ПРИЦІЛЬНИЙ допит (ДОПИТ З ОПОРОЮ НА ГОЛОВНУ ПОДІЮ)

Прямий допит у хронологічному порядку — це найбільш пошире­ний спосіб побудови прямого допиту. Утім, існує ще й інший спосіб: прицільний прямий допит. У прицільному прямому допиті драматичне твердження лунає з самого початку допиту, захоплює і утримує увагу суддів.

До такого прицільного підходу, як правило, вдаються з головними свідками травматичної події, при допиті обвинувачених у кримінальних справах. Ідея для позивача полягає в тому, щоб привернути до себе увагу судді і скласти стійке враження. Для обвинуваченого ідея полягає в тому, щоб відвернути увагу судді від версії обвинувачення й показати події з кута зору обвинуваченого. Вочевидь, свідка потрібно ретельно підготувати, щоб драма розгорталася відповідно до вашого задуму.

ПРИКЛАД:

Свідок — це обвинувачений, який обвинувачується в озброєному пограбуванні магазину алкогольних напоїв. Захист побудований на по­милковому впізнанні.

П.: Боббі, Вас обвинувачують у тому, що Ви використали піс­толет 38-го калібру для пограбування магазину «Cut Rate Liquors» 1 червня 2005 року об 11 годині вечора. Ви дійсно це зробили?

В.: Ні, сер, я цього не робив.

П.: Чи знаходились Ви неподалік від цього магазину у вказаний час?

В.: Ні, сер.

П.: Чи знаєте Ви, хто пограбував магазин?

В.: Ні, але я знаю, що це був не я.

П.: Розкажіть присяжним засідателям, де Ви знаходились о 23:00 1 червня 2005 року.

В.: Я був удома.

Після потужного початку прямого допиту можна повернутися назад, розвинути тему біографії свідка, а потім дотримуватись хронологічного підходу протягом усього допиту. Вважайте, що сильна сторона допиту починається тоді, коли свідок починає давати показання, які привер­нуть увагу судді. З точки зору захисту такий момент наступає, коли ви хочете позбавити суддю вражень, які він отримав від виступу основного позивача.

МОВА ПРЯМОГО ДОПИТУ

Прямий допит — це взаємодія між юристом і свідком, яка покликана вплинути на суддю. Це тристороння розмова, у якій судді беруть мовчазну участь. Як запитання юриста, так і відповіді свідка повинні використовува­ти мову ефективного прямого допиту, яка включає в себе форму та зміст.

Питання мови юриста є важливим елементом справи. Колись Максим Горький, прочитавши новели українського письменника Василя Стефани- ка, зауважив: як коротко, страшно і сильно пише цей чоловік. Іноді так і потрібно виступати в суді — коротко і сильно... простою, доступною мовою без зловживання юридичною лексикою.

ПИТАННЯ ЮРИСТА

По-перше, питання юриста повинні бути належної форми. Загальне правило полягає в тому, що питання юриста мають бути ненавідними, але з цього правила є низка винятків. Зазвичай дозволяється ставити навідні питання щодо біографії свідка, щодо попередніх та ввідних тем, речей, які не оспорюються, та вже доведених речей, а також стосовно обґрунтування для речових доказів.

Навідні питання можуть бути використані у разі, якщо це свідок протилежної сторони, якщо він молодий, ворожо себе поводить або весь час все забуває. На практиці правило ненавідних питань є справою вибору. У більшості випадків під час прямого допиту свідка особа, що проводить допит, може ставити навідні неспірні питання, але водно­час зобов’язана ставити ненавідні питання, коли свідчення торкається важливих та спірних фактів.

Навідне питання — це таке питання, яке передбачає бажану відпо­відь. Питання можуть бути навідними за своїм змістом, але вони також можуть бути навідними через їхню тональність. Той факт, що питання має докладний зміст, не робить його навідним. Наприклад, питання «Чи були Ви в Криму в 2005 році?» не є навідним питанням, оскільки воно не передбачає бажану відповідь. На відміну від нього запитання «Ви були в Криму в 2005 році, чи не так?» ясно вказує на бажану від­повідь і є неналежним навідним питанням.

Тональність запитання також може зробити його навідним.

Вони знають, що ставити такі питання під час прямого допиту не є ефективним методом, оскільки навідні питання зменшують довіру як до свідка, так і до юриста. Судді завжди будуть думати: «Цей юрист не довіряє своєму власному свідку, інакше б він не годував йому з ло­жечки правильні відповіді». Також судді завжди будуть питати себе: «Чи сказав би взагалі свідок всі ті речі, що він сказав, якщо б цей юрист не вклав такі слова в його вуста?».

По-друге, навідні запитання заважають свідку зробити найважливішу річ прямого допиту — розповісти усю історію по-своєму, своїми словами та за мінімального контролю з боку юристів.

Питання успішного юриста короткі, особливо коли свідчення пере­ходять до основних, спірних питань. Візьміть собі за правило на пря­мому допиті співвідношення 10 до 90 відсотків. Юрист повинен стави­ти запитання 10 відсотків часу, а свідок повинен відповідати на них 90 відсотків часу. Коли юрист ставить лише прості, зрозумілі питання і просто скеровує свідка від однієї теми до іншої, то увага судді прикута до свідка, як це і має бути. Простими є питання «хто, що, де, коли, як і чому», які ми використовуємо в повсякденному житті. Вони є непря­мими і водночас примушують свідка говорити, що має основоположне значення для ефективного прямого допиту.

Крім того, ефективні питання складаються з простих слів. Це озна­чає, що судові юристи повинні використовувати звичайну мову, а не юридичну лексику. Коли юристи використовують юридичну лексику, відбуваються дві речі: присяжні не розуміють питання і присяжні вва­жають, що юрист зверхньо до них ставиться. Також погано, якщо свідки вирішать, що відповідати на запитання їм також потрібно за допомогою юридичної лексики.

Завжди запитуйте себе: як би я поставив це питання, коли ще був «звичайним», до того як вивчив мою нову юридичну лексику? Тоді ставте питання відповідним чином. Присяжні віддають перевагу простій мові з боку усіх людей, у тому числі юристів.

По-третє, юристи повинні ставити питання, які передбачають точні суттєві відповіді. Юристи не можуть ставити запитання, які примусять свідка давати тривалі відповіді, оскільки такі відповіді дадуть іншій стороні реальний шанс опротестувати неналежні показання.

Наприклад, питання «Розкажіть нам, що Ви бачили, чули та робили цього ранку?» є недопустимим, оскільки свідок може виголосити довгу безладну промову у відповідь. Більш того, такі питання, як правило, не­ефективні, тому що вони розраховують отримати дуже багато інформації і занадто швидко.

Виходом із цієї ситуації є питання, які спровокують короткі точні відповіді. Іншими словами, це 10-15-секундні відповіді, які подають показання легко засвоюваними шматками. Це означає, що питання не орієнтовані на тривалу розповідь, а, навпаки, більш чіткі. Наприклад, замість питання «Що Ви бачили у час, коли сталася аварія?» питайте «Що найперше привернуло Вашу увагу?», «Що Ви відмітили у зеленому автомобілі?» і «Що після цього зробив водій червоного автомобіля?».

По-четверте, юристи повинні ставити жваві питання, тому що ці пи­тання провокують щирі візуальні відповіді. Пам’ятайте, що показання свідків повинні створити словесні образи. По мірі того, як свідок дає показання, присяжні малюють уявні картини свідчень і структурують ці картини в історію.

Чуттєві запитання так само використовують п’ять органів почуттів. Замість того щоб запитувати «Що відбувалося далі?», запитайте «Що Ви побачили після цього?» і «Яка була наступна річ, що Ви почули?». За­мість того щоб запитувати «Що з Вами трапилося?», запитайте: «Що Ви відмітили стосовно себе?» і «Що Ви одразу відчули?».

Зрештою виявіть зацікавленість у свідку та його показаннях. Усі присутні в залі суду, в тому числі присяжні, знають, що прямий допит був завчасно запланований та заздалегідь розіграний, принаймні однією зі сторін.

Енергія, ентузіазм та динамізм мають значення. Успішні судові юристи розуміють, що суд присяжних у розмові природно займає по­зицію більш активних її учасників. Якщо ви проводите прямий допит і виглядаєте природно зацікавленим у свідку, то в ньому так само будуть зацікавлені й присяжні. Якщо ви щиро здивовані деякими з показань, так само будуть здивовані й присяжні. Якщо ви підтримуєте зоровий кон­такт зі свідком і використовуєте зміцнюючи жести та мову тіла, це буде впливати на присяжних. У той же час ви також впливатиме на свідка, який підсвідомо прийме ваше відношення і поведінку. І хоча ви багато разів тренувалися проводити прямий допит, у судовій залі (так, як і на сцені) допит повинен виглядати упевненим та справжнім.

Хоч мова йде про американські технології допиту, раніше нам, адвока­там, невідомі, але їх використання виправдано самим духом КПК 2012 року.

ВІДПОВІДІ СВІДКА

Відповіді свідків також повинні використовувати мову ефективного прямого допиту. Це означає кілька речей. По-перше, свідки повинні надавати показання, використовуючи свій власний словниковий запас і вирази, оскільки тільки вони будуть звучати природно в залі суду.

Однак словниковий запас свідка не повинен містити як жаргону, так і пишномовних виразів. Дослідження показують, що присяжні бажають чути звичайну мову: проста лексика, правильна граматика, короткі ре­чення. Жаргон (наприклад, «Він все «красиво» зробив»), поліцейська лексика (наприклад, «Я вийшов з мого транспортного засобу та на­близився до суб’єкта») і юридична лексика (наприклад, «Наступним контактом було підписання контракту) — усі вони зменшують довіру до свідка. По-друге, переконайтеся, що ключові слова й описи вперше бу­дуть озвучені свідком, а не юристом. Показання мають вплив, коли вони виходять від свідка, а не з припущень юриста. Наприклад, запитання до свідка «Чи швидко їхав автомобіль?» не так ефективно, як запитання «Яка була швидкість автомобіля?», на яке свідок відповідає «Велика».

Переконайтеся, що ключове слово «велика» вперше буде сказано саме свідком. Коли свідок використав ключове слово або опис, то ви можете використовувати його в подальших питаннях. Наприклад, ви питаєте свідка: «Як виглядав ніж?», а свідок відповідає: «Він виглядав, як мисливський ніж довжиною 20 сантиметрів». Тоді ви можете запитати: «Що обвинувачений зробив цим мисливським ножем?». По-третє, нама­гайтеся отримувати відповіді свідка у вигляді коротких 10-15-секундних фрагментів, які дозволять присяжним засвоїти інформацію.

Такі короткі відповіді можна отримати, ставлячи такі ж самі короткі точні питання. По-четверте, спробуйте зробити так, щоб відповіді свідка створювали словесні образи за допомогою чуттєвих слів, а не припущень. За великим рахунком, цей процес контролюється питаннями.

На запитання «Що трапилося?» свідок, як правило, надасть м’яку, невпевнену відповідь. Запитання «Що Ви бачили?», «Що Ви чули», «Що Ви відчували?» і «Яку першу річ Ви відмітили стосовно себе?» — як правило, одержують щирі яскраві відповіді.

Нарешті, свідок повинен надавати відповіді у чіткий, позитивний, впевнений спосіб. Як саме відповідають свідки, настільки ж важливо, як і те, що вони говорять; це розуміння приходить з практикою.

ПІДГОТОВКА СВІДКІВ І САМОГО СЕБЕ

Прямий допит — єдина частина судового процесу, під час якої юрист уступає своє місце для промови свідку, який постає в центрі уваги. Частково це відбувається тому, що проведення якісного прямого допиту потребує значного часу на підготовку від юриста і свідка.

ПІДГОТУЙТЕ СЕБЕ

По-перше, ваша організація тих речей, про які говоритиме свідок, повинна відповідати вашій лінії справи, версіям та варіантам. Недо­свідчені юристи часто радять свідкам розповідати все, що вони знають у справі під час прямого допиту; у той же час прямий допит повинен бути більш цілеспрямованим.

Свідок дає показання лише стосовно тих фактів, які зможуть переко­нати суддю прийняти вашу теорію, підтримати ваші версії та погодитись з вашими варіантами. Коротше кажучи, ви повинні розглянути все те, що свідок може сказати, спираючись на ваші знання, отримані під час досудового розкриття інформації, і потім вирішити, що саме свідок свід­читиме. Це передбачатиме скорочення зі 100 відсотків об’єму інформації, яку свідок знає, аж до 20 відсотків того, що є важливим для проведення прямого допиту. Тільки після цього можна переходити до наступного кроку: вирішення того, як об’єднати свідчення в єдину і захоплюючу історію. Всі вказані дії необхідно виконати до вашої зустрічі зі свідком, під час якої ви будете готувати його до виступу у суді.

Наприклад, уявіть собі важливого очевидця, який надав трьохгодинні досудові свідчення. Ви повинні розглянути їх, а також будь-які інші джерела інформації, визначити факти, щодо яких свідок може давати показання, а потім вирішити, які з цих фактів достатньо важливі, щоб озвучити їх під час прямого допиту свідка.

Ці три години повинні бути структуровані та стисло викладені в два- дцятихвилинній історії. Судді мають обмежену тривалість концентрації уваги і обмежену здатність поглинати інформацію. Ефективний прямий допит враховує ці реалії шляхом структурування допиту таким чином, щоб зосередитись на ключовій інформації, яка буде мати значення для судді. Прямий допит вимагає від вас розміститись у залі та надати свідку можливість бути в центрі уваги. Думайте про себе як про режисе­ра, чия робота полягає у тому, щоб переконатися, що свідок ефективно переходить від однієї теми до іншої і свідчить переконливо, так щоб судді створювали уявні образи відповідно до почутих свідчень.

Для цього вам необхідно показати щирий інтерес до свідка, активно слухати його і ставити відповідні питання, підтримувати контакт очей, використовувати зміцнюючи жести і мову тіла, так щоб свідок ставав більш впевненим та динамічним. Прямий допит — це тристороння роз­мова, в якій беруть участь судді, хоч вони і є її пасивними учасниками. Пам’ятайте про мову тіла, яку ви використовуєте, коли говорите з іншою людиною, а в цей час до вас приєднується третя особа. Ви змінюєте вашу позицію відповідним чином. Ви використовуєте жести і мову тіла, щоб показати зацікавленість у третій особі, щоб переконатись, що вона слухає та відчуває себе задіяною, хоча і не бере активну участь у роз­мові. Ефективні прямі допити завжди залучають суддів, роблячи їх учасниками розмови між вами і вашим свідком.

ПІДГОТУЙТЕ СВІДКА

Далі, ви, як юрист, повинні підготувати свідка. Як саме це повинно бути зроблено, залежить, зокрема, від того, ким є свідок і що ви будете використовувати для підготовки. Ваші конфіденційні бесіди з клієнтом є привілейованими і захищеними від розкриття, тому ви можете вільно обговорювати що завгодно з клієнтами. На противагу цьому, ваші розмови зі свідками протилежної сторони не є привілейованими. Говоріть зі свідка­ми, які не є вашими клієнтами, так, якби судді були присутні і слухали, тому що ваші розмови з цими свідками можуть бути оприлюднені під час перехресного допиту. Крім того, жоден свідок не зобов’язаний працювати з вами до початку судового процесу у підготовці для дачі показань у суді.

І хоча свідки, які налаштовані на співробітництво, залюбки вам до­поможуть, нейтрально чи ворожо налаштовані свідки можуть і часто відмовляються співпрацювати. Ви лише вправі вимагати викликати таких свідків вже до зали суду та допитати їх. Підготовка свідка також вклю­чає його ознайомлення з документами, записами та іншими письмовими речами. Будьте обережні з тим, що ви показуєте свідку, — як вашому клієнту, так і будь-якому іншому свідку. Відповідно до законодавства, якщо свідок перед судом використовує будь-які записи, щоб освіжити пам’ять з метою дачі показань, ці записи (на розсуд суду) можуть бути передані іншій стороні, яка потім зможе використати їх для перехресного допиту свідка, а також представляти частини цих записів як докази.

Правило про розкриття зазвичай є важливіше за результат роботи та може навіть перевершити заяви на привілеї. Якщо ви покажете до­кумент будь-якому свідку в процесі підготовки до дачі показань у суді, він може в кінці кінців опинитися у протилежної сторони. Таким чином, показуйте свідкам лише ті документи, записи, стенограми досудових свідчень, речові докази та наочні посібники, які інша сторона отрима­ла в процесі досудового взаємного розкриття інформації, або якщо ви не проти, щоб вони опинилися у іншої сторони.

Поясніть свідку, якою є ваша мета підготовчої зустрічі з ним. Багато свідків не розуміють, що розмова юриста зі свідком з метою його під­готовки до дачі показань у суді є абсолютно природною. По суті, навіть у КПК є відповідні вказівки на цей рахунок (ч. 8 ст. 95 КПК).

Поясніть свідку, що вам необхідно дізнатись, що буде казати сві­док під час судового засідання; покажіть, наскільки його показання є важливими для вашого доказування; допоможіть свідку бути обізна­ним, неупередженим та динамічним. Тільки свідок знає, про які факти він надаватиме показання. Тільки ви знаєте, яка частина знань свідка є важливою для презентації у вашій справі. Ваша задача під час прямо­го допиту — оприлюднити важливі факти таким чином, щоб вони були чітко та переконливо представлені суддям.

Дізнайтеся про цілі і занепокоєння свідка. Наприклад, співробітник корпорації може бути стурбований тим, як його свідчення будуть роз­цінюватися керівниками. Деякі свідки можуть бути стурбовані певною частиною своїх свідчень. Прямий допит буде більш успішним, якщо мати на увазі, що у свідків теж є потреби, які повинні бути враховані. Свідки виглядають переконливо завдяки тому, що вони говорять (зміст) і як вони це говорять (подача).

Ключем до ефективного свідчення слугуватиме те, що зміст похо­дить від свідка, а не від юриста. Розробляйте показання за допомогою власного словникового запасу і простої мови. Поставте чуттєві питання (наприклад, «Що Ви бачили, чули, відчували запах і смак?»), а не припущення (наприклад, «Що трапилося?»). Головне — не пропонуйте конкретні слова, які свідок може використовувати, тому що вони ваші, а не свідка, і тому не будуть здаватися справжніми в судовій залі. Замість цього спонукайте свідка до використання його власної чуттєвої мови.

ПРИКЛАД (АДВОКАТГОТУЄ КЛІЄНТА):

АДВОКАТ: Джон, опишіть своїми словами, як сталася аварія.

КЛІЄНТ: Його машина проїхала на червоне світло, вдарила мою машину, в результаті чого я постраждав.

АДВОКАТ: Джон, це тільки початок, але ми повинні показати при­сяжним, що сталося, так щоб вони могли бачити те, що Ви бачили, чути те, що Ви чули, і відчути те, що відчули Ви. Давайте поговоримо про те, як його автомобіль ударив Ваш. Ви щось чули?

КЛІЄНТ: Звичайно. То була величезна аварія.

АДВОКАТ: І який був звук?

КЛІЄНТ: Гучний хрускіт, звук металу, що хрустить.

АДВОКАТ: Який саме метал?

КЛІЄНТ: Крила, бампер, решітка радіатора — усі вони були роз­чавлені, і радіатор теж був розбитий.

АДВОКАТ: Ви реально могли бачити те, що відбувається?

КЛІЄНТ: Звичайно. Це відбувалось прямо переді мною.

АДВОКАТ: Що Ви бачили?

КЛІЄНТ: Передня частина його автомобіля врізалась в ліву передню частину моєї машини точно на рівні моєї лівої фари.

АДВОКАТ: Ви бачили, що саме трапилось з двома машинами?

КЛІЄНТ: Лівий перед моєї машини був розтрощений, моє ліве крило зігнулося назад, фари розбилися; я чув дзвін, як ламалась решітка, бампер — все було розбите вщент. Те ж саме відбулося з автомобілем іншого хлопця, крім того, у нього капот піднявся. А, так, його сигнал заклинило і він працював весь час.

АДВОКАТ: Джон, це добре. Суд може отримати набагато краще уявлення про те, що трапилося, коли ми говоримо про те, що Ви на­справді бачили, чули і відчували. Давайте ще раз повторимо все це так, ніби все це відбувається насправді і зараз.

Невербальне спілкування починається тоді, коли свідок вперше захо­дить до зали суду, і закінчується тільки тоді, коли свідок йде. Вирішіть, який одяг свідку необхідно вдягнути. Не кажіть свідку «вдягнутись відповідно для суду», тому що свідок може не знати, що це означає. Запропонуйте костюм або штани і піджак для чоловіків, діловий костюм або спідницю і блузку — для жінок.

Якщо свідок працює в поліції або служить в армії, запропонуйте йому вдягнути службову форму. Якщо він є дитиною або підлітком, запропо­нуйте прості брюки та сорочку або схожий одяг. Уникайте ювелірних прикрас, крім годинника, обручки та інших базових речей.

Уникайте надмірного макіяжу або екстремальних зачісок. Дізнайтеся точно, як свідок буде виглядати в суді; не гадайте. Свідки повинні від­чувати себе комфортно, але вони також повинні показати за допомогою свого одягу та зовнішнього вигляду, що вони сприймають суд та свою роль як свідка серйозно. Проведіть репетицію перших хвилин появи свідка в залі суду, яка є в основному невербальною.

Як свідок входить до зали суду, як він йде до місця дачі показань, як він присягається говорити правду, як він встановлює зоровий контакт з іншими людьми і те, як він стоїть біля трибуни (в США — у кріслі свідка) — всі ці речі відсилають потужні сигнали в моменти, коли судді чутливі до таких сигналів. Свідки, які виглядають впевненими, зна­ючими та динамічними, викликають більшу довіру. Нехай свідок знає, наскільки важлива перша хвилина. Тренуйте невербальні аспекти надання показань. Те, як вимовляються слова, є настільки ж важливим, як і їх зміст. Доречна гучність, швидкість мови, артикуляція і паузи примусять свідка виглядати більш впевненим та сильним.

Працюйте над визначенням слабких місць у мові, таких як використан­ня слів-паразитів («дуже», «дійсно», «ви знаєте»), невпевненості («я ду­маю», «ну, е-е») і виразів невизначеності («здавалося, що», «типу того»).

Нарешті, практикуйте мову тіла. Постава свідка, контакт очей, міміка, жести і рухи тіла повинні зміцнювати, а не применшувати показання свідків. Навчайте свідка, куди він має дивитись. Більшість свідків ви­глядають найкраще, коли вони дивляться на особу, що проводить прямий допит, відповідаючи на питання, які ставить останній. Однак, якщо у вас є особливо важливе питання, свідок має обернутися і подивитися на суддів під час відповіді.

Наприклад, після запитання обвинуваченого у грабежі, чи він по­грабував жертву, обвинуваченому краще дивитись на суддю, коли він буде рішуче заперечувати звинувачення. («Боббі, скажіть судді, чи це Ви пограбувати Хелен Сміт 1 червня 2005 року?») Коли просите екс­перта пояснити щось, знову ж таки попросіть його звертатись під час відповіді безпосередньо до судді. («Доктор Адамс, поясніть суду, чому пан Джонсон ніколи знову не зможе працювати теслею.») За таких умов звертання до суду виглядає природним, і свідок встановлює зоровий контакт з суддею під час ключових питань.

Недосвідчені юристи зазвичай витрачають занадто багато часу на сло­весний зміст показань свідка і занадто мало часу на подачу. Для судді те, як свідок говорить і виглядає, коли він свідчить, принаймні так само важливо, як і те, що говорить свідок по суті. Однак тут необхідно зро­бити застереження. Деякі свідки будуть говорити і виглядати відмінно, а інші не будуть.

У другому випадку можна зробити лише наступне. Визначте одну або дві вади у їхньому виступі, які виділяються, і працюйте над їх вдо­сконаленням. Наприклад, багато свідків дуже тихо виступають і дуже сильно понижують голос в кінці речення. Багато свідків сутуляться та приховують руки під час дачі показань. Ці проблеми, як правило, можна вирішити. Водночас намагання виправити занадто багато речей часто призводить до того, що свідок стає розгубленим і збентеженим.

Нарешті, займайтесь зі свідком. Справді займайтесь! Практика озна­чає репетицію прямого допиту прямо в залі суду. Якщо свідок має важли­ве значення, візьміть його до зали суду, де відбудеться судове слухання, і відпрацюйте з ним на практиці вхід до зали суду і надання показань з місця свідка, якщо зала суду у цей час не буде використовуватись.

Якщо зала суду не доступна, практикуйтесь у кімнаті, яка була ство­рена для реплікації обстановки зали суду. Візьміть свідка до справжньої судової зали під час якогось судового засідання, щоб свідок міг бачити, як все у ній розташовано, суддю, судового репортера, стенографіста, пристава та інших людей.

Практика означає репетицію прямого допиту з юристом, який буде проводити прямий допит у ході судового розгляду. Якщо хтось інший, ніж судовий юрист, проводить практичні заняття, ані свідок, ані сам юрист не отримують відчуття один одного, і це важливо. Під практикою маються на увазі також реальні питання, які юрист ставитиме, та реаль­ні відповіді, які надаватиме свідок. Це означає, що достатньою є така практика, коли свідок розуміє, як давати показання, розуміє, які саме теми ви піднімете в ході прямого допиту і чому ви це робите.

Він також має розуміти, як відповідати на питання впевнено і чітко, поки свідок комфортно почуває себе у цій ролі. Тим не менш практика не повинна тривати так довго, щоб показання свідка виглядали розіграними або вивченими напам’ять. Однак у більшості випадків ворог ефективних прямих допитів — це недостатня підготовка, а не надмірна підготовка.

Отже, ніхто не забороняє українському адвокату провести в такий спосіб підготовку до майбутнього процесу. Якщо свідок раніше не бував у суді, то доцільно провести його до суду, показати залу засідань і навіть послухати як вільний слухач судове засідання. А при нагоді і провести там репетицію. В Академії адвокатури України брали реальні справи, розподіляли ролі між студентами і проводили як тренінг судовий процес і навіть записували його на відео.

Таку практику було б доцільно запровадити і в інших вузах України. Готуючи свідка в Україні, потрібно мати на увазі, що свідок дає по­казання суду і повинен підтримувати зоровий контакт саме з суддями. Якщо він буде підтримувати зоровий контакт з адвокатом, то це може призвести до зауважень з боку судді.

В одному з процесів у Хустському районному суді Закарпатської області прокурор вів себе як господар, робив зауваження свідкам та об­винуваченому, дозволяв собі порушення вимог презумпції невинуватості. Судді не наважувались зупиняти прокурора.

Захисник вжив заходів до нейтралізації такої поведінки. Оскільки обвинувачений був зав. відділом освіти, захисник попросив, щоб у справі були присутні як слухачі вільні від роботи вчителі. Зал був достатньо містким і постійно заповненим. Симпатії вчителів були на боці обвинуваче­ного. Перед допитом обвинуваченого захисник попросив його не вступати у зоровий контакт з прокурором за жодних умов. Провели репетиції. На початку своїх пояснень обвинувачений оголосив всі заперечення щодо обвинувального висновку, включаючи їх правову неспроможність. У при­сутності повного залу суддя не наважився переривати обвинуваченого.

А те, що обвинувачений на запитання прокурора відповідав, підтри­муючи зоровий контакт тільки з судом, настільки вивело з рівноваги прокурора (який дуже старався), що той став прямо вимагати, щоб об­винувачений дивився йому в очі. Захисник тут же відреагував своїм про­тестом проти дій прокурора, а обвинувачений продовжував підтримувати зоровий контакт тільки з судом, ігноруючи прокурора. Прокурор почав зриватись на крик, що викликало сміх у залі. Допит обвинуваченого для прокурора завершився провалом. Справу було виграно.

На те, щоб вдихнути життя в показання, може піти багато часу. Це вимагає неодноразового повторення частин свідчення та використання природної мови свідка, так щоб судді могли побачити, почути та відчути те, що трапилось. Після того як ви розробили зміст показань, працюйте над подачею. Як саме свідки говорять і як вони виглядають у той час, коли говорять, так само важливо, як і зміст.