Угорщина

Як і в Польщі, політична, економічна та функціональна трансформація основних рівнів самоврядування у 90-х роках минулого сторіччя стали центральним питанням розвитку Угорщини - коло функцій субнаціонального рівня було значно звужено.

Водночас до 2005 року планується завершити роботу з реорганізації адміністративно-територіального поділу країни з виділенням нової одиниці - регіону. Нова система має замінити нинішній адміністративно-територіальний поділ з 19 областей, столиці та майже 3200 населених пунктів.

Якнайшвидший перехід на регіональний адміністративно-територіальний устрій стимулюється тим, що будь-яка допомога, надана Фондом структурного розвитку ЄС, прив\'язана до цих укрупнених одиниць.

Комплексність, складне правове регулювання і спеціальна інституційна система регіонального розвитку стали незаперечним стимулюючим чинником для прийняття Угорщини до ЄС.

Спеціальний Закон з регіонального розвитку та регіональних перетворень (його прийнято у 1996 році) відповідає принципам соціальної справедливості, рівності та солідарності, а також загальноприйнятим принципам взаємодії. Національна концепція регіонального розвитку й територіальні структури в цілому відповідають вимогам програми державного розвитку та .забезпечують відповідність довготривалим цілям стандартів ЄС.

Це засвідчує факт виставлення Угорщини як позитивного прикладу для інших країн - кандитатів до ЄС в документації ЄС щодо взаємодії (Agenda 2000.)

Зокрема визнано:

- лише Угорщина має Закон про регіональний розвиток;

- принципи цього Закону гармонізують з відповідними

принципами ЄС;

- в результаті змін,які матимуть місце через практичну реалізацію цього Закону, Угорщина зможе адаптуватися до законодавства ЄС і ефективно використовувати Структурні фонди ЄС;

- основна вимога до державного управління - високі професійні стандарти і некорумпованість.

Разом з тим висловлено ряд зауважень та побажань:

- стан інституцій, що утворюються, може спричинити проблеми у процесі виконання їх функцій;

- координація між міністерствами, регіональними та місцевими органами влади є незадовільною;

- ресурси, виділені для потреб регіонального розвитку, є недостатніми;

- не зовсім чітко вимальовується, як внутрішні ресурси регіонального розвитку можуть бути пристосовані до фінансових інструментів Структурних фондів ЄС, важко оцінити їх можливості щодо взаємного фінансування;

- слід запровадити механізми, необхідні для аудиту використання Структурних фондів.

Регіональна децентралізація в Угорщині відбувається на кількох рівнях,але ці регіональні рівні не мають рівних інституцій чи повноважень. При цьому розподіл функцій між різними рівнями відбувається не завжди чітко, і законодавство не містить чітких норм, в якій (регіональній чи функціональній) мірі центральне управління має право втручатись у діяльність децентралізованих структур (як правило, так званих кризових регіонів).

Слабкою ланкою у вирішенні питань розмежування повноважень (з правової точки зору) є сам регіон і його інституції: роботи над створенням Ради регіонального розвитку ще не завершено. Ради поки що не мають чітко виписаної програми діяльності, організації роботи чи використання власних коштів. Проте основна проблема полягає в тому, що їх територія не ідентична з тією, яка буде запроваджена в Угорщині згідно зі стандартами ЄС (NUTS2),тобто попереду ще етап запровадження нової територіальної структури.

Важливою вимогою до управління регіональним розвитком є питання координації, наявна регуляція чи інсти- туціоналізація якого ще не гарантована.

Вважається, що Угорська національна рада регіонального розвитку та Національний центр регіонального розвитку є самодостатніми організаціями, які можуть займатися координацією між секторами. Однак теперішні права, правовий статус і склад Ради насправді свідчать про незначний її вплив на координацію.

Передумовою для вступу Угорщини до ЄС (як і інших країн колишнього соцтабору), а відповідно і доступу до Структурних фондів ЄС є необхідність формування великих регіонів Сстандарт NUTS2), для яких можна було б розробляти концепцію регіонального розвитку, а також проекти з її реалізації. Тому основним питанням у розвитку системи NUTS2 в Угорщині є те,якою мірою буде переглянуто систему державного управління перед вступом до ЄС, а також, як буде змінено регіональну структуру державного управління.

Оскільки в ЄС не існує жодної зовнішньої перешкоди для модифікацій структури державного управління Угорщини, то навіть незначні зміни сучасної угорської системи державного управління можуть сформувати організаційно- регіональні структури, які не виходитимуть за рамки регіональної політики ЄС.

Національна концепція регіонального розвитку Угорщини включає сім теоретичних статистичних регіонів, які до 2005 року мають набути статусу адміністративно-територіальних одиниць. Вже починаючи з 2001 року рішення муніципалітету першої інстанції необхідно оскаржувати не в обласній, а в регіональній адміністрації.

Основну увагу при визначенні регіонів Угорщіни було приділено:

- історії розвитку регіональної співпраці та можливості регіональної єдності;

- пропорційному співвідношенню одиниць територіального поділу країни;

- відносно однорідним особливостям регіонів щодо основних цілей регіональної політики;

- допустимому внутрішньому поділу регіонів;

- наявній або бажаній політичній подібності одиниць одного регіону,а також наявності міжнародної орієнтації,яка буде визначальною на довготривалий період;

- витратам, пов\'язаним з їх утворенням та функціонуванням.

У такій ситуації критичне значення мають відповідність і здатність уряду та парламенту до прийняття відповідних рішень, тобто до уваги беруться не одномоментні, короткотермінові інтереси, а зростаюча інтеграція до структур ЄС та довготермінові інтереси країни в цілому.

Є потреба чітко окреслити повноваження органів (рад), які займатимуться питаннями розвитку регіонів. Необхідно детально визначити:

- повноваження рад регіонального розвитку та узгодити їх із системою NUTS2;

- відносини між регіональними концепціями, Концепцією державної регіональної політики, а також в інституціях.

Ради регіонального розвитку повинні мати власні фонди. Необхідно внести зміни до складу рад, щоб мати npeflj ставників районів з огляду на те, що в регіональній політиці ЄС все більшого значення набувають великі міста.

Ради регіонального розвитку не повинні мати похідних повноважень, а закон повинен визначати їх завдання,виходячи з того, що більшість децентралізованих фондів регіонального розвитку та міжнародних фондів буде спрямовано до них і те, що цей рівень є базовим у процесі врівноваження інтересів центрального управління та регіонів.

Законом було визначено таке коло завдань для регіонів:

- функції загального економічного забезпечення;

- участь у міжнародній регіональній співпраці;

- розвиток широкої тчережі інфраструктури та охорона навколишнього середовища;

- діяльність з обміну ноу-хау й технологіями, а також професійна допомога з планування на нижчому рівні.

Першочергові завдання з регіональної структуризації Угорщини:

- створення рад регіонального розвитку, а також дієвої системи управління регіональними програмами;

- організація системи постачання якісних людських ресурсів;

- полегшення доступу до регіонів та розробка концепцій розвитку регіонального транспорту;

- вироблення заходів щодо лібералізації умов економічної конкуренції в регіонах;

- визначення необхідних умов для тривалого повноцінного самодостатнього розвитку;

- розробка комплексної концепції розвитку для сільської місцевості з низькими економічними показниками;

- узгоджений розвиток засобів масової телекомунікації, а також освітніх закладів, які б підтримували регіональну культуру та ідентичність;

- організація зв\'язків з європейськими міжрегіональними організаціями, завоювання позицій у глобальному поділі праці,розвиток транскордонного співробітництва.

2.5.