Вказано вже вище на те, що вченнє Монтескіє приймало істнованнє трох ріжних властий держави, яких носителями повинні бути три ріжні, незалежні одна від одної влади.
Вказано теж на помилковість цего вчення. Вона відноситься перш за всє до самого істновання — мовляв — трох ріжних властий держави. Для розуміння держави, яке витворилося було в добу абсолютної монархії, та яке лежить в основі юридичної конструкції конституційної держави, — вченнє про три ріжні державні власти неприємливе.
Для модерного юридичного розуміння держави — її власть є одна тільки, одноціла, охоплююча всі можливі напрями державної діяльности. Ми можемо розріжнювати тільки ріжні напрями державної діяльности, ріжні її «функції». Навіть для цего розрізнювання нема абсолютно певних підстав, нема абсолютних критерій, відповідно яким можна би з абсолютною точністю повести межі на пр. поміж законодавством та «виконуваннєм» або «правосуддєм». Але те розріжнюваннє дає все-ж можливість обхопити діяльність держави в якусь систему, можливість яснішого, більше прозорого її перегляду. Це має і теоретичне, і передусім своє велике практичне значіннє. Обставина, що устрій модерної держави побудований на цім розріжнюванню, — це одна з характеристичних рис «модерної» держави. Вона відбивається практично на всім правово-політичнім життю цеї доби, в якій пануючим типом є «конституційна держава». Щоби дати вірну теоретичну картину цего типу, не можна без цего розріжнювання обійтися. Але при цім все треба тямити, що не йде про три ріжні власти, а виключно тільки про ріжні «напрями діяльности», ріжні «функції» держави.Але помилився Монтескіє ще в другім напрямі. Помилково він думав, що кождій з цих функцій відповідає окрема «влада», окремий орґан, що «законодавча влада» є справді тільки законотворчим, виконуюча тільки виконуючим орґаном, а судова тільки орґаном правосуддя. В дійсности всі три функції, всі три завдання виконує держава через всі три «влади». Кожде споміж трох влад виконує помимо властивої собі і дві инші функції. Так було і є особливо в Анґлії, на яку зсилався Монтескіє. І так є скрізь, навіть там, де конституцію держави побудовано свідомо на основі вчення про розділ влад. Неможливість проведення точного «розділу» влад показує не тільки теоретичне міркуваннє, але більше ще переко- нуючо та наглядно картина, яку уявляють собою конституції, що діяли та діють позитивно в державах ХІХ-го та початку ХХ-го століть. Скрізь головні функції держави звязані там тільки «передусім», але не «виключно», з державними орґана- ми, що їх названо по цих функціях.
1.