<<
>>

Польща

Польща з 1990 року йде шляхом послідовних економічних перетворень. І саме з того часу ведуться дискусії і розробляються різні варіанти децентралізації державного управління та проведення територіальної реформи.

Одночасно було зробленіо виважені й водночас рішучі кроки щодо підготовки і запровадження нового законодавства про врегулювання регіональних відносин (особливо в частині фінансів,державної підтримки інституційних перетворень). В основному ці законодавчі зміни були спрямовані на підготовку до приєднання Польщі до Європейського Союзу і не визначали ні самої регіональної політики, ні внутрішніх стратегій розвитку регіонів, ні відносин між секторами економіки.

У 1998році було прийнято остаточне рішення про децентралізацію і проведення територіальної реформи. При цьому в ході затвердження Проекту територіальної реформи найбільшу дискусію в польському парламенті (навіть у польському суспільстві) викликали не фінансові питання чи розподіл повноважень, а кількість регіональних утво- рень на рівні областей (у Польщі - воєводства) за європейською класифікацією. Можна вважати, що історичним (у тому числі и соціально-економічним), культурним чи етнічним аспектам при цьому надавалося більше ваги, ніж суто структурним чи інституційним питанням.

Наприкінці 1998 року Польща поділялась на 2489 муніципалітетів (з виборчими органами влади) і 49 воєводств (провінцій) під керівництвом представників центрального уряду (воєвод).

З метою максимального наближення регіональної ієрархічної структури Польщі до прийнятої схеми в ЄС, починаючи з 1 січня 1999 року в адміністративно-територіальний устрій країни внесено суттєві зміни.

Таблиця 1. Новий адміністративно-територіальний устрій Польщі — середній розмір та діапазони

Показники Муніципалітети

(гміни)

Пов’яти Воєводства
Кількість адміністративно- територіальних одиниць 2489 373 іб
їх площа (кв.
км)
- середня величина 125 836 19500
- мінімальна величина 2 13 9415
- максимальна величина 625 2987 35612
їх населення (тис. чоловік)
- середня кількість 15,5 104 242
- мінімальна кількість 1,3 22 1018
- максимальна кількість 931,5 1628 6689

Муніципалітети (гміни) (існують з 1990 року) несуть відповідальність за забезпечення базових повсякденних потреб населення на місцевому рівні. Крім того, повного мірою відповідають за місцевий розвиток,у тому числі розробку його стратегії,контролюють не менше 17,5 відсотків (за деякими джерелами - до 25 відсотків) суспільних фінансів (в основному субсидії, що виділяються центральними адміністраціями на виконання конкретних завдань місцевого рівня).

Всього налічується 2489 муніципалітетів.

Округи (пов’яти) керуються Радою округу (на чолі з головою) і виконавчим органом (на чолі зі старостою). Вони виконують частково допоміжні функції, які не можуть ефективно надаватися гміною (наприклад, відповідають за лікарні, середні спеціальні навчальні заклади, об\'єкти соціального обслуговування). Гміни, що входять до пов\'я- ту,не підлеглі йому.

Всього нараховується 373 пов\'яти (з них 65 місцевих по- в\'ятів, тобто міст на правах пов\'ятів, більшість з них має населення понад 100 тис.).

Провінції (воєводства).

Законодавчим органом у них є регіональні збори ("сеймики"), які очолює голова. Уряд

воєводства очолює голова самоуправління ("маршалок").

Уряд несе повну відповідальність за розробку стратегії та економічний розвиток регіону. Влада на рівні провінції (воєводства) фактично розподіляється між представниками центрального уряду (воєводами) і виборчим органом. У цілому представник центрального ряду несе відповідальність за суспільну безпеку, виконання правових норм і забезпечення законності. Крім заходів правового характеру, остаточний розподіл відповідальності визначається практичними домовленостями (виходячи із специфіки даного регіону).

Всього країну поділено на 16 воєводств, причому 4 відносно невеликі, що не мають достатнього економічного потенціалу (за відповідними вимогами ЄС).

На думку польських експертів з регіональної політики, воєводства і пов\'яти отримали набагато більше нових обов\'язків,ніж джерел доходів, що робить державні дотації цілком необхідною,якщо не ключовою умовою їх фінансування. І все-таки вважається незаперечним позитивним результатом адміністративно-територіальної реформи формування 16 економічно більш сильних регіонів (на противагу колишнім 49), основу яких переважно складають динамічні в розвитку міські агломерації. Саме така схема децентралізації державної влади і реформи територіальної адміністрації, на думку тих самих експертів, закладають міцну основу для реалізації сучасної комплексної регіональної політики.

Протягом 90-х років XX століття було зроблено спроби розробити стратегію і концепцію регіональної політики,хоча ці роботи велися непослідовно і часто переривалися,що давало менший ефект від очікуваного. Головною причиною такого стану вважають відсутність спеціального органу, відповідального за регіональну політику на урядовому рівні. Лише у 1998 році було зроблено рішучий крок на шляху формування стратегічної концепції регіональної політики (позитивним каталізатором стала перспектива вступу до ЄС та відповідні вимоги щодо цього в цілому і регіональної політики зокрема).

Так, Міністерство економіки Польщі та Урядовий центр стратегічних досліджень (УЦСД) підготували проект Положення національної стратегії регіонального розвитку,а у 1999 році УЦСД розробив Концепцію довгострокового територіального розвитку Польщі.

З правової точки зору також є два підходи. Прихильники першого вважають, що потрібно розробити спеціальний закон про регіональну політику, а другого - що достатньо наявних законів у поєднанні із законом про державну допомогу.

В цілому є розуміння, що основні складнощі при розробці плану територіального розвитку і концепції регіонального розвитку виникають через відсутність комплексної національної стратегії,яка б визначала головні пріоритети і критичні проблеми країни. Але дехто вважає, що через швидкий вступ до ЄС документи, які були прийняті раніше, не відповідають потребам сьогодення і мають бути доопрацьовані (перероблені, розроблені заново) і гармонізовані відповідно до вимог ЄС.

Передача практичного досвіду у сфері регіонального планування Польщі виконувалася у рамках кількох програм зарубіжної допомоги. При цьому були два підходи - проектний і програмний. Найбільше значення мала підтримка з боку ЄС (що багато значить при умові майбутнього вступу до ЄС). Практичний досвід реалізації регіональних програм і проектів накопичено на різних адміністративних рівнях. Ключове значення мали програми, в рамках яких тестувалися різні заходи і методи в окремих проблемних регіонах, а також формувалися системи моніторингу та імплементації. Важливу роль при цьому відіграли Польське агентство регіонального розвитку та його філії - регіональні агентства розвитку.

Наприкінці слід зазначити, що децентралізація державної влади і територіальна реформа є заключним етапом процесу інституційного трансформування в Польщі, який продовжувався 9 років.

2.4.

<< | >>
Источник: Яцуба В.Г.. АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ УКРАЇНИ. Проблемні питання та можливі шляхи їх ВИРІШЕННЯ. Під загальною редакцією В.Г. Яцуби, Міністра Кабінету Міністрів України, кандидата наук з державного управління. Київ - 2003. 2003

Еще по теме Польща:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бухгалтерский учет - Военное право - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -