми установами та закладами вищої освіти, крім державних та приватних нотаріусів, консультантів державних нотаріальних контор і державних нотаріальних архівів, помічників приват­них нотаріусів, можуть брати участь посадові особи органів місцевого самоврядування та інші особи, які виявили бажання пройти навчання за програмами цих семінарів.

Методичне забезпечення проведення підвищення квалі­фікації здійснюється, відповідно, Міністерством юстиції, Цен­тром, самоврядними організаціями нотаріусів спільно з науко­вими установами та закладами вищої освіти.

Доречно зауважити, що за минулі роки було істотно розши­рено коло повноважень нотаріусів, зокрема, на них поклали виконання обов’язків суб'єкта первинного фінансового моні­торингу та державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Нотаріуси, згідно з Законом «Про державну реєстрацію ре­чових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції Зако­ну від 26 листопада 2015 р. № 834-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на не­рухоме майно та їх обтяжень» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», з 13 грудня 2015 року наділені повноваженнями державних реєстраторів прав на нерухоме майно та здійснюють держав­ну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як при вчиненні нотаріальної дії, так і без її вчинення.

Також Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізич­них осіб-підприємців» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реє­страції юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громад­ських формувань» від 26 листопада 2015 року № 835-VIII, но­таріуси наділяються повноваженнями державних реєстрато­рів у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до Закону України «Про держав­ну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Заслуговують на увагу зміни до чинного нотаріального за­конодавства стосовно доповнення новою частиною статті 1 Закону України «Про нотаріат», відповідно до якої на нота­ріусів, котрі працюють у державних нотаріальних конторах або займаються приватною нотаріальною діяльністю, Зако­ном може бути покладено вчинення інших дій, відмінних від нотаріальних, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Тобто до компетенції державних та приватних нотаріусів в Україні відносять не лише вчинення нотаріальних дій, а й учинення інших, не нотаріальних дій, які, як і нотаріальні дії, здійснюються з метою надання їм юридичної вірогідності.

Нотаріуси, вчиняючи нотаріальні дії, у своїй діяльнос­ті керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, по­становами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а на території Республіки Крим, крім того, - законодавством Республіки Крим, наказами міністра юстиції України, нор­мативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Слушною видається думка вітчизняних дослідників но­таріату О. І. Неліна та В. М. Черниша, щоби в новому Зако­ні України «Про нотаріат та організацію нотаріальної діяль­ності в Україні» дозволити нотаріусам: як самостійний на­прям нотаріальної діяльності надання консультацій з питань забезпечення оформлення прав на нерухоме майно; участь нотаріусів у врегулюванні конфліктних ситуацій шляхом про­цедури медіації; збір необхідних документів на реєстрацію прав і юридичних осіб; участь у зборах органів управління юридичних осіб з питань виборності (призначення) органів управління, розпорядження майном тощо^[155].

4.5.