ПИТАННЯ 16. Сутність і завдання допиту
Допит - це процесуальна дія, змістом якої є отримання органом розслідування або судом у відповідності до правил, встановлених процесуальним законодавством, інформації про факти, що відомі особі, яку допитують, і що мають значення для доказування й встановлення істини у справі.
Проведення допиту є найбільш поширеним способом отримання доказів і, водночас, однією з найбільш складних процесуальних дій. Мета допиту полягає в отриманні повних та таких, що відображають об\'єктивну дійсність, показань. Протокол допиту є джерелом доказів, а встановлені в ході допиту фактичні дані, які мають своє підтвердження іншими матеріалами справи, є доказами.Порядок проведення допиту докладно регламентований нормами кримінально-процесуального законодавства, дотримання яких є обов\'язковою вимогою, яка враховується в процесі оцінки отриманих доказів. Недотримання процесуальних правил проведення допиту визнається порушенням закону і тягне за собою недійсність проведеної дії, що призводить до недопустимості посилання на отримані результати як докази. Імовірність відомостей, що повідомлені в процесі допиту, і відповідність Іх Дійсності визначає ефективність будь-якого допиту. Якщо отримані відомості є неправдивими, вони не можуть бути доказами у справі, але можуть мати значення для її правильного вирішення.
Загальні тактичні завдання допиту поділяють на три групи:
157
1) пізнавальні, що пов\'язані з встановленням обставин події;
2)управлінські, які сприяють встановленню ефективної взає модії процесуальної особи з іншими учасниками процесу шля хом формування психологічного контакту;
3)організаційно-технічні, які забезпечують зовнішні умови для якісного проведення слідчої дії та фіксації її результатів.
До пізнавальних завдань допиту відносять: отримання вихідних даних; перевірка наявної у справі інформації та її уточнення, конкретизація, доповнення; усунення суперечностей у показаннях різних осіб; виявлення й розкриття неправдивих показань; фіксація зібраних даних.