Приватний нотаріус як суб'єкт нотаріального процесу

Приватний нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Тобто приватним нотаріусом вважається особа, яка є громадянином України та отримала свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, працює у приватній нота­ріальній конторі та займається приватною нотаріальною практикою.

Відмінність між державними та приватними нотаріуса­ми полягає, щонайперше, у фінансуванні державних нота­ріальних контор, державних нотаріальних архівів, у яких пра­цюють державні нотаріуси, та нотаріусів, які займаються при­ватною нотаріальною діяльністю, у відповідальності цих но­таріусів, порядку прийому та звільнення з посади державних нотаріусів, порядку реєстрації приватної нотаріальної діяль­ності та її припинення і т. ін.

Приватні нотаріуси, як і державні нотаріуси, зобов’язані дотримуватися таємниці щодо вчинення нотаріальних дій. Нотаріальна таємниця - це сукупність відомостей, отриманих під час вчинення нотаріальної дії або звернення до нотаріуса заінтересованої особи, зокрема про особу, її майно, особисті майнові та немайнові права і обов’язки тощо.

Права нотаріуса можна поділити на загальні, характерні для всіх осіб, які самостійно займаються певним видом діяль­ності, а також спеціальні права, що відображають особливості нотаріальної діяльності^[157].

За загальним правилом, нотаріус не може займатися під­приємницькою, адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об’єднань, перебувати на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування, у штаті інших юридичних осіб, а також виконувати іншу оплачувану роботу.

Однак нотаріус, крім права зайняття нотаріальною діяль­ністю, має право займатися викладацькою, науковою і твор­чою діяльністю у будь-який час.

На нашу думку, позитивними є зміни до Закону України «Про нотаріат», якими знято заборону займатися викладаць­кою, науковою і творчою діяльністю у вільний від роботи час.

Зауважимо, приватний нотаріус вправі мати контору, укла­дати цивільно-правові та трудові договори, відкривати поточ­ні та вкладні (депозитні) рахунки в банках.

Однак приватний нотаріус не має права здійснювати но­таріальну діяльність за межами свого нотаріального округу, за винятком заміщення інших нотаріусів у випадках, передбаче­них законодавством.

Також приватний нотаріус вправі мати лише одне примі­щення для розміщення робочого місця (контори), котре пови­нно знаходитись у межах нотаріального округу, в якому здій­снюється нотаріальна діяльність.

Реєстрація приватної нотаріальної діяльності проводить­ся відповідно до ст. 24 Закону України «Про нотаріат» та Поло­ження про порядок реєстрації приватної нотаріальної діяль­ності та заміщення приватного нотаріуса, затвердженого На­казом Міністерства юстиції України від 22 березня 2011 р. № 871/5.

Реєстрація приватної нотаріальної діяльності провадить­ся Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції Украї­ни в Автономній Республіці Крим, головними територіальни­ми управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севасто­полі та здійснюється в межах визначеного для приватного но­таріуса нотаріального округу.

Особа, котра має намір зареєструвати приватну нотаріаль­ну діяльність, подає до відповідного управління юстиції зая­ву з проханням провести сертифікацію майбутнього робочого місця приватного нотаріуса за встановленими Законом Украї­ни «Про нотаріат» умовами.

Сертифікація робочого місця (контори) - це перевірка приміщення на предмет відповідності робочого місця (конто­ри) приватного нотаріуса умовам, передбаченим ст. 25 Зако­ну та визнання його придатним для використання як робочо­го місця приватного нотаріуса з метою учинення нотаріаль­них дій.

Акт про сертифікацію містить відомості про приміщення, де особа, яка має намір зареєструвати приватну нотаріальну діяльність, планує організувати роботу з обслуговування учас­ників правовідносин (відвідувачів), та висновок уповноваже­ної особи Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних територіаль­них управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, котра проводила сертифікацію робочого місця (контори), про можливість його використання для розташування в ньому ро­бочого місця (контори) та здійснення приватної нотаріальної діяльності.

Акт про відмову у сертифікації мусить містити обґрунто­ваний висновок про невідповідність робочого місця (контори) приватного нотаріуса умовам, встановленим ст. 25 Закону.

Наголошуємо, що проведення сертифікації приміщення, в якому розташоване робоче місце (контора) приватного нота­ріуса, та перевірка його відповідності вимогам Закону України «Про нотаріат» і Положення про порядок реєстрації приват­ної нотаріальної діяльності та заміщення приватного нота­ріуса здійснюються уповноваженими працівниками управлінь юстиції лише при реєстрації приватної нотаріальної діяльнос­ті та у разі зміни адреси розташування робочого місця (конто­ри) приватного нотаріуса.

Після отримання акта про відповідність робочого місця (контори) приватного нотаріуса встановленим Законом Украї­ни «Про нотаріат» умовам особа, яка має намір займатися при­ватною нотаріальною практикою, подає до відповідного го­ловного управліннями юстиції в областях, місті Києві заяву, де зазначається назва нотаріального округу, в якому вона займа­тиметься нотаріальною діяльністю.

До заяви про реєстрацію приватної нотаріальної діяльнос­ті додаються: свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю та його засвідчена в установленому порядку ко­пія; документ, що підтверджує право власності або право ко­ристування приміщенням для розташування робочого місця (контори) приватного нотаріуса, чи договір про співпрацю з іншим приватним нотаріусом, який надає заявнику відповід­не приміщення, та його засвідчена в установленому порядку копія; дві фотокартки розміром 3х4 см; власноруч заповнена особова картка, форма якої наведена в Додатку 1 до Положен­ня про порядок реєстрації приватної нотаріальної діяльнос­ті та заміщення приватного нотаріуса; паспорт громадянина України, який подається особисто.

Свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяль­ністю з відміткою управління юстиції про реєстрацію приват­ної нотаріальної діяльності та паспорт повертаються особі, яка їх подала.

Зауважуємо, що відмова в реєстрації приватної нотаріаль­ної діяльності допускається лише в разі, коли подані докумен­ти не відповідають установленим вимогам та у випадках при­пинення нотаріальної діяльності з підстав, передбачених п.

Робоче місце (контора) приватного нотаріуса має розташо­вуватися в межах визначеного для нього нотаріального окру­гу та відповідати вимогам до робочого місця (контори) при­ватного нотаріуса, встановленим Міністерством юстиції Укра­їни. Зокрема, робоче місце повинно створювати належні умо­ви для реалізації прав і законних інтересів учасників правовід­носин, які виникають при вчиненні нотаріальних дій, забез­печення належного матеріально-технічного, організаційного та професійного рівня нотаріального обслуговування, дотри­мання вимог законодавства при вчиненні нотаріальних дій, їх конфіденційності, забезпечення охорони та збереження нота­ріальних документів.

Положення про вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса та здійснення контролю за організацією нотаріальної діяльності затверджене Наказом Міністерства юстиції України від 23 березня 2011 р. № 888/5.

Положенням встановлено єдиний підхід до організації но­таріальної діяльності для покращення якості обслуговуван­ня населення, вільного доступу до приміщення, що є робочим місцем приватного нотаріуса (контори), неухильного забез­печення дотримання нотаріальної таємниці при вчиненні но­таріальних дій, суворої схоронності нотаріальних документів, печатки та штампів приватного нотаріуса, спеціальних блан­ків нотаріальних документів та архіву нотаріуса.

Приватний нотаріус вправі мати лише одне приміщен­ня для розташування робочого місця (контори), яке повинно знаходитись у межах нотаріального округу, де здійснюється нотаріальна діяльність. Приватний нотаріус має здійснюва­ти прийом громадян в окремому робочому кабінеті. Прийом громадян проводиться не менше п'яти годин на день і п'яти робочих днів на тиждень за винятком обставин, за яких нота­ріус з незалежних від нього причин не може здійснювати та­кий прийом.

Робоче місце (контора) приватного нотаріуса має відпові­дати вимогам забезпечення нотаріальної таємниці:

- у приміщенні не можуть перебувати, здійснювати про­фесійну діяльність особи, діяльність яких не пов'язана з учи­ненням нотаріальних дій чи наданням додаткових послуг пра­вового чи технічного характеру, пов'язаних з ними, крім осіб, які за договорами (угодами, контрактами) з приватним нота­ріусом виконують роботи зі забезпечення діяльності приват­ного нотаріуса (установлення та обслуговування оргтехніки, охоронного обладнання тощо);

- приватний нотаріус, який займає приміщення на підста­ві договору про співпрацю з іншим нотаріусом, не вправі пра­цювати в одній кімнаті з особами, що працюють з приватним нотаріусом на підставі цивільно-правових, трудових догово­рів (помічниками), та з особами, діяльність яких не пов'язана з учиненням нотаріальних дій;

- якщо стіни робочого кабінету зроблені з металопласти­кових або інших конструкцій, вони мусять бути непрозорими.

До речі, кожен нотаріус повинен мати окремий робочий кабінет площею не менше 10 квадратних метрів.

Кількість кімнат у приміщенні, де знаходиться робоче міс­це (контора) приватного нотаріуса, не може бути меншою, ніж кількість приватних нотаріусів, які здійснюють нотаріальну діяльність у його межах.

Цілком справедливими є вимоги про те, що приватний нотаріус вправі мати лише одне приміщення для розташування робочого місця (контори), яке повинно знаходитись у межах нотаріального округу, в якому здійснюється нотаріальна діяльність.

Доступ до приміщення приватного нотаріуса має бути вільним для відвідувачів. Також не допускається обладнання робочого місця (контори) приватного нотаріуса у підвальних приміщеннях, кіосках чи інших тимчасових спорудах.

Приватний нотаріус має здійснювати прийом громадян в окремому робочому кабінеті. Прийом громадян проводиться не менше п'яти годин на день і п'яти робочих днів на тиждень. Приміщення нотаріуса мусить бути захищеним від несанк­ціонованого проникнення. Одним зі засобів реагування на не­санкціоноване проникнення є встановлена охоронна сигна­лізація. У разі укладення договору щодо охорони приміщення, де розташоване робоче місце (контора) приватного нотаріуса, такий договір укладається цим приватним нотаріусом та від­повідним суб'єктом господарювання.

Зокрема, у приміщенні повинні бути: вхідні двері метале­ві або захищені металевим ролетом; вікна обладнані метале­вими ґратами або захисними ролетами незалежно від повер­ху, на якому розташоване приміщення. У випадках, коли стіни будинку скляні, на скло має бути нанесена броньована ударо- тривка плівка.

Також у робочому кабінеті приватного нотаріуса обов'яз­ково повинні бути двері, в яких встановлений дверний замок.

Існують особливі вимоги щодо зберігання печаток, штам­пів, бланків нотаріальних документів та архіву нотаріуса:

- архів приватного нотаріуса та документи нотаріально­го діловодства мають зберігатися у металевій(их) шафі(ах) у робочому кабінеті приватного нотаріуса (в окремій кімнаті) або у відповідно обладнаній для цього кімнаті.

- приміщення, в якому розташоване робоче місце (конто­ра) приватного нотаріуса, має бути придатним для зберігання документів нотаріального діловодства та архіву приватно­го нотаріуса протягом усього строку здійснення ним нота­ріальної діяльності;

- якщо у приміщенні працюють двоє чи більше приват­них нотаріусів, їх архіви повинні зберігатися в окремих мета­левих шафах або окремих кімнатах для зберігання архівних документів;

- у кожного приватного нотаріуса мусить бути окремий вогнестійкий сейф для зберігання печаток, штампів та спе­ціальних бланків нотаріальних документів.

Для роботи з документами особи, які працюють з приват­ним нотаріусом на підставі цивільно-правового чи трудово­го договору і є технічним персоналом, та помічники повинні перебувати у відокремленій, належно пристосованій до умов роботи та дотримання нотаріальної таємниці кімнаті.

Приватний нотаріус, який займає приміщення на підста­ві договору про співпрацю з іншим нотаріусом, не вправі пра­цювати в одній кімнаті з особами, які працюють з приватним нотаріусом на підставі цивільно-правових, трудових договорів (помічниками), стажистом приватного нотаріуса та з особами, діяльність яких не пов'язана з учиненням нотаріальних дій.

Біля входу до приміщення мають розміщуватися Інформа­ційна вивіска, що ідентифікує робоче місце (контору) приват­ного нотаріуса та графік його роботи (інформація щодо часу початку та закінчення робочого дня, часу обідньої перерви, вихідних днів) та графік прийому громадян, якщо він відмін­ний від графіка роботи.

До початку нотаріальної діяльності особи, яка має намір зареєструвати приватну нотаріальну діяльність, а також у разі зміни адреси розташування робочого місця (контори) приват­ного нотаріуса Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними територіальними управліннями юстиції в областях, містах Ки­єві та Севастополі протягом 15 днів з моменту отримання за­яви на перевірку робочого місця (контори) проводиться пере­вірка відповідності приміщення встановленим Законом Украї­ни «Про нотаріат» умовам.

За результатами перевірки складається акт про серти­фікацію робочого місця (контори) приватного нотаріуса або акт про відмову у сертифікації робочого місця (контори) при­ватного нотаріуса в двох примірниках, один з яких у день про­ведення перевірки видається заявнику. Про зміну адреси ро­бочого місця (контори) приватний нотаріус зобов'язаний про­тягом трьох робочих днів повідомити відповідне управлін­ня юстиції. Підставою для повідомлення про зміну адреси є акт про сертифікацію робочого місця (контори) приватного нотаріуса або рішення суду, що набрало законної сили, яким визнано незаконним акт про відмову у сертифікації робочого місця (контори) приватного нотаріуса.

В акті про сертифікацію робочого місця (контори) за­значаються: дата і місце складання акта; прізвище відпові- дального(их) працівника(ів) Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севас­тополі, який(які) проводив(ли) перевірку; прізвище, ім'я при­ватного нотаріуса, нотаріальний округ, у якому він зареєстро­ваний (за наявності реєстрації); місцезнаходження приміщен­ня (поштовий індекс та адреса); поверх і тип приміщення; наявність окремого входу з вулиці до приміщення; наявність інформаційної вивіски та графіка роботи і прийому громадян при вході до приміщення; номер(и) телефону(ів), що знахо­дяться у приміщенні; реквізити документа, який підтверджує право власності або право користування приміщенням; кіль­кість нотаріусів, які здійснюють нотаріальну діяльність у цьо­му приміщенні; наявність та кількість осіб, що працюють на умовах цивільно-правових чи трудових договорів з нотаріусом (нотаріусами); наявність осіб, діяльність яких не пов'язана із вчиненням нотаріальних дій чи наданням додаткових послуг правового чи технічного характеру; умови зберігання архіву (архівів) нотаріуса (нотаріусів); наявність вогнестійкого сей­фа для зберігання печаток, штампів і спеціальних бланків но­таріальних документів; кількість кімнат та їх площа; наяв­ність приміщення для очікування прийому громадянами і його площа та засобів захисту на вікнах; обладнання входу до приміщення металевими дверима чи захисним металевим ро- летом; наявність функціонуючих засобів охоронної, пожеж­ної сигналізації; технічне обладнання нотаріальної контори (комп'ютер, принтер, сканер, ксерокс, факс, наявність елек­тронної пошти); підключення до мережі Інтернет; висновок щодо можливості використання приміщення для розташуван­ня робочого місця (контори) приватного нотаріуса.

У висновку зазначається про відповідність (невідповід­ність) робочого місця (контори) приватного нотаріуса умовам, окресленим ст. 25 Закону України «Про нотаріат» та вимогами Положення про вимоги до робочого місця (контори) приват­ного нотаріуса та здійснення контролю за організацією нота­ріальної діяльності.

Відповідно до п. 10 вказаного Положення, якщо приват­ний нотаріус не згоден з висновком акта про відмову у серти­фікації робочого місця (контори) приватного нотаріуса, то він має право звернутись до суду.

Приватний нотаріус може здійснювати нотаріальну діяль­ність за рішенням суду, що набрало законної сили, яким визна­но незаконним акт про відмову у сертифікації робочого місця (контори) приватного нотаріуса.

Слід зауважити, що за п. 5 Наказу Міністерства юстиції України № 888/5 робочі місця (контори) приватних нотаріусів, які були сертифіковані до набрання чинності цим наказом, тобто до 11 квітня 2011 р., новій сертифікації не підлягають.

Свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльніс­тю з відміткою управління юстиції про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності та паспорт повертаються особі, яка їх подала.

Відмова в реєстрації приватної нотаріальної діяльності допускається лише в разі, коли подані документи не відпо­відають установленим вимогам, та у випадках припинення нотаріальної діяльності з підстав, передбачених п. 81 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про нотаріат».

Реєстраційне посвідчення про реєстрацію приватної нота­ріальної діяльності видається управлінням юстиції у семиден­ний строк після подання заяви. У реєстраційному посвідченні вказуються назва управління юстиції, прізвище, ім'я, по бать­кові нотаріуса та назва нотаріального округу. Адреса розташу­вання робочого місця (контори) приватного нотаріуса зазна­чається в додатку до реєстраційного посвідчення, форма яко­го наведена в Додатку 3 Положення про порядок реєстрації приватної нотаріальної діяльності.

Для обліку виданих реєстраційних посвідчень в управлін­ні юстиції ведеться журнал обліку виданих реєстраційних посвідчень.

При одержанні реєстраційного посвідчення особа, якій уперше надається право займатися нотаріальною діяльністю, в управлінні юстиції в урочистій обстановці складає присягу.

Слід зауважити, що, відповідно до ч. 4 ст. 36 Закону Украї­ни «Про державну службу» 2015 року, у разі відмови особи від складення Присяги державного службовця вона вважається такою, що відмовилася від зайняття посади державної служ­би, й акт про її призначення на посаду скасовується суб'єктом призначення.

На нашу думку, вказані норми доцільно застосувати і до українського нотаріуса^[158].

Погоджуємося з Л. Радзієвською, що, порушуючи при­сягу, нотаріус зраджує не лише тих, хто звернувся до нього і довірився йому, а насамперед себе. Виконуючи довірені йому державою нотаріальні дії, нотаріус зобов'язаний бути чесним, правдивим, не переслідувати особистої вигоди, бо це протиза­конно та аморально^[159].

Про видане реєстраційне посвідчення управління юстиції протягом п'яти робочих днів з дня реєстрації приватної нота­ріальної діяльності повідомляє відповідний орган державної податкової інспекції Державної фіскальної служби за місцем постійного проживання приватного нотаріуса.

Реєстраційне посвідчення є підставою для виготовлення печатки, відкриття поточних та інших рахунків у банках, вста­новлення графіка часу прийому громадян тощо.

У разі зміни адреси розташування робочого місця (конто­ри) приватний нотаріус зобов'язаний протягом трьох робо­чих днів повідомити управління юстиції для внесення відпо­відних відомостей до додатку до реєстраційного посвідчення.

Відповідно до п. 3 Наказу Міністерства юстиції України № 871/5 від 22 березня 2011 р., реєстраційні посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності, видані до на­брання чинності вказаним Наказом, тобто до 11 квітня 2011 р., підлягають заміні лише у таких випадках:

- припинення приватної нотаріальної діяльності по од­ному нотаріальному округу та у зв'язку з подальшою реєстра­цією нотаріальної діяльності в іншому нотаріальному окрузі;

- втрати, пошкодження реєстраційного посвідчення або необхідності внесення до нього виправлень;

- за власним бажанням нотаріуса.

У разі втрати або пошкодження реєстраційного посвідчен­ня, а також за потреби внесення до нього виправлень управ­лінням юстиції видається повторне реєстраційне посвідчен­ня під тим самим номером разом з додатком до реєстраційно­го посвідчення. Попереднє реєстраційне посвідчення, пошко­джене або яке потребує виправлень, разом з додатком до ньо­го з відміткою управління юстиції про видачу повторного реє­страційного посвідчення долучається до матеріалів, що збері­гаються в реєстраційній справі приватного нотаріуса.

Повторне реєстраційне посвідчення видається на підставі реєстраційного запису в журналі обліку виданих реєстрацій­них посвідчень у триденний строк з моменту подання нота­ріусом відповідної заяви. На реєстраційному посвідченні, що видається повторно, проставляється відмітка «Повторне».

Про анулювання або припинення дії реєстраційного по­свідчення управління юстиції протягом п'яти робочих днів повідомляє відповідний орган державної податкової інспек­ції Державної фіскальної служби України за місцем постійного проживання приватного нотаріуса. Документи щодо реєстра­ції приватної нотаріальної діяльності, біографічні та інші дані про приватного нотаріуса формуються у реєстраційну справу приватного нотаріуса, яка зберігається і ведеться відповідним управлінням юстиції.

Після припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса реєстраційна справа залишається в управлінні юстиції і передається для архівного зберігання в порядку, визначеному чинним законодавством. Приватний нотаріус має право на ознайомлення з документами, які містяться у його реєстраційній справі.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про нотаріат», при­ватний нотаріус має печатку зі зображенням Державного Гер­ба України, яка містить слова «приватний нотаріус», його прі­звище, ім'я та по батькові, назву нотаріального округу. Печатка приватного нотаріуса знищується у порядку, встановленому Міністерством юстиції України, коштом приватного нотаріуса.

Порядок виготовлення та знищення печатки приватного нотаріуса затверджено Наказом Міністерства юстиції України 24 грудня 2012 р. за № 1924/5.

Наголошуємо, що печатка виготовляється за єдиним опи­сом та зразком за формою згідно з Додатком 1 до вказаного Порядку коштом приватного нотаріуса. Виготовлення печаток здійснюється підприємствами (штемпельно-граверними май­стернями) згідно з чинним законодавством. Головні управлін­ня юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Респуб­ліці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі приймають інформацію від приватних нотаріусів стосовно виготовлених печаток та зразки їхніх відбитків, а також здійснюють проце­дуру знищення печаток.

Печатка має форму правильного кола діаметром 45 мм, краї печатки обрамлено бортиком завтовшки 1 мм.

По бортику за годинниковою стрілкою інверсним мікро- шрифтом розміщується напис, який включає: повне найме­нування нотаріального округу; текст «Приватний нотаріус»; прізвище, ім'я та по батькові приватного нотаріуса. Складові цього напису розділяються семикутними зірочками.

По зовнішньому колу печатки зліва направо центровим способом розміщуються: верхнім рядком - напис «Приватний нотаріус»; нижнім рядком - повне найменування нотаріаль­ного округу відповідно до адміністративно-територіального поділу України; напис закінчується семикутною зірочкою.

На нижньому стику напису «Приватний нотаріус» розмі­щується напис спеціальним шрифтом (Arial), що містить прі­звище, ім'я та по батькові приватного нотаріуса, який з обох боків виділено семикутними зірочками.

У центрі печатки розміщується зображення малого Дер­жавного Герба України, обрамлене колом діаметром 24 мм (товщина лінії - 0,1 мм).

Для підвищення захищеності вільна від зображення час­тина кола заповнюється складним малюнком. Вільна від зо­браження частина кола між бортиком і написом на зовніш­ньому колі заповнюється захисним растровим зображенням. Печатка виготовляється з гуми або поліуретану.

Зауважимо, що для печатки використовується штемпель­на фарба лише синього кольору.

Нотаріус зобов’язаний у строк, що не перевищує 20 кален­дарних днів з дня реєстрації приватної нотаріальної діяльнос­ті, надіслати до головного управління юстиції інформацію про виготовлення печатки з доданим зразком її відбитка.

У разі пошкодження або знищення печатки приватний нотаріус негайно подає заяву про цей факт до головного уп­равління юстиції, яке робить запис про це в реєстраційній справі нотаріуса. Повторне виготовлення печатки відбувається в порядку та з дотриманням вимог, встановлених вказаним Порядком.

Печатка приватного нотаріуса знищується у разі припи­нення діяльності приватного нотаріуса з підстав, передбаче­них ст. 30 Закону України «Про нотаріат».

Особа, нотаріальна діяльність якої припинена, зобов’язана протягом одного місяця з дня отримання копії наказу переда­ти до головного управління юстиції печатку, про що складаєть­ся відповідний акт про прийняття печатки, який зберігається в реєстраційній справі нотаріуса. Особливі випадки встановле­но законодавцем у випадку смерті приватного нотаріуса.

Так, у випадку смерті приватного нотаріуса на наступ­ний робочий день за днем, коли головне управління юстиції отримало повідомлення про смерть нотаріуса, з числа посадо­вих осіб головного управління юстиції за наказом головного управління юстиції утворюється тимчасова комісія у складі трьох осіб, що протягом 10 днів з часу утворення має провести вилучення печатки та скласти відповідний акт.

Печатка підлягає знищенню Комісією в день її вилучен­ня. Про знищення печатки складається акт знищення печат­ки приватного нотаріуса, у якому зазначаються найменуван­ня нотаріального округу, в якому було зареєстровано при­ватну нотаріальну діяльність нотаріуса, прізвище, ім’я та по батькові нотаріуса, номер свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю та дата його видачі, реєстраційне посвідчення і дата його видачі, дата складання акта й назва адміністративно-територіальної одиниці, в межах якої здій­снює повноваження головне управління юстиції, інформація про склад Комісії зі зазначенням прізвищ, імен, по батькові та посад осіб, що діють у її складі, підстави для знищення, а також робиться відбиток печатки, яка знищується, і зазначається спосіб її знищення. Акт про знищення печатки приватного но­таріуса підписується головою Комісії та її членами.

Печатка знищується після підписання акта шляхом розрі­зання її основної круглої гумової чи поліуретанової частини хрест-навхрест.

Одним із основних моментів, що відрізняє діяльність при­ватного нотаріуса від діяльності державного, є його особиста відповідальність за заподіяну шкоду.

Шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних дій або не­дбалості приватного нотаріуса, відшкодовується в повному розмірі.

Однак нотаріус не несе відповідальності у разі, якщо осо­ба, яка звернулася до нотаріуса по вчинення нотаріальної дії:

- подала неправдиву інформацію щодо будь-якого пи­тання, пов’язаного із вчиненням нотаріальної дії;

- подала недійсні та/або підроблені документи;

- не заявила про відсутність чи наявність осіб, прав чи ін­тересів яких може стосуватися нотаріальна дія, по вчинення якої звернулася особа.

На думку О. В. Коротюк, зміст статей 21 та 27 Закону Украї­ни «Про нотаріат» відображає тільки один з видів юридичної відповідальності, а саме цивільно-правову, що настає за фак­том завдання шкоди нотаріусом^[160].

М. М. Дякович вважає, що цивільно-правову відповідаль­ність доцільно поширити на нотаріуса. Оскільки нотаріус не є стороною зобов’язань, між ним і клієнтом не виникають дого­вірні відносини, тому можна говорити лише про недоговірну, або деліктну, відповідальність нотаріуса^[161].

Оскільки приватний нотаріус самостійно відповідає за за­подіяну ним шкоду, йому необхідно мати для цього певні ко­шти, аби відшкодувати клієнтові у грошовому вигляді запо­діяні збитки.

Згідно зі ст. 28 Закону України «Про нотаріат», для забезпечення відшкодування заподіяної внаслідок вчиненої нотаріальної дії здійснення функцій державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» шкоди приватний нотаріус зобов’язаний до початку зайняття приватною нотаріальною діяльністю укласти дого­вір страхування цивільно-правової відповідальності.

До речі, держава не несе відповідальності за шкоду, за­подіяну неправомірними діями приватного нотаріуса під час здійснення ним нотаріальної діяльності функцій державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Також приватний нотаріус не несе відповідальності за зобов’язаннями держави. Мінімальний розмір страхової суми з 1 січня 2013 р. становить тисячу мінімальних розмірів заро­бітної плати.

Розмір відшкодування заподіяної шкоди визначається за згодою сторін або в судовому порядку. Щоб наявність цієї суми не залежала від конкретних доходів чи витрат приватного но­таріуса у певний проміжок часу, передбачається існування та­кої грошової суми (своєрідного фонду), що має цільовий на­прям для її використання, або ж можливість отримання та­кої суми від інших органів, зокрема від страхової організації. Страхування нотаріуса на випадок заподіяння шкоди клієнто­ві може провадитись у двох формах, а саме:

- приватний нотаріус може укласти з органом страхуван­ня договір службового страхування;

- приватний нотаріус може внести на спеціальний раху­нок до банківської установи страхову заставу.

Нотаріус має право вибрати з цих двох форм одну, яка є для нього найбільш прийнятною. Своє право вибору він повинен реалізувати протягом трьох місяців від дня отримання реє­страційного посвідчення. Такий строк встановлено приватно­му нотаріусу ч. 4 ст. 24 Закону України «Про нотаріат», щоб роз­почати нотаріальну діяльність; у цей же строк він мусить вжи­ти заходів для того, щоби створити для клієнтів можливість якнайшвидшого забезпечення покриття заподіяної шкоди.

Якщо приватний нотаріус не уклав договору службового страхування чи не вніс страхову заставу для забезпечення по­криття шкоди, його приватна нотаріальна діяльність припи­няється, а реєстраційне посвідчення анулюється управлінням юстиції. Визначаючи розмір страхової суми або застави, слід виходити з розміру мінімальної заробітної плати, не плутаючи її з розміром неоподатковуваного доходу громадян.

Страхова сума - це сума, на яку приватний нотаріус укла­дає угоду зі страховою організацією і яка, в разі настання стра­хового випадку, має бути сплачена клієнтові. Страхова заста­ва - сума грошей, що міститься на спеціальному рахунку в бан­ківській установі та може бути використана лише для пога­шення збитків, завданих особі приватним нотаріусом унаслі­док незаконних дій або недбалості.

Законодавством установлено строк - один рік - на попо­внення внесеної у банківську установу страхової застави в разі її витрачання.

Поповнюватися ця страхова застава повинна до початко­вого розміру. Якщо приватний нотаріус протягом одного року з дня витрачання не поповнить страхову заставу до початко­вого розміру, його приватна нотаріальна діяльність припи­няється за рішенням управління юстиції, яке анулює реєстра­ційне посвідчення.

Розмір заподіяної приватним нотаріусом шкоди визнача­ється за згодою сторін або в судовому порядку.

Якщо приватний нотаріус погоджується з тим, що його дії заподіяли шкоду особі, яка звертається за її покриттям, то за взаємною згодою вони визначають розмір цієї шкоди.

У випадку непогодження приватного нотаріуса з тим, що його дії були незаконними чи недбалими, особа, яка хоче від­шкодувати завдані їй збитки, має звертатися до суду.

Розмір заподіяної шкоди може бути меншим чи більшим, ніж розмір страхової суми чи застави. Якщо розмір суми, яка підлягає виплаті заінтересованій особі, менший від розміру страхової суми чи застави, то для її погашення використову­ються ці суми. Якщо ж розмір суми, що підлягає сплаті, переви­щує розмір страхової суми чи застави, суд повинен вирішити, в який спосіб проводитиметься покриття заподіяної шкоди.

Слід, однак, зауважити, що наявність у приватного нота­ріуса страхової суми чи застави не змушує його обов’язково використовувати їх для погашення збитків, за умови, що він повністю погоджується з доказами іншої сторони.

Якщо приватний нотаріус справді вважає, що його дії за­вдали матеріальної або моральної шкоди клієнту, і якщо сто­рони досягли згоди щодо розміру заподіяної шкоди, то певні суми можуть бути виплачені особі без використання страхової суми чи застави з доходу приватного нотаріуса.

Законом України від 14 жовтня 2014 р. № 1702-VII «Про за­побігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одер­жаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінан­суванню розповсюдження зброї масового знищення» суттєво доповнено ст. 8 Закону України «Про нотаріат», яким розшире­но поняття нотаріальної таємниці. Зокрема, на законодавчому рівні встановлено, що не є порушенням нотаріальної таємни­ці подання нотаріусом в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шля­хом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсю­дження зброї масового знищення», інформації центрально­му органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) дохо­дів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Нотаріус не несе дисциплінарної, адміністративної, ци­вільно-правової та кримінальної відповідальності за подання центральному органу виконавчої влади, що реалізує держав­ну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відми­ванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, інформації про фінансову операцію, навіть якщо та­кими діями завдано шкоди юридичним або фізичним особам, та за інші дії, якщо він діяв у межах виконання Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) дохо­дів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про нотаріат», держав­ні нотаріальні контори утримуються за рахунок державного бюджету. Нотаріуси, які займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси), здійснюють свою діяльність за рахунок коштів, отриманих за вчинення нотаріальних дій згідно з чинним законодавством України. З 1 січня 2011 р.

оподаткування приватних нотаріусів здійснюється відповідно до Податкового кодексу України, прийнятого 2 грудня 2010 р. (далі - ПКУ). Окремої статті, присвяченої оподаткуванню приватних нотаріусів, у Податковому кодексі немає.

Податковий кодекс України відніс нотаріуса до категорії (поняття) «самозайнята особа, яка провадить незалежну про­фесійну діяльність», за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою-підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Самозайнята особа - це платник податку, який є фізич­ною особою-підприємцем або провадить незалежну про­фесійну діяльність за умови, що така особа не є працівни­ком в межах такої підприємницької чи незалежної професій­ної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фі­зичної особи у науковій, літературній, артистичній, худож­ній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, арбітражних керуючих (роз­порядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудито­рів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою по­дібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою-підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб. Приватні нотаріуси протягом 10 календарних днів після реєстрації приватної но­таріальної діяльності зобов’язані стати на облік в органі дер­жавної фінансової інспекції за місцем свого постійного прожи­вання незалежно від наявності обов’язку щодо сплати того чи іншого податку та збору.

Згідно з положеннями статей 63 та 65 розділу ІІ ПКУ приватний нотаріус підлягає взяттю на облік в органах державної податкової інспекції:

- за місцем проживання (податкової адреси), якщо місце проживання (реєстрації відповідно до паспорта) та місце розташування робочого місця (контори) приватного нотаріуса (відповідно до реєстраційного посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності) відповідають одному ор­гану державної податкової інспекції (далі - ДПІ). При цьому такий орган є основним і єдиним місцем обліку приватного нотаріуса як самозайнятої особи;

- за місцем проживання (основне місце обліку) та місцем розташування робочого місця (контори) приватного нотаріуса (неосновне місце обліку), якщо місце проживання приватного нотаріуса та місце розташування його контори відповідають різним органам ДПІ.

Приватний нотаріус зобов’язаний стати на облік в органі ДПІ за основним місцем обліку та неосновним місцем обліку. Водночас до органу ДПІ за неосновним місцем обліку приват­ний нотаріус подає інформацію, перелічену в п. 172.4 ст. 172, п. 173.4 ст. 173, п. 174.4 ст. 174 розділу IV Кодексу.

Пунктом 172.4 ст. 172, п. 173.4 ст. 173, п. 174.4 ст. 174 роз­ділу IV ПКУ встановлено, що приватний нотаріус щокварталу подає до органу ДПІ за місцем розташування свого робочого місця інформацію про посвідчені ним договори щодо прове­дення операцій з продажу (обміну) об’єктів нерухомого майна між фізичними особами та продажу (обміну) рухомого майна між стороною (сторонами) цього договору, включаючи інфор­мацію про вартість такого майна та суму сплаченого податку, а також інформацію про видачу свідоцтв про право на спадщи­ну та/або посвідчення договорів дарування в поряду, встанов­леному вказаним розділом ПКУ для податкового розрахунку.

Інші обов’язки податкового агента та платника податку на доходи фізичних осіб приватний нотаріус виконує за основ­ним місцем обліку.

Згідно з ч. 1 ст. 291 Закону України «Про нотаріат», нота­ріальна діяльність приватного нотаріуса тимчасово зупиня­ється на час дії таких обставин:

1) якщо приватний нотаріус не має приміщення для обладнання робочого місця або це приміщення не відповідає встановленим вказаним Законом умовам, - до усунення цих недоліків, але не більше 60 днів з дня виявлення цього порушення;

2) якщо приватний нотаріус не уклав договір про страху­вання цивільно-правової відповідальності приватного нота­ріуса або розмір страхової суми не відповідає вищевказаним вимогам, - до усунення цих недоліків, але не більше 30 днів з дня виявлення цього порушення;

3) якщо приватний нотаріус під час вчинення нота­ріальних дій неодноразово порушував правила нотаріального діловодства, - до закінчення строку проходження підвищення кваліфікації (не більше двох тижнів);

4) у разі необгрунтованої відмови приватного нотаріуса від надання Міністерству юстиції України, Головному терито­ріальному управлінню юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головним територіальним управлінням юстиції в областях, містах Києві та Севастополі в порядку, передбаченому нотаріальним Законом, документів для перевірки організації нотаріальної діяльності та вико­нання правил нотаріального діловодства - до усунення цієї обставини;

5) у разі заміщення приватного нотаріуса в порядку, перед­баченому вказаним Законом, - на строк такого заміщення;

6) у разі ненадання інформації приватним нотаріусом ор­ганам та особам, зазначеним у частинах 5-8, 10 ст. 8 Закону «Про нотаріат», - до усунення цієї обставини;

7) у разі обрання нотаріуса на посаду, зайняття якої несу­місне зі здійсненням нотаріальної діяльності;

8) якщо Головне територіальне управління юстиції Мініс­терства юстиції України в Автономній Республіці Крим, голо­вні територіальні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі надіслали до Міністерства юстиції України по­дання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нота­ріальною діяльністю - до вирішення питання по суті, але не більш як на шість місяців. Приватний нотаріус вправі зупини­ти нотаріальну діяльність за власним бажанням на строк, що не перевищує двох місяців протягом календарного року, або на більший строк за наявності поважних причин (вагітність, догляд за дитиною, хвороба тощо).

Окрім цього, про зупинення нотаріальної діяльності на строк понад три дні приватний нотаріус зобов’язаний не піз­ніше ніж за один робочий день до дня зупинення нотаріаль­ної діяльності письмово повідомити Головне територіальне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автоном­ній Республіці Крим, головні територіальні управління юсти­ції в областях, містах Києві та Севастополі зі зазначенням при­чин та строку відсутності.

Порядок зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса регулюється ст. 292 Закону України «Про нотаріат».

Рішення про тимчасове зупинення нотаріальної діяльнос­ті приватного нотаріуса у випадках, передбачених ч. 1 ст. 29-1 вказаного Закону, приймає керівник Головного терито­ріального управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних територіальних уп­равлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

Головне територіальне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні те­риторіальні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі зобов’язані упродовж трьох робочих днів з дня видання наказу про зупинення нотаріальної діяльності при­ватного нотаріуса письмово повідомити приватного нотаріу­са про зупинення його нотаріальної діяльності.

Наказ про зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса може бути оскаржений ним до Міністерства юстиції України або до суду. Приватний нотаріус зобов’язаний зупини­ти нотаріальну діяльність з моменту отримання копії наказу про тимчасове зупинення його нотаріальної діяльності.

У разі зупинення нотаріальної діяльності приватного но­таріуса він має право, а якщо строк зупинення більше одно­го місяця, - зобов’язаний укласти договір про його заміщення з іншим приватним нотаріусом за винятком підстави, перед­баченої п. 7 ч. 1 ст. 291, а саме у випадку обрання нотаріуса на посаду, зайняття якої несумісне зі здійсненням нотаріальної діяльності.

Приватний нотаріус, діяльність якого зупинена, за від­сутності заміщення його іншим приватним нотаріусом, має право:

- знімати заборону відчуження нерухомого майна;

- видавати з депозиту гроші та цінні папери, документи, прийняті на зберігання;

- видавати дублікати та копії документів, що зберігають­ся у справах приватного нотаріуса;

- видавати довідки про вчинені нотаріальні дії.

Заміщення приватного нотаріуса можливе у разі зупинен­ня його нотаріальної діяльності в порядку, передбаченому За­коном України «Про нотаріат». Заразом нотаріус може уклас­ти договір про заміщення його з іншим приватним нотаріусом у порядку та у межах строків, що окреслені статтями 29-1, 29-2 Закону «Про нотаріат». Заміщення приватного нотаріуса проводиться до припинення обставин, з якими це заміщення пов'язане.

Приватний нотаріус, котрий заміщує приватного нота­ріуса, нотаріальна діяльність якого зупинена, вчиняє нота­ріальні дії від свого імені та прикладає свою особисту печатку. Одночасне заміщення більш як одного приватного нотаріуса не допускається.

Відповідно до Положення про порядок реєстрації приват­ної нотаріальної діяльності, нотаріальні дії, вчинені в порядку заміщення, підлягають реєстрації у журналі реєстрації фактів заміщення, форма якого наведена у Додатку 7 вказаного По­ложення.

Одночасно з реєстрацією фактів заміщення приватно­го нотаріуса всі нотаріальні дії, учинені нотаріусом, який за­міщує, підлягають реєстрації ним у власному реєстрі для реє­страції нотаріальних дій у порядку, передбаченому Правилами ведення нотаріального діловодства, затвердженими Наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2010 р. № 3253/5, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 23 грудня 2010 р. за № 1318/18613.

Документи діловодства передаються приватним нота­ріусом, якого заміщують, у порядку, передбаченому зазначе­ними Правилами.

Приватний нотаріус, якого заміщують, не вправі здійсню­вати нотаріальну діяльність під час цього заміщення, якщо інше не передбачено Законом. У разі дострокового повернен­ня приватного нотаріуса до здійснення нотаріальної діяльнос­ті повноваження нотаріуса, який його заміщує, що виникли внаслідок такого заміщення, автоматично припиняються.

Зауважимо, що зупинення нотаріальної діяльності при­ватного нотаріуса не означає припинення дії реєстраційного посвідчення.

Припинення діяльності приватного нотаріуса відбува­ється лише у встановлених ст. 30 Закону України «Про нота­ріат» випадках. Зокрема, підставами припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса є:

1) подання приватним нотаріусом письмової заяви про припинення нотаріальної діяльності;

2) анулювання свідоцтва про право на зайняття нота­ріальною діяльністю;

3) неусунення приватним нотаріусом без поважних при­чин таких порушень:

- якщо приватний нотаріус не має приміщення для об­ладнання робочого місця або це приміщення не відповідає встановленим Законом України «Про нотаріат» умовам та не усунуто вказані недоліки протягом 60 днів з дня виявлення цього порушення;

- якщо приватний нотаріус протягом 30 днів з дня вияв­лення порушення не уклав договір про страхування цивільно- правової відповідальності приватного нотаріуса або розмір страхової суми не відповідає вимогам нотаріального Закону;

4) смерть приватного нотаріуса або оголошення його по­мерлим у порядку, встановленому законом;

5) припинення громадянства України або виїзд за межі України на постійне проживання;

6) призначення приватного нотаріуса на посаду, зайняття якої несумісне зі здійсненням нотаріальної діяльності;

7) невиконання приватним нотаріусом наказу Міністер­ства юстиції України, Головного управління юстиції Міністер­ства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі про зупинення його нотаріальної діяльності, за винятком випад­ків оскарження приватним нотаріусом такого наказу;

8) набрання законної сили обвинувальним вироком суду, яким приватний нотаріус засуджений за навмисний злочин;

9) набрання законної сили судовим рішенням, відповідно до якого нотаріуса притягнуто до відповідальності за адміні­стративне корупційне правопорушення, пов'язане з порушен­ням обмежень, передбачених Законом України «Про засади за­побігання і протидії корупції»;

10) набрання законної сили рішенням суду про визнання приватного нотаріуса недієздатним, обмежено дієздатним або про застосування до нього примусових заходів медичного характеру;

11) набрання законної сили рішенням суду про визнання приватного нотаріуса безвісно відсутнім.

Припинення нотаріальної діяльності приватного нота­ріуса здійснюється відповідно до ст. 30-1 Закону України «Про нотаріат».

Головне територіальне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні територіальні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі за наявності підстав, передбачених вказаним Законом, видають наказ про припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса.

У випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-9 ч. 1 ст. 30 вказаного Закону, Головне територіальне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні територіальні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі зобов’язані негайно передати приватному нотаріусу копію наказу про припинення його нотаріальної діяльності.

Приватний нотаріус зобов’язаний припинити нотаріальну діяльність з моменту отримання копії наказу про припинення його нотаріальної діяльності.

Наказ про припинення нотаріальної діяльності може бути оскаржений приватним нотаріусом до Міністерства юстиції України або до суду. Оскарження цього наказу приватним но­таріусом зупиняє реалізацію положень, передбачених части­нами 5 і 6 вищезазначеної статті. Особа, нотаріальна діяль­ність якої припинена, зобов’язана протягом одного місяця з дня одержання копії наказу передати до відповідного держав­ного нотаріального архіву всі документи нотаріального діло­водства та архіву приватного нотаріуса. У разі якщо цей строк є недостатнім, він може бути продовжений рішенням Голов­ного управління юстиції Міністерства юстиції України в Авто­номній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в облас­тях, містах Києві та Севастополі, але лише один раз і не більше як на місяць.

У разі неможливості або відмови приватного нотаріуса особисто здійснити передачу документів нотаріального діло­водства та архіву приватного нотаріуса у встановлені строки цей обов’язок покладається на Головне управління юстиції Мі­ністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, го­ловні управління юстиції в областях, містах Києві та Севасто­полі, які за потреби залучають до цього представників органів внутрішніх справ.

Порядок та умови здачі і знищення особистої печатки при­ватного нотаріуса встановлюються і забезпечуються спеціаль­но уповноваженими органами з питань дозвільної системи.

Припинення нотаріальної діяльності приватного нота­ріуса означає припинення дії реєстраційного посвідчення.

Про анулювання або припинення дії реєстраційного по­свідчення управління юстиції впродовж п'яти робочих днів повідомляє відповідний орган державної фіскальної служби.

Наказом Міністерства юстиції України від 7 липня 2014 р. за № 1087/5 «Про припинення приватної нотаріальної діяль­ності» з 8 липня 2014 р. припинено приватну нотаріальну діяльність осіб, які здійснювали приватну нотаріальну діяль­ність на території Автономної Республіки Крим та міста Сева­стополя і призначені на посаду нотаріуса Російської Федерації.

4.7.