Чехія

У грудні 1997 року було прийнято конституційний закон Чехії про створення 14 вищих територіальних одиниць самоврядування (ВТОС). Ці регіони стають основою для проведення регіональної політики Чехії після вступу до ЄС (йдеться про територіальні одиниці NUTS2,NUTS3,визначені у рамках ЄС для проведення статистичних аналізів).

На сьогодні у Чехії існує трирівнева ієрархічна система територіального поділу з двома рівнями самоврядування:

- центральне державне управління (уряд і міністерства) і парламент (палата депутатів,сенат);

- районна адміністрація;

- місцеве (муніципальне, міське) управління і муніципальна Рада представників.

Уряд забезпечує контроль та нагляд за діяльністю районних адміністрацій і координує діяльність органів державного управління стосовно районних адміністрацій.

До основних видів діяльності районних адміністрацій входить:

- здійснення державного управління у певних питаннях, обумовлених певними законами;

- нагляд за муніципальними господарствами на основі спеціальних регулятивних актів (на прохання муніципалітету);

- контроль виконання рішень муніципальної влади та її органів, створених у процесі адміністративних процедур, (за винятком випадків,передбачених законом);

- перевірка муніципальних органів влади та органів, яким делеговане право здійснення державного управління.

У районах обирається районна Рада (Асамблея).

Основні види діяльності Рад:

- розподіл асигнувань між окремими муніципальними бюджетами;

- затвердження та нагляд за бюджетом районного управління і затвердження остаточних рахунків (за винятком ресурсів, призначених для виконання державного управління);

- виконання обов\'язків, покладених на них спеціальними законами.

Територіальне самоврядування у порівнянні з місцевими управлінськими структурами представляє місцеве самоврядування.

Муніципалітет у Чехії завжди розглядався як основний елемент самоврядування, яке в свою чергу є частиною вищих територіальних структур з більш-менш обмеженим самоврядуванням. Муніципалітети виконують роль органів державного управління на місцевому рівні на основі делегованих їм повноважень (доволі обмежених). Державне управління здійснюється переважно на рівні районних адміністрацій.

Кожен муніципалітет є юридичною особою, має власне майно та фінанси, а також самостійно розпоряджається цим майном згідно з принципами самоврядування і,частково, згідно з власними повноваженнями, делегованими їм державною адміністрацією в межах чинного -законодавства. Муніципалітети ведуть свої внутрішні справи незалежно і відповідають лише перед законом. Можливі втручання держави у сферу самоврядування обмежені та визначені законом.

Відносини держави з муніципалітетом у Чехії можна охарактеризувати як співпрацю та партнерство. Держава, окрім створення законів, що визначають рамки діяльності, організацію та відповідальність муніципалітетів, а також окрім функцій субординації у межах чинного законодавства надає муніципалітетам допомогу, забезпечує співпрацю та захист. Муніципалітети мають право висловлювати свої думки та коментарі щодо підготовки законів та інших нормативно-правових актів, що стосуються муніципалітетів. Закони гарантують: муніципалітети мають право брати участь у адміністративних процедурах, які стосуються їх інтересів із усіма правами, що звідси випливають.

Таким чином, муніципалітети забезпечують управління своїми справами або незалежно (у рамках незалежної сфери самоврядування),або здійснюють державне управління в обсязі,що визначається спеціальними законодавчими актами (делеговані повноваження).

До сфер самостійної діяльності муніципалітетів, яку вони здійснюють у певних територіальних рамках, входять розвиток економіки, соціальне забезпечення та культурна діяльність, захист навколишнього середовища, а також види діяльності, передбачені спеціальними законодавчими актами для інших органів у межах системи державного управління.

Найбільш важливими видами діяльності муніципалітетів є:

- затвердження програм розвитку в територіальних межах муніципалітету та нагляд за їх виконанням;

- управління муніципальною власністю;

- планування муніципального бюджету, у правління муніципалітетом у межах бюджету та річний звіт про економічну діяльність за календарний період (1 рік);

- затвердження документації з питань територіального планування;

- видання у рамках своїх повноважень обов\'язкових для всіх указів;

- створення,заснування та вибори до муніципальних органів;

- прийняття рішення щодо участі муніципалітету у добровільному Союзі муніципалітетів (об\'єднання міст і сіл) та у міжнародних асоціаціях муніципалітетів;

- створення постійних і тимчасових фінансових фондів;

- заснування та утворення структур юридичних осіб і допоміжних структур та їх ліквідація.

Муніципалітети також виконують ті види державного управління, які делеговані їм спеціальними законодавчими актами та іншими нормами. Рамки та характер цих повноважень залежать від здатності кожного окремого муніципалітету виконувати їх.

Регіональна політика у Чехії проводиться на загальному і регіональному рівнях.

На загальнодержавному рівні проведення регіональної політики забезпечують органи державного управління. Ця політика має селективний (вибірковий) характер та спрямована на попередньо визначені регіони згідно з основними принципами регіональної політики.

На регіональному рівні проведення такої політики забезпечують органи регіонального самоврядування (ВТОС),і вона спрямовується на внутрірегіональну проблематику (в тісному взаємозв\'язку з населеними пунктами, мікрорегіонами і районами).

Загалом регіональна політика виробляється і ведеться цілеспрямовано при максимальному наближенні її до регіональної політики ЄС. Оскільки регіональна політика ЄС головним чином спрямована на підтримку малорозвинених регіонів (у порівнянні з середніми показниками ЄС),у тому числі й регіонів і провінційних областей, які постраждали від структурних перетворень,а також на надання підтримки регіонам,які борються з безробіттям,то у Чехії вже зараз (ще до вступу в ЄС) вживають відповідних заходів щодо узгодження системи регіональної політики з практикою ЄС.

Виходячи з цього, основними принципами регіональної політики Чехії є:

- принцип концентрації, який ґрунтується на необхідності зосередити всі зусилля та засоби для надання підтримки розвитку тих регіонів, економічна потужність і життєвий рівень яких тривалий час нижчий, ніж у решти регіонів;

- принцип партнерства, який базується на необхідності співробітництва відповідних органів державного управління, органів самоуправління та інших як на "горизонтальному" рівні (наприклад,між селами і регіонами),так і на "вертикальному" (скажімо, окремих міністерств з регіонами, муніципалітетами);

- принцип програмності, що ґрунтується на необхідності цілеспрямованого підходу до вирішення питань, які пов\'язані з забезпеченням розвитку окремих регіонів, включаючи координацію програм діяльності різних суб\'єктів, зацікавлених у розвитку даної території;

- принцип доповнюваності характеризується тим, що держава не відпускає усі засоби (ресурси), тобто засоби держави є додатковим джерелом фінансування для надання підтримки діяльності та ініціатив окремих регіонів.

Виходячи з цих принципів регіональної політики, державна підтримка у Чехії надається:

- регіонам, які постраждали від структурних перетворень (промислові області, які постраждали від згортання виробництва у традиційних галузях із високим рівнем безробіття);

- економічно слаборозвиненим регіонам (з низьким рівнем економіки та низьким життєвим рівнем населення, головним чином провінцій);

- іншим регіонам у відповідності до рішень Уряду (наприклад, прикордонним областям, провінційним .районам

у рамках програми відновлення провінцій, деяким мікро- регіонам з високим рівнем безробіття і т.д.).

Регіони, які постраждали від структурних перетворень, визначаються на основі таких показників:

- рівень безробіття;

- кількість претендентів на одне вакантне місце;

- розмір доходів від заробітної плати і розмір доходів від ведення сільського господарства;

- розмір доходів від податків у місцеві бюджети;

- масштаб згортання виробництва в головних галузях (промисловості, сільському і лісоводу господарстві) та їх частка в структурі зайнятості;

- густота населення.

Систему програмних документів, яка регулює регіональну політику в Чехії, складають Стратегія регіонального розвитку (поширюється на всю країну) і Регіональні програми розвитку (розробляються для кожного визначеного регіону).

Центральним органом державного управління, в компетенцію якого входять всі питання щодо проведення регіональної політики,в тому числі й питання регіональної підтримки підприємництва, є Міністерство місцевого розвитку Чехії (ММР). До його компетенції передусім належать:

- оцінка (на основі проведеного аналізу) розвитку окремих територіальних одиниць, визначення (на основі наданих пропозицій) регіонів, яким буде надана цілеспрямована підтримка держави;

- управління фінансовими ресурсами, що надаються з метою забезпечення регіональної політики держави;

- координація діяльності центральних органів державного управління з питань регіонального розвитку. В перспективі, після створення ВТОС, також і їх координація, в тому числі й розробка регіональних програм розвитку та їх фінансування;

- розробка Стратегії регіонального розвитку та Регіональних програм розвитку для заздалегідь визначених регіонів (до введення ВТОС),у тому числі розробка програму фінансуванні яких братиме участь ЄС (після вступу Чехії до ЄС);

- розробка Програми регіональної підтримки підприємництва.

Міністерство місцевого розвитку також управляє фінансовими ресурсами із держбюджету, призначеними для забезпечення реалізації регіональної політики держави,а також можливими ресурсами ЄС у рамках регіональних програм розвитку в заздалегідь визначених регіонах та програми регіональної підтримки підприємництва.

Інші центральні органи державного управління в рамках своєї компетенції та бюджетних статей (державних фондів) також беруть участь у вирішенні питань регіональної політики.

2.5.