Як сказано — на переломі поміж абсолютною та модерною державою висунено було програмові гасла, відповідно яким повинна бути побудована держава.

Поміж ними було гасло «трьох влад», відповідно до «трьох властий», а властиво до трьох напрямів державної власти. Під впливом цеї теорії дуже довго оставало мишлення про державу і навіть тоді, коли теорію «трьох властий» розкритиковано, її сила не була зломана.

Між иншим це проявляється в тій схемі, яку прикладається звичайно і дoci до «орґанізації влади» в «модерній» державі. Іменно-ж приймається звичайно основний поділ влад на три «роди», на владу законодавчу, виконуючу та судову. Такий поділ приймається так в практиці, як і в теорії. Дійсність показує помилковість та недостаточність цего поділу. Вона показує, що ні-одна з влад не є носителькою тільки тої власти, якої імя носить, ані цілої тої власти. «Законодавча влада» не є ніде в дійсности тільки законодавчою, але і виконуючою і — іноді — судовою, і законодавча власть належить в дійсности не тільки їй, але і двом иншим владам. Так-само «виконуюча влада» скрізь виконує також деякі завдання законодавчої та судової. (на пр. поліційно-карне судоводство) та за те ділить з обома другими владами адміністраційні функції. І судова влада находиться теж в такім-же положенню: не вся судова власть належить до неї, а за те в її руках є деякі функції законодавчого та виконуючого порядку. Та навіть приймаючи ці означення державних влад з застереженням, що вони не зовсім точні, навіть тоді ми не змогли би змістити в схемі трьох влад всіх владних установ модерної держави. З окрема це відноситься до установи, яку зустрічаємо в кождій державі, до «верховної влади» держави. Практика і теорія зачисляють її до «виконуючої влади». Але в дійсности її правова участь в законотворчости та по части і в судоводстві занадто велика, а її функції адміні- страційні занадто обмежені, щоби можна назвати її «виконуючою», хоч би навіть з повищим застереженням. При тім, назва «виконуючої» зовсім не висловлює головної функції, звязаної з цею владою. А іменно вона не вказує на те становище верховної влади власне, поза владами, які мають означену відповідно до потрійного поділу компетенцію, на її характер незалежний від цего поділу. «Верховна влада» в державі є установою, в якій проявляється іменно одноцілість держави і державної власти, є осередком, в якім сходяться всі влади, з якого виходить товчок, що «вправляє в рух» життя всіх влад в державі. Тому установу «верховної влади» треба відокремити. Приймаючи навіть «поділ влад» (розуміється з наведеними застереженнями) не можна помістити «верховної влади» в рам- цях цего поділу.

<< | >>

↑

Источник: Старосольський В.И.. Держава і політичне право. Ч. 2. — К.: ВИДАВНИЦТВО ЛОГОС УКРАЇНА,2017. — 472 с.. 2017

Еще по теме Як сказано — на переломі поміж абсолютною та модерною державою висунено було програмові гасла, відповідно яким повинна бути побудована держава.:

- Теория государства и права Р. Беларусь - Теория государства и права РФ - Теорія держави та права України -