Правові засади здійснення нотаріального процесу в Україні

Нотаріальна діяльність є різновидом юридичної й, відпо­відно, соціальної діяльності та спрямована на надання офіцій­ної сили, вірогідності юридичним правам, фактам і докумен­там.

Як і В. М. Черниш, ми поділяємо концепцію О. Неліна, що нотаріальне процесуальне право доцільно віднести до комп­лексних галузей права, котрі об’єднують у собі норми різної галузевої належності: як матеріально-правові, так і організа­ційні та процесуально-правові. Воно сформувалося як комп­лексна галузь з відокремленим предметом регулювання і сис­темою правових норм, які регулюють суспільні відносини, що виникають у сфері взаємодії різних галузей права у зв’язку з необхідністю регулювання нотаріальної діяльності та у про­цесі здійснення нотаріальних дій між нотаріальними органа­ми та особами, які звертаються по вчинення цих дій^[122].

На нашу думку, нотаріальне процесуальне право є інтегро­ваною комплексною галуззю права та пов’язане з цивільним, господарським, земельним, податковим та іншими галузями права, без яких неможливе вчинення нотаріальних дій для суб’єктів, котрі звернулися, незалежного від форм господарю­вання, для громадян, осіб без громадянства, іноземців, а також інших установ та організацій, зокрема державних органів^[123].

Аналізуючи законодавство про нотаріальну діяльність незалежної України, доходимо висновку про необхідність виокремлення його трьох частин, а саме: законодавства, що регулює загальні засади створення та діяльності органів нота­ріату та квазінотаріату; законодавства, що регулює порядок вчинення нотаріальних дій; законодавства, що регулює вчи­нення інших дій, відмінних від нотаріальних, з метою надання їм юридичної вірогідності^[124].

За юридичною силою та органом, що їх видав, нормативні акти поділяють на закони та підзаконні нормативні акти.

Також нотаріальне законодавство за формою законодав­чих актів поділяє їх на кодифіковані та некодифіковані, за предметом правового регулювання - на загальні та спеціаль­ні, за характером правового регулювання - на матеріальні та процесуальні тощо.

До загальних джерел нотаріального процесуального пра­ва відносять ті нормативні акти, які регулюють і питання но­таріальної діяльності, і інші суспільні відносини.

До цієї групи можна віднести Конституцію України - Основ­ний Закон держави. Спеціальні акти присвячені регулюванню лише нотаріальної діяльності: наприклад, Закон України «Про нотаріат», Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та ін. До актів інших галузей права, що регулюють окремі питання здійснення нотаріальної діяльності, доціль­но віднести, приміром, Цивільний, Сімейний, Податковий, Ци­вільно-процесуальний, Земельний кодекси України^[125].

Правовою основою нотаріату є Конституція України, яка закріплює низку важливих загальних положень, що мають принципове значення для нотаріату. Конституція України проголосила перехід до формування вільної ринково-конку­рентної економіки та демократичні принципи побудови дер­жавного устрою. Ці конституційні положення мають безпо­середній зв'язок з нотаріатом, оскільки тепер підприємствами, землею можуть володіти не тільки держава, а й громадяни, юридичні особи, що зумовлює можливість переходу прав влас­ності на такі об'єкти, що мають посвідчуватися в нотаріаль­ному порядку. На підставі цього нотаріальна діяльність істот­но ускладнилася, а вартість договорів, котрі посвідчуються у нотаріальному порядку, значно зросла, що вплинуло на рівень доходів нотаріусів і підняття престижу цієї професії.

Крім того, право на отримання кваліфікованої правової допомоги є одним із фундаментальних прав людини та грома­дянина, яке проголошено Конституцією. Так, ст. 8 передбаче­но, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає за свою діяльність, утвердження та забезпечення прав і свобод людини є головним її обов'язком, а нотаріуси, як уповноваже­ні нею на вчинення нотаріальних дій особи, зобов'язані цих положень дотримуватися у своїй діяльності.

Зокрема ст. 92 Конституції наголошує, що виключно зако­нами України визначається організація і діяльність нотаріату, та ставить її на один рівень зі судоустроєм, судочинством, ста­тусом суддів, засадами судової експертизи, організацією та діяльністю прокуратури, органів дізнання і слідства, органів і установ виконання покарань.

Нотаріус, провадячи нотаріальну діяльність, керується вимогами ст. 41 Конституції України, відповідно до якої ко­жен має право володіти, користуватися і розпоряджатися сво­єю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Законодавець у ч. 4 статті наголошує, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права влас­ності, а право приватної власності є непорушним^[126].

Законодавство про нотаріальний процес - це структуро- вана система правових норм, предметом регулювання яких є правовідносини, що виникають у нотаріальному процесі та ре­гламентують процедуру вчинення нотаріальних проваджень.

До таких актів доречно віднести спеціальні норматив­ні акти: Закон України «Про нотаріат», Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, Положення про поря­док учинення нотаріальних дій у дипломатичних представни­цтвах та консульських установах тощо.

Джерелами теорії нотаріального процесу також є Цивіль­ний кодекс, Сімейний кодекс, Земельний кодекс та інші систе­матизовані акти матеріального права, норми яких конкрети­зують і визначають завдання нотаріусів, а також реалізуються на підставі нотаріальної процедури.

На нотаріальний процес теж чинять вплив укази та роз­порядження Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, накази міністра юстиції України, накази та інструкції інших міністерств та відомств, нормативні акти органів місце­вого самоврядування.

Порядок учинення нотаріальних проваджень посадови­ми особами консульських установ і дипломатичних представ­ництв за кордоном регулюються консульськими конвенціями та міжнародними договорами. У деяких випадках нотаріуси при вчиненні нотаріальних дій мають застосовувати норми іноземного права (ст. 98 Закону), керуватися нормами міжна­родного права (ст. 103 Закону та Закон України «Про міжна­родне приватне право»).

Отже, основним джерелом нотаріального процесуального права в Україні є Конституція України, на якій ґрунтується все нотаріально-процесуальне законодавство.

3.2.