Висновки

Розділ містить два підрозділи. У першому з них розглядається пи­тання про коло суб’єктів права на компенсацію моральної шкоди. Дово­диться, що кожній людині притаманна гідність, а відтак, кожна людина повинна мати право на її захист, у тому числі право на компенсацію мо­ральної шкоди.

Оскільки індивідуальна поведінка людини складається з таких основних стадій, як мотивація, планування і прийняття рішення та його виконання, суд зобов’язаний у кожному конкретному випадку виявити мотиви звер­нення потерпілого з вимогою компенсації моральної шкоди. Юридичного значення може набувати лише таке звернення, що йому передував усвідом­лений вольовий вибір, який передбачає розуміння соціального значення вчинку і прогнозування його результатів. Велику допомогу у вирішенні цього питання може надати проведення судово-психологічної експертизи.

При розгляді питання компенсації моральної шкоди, викликаної по­рушенням прав інших осіб, підтримується теза про те, що носієм пра­ва на компенсацію може бути лише та людина, якій правопорушенням безпосередньо була заподіяна шкода. Якщо ж шкода не була заподіяна такій особі безпосередньо, вона не набуває вказаного права. Виняток становлять випадки, коли право на компенсацію моральної шкоди на­бувають близькі родичі потерпілого, у зв’язку із порушенням їхніх прав. Прикладом можуть слугувати рішення Європейського суду з прав люди­ни у справах «Огур проти Туреччини» (1999 р.), «Чакічі проти Туреччи­ни» (1999 р.), якими задоволено вимоги заявників про компенсацію їм моральної шкоди як родичам особи, що загинула внаслідок злочину.

Було досліджено також питання про право юридичної особи на ком­пенсацію нематеріальної шкоди. Як видається, у зв’язку із відсутністю у юридичної особи автономної психіки можна вести мову не про мо­ральну, а тільки про нематеріальну шкоду, котра полягає у негативному впливі на ділову репутацію такої особи.

Другий підрозділ присвячений дослідженню критеріїв визначення розміру компенсації моральної шкоди.

Проаналізовано різноманітні критерії для визначення розміру ком­пенсації моральної шкоди, запропоновані, зокрема С.М. Антосиком, А.М. Ерделевським, А.М. Карпухіною, О.М. Кокуном, В.П. Паліюком, С.І. Шимон. Виділено такі основні підходи до визначення розміру зга­даної компенсації:

- визначення розміру компенсації, виходячи із суспільної оцінки фактичних обставин справи;

- визначення розміру компенсації на підставі суб’єктивної оцінки потерпілим фактичних обставин справи, а також глибини, трива­лості його психічних страждань, які виникли внаслідок вчиненого щодо нього протиправного діяння;

- комплексний підхід, котрий полягає у поєднанні двох попередніх.

Проте оптимальним видається виокремлення найбільш загальних, “всеохоплюючих” і в той же час достатньо конкретних критеріїв визна­чення розміру згаданої компенсації. Систему таких критеріїв запропо­новано у монографії.

Крім того, наголошується, що моральна шкода може компенсуватись не лише у грошовій, а й у іншій матеріальній чи нематеріальній формах. Серед останніх виділено такі форми компенсації: компенсація у рече- вій формі; публічне (зокрема друковане) спростування відомостей, що ганьблять честь і гідність; визнання права авторства; припинення дій, що порушують право; реабілітація; висновок про порушення права.