СВІДКИ — ОЧЕВИДЦІ ПОДІЇ

Свідки-очевидці є найбільш поширеним типом свідків у цивільному та кримінальному судочинстві. Ключовою концепцією у випадку зі свід- ками-очевидцями є відтворення події таким чином, щоб судді відчули, що вони залучені до неї, і сприймали те, що відбулося, з точки зору свідка.

ПРИКЛАД (ПОТЕРПІЛИЙ У КРИМІНАЛЬНІЙ СПРАВІ)

ВСТУП ТА БІОГРАФІЧНІ ФАКТИ

П.: Пан Епплтон, назвіть себе нашим присяжним.

В.: Мене звати Марк Епплтон.

П.: Де Ви живете?

В.: Тут, у місті.

П.: Як довго?

В.: Все моє життя. Я до сих пір живу вдома зі своїми батьками.

П.: Ви тут ходили у школу?

В.: Середня школа Сентрал, випуск 2000 року.

П.: Чим Ви займались після закінчення середньої школи?

В.: Я вчився бути каменярем у компанії, яка займається кладкою, і саме цим я займався протягом останніх п’яти років.

МІСЦЕ ПОДІЇ

П.: Давайте перейдемо до того місця, де все сталося, — Таверни Кантрі. По-перше, де вона знаходиться?

В.: Це на Бродвеї, недалеко від Парку.

Тут прокурор вирішує, щоб свідок описав місце події замість того, щоб надавати докази.

П.: Що це за місце?

В.: Це місцева таверна з баром, ігровою кімнатою, а на вихідних у них грає жива музика в стилі кантрі.

П.: Ви часто туди заходите?

В.: Я б не сказав, що я постійний відвідувач, але я, ймовірно, за­ходжу туди, може бути, два рази на місяць, як правило, коли у них грає жива музика.

П.: На що схожа ігрова кімната?

В.: Вона знаходиться позаду барної зали. У ній розташовані два більярдні столи і купа машин з відеоіграми на стінах.

ОСВІТЛЕННЯ

П.: Яке освітлення в ігровій кімнаті?

В.: Дуже добре. Прямо над більярдними столами розташовані лам­пи, а відеоігри теж досить яскраво світяться.

ДІЯННЯ

П.: Давайте повернемося тепер у 1 червня 2005 року, близько 10 го­дини того вечора. Де Ви були в той час?

В.: Я грав у більярд в ігровій кімнаті.

П.: Як довго Ви там були?

В.: Напевно, годину.

У цей момент піднімається тема про вжиття спиртних напоїв до того, як особа, що проводить перехресний допит, може перейти до цієї теми.

П.: Чи вживали Ви спиртні напої?

В.: Звичайно, пиво.

П.: Скільки пляшок пива Ви випили у ту ніч?

В.: Дві. Я практично завершив пити другу, коли це сталося.

П.: Яке пиво?

В.: Bud Lite, пляшкове.

Прокурору необхідно, щоб свідок ідентифікував обвинуваченого на певному етапі.

П.: Коли Ви вперше помітили обвинуваченого?

В.: Він стояв біля стола, чекаючи, щоб пограти.

П.: Звідки Ви це знаєте?

В.: Він сказав, що хоче грати з переможцем.

П.: Ви бачили його раніше?

В.: Я так не думаю.

П.: Чи були інші люди в ігровій кімнаті в цей час?

Зверніть увагу на деталі події, які надає свідок у своїх показаннях. Це свідчить, що він добре пам’ятає цю подію.

В.: Так, напевно, шість чи сім. Я знаю, що інший більярдний стіл був зайнятий, а також два чи три чоловіки грали у відеоігри на машинах.

П.: Що Ви сказали обвинуваченому?

В.: Я сказав йому, що він може зіграти з переможцем, коли хтось з нас виграє.

П.: Що він сказав?

В.: Нічого. Він просто стояв біля стіни, спостерігаючи за грою.

П.: Ви не помітили нічого незвичайного в обвинуваченому?

В.: Ні, він виглядав і поводився природно.

П.: Коли наступного разу Ви говорили з ним?

В.: Коли наша перша гра була закінчена. Я збирав кулі для другої гри, а також відпивав пиво зі своєї пляшки.

П.: І хто що сказав?

В.: Він підійшов до кінця столу, де я стояв, і сказав: «Я отримав переможця». Я сказав: «Ми визначаємо переможця за результатом трьох ігор. Це була перша гра». Він сказав: «Все не так, як має бути».

П.: Що трапилося після цього?

В.: Я нагнувся, щоб забрати кулі з-під столу і покласти їх в три­кутник на столі.

П.: Що Ви зробили?

В.: Я сказав: «Слухай, приятель, ми граємо сет із трьох ігор», і штовхнув його назад своєю правою рукою, ось так [показує].

П.: Що Ви зробили з пивом в іншій руці?

В.: Нічого. Я просто тримав його в лівій руці.

П.: А що сталося потім?

В.: Раптом він розмахується на мене. Я думав, він намагався вдари­ти мене кулаком, але потім миттєво відчув, як у мене пече в животі, і зрозумів, що мене порізали.

П.: Що Ви робите?

В.: Я закричав: «У нього ніж» і позадкував. Я дивлюся на мою со­рочку і бачу кров у тому місці, де він порізав мене.

П.: Що робить обвинувачений?

В.: Він просто стоїть там, начебто сміється наді мною, а деякі з хлопців стрибають на нього і завалюють на підлогу. Один з хлопців забирає в нього з рук ніж.

П.: Що Ви робите?

В.: Я просто стою там. Як тільки він опиняється на землі, я розстібаю свою сорочку і бачу, що він порізав мені весь живіт, і він стікає кров’ю. Тоді я знімаю сорочку і тримаю її притиснутою до мого живота, щоб зупинити кровотечу.

П.: Що відбувається після цього?

В.: Спочатку приїхала поліція, а потім «швидка допомога» відвезла мене в лікарню.

П.: Що там відбувається?

В.: Лікарі і медсестри перевірили мій стан. Вони промили рану і сказали, що повинні зашити мене.

П.: Як вони це роблять?

В.: Вони накладають якісь речі на зріз, а потім накладають шви.

П.: Ви бачили, як вони це робили?

В: Ні, я лежав на спині, але я однозначно все відчував.

П.: Скільки швів на Вас наклали?

В.: Вісімнадцять. Рана була приблизно половину футу завдовжки.

П.: Пан Епплтон, Ви не пішли на роботу у зв’язку із цією подією?

В.: Так, я був на лікарняному тиждень, чекаючи, поки рана загоїть­ся. Наступного тижня я повернувся до роботи, але шви мені видалили ще через тиждень після цього.

П.: Як загоїлась рана?

В.: Вона загоїлась просто відмінно, але в мене ще є шрам.

ПРЕДСТАВЛЕННЯ РЕЧОВИХ ДОКАЗІВ

П.: Ваша честь, пан Епплтон може зійти з трибуни і показати присяжним шрам на животі?

Суддя: Так, він може.

Тут прокурор вирішує, щоб потерпілий продемонстрував свою рану.

П.: Пан Епплтон, будь ласка, розстібніть Вашу сорочку і покажіть присяжним засідателям шрам.

В.: Звичайно. Це прямо тут [показує], і проходить з моєї лівої сторони до правої [показує].

П.: Дякую. Будь ласка, поверніться на трибуну. [Свідок повер­тається.] Я зараз покажу Вам державний речовий доказ № 7. [Юрист передає речовий доказ (ніж) свідку.] Будь ласка, подивіться на це. Ви впізнаєте речовий доказ № 7?

Цього свідчення може бути недостатньо, щоб долучити ніж до спра­ви як речовий доказ.

В.: Ну, це виглядає як той ніж, яким мене порізав обвинувачений, але я не можу гарантовано стверджувати, що це саме той ніж.

ЗАКІНЧЕННЯ

П.: Два останніх питання. У той вечір в Таверні Кантрі Ви зробили щось, аби спровокувати обвинуваченого на те, щоб він Вас порізав?

В.: Ні.

Наступне запитання націлене на твердження захисту щодо самообо­рони. На цьому прокурор вирішує закінчити з судовим впізнанням об­винуваченого. (Деякі прокурори зробили б це ще на початку показань.)

П.: Чи нападали Ви на нього з чимось до того, як він Вас порізав? В.: Ні.

П.: Пан Епплтон, будь ласка, подивіться навкруги залу суду. Якщо Ви побачите у залі суду людину, яка порізала Вас, будь ласка, вкажіть на нього та опишіть, у що він сьогодні вдягнений.

В.: Він сидить он там за столом [вказуючи на обвинуваченого]. Він одягнений у сірі штани та синю сорочку.

ПРИКЛАД (ОБВИНУВАЧЕНИЙ У КРИМІНАЛЬНІЙ СПРАВІ)

ВСТУП

Такий різкий вступ призначений для зміни вражень судді від інтер­претації подій стороною обвинувачення.

З.: Пан Джексон, давайте перейдемо безпосередньо до справи. Чи дійсно Ви завдали ножове поранення пану Епплтону?

В.: Так, завдав.

3.: Чому?

В.: Тому що він ішов на мене з пляшкою пива. Я думав, що він збирається вдарити мене по голові.

3.: Чому Ви так думаєте?

В.: Тому що він тримав пляшку за шийку, він відштовхнув мене і підняв вгору пляшку.

БІОГРАФІЧНІ ДАНІ

Обвинувачені зазвичай приділяють більшу частину часу, розповіда­ючи про своє життя, щоб судді ставилися до них, як до звичайних людей.

3.: Давайте перемістимось у часі назад і спочатку трохи дізна­ємось про Вас. Де Ви живете?

В.: Тут, у місті.

3.: Як довго?

В.: П’ять років.

3.: 3відки Ви родом?

В.: Я виріс у Неваді, в місті Ріно.

3.: Ви там ходили у школу?

В.: Так. У середню школу Ріно, яку я закінчив у 2000 році.

3.: Що Ви робили після цього?

В.: Мої батьки переїхали сюди відразу після того, як я закінчив школу, тому я переїхав разом з ними та почав шукати роботу.

3.: Яку роботу Ви знайшли?

В.: Я отримав роботу в Borders. Це великий мережевий книжковий магазин. Я почав працювати на посаді продавця, а потім став керів­ником відділу фантастики.

3.: Коли це було?

В.: Близько двох років тому.

3.: Яку роботу Ви виконували як керівник відділу фантастики?

В.: Мені необхідно вирішувати, як будуть розставлені книжки, від- стежувати інвентаризацію, призначати години роботи для продавців та вирішувати будь-які проблеми, що виникають. В основному, моя робота полягає в тому, щоб упевнитись, що відділ працює нормально і прибутково.

3.: Ви все ще живете з батьками?

В.: Ні, я нарешті переїхав на окрему квартиру, коли був призна­чений керівником відділу фантастики.

МІСЦЕ ПОДІЇ

Ця частина показань засвідчує, що обвинувачений є звичайним хлоп­цем, який займається звичайними речами.

3.: Що Ви робили на початку дня 1 червня 2005 року?

В.: Я працював в магазині з полудня до 9 години вечора.

3.: В який одяг Ви були вдягнені?

В.: Мій звичайний робочий одяг. Брюки кольору хакі, білу сорочку. Я ношу бейдж співробітника магазину Borders на шиї.

3.: Що Ви робили після 9 години вечора?

В.: Я переконався, що мій відділ був належним чином закритий, каси були вимкнені, після чого я поїхав близько 9:20.

3.: Куди Ви поїхали?

В.: Я проїхав через Drive-In в Макдональдс, взяв Quarter-Pounder і колу, які з’їв у своїй машині.

3.: А що потім?

В.: Я зупинився в Таверні Country. Це неподалік від мого помешкання.

3.: Що Ви робили, коли прибули туди?

В.: Я увійшов і пройшов через бар до гральної кімнати. Я хотів пограти у більярд.

3.: І що, пограли?

В.: Не відразу. Обидва столи були зайняті.

3.: Тож що Ви робили?

В.: Я сказав хлопцям за столами, що хочу грати з переможцем.

«Стандартні правила» мають важливе значення для захисту.

3.: Що це означає?

В.: Це стандартні правила гри у більярд. Якщо люди чекають, щоб пограти, то, коли гра закінчується, переможець залишається, а той, хто програє, замінюється наступною людиною, яка очікує.

3.: Хто встановлює такі правила?

В.: Я не знаю. Такі правила скрізь. 3а таких правил люди не мо­жуть займати стіл на весь час, поки інші чекають.

Представлення речових доказів.

3.: Пан Джексон, дозвольте мені показати Вам державний речовий доказ № 7. Це Ваш ніж?

В.: Так, це він.

3.: Чому Ви мали при собі цей ніж 1 червня?

В.: Цей ніж у мене завжди, коли я працюю.

Безневинне пояснення причини носіння ножа теж є дуже важливим для захисту.

3.: Ви користуєтеся ножем у книжковому магазині?

В.: Авжеж. Ми постійно ріжемо відкриті коробки з книгами і кла­демо їх на полиці або на спеціальні стенди. Ось чому у мене є ніж.

3.: Чому саме такий тип ножа?

В.: Тому що він маленький і легко поміщається в кишені. Він має лезо лише два дюйми завдовжки, але цього достатньо. На лезі є не­величка випуклість, за допомогою якої його можна дістати пальцем. Це справді корисно, якщо Ви тримаєте коробку в одній руці, а іншою намагаєтесь її розрізати, щоб відкрити. Для усього іншого це не має великого значення, але це ідеальний ніж для роботи в магазині. Він був у мене весь той час, як я працював у магазині.

Дія

Зверніть увагу на перехідні запитання.

3.: Давайте повернемося тепер до того, що насправді відбувається в більярдній близько 23:00. Що Ви робите?

В.: Просто стою, спостерігаючи за іграми, очікуючи, поки закін­читься гра на одному зі столів.

Питання про вжиття спиртних напоїв виставляє обвинуваченого у вигідному світлі.

3.: Ви п’єте що-небудь?

В.: Ні.

3.: Пан Епплтон щось п’є?

В.: Він час від часу відпиває з пивної пляшки.

3.: Так що відбувається в першу чергу?

В.: Він закінчує гру на своєму столі. Потім він кидає жетон у приймальник, кулі падають у спеціальний тримач під столом, і він починає ставити кулі в трикутник на столі.

3.: Коли Ви це бачите, то що робите?

В.: Я підходжу до нього і кажу: «Я вже маю переможця».

3.: А він що каже?

В.: Він говорить: «Ми граємо дві з трьох».

3.: Що Ви кажете?

В.: Я говорю: «Це не за правилами» чи щось на кшталт цього.

3.: Де Ви стоїте, коли це відбувається?

В.: Я стою поруч із ним в кінці стола.

Темп допиту зростає.

3. Тоді що відбувається?

В.: Він за допомогою своєї правої руки хапає мене за груди. У іншій руці він тримає пляшку пива на рівні своєї шиї і він починає піднімати руку з пляшкою вгору.

Емоційний стан обвинуваченого відіграє важливу роль для справи по самообороні і повинен бути чітко проаналізований.

3.: Про що Ви думаєте, коли Ви все це бачите?

В.: Я знаю, що він не захищає себе від удару пляшкою, тому щр три­має шию не тією стороною. Я раптом розумію, що він збирається вдарити мене цією пляшкою.

3.: Що Ви робите?

В.: Я стою там, і мої руки знаходяться в кишені; я хапаю ніж в кишені, розкриваю його і випростовую його в сторону цієї особи, до того як він може вдарити мене пляшкою.

3.: Що він робить?

В.: Він так і не б’є мене пляшкою. Він кидає пляшку і почи­нає кричати. Я просто стою на тому ж місці і дивлюсь на нього.

3.: Що відбувається після цього?

В.: Кілька хлопців стрибають на мене ззаду і кидають мене на під­логу. Хтось забирає ніж з моїх рук.

3.: Що Ви робите?

В.: Нічого. Я просто дивлюся на того хлопця, щоб переконатися, що він не намагається напасти на мене знову.

НАСЛІДКИ

3.: Давайте перейдемо до моменту, коли приїхала поліція. Що вони робили, коли приїхали?

В.: Вони говорили з іншим хлопцем і зі мною.

3.: А Ви говорили з ними?

В.: 3вичайно. Вони хотіли знати, що сталося, і я розказав їм.

ЗАКІНЧЕННЯ

Прямий допит закінчується на ключовому моменті: емоційному стані обвинуваченого.

3.: Пан Джексон, чому Ви порізали ножем пана Епплтона 1 червня 2005 року?

В.: Я просто захищався. Він збирався напасти на мене з пляшкою пива.

3.: Чи є будь-яка інша причина?

В.: Ні.

ПРИКЛАД (ОФІЦЕР ПОЛІЦІЇ У КРИМІНАЛЬНІЙ СПРАВІ)

БІОГРАФІЧНІ ДАНІ

П.: (адвокат потерпілого): Сержант Кейн, повідомте нам своє ім’я, як довго Ви працюєте офіцером поліції і де Ви працюєте.

За таких обставин цієї біографічної інформації буде достатньо для офіцера поліції.

В.: Мене звутъ Майкл Кейн. Я працюю поліцейським у місті про­тягом 12 років і зараз я займаю посаду старшого сержанта патрульного підрозділу центрального району.

Дія

П.: Чи були Ви на чергуванні 1 червня 2005 року?

В.: Так.

П.: На якій зміні?

В.: Денна зміна, з 15:00 до 23:00 год.

П.: Яким було Ваше завдання у той день?

В.: Я перебував на звичайному патрулюванні в моєму секторі.

П.: Який це район?

В.: Я відповідаю за кілька патрульних офіцерів у північній частині центрального району.

П.: Чи охоплює це район близько Бродвею і Парк?

В.: Так.

Зверніть увагу, наскільки ефективно особа, що проводить допит, отримує важливі свідчення. Поліцейський підтверджує кілька речей і робить це швидко.

П.: Ви отримували виклик близько десятої вечора?

В.: Так, диспетчер передав виклик до Таверни Country.

П.: Що Ви зробили, коли почули виклик?

В.: Відгукнувся ще один патруль, але я також взяв цей виклик, оскільки існувала вірогідність того, що хтось був поранений.

П.: Скільки часу Вам знадобилося, щоб туди дістатися?

В.: Близько трьох хвилин.

П.: Коли Ви туди приїхали, то що побачили?

В.: Інший патруль був уже там. Я увійшов всередину і був скерова­ний у задню кімнату. Там я побачив своїх двох поліцейських у формі. Один офіцер стояв на колінах перед лицем людини, яка сиділа на землі і в неї йшла кров крізь сорочку. Інший офіцер стояв над другою люди­ною, якого тримав хтось із відвідувачів бару.

П.: Що Ви зробили?

В.: Я поговорив зі своїми офіцерами, щоб з’ясувати, що вони знають. Я розмовляв з парою відвідувачів, щоб з’ясувати, що трапилося. Я також викликав «швидку допомогу», щоб відвезти поранену людину в лікарню.

П.: Що трапилося після цього?

В.: Приїхала «швидка допомога», лікарі обстежили людину — Марка Епплтона — перев’язали його і вивели на вулицю до машини «швидкої допомоги».

Це ключова частина свідчень співробітника поліції, що підтверджує свідчення потерпілого.

П.: Що Ви зробили з паном Джексоном?

В.: Я повідомив йому, що затримую його за напад, і направив одного з патрульних, щоб надіти на нього наручники.

П.: Ви говорили з паном Джексоном?

В.: Так. Спочатку я повідомив йому його права відповідно до закону Міранди і запитав його, чи готовий він відмовитись від них та роз­казати мені, що трапилось. І він сказав, що готовий це зробити.

П.: Що сказав пан Джексон?

Заява обвинуваченого не засвідчила виправданої самооборони.

В.: У цілому він сказав, що вони посперечалися щодо того, хто буде грати в наступній грі в більярд, і що після того, як пан Епплтон схопив і штовхнув його, він порізав пана Епплтона ножем.

ДОКАЗИ

П.: Я показую Речовий доказ № 7. Ви його впізнаєте?

В.: Так, це ніж, що я отримав від одного з завсідників бару, який стояв позаду пана Джексона, коли я вперше зайшов у службове при­міщення. На ньому є мій інвентарний номер.

ЗАКІНЧЕННЯ

Прямий допит закінчується кульмінацією.

П.: Сержант Кейн, чи казав Вам колись пан Джексон, що він порі­зав пана Епплтона, тому що пан Епплтон хотів вдарити його пивною пляшкою по голові?

В.: Ні, він ніколи не згадував при мені, що пан Епплтон навіть мав пивну пляшку.

СВІДОК, ЩО РОЗПОВІДАЄ ПРО ОСОБЛИВОСТІ ХАРАКТЕРУ

ПРИКЛАД (КЛЮЧОВИЙ СВІДОК У КРИМІНАЛЬНІЙ СПРАВІ ПРО НАПАД, В ЯКОМУ ЛІНІЯ ЗАХИСТУ ПОВ’ЯЗАНА З САМООБОРОНОЮ):

[НЕКОНФЛІКТНИЙ ХАРАКТЕР ОБВИНУВАЧЕНОГО — ЗА­ГАЛЬНА РЕПУТАЦІЯ ТА ОСОБИСТА ДУМКА]

П.: Твід адвоката): Пан Коен, Вам відомо, яку громадську репута­цію станом на 1 червня 2005 року має Боб Джонсон (обвинувачений)?

В.: Так.

П.: Чи чули Ви, що інші говорять про те, яка він людина?

В.: Так.

П.: Скільки людей і за який період часу?

В.: Я, напевно, чув пару десятків сусідів, які обговорювали його протягом останніх декількох років.

П.: Яка репутація у пана Джонсона?

В.: Відмінна. Він відомий як тихий, спокійний хлопець.

П.: У Вас також є особиста думка про його характер?

В.: Так.

П.: На чому вона Грунтується?

В.: Він був моїм сусідом і другом протягом багатьох років.

П.: Яка Ваша особиста думка про характер пана Джонсона?

В.: Така сама. Я впевнений, що він дуже мирний, спокійний тип людини. [КОНФЛІКТНИЙ ХАРАКТЕР ОБВИНУВАЧЕНОГО — ЗА­ГАЛЬНА РЕПУТАЦІЯ І ОСОБИСТА ДУМКА]

П.: Давайте трохи поговоримо про Тома Дорра [потерпіло­го]. Ви знаєте, яку громадську репутацію має пан Дорр станом на 1 червня 2005 року?

В.: Так.

П.: Як Ви дізналися про його репутацію?

В.: Слухаючи певну кількість сусідів, які говорили про нього про­тягом останніх п’яти років.

П.: Яка репутація у пана Дорра?

В.: Не дуже гарна. Насправді, вона навіть погана. Він характери­зується, як жорстокий агресивний чоловік.

П.: У Вас є особиста думка щодо характеру пана Дорра?

В.: Так.

П.: На чому вона Грунтується?

В.: Я знав його, проживаючи в одному районі декілька років, про­тягом яких у нас було багато особистих контактів.

П.: Яка Ваша особиста думка про характер пана Дорра?

В.: Прикро це казати, але він має поганий характер. Я думаю, що він дуже жорстокий.

Зверніть увагу, що свідку не було задане питання про підґрунтя для його власної думки, що означало б питання про конкретні приклади поведінки. Такий підхід був би неналежним під час прямого допиту. Обговорення конкретних випадків поведінки є доречним лише під час перехресного допиту такого свідка.

ПРИКЛАД:

П.: Твід адвоката/ Пані Салліван, під час виголошення обвинува­чення в суді сторона обвинувачення викликала пана Уїлсона як свідка. Чи знаєте Ви пана Уїлсона?

В.: Так, знаю.

П.: Як Ви познайомилися з паном Уїлсоном?

В.: Він кілька років працював в моїй компанії, але нещодавно звіль­нився. [ЗАГАЛЬНА РЕПУТАЦІЯ]

П.: Ви знаєте, яку громадську репутацію має пан Уїлсон?

В.: Так.

П.: Як Ви дізналися про неї?

В.: Від кількох колег пана Уїлсона, яки говорили про нього протягом кількох років. Ну Ви розумієте, офісні балачки.

П.: Яка громадська репутація у пана Уїлсона?

В.: На жаль, вона не дуже добра.

[ВЛАСНА ДУМКА]

П.: У Вас є власна думка щодо того, чи є пан Уїлсон правдивою людиною?

В.: Так, є.

П.: На чому Грунтується Ваша власна думка?

В.: Як я вже сказала, пан Уїлсон працював в моїй компанії протягом декількох років, і у мене були ділові відносини з ним. на регулярній основі.

П.: Яка Ваша власна думка щодо того, чи є пан Уїлсон правдивою людиною?

В.: Вона така сама, як і його репутація. Я не думаю, що пан Уїлсон дуже правдивий.