ТЕХНІКА ПІДГОТОВКИ ДО ПРОВЕДЕННЯ ПЕРЕХРЕСНОГО ДОПИТУ В СУДІ

Не дозволяйте вашому довірителю визначати стратегію і тактику перехресного допиту

Ваш довіритель знає факти краще, ніж будь-хто і, отже, є важливим ресурсом для підготовки до перехресного допиту свідка противника.

Нарешті, ви можете запропонувати йому безпосередню участь у пере­хресному допиті і розробити з ним тактику спільних дій, розподіл ролей і т. п. Однак, не відкидаючи поради та допомогу свого довірителя, ви не повинні допустити, щоб він нав’язував вам свої умови, свою лінію. Не уступайте йому керівну роль у проведенні перехресного допиту. Ви більш кваліфіковані у тому, що стосується визначення найбільш опти­мальної тактики розпитувань. Ви командир. Дайте зрозуміти це своєму довірителю абсолютно чітко і твердо на самому початку судового про­цесу. Якщо ваш довіритель наполягає на тому, щоб зайняти місце водія, скажіть йому, щоб він узяв собі іншого юриста.

Знайомий диявол краще за диявола незнайомого

Ознайомтеся з показаннями всіх свідків перед тим, як вони будуть свідчити в суді, а ще краще — з матеріалами, що характеризують їх особи, поспілкуйтеся з ними, наскільки це можливо. Щоб домагатися перемог у судовому змаганні і особливо щоб убезпечити себе від непри­ємних несподіванок або повного конфузу, ви повинні мінімізувати зна­чення фактора невідомості. Тому не втрачайте можливості опитати або завести опосередковане знайомство зі свідком противника. Адвокат має право опитувати осіб, якщо вони згодні, у тому числі й осіб, офіційно допитаних у кримінальній справі в ході досудового провадження.

Дізнайтеся все, що тільки можна дізнатись, про свого процесуального противника. Дуже важливо знати слабкі і сильні сторони свого проце­суального опонента, щоб вибудувати тактику перехресного допиту з їх урахуванням. Вам слід зібрати інформацію про особисті якості, юридичну кваліфікацію, досвід противника, дотримання ним етичних норм. Вивчіть його професійне минуле, підключивши для цього спільних знайомих, колег, журналістів, працівників суду, Інтернет. У яких справах він брав участь останнім часом, яка його манера підготовки до процесу, ведення допитів? Наскільки він зацікавлений в тому, щоб битися за перемогу до кінця в цій справі? Якими ресурсами він оперує для досягнення своїх цілей? Наскільки противна сторона схильна до компромісів? Чи готував він своїх свідків до процесу? Отримання відповідей на ці та інші запитання того ж роду дадуть вам змогу передбачати можливі ходи супротивника, заздалегідь вжити заходів обережності і використовувати його слабкості та упущення.

Дізнайтеся все, що тільки можна дізнатись, про свого процесуального противника. Дуже важливо знати слабкі і сильні сторони свого проце­суального опонента, щоб вибудувати тактику перехресного допиту з їх урахуванням. Вам слід зібрати інформацію про особисті якості, юридичну кваліфікацію, досвід противника, дотримання ним етичних норм. Вивчіть його професійне минуле, підключивши для цього спільних знайомих, колег, журналістів, працівників суду, Інтернет. У яких справах він брав участь останнім часом, яка його манера підготовки до процесу, ведення допитів? Наскільки він зацікавлений в тому, щоб битися за перемогу до кінця в цій справі? Якими ресурсами він оперує для досягнення своїх ці­лей? Наскільки противна сторона схильна до компромісів? Чи готував він своїх свідків до процесу? Отримання відповідей на ці та інші запитання того ж роду дадуть вам змогу передбачати можливі ходи супротивника, заздалегідь вжити заходів обережності і використовувати його слабкості та упущення. Досвід показує, що численні фактори, так чи інакше пов’язані з особистістю опонента на перехресному допиті, становлять складне рів­няння, яке важливо заздалегідь скласти для успішного вирішення в суді.

Техніка акліматизації

Ретельно ознайомтесь з обстановкою в залі судового засідання і в будівлі суду перед початком процесу. Зверніть увагу на розстановку учасників процесу, акустику, освітлення, розміщення телефонів, копію­вальної техніки, туалетів, місцезнаходження свідків тощо. Подібні дії зменшують фактор невідомості. Що більше вам відомо про навколишнє оточення, то більше ви будете розкріпаченими і результативними під час судового бою. Близьке знайомство з умовами роботи дасть вам відчуття свого поля, яке додасть вам впевненості в собі. Заздалегідь перейнявшись подібними деталями, ви зможете зосередитися на нагальних завданнях.

Подбайте про секунданта

Коли ви зустрічаєтеся зі свідком противника, ваша увага має бути зосереджена тільки на ньому. Ніщо не повинно заважати вашій сконцен- трованості. Тим часом досить багато дрібних, але важливих справ, які потрібно робити під час допиту. Вони можуть створити значні проблеми, які, у свою чергу, можуть відвернути вас від головного завдання. Напри­клад, треба вести запис свідчень, звіряти їх з наявними у вас матеріалами, шукати докази, що спростовують слова свідка, і т. п. Хтось повинен, за потреби, швидко навести довідки, зняти копію з документа, допомогти знайти потрібне місце в документах. Сніданок, зв'язок з довірителем — цим теж повинен хтось займатися. Тобто вам потрібен помічник для того, щоб звільнити вас від усієї цієї суєти і дати вам можливість зосередитися на своїх запитаннях і відповідях свідка.

Присутність експерта, спеціаліста, які давали висновок, також корис­на. Вони члени вашої команди. Ви можете щось упустити, а він зверне вашу увагу на те, що потім стане в пригоді при руйнуванні висновку екс­перта противника. І останнє, ви не повинні випускати з виду важливість психологічного впливу на супротивника самого факту чисельності вашої команди.

Техніки, побудовані на психоемоційному впливі на свідка противника

Тут мова йде про використання психологічного чинника при ве­денні перехресного допиту. Він присутній у всіх техніках, але тут ми поєднуємо прийоми, які цілеспрямовано використовуються крос- екзаменатором, або для надання психічного тиску на свідка противника, або для його емоційної підтримки. Крім того, в цій частині роботи даються елементарні уявлення про психологічні фактори, що діють на судовому допиті.

Про психологічні фактори

Окремі перешкоди в отриманні правильних відомостей від свідка за своєю природою є психологічними. Отже, судовий діяч повинен мати загальне уявлення про нього, а також загальне уявлення про будову і функціонування людського мозку. Наведемо деякі відомі наукові факти, що мають значення в рамках нашої роботи. Існує вираз: «Розум — це результат роботи головного мозку». Мозок має праву і ліву півкулі. Кожна з півкуль виконує різні функції. Ліва півкуля має домінуюче значення у виконанні функцій раціонального мислення, аналізу та комунікації. Вона є свого роду комп’ютерним центром, в якому збе­рігаються інформаційні дані, якими послуговуються при вербальному спілкуванні. Права півкуля — це сховище ірраціональних фактів, таких як емоції, творча інтуїція. Вона слугує складом для візуальної пам’яті людей і місць. Ліва півкуля мозку керує практичною інформацією, яка необхідна для нашого повсякденного функціонування при прямому, без­посередньому доступі до неї.

Отже, запитання, які передають сигнали тільки лівій півкулі мозку, не будуть задіяні в актуалізації більш різноманітної інформації, яка пред­ставлена у правій. Крім того, спрямування пошуків, які визначаються в лівій півкулі мозку допитуваного, з певною ймовірністю блокують доступ до інформації з правої півкулі.

Ініціюйте асоціації для одержання показань

Коли ви просите свідка, щоб він описав певну подію присяжним, ви передаєте йому вербальний сигнал, який приводить у рух відповід­ний механізм лівої півкулі кори головного мозку. Там, де отримана інформація є неадекватною законам мислення, розум має схильність задовольнити себе шляхом породження фальшивих спогадів, які по­кликані заповнити прогалини. Цей феномен відзначається у численних дослідженнях. Навіть свіжі, безпосередні спогади часто містять більшою мірою фантазії, ніж факти.

Щоб отримати ширшу інформацію, що зберігається у правій півкулі мозку, й маєте використовувати техніку, яка породжується асоціаціями, що дають змогу свідкові наново пережити події. Тим самим підвищу­ються можливості людини більш точно описати людей і місця для суду. Корисним прийомом у таких випадках є постановка запитань свідку, які розчленовують подію на складові частини. Це допомагає свідку згадати якийсь один факт або кілька фактів.

Ефективною є і постановка запитань, пов’язаних з якимось подіями в житті допитуваного. Корисно пред’явити предмети, малюнки, фотознім­ки, що стосуються фактів, які повідомляються свідком, щоб, сприйнявши їх, свідок міг згадати і уточнити те, що цікавить крос-екзаменатора.

Не бийтесь зі свідком через факти, оспорюйте їх інтерпретацію

Не речі самі по собі засмучують нас, але думки, які ми маємо про ці речі. Перед початком перехресного допиту з’ясуйте, чи є факти пред­метом спору. Можливо, справа в інтерпретації цих фактів. Психологіч­ний принцип рефреймингу (reframing) визнає, що може бути не один, а кілька поглядів на один і той самий факт. Ви можете спростити своє завдання аргументатора, якщо будете оспорювати не стільки факти, наведені свідком, скільки їх інтерпретацію. В останньому випадку вам потрібно тільки переконати присяжних вивести висновок, що ваше ро­зуміння безперечних фактів є більш правильним, а не переконувати їх прийняти абсолютно іншу версію.

Наприклад, за підтримки звинувачення у справі про зґвалтування, в якому захист не заперечує самого факту статевого акту, ви можете зробити основним предметом свого дослідження обставини, які йому передували. З цього для присяжних стане очевидним, що, зважаючи на попередню поведінку і особистість потерпілої, вона навряд чи мог­ла добровільно погодитися на статевий акт з таким негідником, яким є підсудний. Такий висновок не обов’язково повинен бути пов’язаний з прямою конфронтацією з підсудним. Ви можете підловити його, прос­то давши йому можливість самому представити свою неправдоподібну версію того, що сталося.

Джефрі Кастлер наводить такий приклад. Підсудним у справі про зґвалтування був неосвічений, грубий, неприємний тип, потерпілою була щаслива у шлюбі домогосподарка, мати трьох дітей. Обвинувач запи­тав підсудного, чому, на його думку, потерпіла погодилася на статевий акт. Підсудний з гордістю відповів: «тому що я — найкращий коханець в цьому залі суду». Присяжні не погодилися з цим і засудили його до 40 років тюремного ув’язнення.

Поняття «Reframing» (букв. «перебудування») означає зміну кон­цептуальної або емоційної настанови на пережиту ситуацію і поміщення її в іншу структуру, яка підганяє певний «факт» конкретної ситуації і в такий спосіб змінює її внутрішнє розуміння або оцінку. Механізм, що включається при цьому, не є абсолютно очевидним, особливо якщо ми тримаємо в думці, що тут має місце зміна, в той час як ситуація сама по собі може залишатися цілком без змін. Те, що піддається зміні, як результат рефреймингу, так це розуміння (інтерпретація) цієї ситуації і отже, її наслідків, але не її конкретних фактів.

Чудовим прикладом рефреймингу є епізод з відомого роману М. Тве­на про Тома Сойєра, коли Том домагається успіху в тому, щоб зробити в очах своїх приятелів неприємне завдання з фарбування паркана прес­тижною справою.

Техніка хамелеона: викроюйте ваші запитання за лекалом особистості свідка

Аксіомою є те, що ви повинні адаптувати свою тактику перехресного допиту до особистості свідка. Як зазначалося, ви повинні вибрати і грати роль, яка найбільш ефективно допоможе вам у досягненні вашої мети. Під час розпитувань обов’язково треба враховувати тип особистості. Юристам постійно доводиться це робити. Наприклад, при відборі присяжних і, звичайно, на перехресному допиті. Часто єдиним інструментом, як визнає Кларенс Дарроу, є стереотип. Американські психологи вирізняють два основних типи особистості, що виділяються, згідно з чим пропонуються ефективні засоби поводження з ними в судовій ситуації.

До емоційного типу особистості відносять вразливих, яскравих, імпуль­сивних, непостійних людей. Вони часто є привітними, привабливими і на­віть спокусливими. У них на першому місці емоції, а вже потім — факти. Вони дезорганізовані і непослідовні, нестійкі в настрої. їх важко зв’язати обіцянкою. Більшою мірою вони залежать від зовнішніх впливів, ніж від контролю власного життя. Якщо ви хочете, щоб такі люди сприймали вас серйозно, ви повинні підійти до них офіційно. Якщо ви будете поводи­тися з ним дружньо і по-простому, вони не будуть звертати на вас уваги.

Другий тип: високоорганізована особистість. Такі люди раціональні, сумлінні, схильні добре подумати, перш ніж почати говорити. Вони часто бувають суворими, скрупульозними і прискіпливими, уникають яскравості, барвистості, проявів почуттів. Якщо вразливій особі іноді потрібно кілька годин для того, щоб уранці піднятися, то в цих людей є внутрішній годинник, що підніме їх у потрібний час. Вони сконцен­тровані на тому, щоб контролювати ситуацію.

У той час як вразливі особистості часом схильні підкоритися зов­нішньому впливу і контролю, ці люди будуть наполегливо чинити опір чужому впливові. Вони не люблять приймати рішення під диктовку. Навпаки, вони хочуть самі приймати рішення. Отже, пряма атака на таку особу навряд чи може принести успіх. Ви не повинні заганяти в кут таку людину або кидати виклик її авторитету чи самостійності. Ви повинні створити у неї враження, що ви продумали кожен свій крок і передба­чили всі дрібниці і дієте за чітким планом.

Якщо ви хочете змінити позицію цієї людини, ви повинні дозволити їй грати важливу роль у процесі обговорення варіантів. Якщо ви зі­ткнулися з добре організованою людиною як свідком противника, ви повинні задіяти пасивну тактику дій замість вибухової агресії. Чим жорсткішим ви проявите себе при роботі проти цієї людини, тим з біль­шою ймовірністю ви зазнаєте поразки. Якщо ви спробуєте захопити контроль, вона чинитиме опір цьому. Якщо ви проявите себе відкрито ворожим, вона стане жорсткою і непоступливою. Такі свідки під на­тиском замикаються, стають мовчазними і наполегливо протидіють усім спробам розкрити їх.

Грайте ролі, виявляйте психологічну гнучкість у спілкуванні з різними свідками

Одне з найважливіших непрямих ваших посилань свідкові — це та роль, яку ви берете на себе. Ваш вибір іміджу може мати драматичний вплив на поведінку свідка. Ретельно обміркуйте, яку роль ви будете гра­ти: переваги, рівності чи підпорядкування. Продумайте, в яких ситуаціях ефективна та чи інша роль? Іноді доцільно обрати позицію переваги. Ви можете дозволити собі отримувати інформацію від свідка з позиції сили і вашого більш високого становища, яке покладає моральний обов’язок на того, до кого ви звертаєтеся, надавати правильну інформацію. Скажі­мо, ви наголошуєте на своїй ролі державного обвинувача, який є «живим втіленням закону», або натякаєте на наявність у вас серйозної доказової бази чи інших ресурсів, або маєте право на прояв «справедливого обу­рення» і т.п., що дозволяє вам вимагати відповіді.

Якщо ви обрали роль рівного, ви усуваєте загрози, пов’язані з при­сутністю у стосунках домінуючої особистості, але водночас втрачаєте супровід сили і престижу. Деякі свідки повинні бути розслабленими, розкутими, їх треба розкрити перед людиною, яку б вони вважали рівною собі. Вони почуваються більш комфортно з тим, хто володіє таким самим статусом. Вони не відчувають потреби в тиску з боку особистості, яка перевершує їх, разом з тим не мають потреби в домінуванні над особою і триманні на дистанції як підлеглого.

У ролі підлеглого, такого, що стоїть нижче, ви не становите ніякої загрози «его» свідка, а іноді цей фактор може призвести до зниження рівня опору з його боку. Майте на увазі, що у разі зміни свого амплуа протягом допиту або ведення справи послідовність, з якою ви будете це робити, має велике значення, тому що легше рухатися від вищого статусу до більш низького (зверху вниз), а не навпаки. Проте ефект від кон­трасту, зумовленого переходом від ролі слабкої до домінуючої, більший. Хтось відчуває страх перед судовим допитом і юристом противника, боїться «суддівських» осіб, наділених владою. Якщо вам пощастило зустрітися з таким свідком у суді, ви повинні ретельно підтримувати в ньому цю думку, витримувати дистанцію при спілкуванні з ним, щоб з максимальною вигодою використати ефект свого процесуального та професійного статусу.

Якщо ви хочете зміцнити офіційну атмосферу, переконайтеся в тому, що одяглися належним чином. Якщо ви хочете бути більш неформальним, ви можете розстебнути ґудзики на піджаку і навіть зняти піджак, роз­слабити краватку, засукати рукави сорочки. Наберіть більш розслабленої пози за своїм столом. Ваш лексикон, тон і вимова також можуть мати вплив на свідка. Ретельно підбирайте слова. Якщо ви хочете зблизитися зі свідком і розкріпачити його, застосовуйте неформальний стиль по­ведінки. Використовуйте слова, які показують, що ви вільно володієте сленгом. Діючи в такій манері, прокурор може запитати підсудного у справі про незаконний обіг наркотиків. Якщо підсудний дасть відпо­відь, використовуючи ту саму термінологію, він тим самим покаже свою здатність підтримати розмову мовою торговців наркотиками, зміцнюючи думку суддів про його винуватість.

Бувають ситуації, коли корисно поводитись зі свідком шанобливо, перебираючи на себе підлеглу роль. Такий підхід схожий на використання техніки лейтенанта Коломбо, при якій ви, викликаючи недооцінку себе, вводите в оману свідка, знижуючи його почуття самозбереження. При­пустімо, наприклад, що ви молодий початківець-адвокат і маєте справу з президентом корпорації, який виступає свідком у справі. Такі люди звикли наказувати і не люблять, щоб хтось тиснув на них. Навряд чи його вразить ваш професійний статус.

Якщо ви підійдете до такої людини як до мудрого старшого настав­ника, від якого ви шукаєте поради, він може виявити патерналістське або професійне ставлення і надасть вам принаймні деяку інформацію, якої ви потребуєте. Ви можете застосувати і підхід рівного за статусом, якщо хочете подолати низький рівень взаємодії в мовному обміні. Для того щоб зламати такий бар’єр, ви можете використати звичну для свідка розмовну мову, торкаючись теми, цікавої для нього.

Український читач може з певною іронією сприйняти таку пораду, зважаючи на те, що судді в Україні контролюють процес допиту і не да­ють можливості торкатися сторонніх, не зумовлених процесом тем. Але суддя може втратити пильність, і вам вдасться торкнутись цікавої для свідка теми в рамках матеріалів справи. Поради, які даються у цій книзі, тільки на перший погляд мають відсторонений характер, насправді це згусток досвіду адвокатів різних країн.

Знаючи це, ви можете використати їх у своїй роботі в несподіваних ситуаціях. Ви повинні відчути себе своєрідним модератором процесу допиту у межах дозволеного чинним КПК. Приклад. Адвокат Н. висту­пив на стадії досудового слідства у справі з обвинувачення в ухиленні від сплати податків по суті в момент завершення слідства. Його підзахисні за порадою адвоката не давали показань. А він перед слідчим розіграв роль людини, яка вперше вступає у справу про ухилення від сплати податків, і щиро повідомив слідчому про це. Крім того, він заявив, що займався переважно цивільними справами, досвіду в кримінальних справах не має, але його попросили знайомі вступити в цю справу, і він їм не міг відмовити. Тому просив якнайшвидше закінчувати справу — він усе підпише. Розслаблений слідчий так і зробив, припустившись при цьому низки істотних помилок, якими в судовому засіданні адвокат скористався повною мірою.

Шерлок Холмс або лейтенант Коломбо: грайте розумного або дурня

Ваш перший контакт зі свідком має вирішальне значення для вибору лінії наступної поведінки. Ви повинні ретельно продумати свою появу в суді і свої дії в цей вирішальний момент. Не пускайте цю справу на самоплив. Підбирайте одяг, слова, місце в залі так, щоб домогтися своєї мети справити потрібне враження. При першій зустрічі свідок хоче зрозуміти і оцінити вас. Він буде збентежений, розгублений і сповнений тривоги, поки ви не заспокоїте його якимось чином.

Від вас залежить, будете ви тримати людину у стані напруження і невизначеності чи, навпаки, заспокоїте її. Для початку майже завжди корисні обережні дії, щоб прозондувати слабкі й сильні сторони опо­нента перед тим, як обрати основну стратегію проведення допиту. До­цільно з самого початку продемонструвати свідку свої професіоналізм, твердість і чесність. Це перший суттєвий крок у процесі переконання людини в тому, що опір даремний.

Якщо ви створите враження про себе як про компетентного й жорст­кого опонента, свідок відповідно модифікує і свою поведінку. Зазвичай ви повинні поводитись з ним шанобливо, якщо тільки у вас не з'явиться достатня підстава поводитись інакше. При цьому ви не повинні зміню­вати ставлення до свідка без серйозних для цього підстав. Навіть якщо ви ведете допит народного депутата, міністра чи іншого представника влади, ви повинні дати йому відчути, що ви — господар під час пере­хресного допиту. Дві найважливіші ознаки професіоналізму — чесність у поводженні з фактами і твердість, яка викликає довіру до вас суду. Деякі свідки схильні давати корисну інформацію, якщо відчують, що ви не намагаєтеся за кожного зручного випадку мати над ними перевагу хитрими прийомами.

Одна техніка для прояву своєї чесності полягає в тому, щоб відразу попередити свідка про те, що у разі, якщо запитання незрозуміле, він має звернутись до вас за роз'ясненням і ви його повинні повторити і роз'яснити. Крос-екзаменатор в Україні повинен пам'ятати, що суд­ді ревно ставляться до таких ситуацій і можуть зробити зауваження на кшталт «Ви тут намагаєтесь вести процес. Але це прерогатива судді. Задавайте запитання».

Якщо ж свідок зрозуміє, що ви просто шукаєте, як би зганьбити його самого або його розповідь в очах суддів, він чинитиме опір цьому. Але якщо він вважатиме, навіть підсвідомо, що ви чесно виконуєте свою роботу і намагаєтеся встановити факти, ви будете виглядати менш небезпечним. Хоча є свідки, щодо яких плідним може бути тільки жорсткий підхід. Ви повинні ретельно уникати іміджу адвоката з «брудних справ». Якщо свідок розглядає вас як спритного обманщика, він нічого вам не дасть і буде турбуватися тільки про те, як би чого не вийшло поганого для нього з його ж слів. Замість розслабленості і спонтанності при даванні відповідей свідок буде напружено думати про можливі наслідки і ретельно зважувати кожну свою відповідь. Ви не повинні також виглядати занадто розумним, тому що це насторожує свідка і змушує його на всякий випадок вживати заходів безпеки. Ефективніший розум прихований.

Техніка лейтенанта Коломбо — гра під дурня

Коли ви хочете, щоб свідок розслабився і дещо забув про заходи са­мозбереження, ви не повинні показувати йому, який ви крутий адвокат і проникливий та майстерний юрист. Подібно до лейтенанта Коломбо з ві­домого серіалу, ви маєте показати себе малокомпетентним, недосвідченим і безсилим юристом, щоб створити враження про свою нешкідливість. Ви навіть можете дозволити свідку керувати вами, тоді як насправді ви даєте свідкові мотузку, щоб він повісився на ній.

Лейтенант Коломбо виглядав настільки недолугим і незграбним, що викликав якоюсь мірою почуття жалю і симпатії у тих, проти кого він діяв. Завдяки своїм постійним спотиканням і незграбним діям, вчиненим без видимої мети, він здійснював ретельно спланований процес обеззбро­єння противника і зривання з нього маски. На першій зустрічі він відразу показував, що противникам нічого боятися його, дозволяючи їм отримати від нього важливі повідомлення про хід розслідування, тим самим надаючи їм самовпевненості за рахунок заробляння перших очок на свою користь.

Однак потім, у міру просування розслідування, їх захист руйнувався, і мимоволі вони починали допомагати невдалому детективу, безтурботно граючи з ним. Цю техніку добре описав Іван Франко у своїй повісті «Для домашнього вогнища» діями ревізора поліції (слідчого) Гірша. В екранізації цієї повісті його роль геніально зіграв Богдан Ступка. Представляючись, Гірш говорив, що «такий бідний ревізор від поліції то дрібна муха. Роздавити її не трудно, коли хто має плечі».

Але поступово цей поліційний ревізор, розпитуючи головного героя повісті, розкриває необхідну йому інформацію, набираючи диявольської сили. Через те що застосування такої техніки пов’язане з певною втратою обличчя, багато адвокатів із сильно розвиненим «его» не схильні ви­користовувати її. Але вони повинні враховувати, що в них буде чудова можливість повернути свій імідж професіонала і самовладання, коли пастка закриється.

Контролюйте реакції

Допит за своєю природою є дорогою з двостороннім рухом. Цілком окремо від запитань і відповідей кожна сторона посилає серії сигналів, а також виявляє реакції на сигнали, які постійно оцінюються. Ви по­винні правильно розуміти не тільки послання, які ви отримуєте, а й ті, які самі направляєте. Ретельний моніторинг цих невербальних передач може забезпечити додатковий рівень контролю над свідком.

Ви можете впливати на показання свідка і ваші стосунки з ним за до­помогою емоцій, які виявляєте як при постановці запитань, так і при реагуванні на відповіді. Ви можете показати здивування, гнів або навіть симпатію до показань свідка. Ви можете поводитися зі свідком офіційно, сухо або неформально. Ви можете навіть привнести гумор в атмосферу допиту, щоб знизити напруження і усунути бар’єри. Можете викорис­товувати іронію і сарказм, щоб переконувати аудиторію до скептичного ставлення до показань. Навіть українські судді можуть собі це дозволити, не порушуючи етичних або процесуальних норм.

«Добро и зло приемли равнодушно и не оспаривай глупца»

Отже, існує серйозна небезпека у прояві вами своїх реакцій на події під час перехресного допиту, незалежно від того, мають вони важливе значення чи не мають. Що більше ви будете закриті для допитуваного, то менше зворотної інформації отримуватиме від вас свідок. Якщо ви приперли свідка до стінки і змусили його дати відповідь, яка, на його думку, несе в собі руйнівну інформацію, такий свідок припускатиме, що ви будете зловтішатися і далі нагинати його.

Тепер уявіть собі його здивування, коли ви, абсолютно спокійно прий­нявши відповідь, переходите до іншої теми так, ніби свідок не сказав нічого особливого. Він буде думати: «Може, моя відповідь була не такою вже небезпечною?» або «Може, ви помилилися і не надали відповіді належного значення?», або «Може, й не треба так боятися і бути таким обережним та в усьому бачити підступ?». Чим далі ви будете тримати свідка у стані невизначеності і в сумнівах щодо цього, тим вигідніше для вас. Якщо ви дасте йому зрозуміти, що він щойно перерізав собі горло, він одразу візьметься зашивати рану. Там, де свідок сильно поранив вас, ви повинні приховати свій біль від усіх, насамперед від присяжних і судді. Свідок і в цьому разі буде дезорієнтований вашою поведінкою. Можливо, після цього стане легше працювати з ним.

Контролюйте прояв своїх емоцій

Гнів, справжній чи награний, є важливою зброєю судового діяча. Фор­ми прояву гніву можуть бути різними: від підвищення голосу і кидання на стіл олівця до виходу із залу суду і погрози на адресу супротивника. Однак гнів зможе вплинути тільки тоді, коли він природний, а не на­граний. Якщо ви будете постійно заводитися з півоберту, на вас пере­стануть звертати увагу. Зловживання цим важливим сигналом зробить його неефективним. І навпаки, якщо ви проявили себе як спокійний, урівноважений і разом з тим твердий юрист, який не виходить із себе без особливої на те причини, тоді ваш противник буде чуйно реагувати на прояв вами свого незадоволення від його дії.

Українським юристам варто нагадати, що залишення в знак протесту зали засідань може бути розцінене як порушення адвокатської етики. Суддя не забариться направити окрему ухвалу на порушення вами цих вимог. Майстерний юрист не піддасться на провокацію, не дасть втяг­нути себе в обмін темпераментними докорами з приводу дрібниць, але не дасть спуску, якщо мова йде про важливі речі. Ваші слова і дії мають бути значущими в очах судової аудиторії.

Уникайте надмірного вживання сильних слів і фраз

Хоча вибір емоційно заряджених слів іноді має важливе значення для впливу на прийняття присяжними рішення, за загальним правилом, корисніше утримуватися від таких ескапад. Проте не меншу помилку робить юрист, який веде перехресний допит казенною, нудною, емоційно безбарвною мовою.

Техніка «добрий/злий слідчий»

Такий прийом використовують переважно під час досудового роз­слідування, однак його можна використати і в суді, якщо ви працюєте з партнером. Свідок постійно шукає ознак прояву вашого ставлення до його показань. Ваші вербальні й невербальні сигнали слугують цілям заохочення чи покарання допитуваного. Ви можете використовувати вигоди цього чинника стосовно більш податливого свідка. Один свідок чутливіший до нагороди, інший — до покарання. Розподіліть ролі зі своїм партнером: визначте, хто буде «добрим», а хто — «поганим хлопцем». Відповідно до цих ролей поводьтеся зі свідком. Злий напа­дає, добрий — приходить на допомогу допитуваному. Така майстерно виконана техніка може дати хороші результати. Зауважимо, що участь у перехресному допиті кількох юристів сама по собі чинить тиск простим фактом чисельної переваги.

Розподіл ролей при цьому абсолютно необхідний. Координація дій, взаємна підтримка є дуже важливими. Ваш партнер усім своїм вигля­дом (кивками, схвальними вигуками, жестами) повинен підтримувати ваші дії. Щодо допитуваного його поведінка також слугує індикатором того, що добре, а що погано. Всі ці реакції мають бути природними, а не вимученими і позірними. Той із вас, хто приміряв чорний капелюх «поганого хлопця», повинен відповідно поводитися, скажімо, виявляти своїм зовнішнім виглядом агресивність (пильний, пронизливий по­гляд, загрозлива поза, незадоволена міна, недружні вторгнення в межі фізичної безпеки), до свідка звертатися не по імені, а тільки в безосо­бовій формі («Свідок, поясніть...»), причому різким тоном; ігнорувати будь-які спроби виявлення співчуття і т.п. Все має виражати тотальне несприйняття особистості і слів допитуваного. «Поганий хлопець» має виконувати брудну роботу. І йти на другий план, коли свідок починає проявляти ознаки слабкості та бажання до співпраці. Тут можливий навіть такий хід: «поганий хлопець» може вийти із зали суду, коли «добряк» приймається за справу.

Дозвольте свідкові говорити

Деякі свідки просто очікують можливості, аби самим «повіситися». Не заважайте їм у цьому. Навпаки, намильте їм мотузку. Деяких свідків потрібно жорстко контролювати на перехресному допиті, так, щоб єдино можливими їхніми відповідями залишалися «так» або «ні». Щодо інших, навпаки, більш продуктивним буде надання їм можливості вільно блукати у своєму оповіданні перед присяжними. Ваша мета при цьому — діяти так, щоб розсудливі люди переконалися, що свідок брехун, шарлатан або дурень.

Однак будьте обережні, тому що іноді важливість судової обстанов­ки може вплинути навіть на ексцентричних осіб. І емоційна та химерна людина несподівано перетворюється на серйозного, цілком розумного, такого, що заслуговує на довіру, свідка. Є ситуації, коли ви бажаєте дати можливість свідку говорити, бо відчуваєте, що можете одержати корисну інформацію. Як цього досягнути? Постарайтесь зняти напругу. Розря­діть атмосферу: самі зробіть неформальний вигляд — зніміть піджак, звільніть краватку, налийте собі води чи чого-небудь ще. Тепло вітайте свідка. Будьте доброзичливі. Поясніть свідкові, чому у вас з’явилася необхідність поставити йому кілька додаткових запитань. Задавайте легкі, приємні для свідка запитання з теплою інтонацією. Розпитайте його про роботу, освіту, сім’ю. Проявіть живий інтерес до будь-якої ін­формації, повідомленої свідком, ніби вона має для вас велике значення. Потім, коли доберетеся до предмета, що має істотне значення, поставте відкрите запитання, яке надасть свідкові свободу у формулюванні від­повіді, на зразок: «Будь ласка, розкажіть нам ще раз більш докладно про обставини.?» Відповідь у такому разі може дати більше інфор-

мації не стільки про обставини справи, скільки про характер свідка та його емоційний стан. Така техніка, що спонукає свідка говорити більш спонтанно, може бути використана, коли ви недостатньо вивчили свідка і хочете більше дізнатися про нього.

Використовуючи цю техніку, ви повинні розуміти, що втрачаєте конт­роль над свідком від самого початку допиту. Тому не слід застосовувати її щодо свідка, якого ви хочете жорстко контролювати, бо він у такій обстановці набуває впевненості і заспокоюється. В суворій атмосфері українського кримінального процесу вести легкий і невимушений діалог зі свідком можна, якщо суддя допускає такі вольності.

Позбавляйте свідка противника холоднокровності шляхом демонстративної неуваги до нього

Свідок постійно вивчає вашу поведінку, щоб визначити реакцію на його свідчення і, відповідно, зрозуміти, як поводитись далі. Тією мірою, якою ви можете регулювати цей зворотний зв'язок, ви зможете контролювати свідка під час перехресного допиту. Захопленість своїми записами під час допиту, яка шкодить контролю за свідком, його свідчен­нями і загальною ситуацією, безумовно, неприпустима. Однак в окремих випадках демонстративне ведення записів під час давання свідком по­казань може бути використане як прийом для втрати свідком самовла­дання. Свідок побачить, що ви час від часу щось записуєте. Він може подумати, що ви фіксуєте найбільш важливі місця в його показаннях. Гарячковим веденням нотаток ви направляєте йому послання (месидж), що досягли значного успіху у грі проти нього. Таку техніку ви повинні використовувати щодо нервового свідка. Як тільки такий свідок побачить, що кожне його слово ви старанно записуєте, він подумає: «Боже мій, я тільки відкрив рота, а він уже, здається, втопив нас».

Перше випробування тишею

Деякі свідки вразливі до «випробування тишею» — і ті, хто говорить правду, і ті, хто бреше. Вони нервують і ледь можуть заспокоїтися. Треба скористатися цим. На початку допиту подивіться на свідка суворо в тиші протягом декількох хвилин, поки в залі судового засідання не відчують напруження. Потім «вистреліть» у нього запитанням, яке виведе його зі стану рівноваги. Говоріть голосно, владно. Можете наблизитися до нього. Збільшіть його замішання іншими запитаннями, невербальними діями. Звичайно, в Україні ви не зможете під час процесу підійти до свідка. Це не прийнято. Хоч із дозволу судді — допустимо.

Переграйте свідка мовчанням

Ф. Веллман зазначає: якщо є підстави сумніватися в готовності свідка допомогти з’ясуванню правди у справі, то, можливо, варто по­ставити свідка в становище, коли присяжним буде здаватися, що він міг би сказати щось дуже важливе, якби захотів, а потім залишити його. Присяжні можуть дійти висновку, що, якби він говорив, це було б на вашу користь. Леон Яморскі, американський адвокат, наводить такий приклад зі своєї практики. «Одного разу я зустрівся в суді зі свідком похилого віку. Він давав явно неправильні показання. Його прямий допит привів мене до думки, що у нього просто старечий маразм. Я відчув, що і у більшості присяжних склалася така ж думка. Після за­кінчення прямого допиту я зробив те ж, що зробив би будь-який з Вас, якби опинився на моєму місці: я мовчав. Суддя, дивлячись на мене, запропонував: «Давайте продовжимо з перехресним допитом». Я по­мовчав кілька секунд. А потім роздільно і ретельно вимовляючи слова, сказав: «Не думаю, що мені треба допитувати цього свідка і задавати йому будь-які запитання». Пізніше я говорив з кількома присяжними: вони гідно оцінили цей вчинок».

Якщо свідком є жінка і після закінчення прямого допиту у вас не за­лишається сумнівів стосовно того, що це безглузда особа спалахне як сірник, варто доторкнутися до неї, можна використати прийом мовчазного перехресного допиту. Встаньте з рішучим виглядом, ніби ви зібралися провести перехресний допит. Свідок з не менш рішучим виглядом повер­неться до вас, готова накинутися на вас зі своєю відповіддю. Це буде вам сигналом потягнути час, наче вагаючись. Дивіться на неї доброзичливо і показуйте своїм виглядом, що ви в роздумах — чи варто ставити їй запитання, а потім... сядьте. Якщо це ви виконаєте артистично, то ніби скажете присяжним: «Чи варто? Вона ж тільки жінка».

Джон Філпот Куран якось дозволив собі такий мовчазний пере­хресний допит, але припустився помилки, висловивши свої думки пе­ред тим, як сісти: «Немає потреби задавати Вам запитання, оскільки я бачу розбещеність на Вашому обличчі». «Справді, сер, — відповіла свідок з посмішкою, — я ніколи раніше не знала, що моє обличчя є дзеркалом». Звичайно, в Україні така фраза буде підставою для попе­редження з боку судді. Це випливає з ч. 3 ст. 352 КПК, яка зобов’язує суд захищати свідків від образи. Використання тиші є невербальним засобом, який підштовхує свідка продовжувати говорити або надавати більше інформації з певної теми. Вам треба навчитися використовувати тишу для своєї вигоди.

Не починайте допит з важливого предмета перед перервою... над своїми словами. Однак ви повинні знати, що уповільнений темп допиту призведе до послаблення контролю за свідком, тому що він дає можли­вість продумувати відповіді і планувати свою тактику. До того ж, будучи спійманим на важкому запитанні, такий свідок буде мати більше часу для того, щоб впоратися з нервами і відновити самовладання.

Уникайте пауз під час перехресного допиту, якщо вони не передбачені тактичним задумом

За загальним правилом, ви повинні вести перехресний допит достатньо швидко. Ви маєте бути готові почати перехресний допит, коли головуючий надав вам цю можливість, тобто як тільки ваш процесуальний супро­тивник закінчив прямий допит. Звичайно, ви можете трохи забаритися з початком постановки запитань для того, щоб драматизувати обстановку.

Проте в цілому ви повинні уникати пауз в ході допиту. У всякому разі доти, доки вони не знадобляться для тиску на свідка або активізації уваги аудиторії. Паузи в діалозі — це час для обдумування. Крос-екзаменатор повинен використовути паузи у своїх інтересах. Від темпу допиту за­лежить багато чого: у більшості випадків допитуваний на перехресному допиті не повинен мати час на обдумування своїх відповідей.

Таким шляхом іноді вдається отримати від свідка показання проти його волі. Підвищувати темп допиту доцільно тоді, коли ваша мета — викрити свідка у брехні, виявити суперечності в його свідченнях. У разі раптового застосування такий прийом може виявитися ефективним. Пауза може підкреслити, що свідок визнав важливий факт. Однак це може та­кож означати, що ви погано підготувалися до перехресного допиту або що вас переграв противник, і ви відчайдушно намагається перебудуватися.

Якщо вам потрібно зробити паузу, зробіть її так, щоб склалося враження, що вона є складовою частиною вашого плану гри або що ви зосереджуєтесь для переходу до обговорення наступної теми. Інакше кажучи, пауза повинна здаватися доцільною, природною, а не «незручною». Якщо ви осоромилися (несподівано отримали несприятливу відповідь), пауза не повинна виказува­ти ваше збентеження, її краще заповнити якимись діями, які підкреслюють, що ви готуєтеся перейти до наступного запитання: розстібаєте свій портфель і нібито шукаєте в ньому потрібний вам документ тощо.

Не починайте допит з важливого предмета перед перервою у судовому засіданні

Уникайте починати нові, важливі теми перед перервою на обід, від­починком або іншими перервами в роботі суду. Переконайтеся, що у вас достатньо часу, аби досягти наміченої критичної точки у перехресному допиті. Інакше все напруження і весь драматизм, яких ви домагалися, будуть марними, а свідок замість того, щоб опинитися в безвихідному становищі, матиме необхідний йому час для того, щоб оговтатись (з до­помогою свого юриста) і сформулювати розумну відповідь. Ця обставина має принципове значення.

Покажіть ненадійність свідка противника якомога раніше

Уявімо собі ситуацію. Ви ретельно спланували хитру пастку для свідка, ведете його в неї. І ось коли настав момент, щоб закрити пастку, ви створили атмосферу напруження і драми. Однак коли ви вже готові зробити рішучий крок, головуючий суддя оголошує: «У зв'язку із за­кінченням робочого дня засідання суду переривається. Продовжимо завтра о 9:00». Але те, що ви зможете зробити завтра, — зовсім не те, чого ви могли досягти сьогодні. Мораль така: ви маєте бути уважним до судового розкладу. Необхідно з'ясувати, коли за розкладом передбачено перерву для присяжних, перерву на обід тощо.

Ця рутина має важливе значення для планування часу перехресного допиту. Ви повинні уникати підходу до піку перехресного допиту або починати дослідження критичної теми в показаннях свідка тоді, коли починається перерва. За таких умов майже завжди можна стверджувати, що перехресний допит зазнав невдачі. Перерви дають змогу свідкові впо­рядкувати свої думки, заспокоїтися. Зупинки, сповільнюючи хід вашого перехресного допиту, створюють враження його розірваності, а іноді — втрати ним доказової сили. І навпаки, ви можете використовувати перерви в діяльності суду і для своєї користі. Присяжні мають схильність най­краще запам'ятовувати те, що вони чули на початку і в кінці. Отже, ви можете торкнутися ключових моментів показань якраз перед перервою.

Припасіть найкраще наостанок

У ситуації, коли ви нарощуєте руйнівну інформацію, щоб спрямувати її проти свідка, який добре розуміє, що ви володієте такою інформацією, ви можете здійснити тиск на свідка, залишивши цей матеріал до самого кінця допиту. Така тактика тримає свідка у стані постійного страху перед моментом істини. До початку допиту свідок, швидше за все, готувався до того, що ви обрушите на нього свої сильні удари в перших раундах. Коли цього не відбувається, а допит триває у спокійному режимі, енергія до опору і збудження розсіюється.

Але, коли ви продовжуєте свою справу і вміло показуєте, що дещо припасли, у свідка знову з’являються страхи і посилюється сум’яття. Він губиться у здогадах, не розуміючи, чому ви зволікаєте з ударом. Очікування стає нестерпним і виснажливим. Правда життя в тому, що тривалі періоди хвилюючого очікування події більш виснажливі, ніж настання події, якщо, зрештою, це станеться.

Техніка попереднього повідомлення: хто попереджений, той озброєний

Немає нічого переконливішого, ніж попередження про те, що щось відбудеться, а потім воно справді відбувається. Техніка «щеплення» передбачає зменшення руйнівної сили запитання, поставленого свід­кові, шляхом попередження про можливі наслідки його відповіді до їх настання. Ви попереджаєте свідка про те, що маєте поставити йому наступне запитання і що він не повинен ображатися з цього приводу. Таке попередження вириває жало з вашого запитання. Навіщо в такому разі вам домагатися того, щоб пом’якшити силу ваших ударів? Дійсно, в деяких справах вам треба болючіше уразити свідка противника, але в інших справах ви більше отримаєте від свідка, створивши враження щирості, чесності та професіоналізму.

Така техніка дасть вам змогу нейтралізувати агресію, яка в іншому випадку могла б бути спрямована проти вас як захисна реакція свідка: «Пане Кузнецов, боюся, наступне моє запитання буде неприємним для Вас, але, будь ласка, зрозумійте мене правильно, з’ясування цієї обста­вини у Ваших же інтересах». Крім вигод, описаних вище, такий прийом допоможе вам м’яко переконати свідка в тому, як ви розумієте, що він переживає, і якою буде його реакція, тобто що у вас усе під контролем.

Ця техніка має право на існування і в Україні, але межами її засто­сування може бути нетерпіння суду, не схильного допускати вольності в судовому засіданні.

Про важливість сконцентрованості

У судовому змаганні в цілому і при веденні перехресного допиту здатність не втрачати сконцентрованості протягом тривалого періоду є критично важливою. Уважне вислуховування відповіді допитуваного дає можливість підготувати наступне запитання і обдумати, як розвивати до­пит далі, маючи на увазі стратегічні цілі у справі і засоби їх досягнення. Під час допиту вам не можна ні на що відволікатися. Тільки ви і свідок, його відповіді і ваші запитання. Сконцентрованість усуває сторонні фактори, які відволікають. Вона додає пильності, гнучкості, контролю і швидкості реакції. Здатність сконцентруватися посилює можливості контролю, тому що свідок відчуватиме, що до нього прикута постійна увага крос-екзаменатора. Він відчуватиме інтенсивність, з якою юрист здійснює допит, — це створює напруження. Велика інтенсивність до­питу справляє тиск на свідка. І навпаки, недбалий, поверховий підхід створює розслаблюючу атмосферу, яка дає змогу свідкові почуватися комфортно і зберігати спокій та холоднокровність, що підтримує його у битві за контроль.

Якщо ваша рішучість вести справу до переможного кінця є не зовсім очевидною, ваш професійний опонент буде схильний рекомендувати своєму довірителю не йти на поступки і стояти на своєму, а не укладати угоду на умовах, які будуть вигідні і вам. Присяжним також передасть­ся ваша рішучість, і вона буде інтерпретована ними так, що ви вірите у свого довірителя і правоту своєї справи. Цей фактор підвищить довіру до вас і переконає їх у вашій щирості.

Контролюйте напруження, бо воно придушить вас

Протистояння зі свідком і юристом супротивної сторони вимагає великих витрат фізичної і емоційної енергії. За один день судового процесу втрачається багато фізичної і психічної енергії. Коли процес затягується на кілька днів, а іноді тижнів і місяців, важливість раціо­нального витрачання своїх розумових і фізичних запасів стає очевидною. Зростаюче виснаження і стрес можуть паралізувати навіть вправного і досвідченого судового діяча. Напругу можна підтримувати протягом певного часу, але тривалого її впливу треба уникати. Як тоді ви можете контролювати напруження і використовувати його для своєї вигоди? Ви насамперед повинні усвідомлювати напругу; переборювати страх перед її деструктивними можливостями, а також розуміти і використовувати її креативний потенціал.

Перша заповідь, як впоратися з нервовим напруженням такого роду, полягає у спеціальному застосуванні найпростіших технік релаксації. Друга — в тому, щоб спрямовувати свою енергію на агресивне ведення справи і сконцентрованість на предметі. На перший погляд здається, що сконцентрованість і релаксація взаємно виключають одна одну, але це не так. Релаксація усуває статичний шум некерованої нервової енергії і дозволяє їй бути спрямованою на вирішення практичних завдань. Ре­зультат полягає в тому, щоб усунути відволікання уваги і використову­вати додаткові нервові сили для зосередженості. З часом використання цих простих технік релаксації у кожний зручний момент стане для вас звичкою. Результатами будуть збільшення зосередженості, пильність, моторність і ефективність. Іншим методом зменшення хвилювання і зміцнення впевненості є попередня репетиція.

Проведіть підготовку до проведення перехресного допиту в суді свід­ка, що стійко обстоював версію вашого супротивника. Така підготовча розминка розігріє і зміцнить вас й одночасно підготує вас до хвилюючої ситуації в суді. Це збільшить вашу здатність ефективно ставити запитання і реагувати на можливі ходи противника, знизить імовірність сюрпри­зів з його боку. Під час репетиції майбутнього перехресного допиту ви повинні уявно пробігтися по всіх тих обставинах, яких ви збираєтеся торкнутися під час допиту. Така уявна репетиція матиме дещо менший, але схожий ефект, знижуючи ваше хвилювання. Напруження можна знизити також, усунувши відчуття дискомфорту і невпевненості в незна­йомій ситуації. Тому попередній візит до суду, де вам належить вперше виступати, абсолютно необхідний. Ви маєте звикнути до обстановки. Бажано побувати в самому залі судового засідання. Коли наступного дня ви ввійдете в цей зал, ви швидше звикнете до нього і менше будете відволікатися на навколишню обстановку. У день судового засідання з ранку повторіть кілька тверджень, які підвищують вашу впевненість і життєвий тонус на зразок таких: «Я краще за всіх. Я знаю, що я роблю. Я абсолютно готовий до процесу. Я спокійний і впевнений. Ніщо мене не турбує. Все буде добре». Звичайно, такі дії будуть більш корисни­ми, якщо все так і відбуватиметься. І звісно, не переоцінюйте користі від подібних нагадувань. І останнє. Важливо установити певний поря­док, свого роду ритуал, який би дав вам змогу полегшити входження в процес. Розкрийте портфель, розкладіть свої речі на столі, приготуйте свій блокнот — і вперед. Такі прості маніпуляції також допомагають сконцентруватися.