Конституція Угорщини

Мадяри вважали, що їхньою конституцією, короною Св. Стефана і самим державним життям немадярські народи є так тісно зв’язані з історією Угорщини, що творять з нею непорушну й неподільну цілість.

Конституція Мадярщини є поважним політичним витвором ма- дярського народу, якої початки сягають далеко в історичну глибину, і вона не є втілена в жадний чартер, отже є звичаєвою конституцією, подібно як в Анґлії. «Золота Булла» короля Андрія II (1222) розвивалась самостійно, рівнобіжно з конституцією, і вона творила певного рода леґальну систему тої доби. Загально відомий правник Мадярщини, Стефан з Вербовець (Verb5czy Istvan) — Стефан Kepe- пецький (XVI ст.), зладив найбільш комплетну систему приватного й публічного права того часу, до якої включив і старе звичаєве право Закарпаття.

Мадярщина не має леґіслативного інструменту, який би можна назвати «Мадярською конституцією», а поодинокі конституційні питання вирішуються звичаями або прецедентами. Такий стан однак не перешкодив створити адміністративно централізовану мадярську державу, зв’язану з особою короля, що в опінії мадярів є уосіблен- ням національної єдности (Gr6f Apponyi Albert: A Brief Sketch of the Hungarian Constitution and of the Relations Between Austria, Budapest, 1908, p. 9-11).

Мадярська корона, яку вони в сенсі свого законодавства називають «Святою Мадярською Короною», є дальшим символом «не тільки королівства, але й мадярської держави, мадярської нації, її конституції, території та суверенности». B наведеній книзі Аппоній твердить, що «всі старовинні привілеї шляхти, себто «леґальної нації», яка уважалась членом Св. Корони, сьогодні відносяться без різниці до всіх мадярських громадян» (Аппоній стор. 17). Ця конституція є без сумніву виявом державницького хисту мадярського народу, але не справедливости національної чи соціяльної.

Ha іншім місці доводимо, що поняття леГальної нації ие відносилось до всіх громадян Мадярщини і не відповідало дійсному станові в державі, напр., право голосування населення, заступлення в парламенті в Будапешті поодиноких немадярських народів, денаціо- налізаційні закони, тощо. Виборча практика й державна система в Мадярщині до кінця першої світової війни доводять, що тільки шляхта — прелати, висока й менша шляхта творили т. зв. леґальну, тобто законодавчу націю, а не нижчі верстви народу. Така інтерпретація конституції була потрібна тільки для дезінформації світу про ніби демократичний державний устрій, який Аппоній називає «мадярською демократією». Таку схему поставив і Вербовдій в своїм «Тріпартітум...», виключивши «з леГальної нації простолюддя». Створення саме такої державної системи приписує Аппоній Генієві мадярського народу.