ТЕХНІКИ ЗАХИСТУ

Перехресний допит — це те саме, що й мистецтво боксу. Кажуть, що бокс — це обмін інформацією за допомогою жестів. Перехресний до­пит — обмін інформацією за допомогою реплік і невербальних сигналів.

Не губіться, коли наштовхуєтесь на заперечення і суддя прийме рішення проти вас

Не обурюйтеся і не сперечайтеся з суддею, якщо противник перервав ваш допит необгрунтованим, з вашого погляду, запереченням, а суддя, підтримавши його, зняв ваше запитання. Навіть якщо це триватиме і далі. Присяжні, ймовірно, не зрозуміють, що відбувається, і ваш розчарований вигляд, і навіть ще гірше — відчай, у відповідь на дії головуючого можуть створити у них перебільшене уявлення про якусь незначну обставину. Ви можете бути здивовані, засмучені або навіть ображені на рішення головуючого і дії супротивника, однак, як гравець у покер, нічим не ви­давайте своїх почуттів. Спокійно ведіть допит і переходьте до наступного запитання без хвилювання. В такий спосіб ви ніби подаєте присяжним сигнал, що заперечення вашого опонента не більше, ніж прикра тимча­сова перешкода, яка жодним чином не впливає на ваше просування до істини. До того ж присяжні можуть солідаризуватися з вами і почати дивитися на такі протидії вашого опонента як на недоречні перешкоди для вашого перехресного допиту.

Реагуйте гостро і негайно на спроби опонента втрутитися у перехресний допит

Не дозволяйте своєму супротивнику підказувати відповіді своєму свідкові шляхом заяви надуманих заперечень і клопотань про зняття вашого запитання.

Не намагайтеся розгризти горіх без щипців — поламаєте зуби

Щоб зламати наполегливого свідка противника, вам потрібне спеціаль­не знаряддя. Калібр його має бути достатнім для того, щоб пробити його броню. Не починайте роботу зі свідком, якщо у вас немає такої зброї. Потрібен матеріал, який цінується. Перешкоди дріб’язковими причіпка­ми тут недостатньо. Вам потрібен сильний доказ: письмовий документ, протокол, зміст якого суперечить показанням. Може буде й таке, що краще перенести перехресний допит такого свідка на пізніший час, поки у вас не з’явиться (накопичиться) достатній матеріал? Проте якщо вам вдалося від початку виявити спотворення фактів свідком противника, ви, навпаки, переглянете свої плани у бік того, щоб якомога швидше розвивати атаку з метою придушити свідка силою справи і примусити його визнати потрібні вам факти.

Знайте, коли потрібно відступити

Юристу не завжди потрібно виявляти агресивність і жагу до бороть­би. Іноді це може бути протипоказаним. Попереднє вивчення справи і свідка може дати матеріал для висновку, що отримати від цього свідка нічого не вдасться. З урахуванням цього висновку адвокат складає свій план допиту. Буває, що адвокат переоцінює свої сили, вважаючи, що володіє достатніми ресурсами для нападу. В результаті він може без­надійно загрузнути або взагалі напоротися на несподівану контратаку. Коли подібне трапляється, ви повинні зберегти витримку і спокій, щоб змиритися із втратами і продовжити далі. Продовжуючи допит, ви по­винні постаратися згладити наслідки удару, якого вам завдали. Нічого іншого не залишається. Дійте так, ніби остання відповідь свідка була саме такою, яку ви очікували, і з безтурботним виглядом закінчуйте розпитування.

Не дозволяйте жертві перетворитися на мисливця

Якщо ви не будете пильним, то розумний свідок противника по­міняється з вами роллю на перехресному допиті.

Проте ви не повинні давати приводу для таких дій з боку супротив­ника. З погляду чесної гри ви в разі потреби повинні роз’яснити сенс свого запитання, оскільки не визначені за змістом, складні за формою запитання можуть негативно сприйматися головуючим і, відповідно, будуть відведені ним. Погано сформульовані запитання породжують неясні і заплутані відповіді. Якщо свідок зловживає своїм правом і ви­шукує підстави для уточнень або задає багато запитань (в українському процесі свідок не має права на запитання), ви можете вказати на цей факт суду. З таким свідком потрібно змінити свою лінію у постановці запитань, використовуючи серії коротких запитань, щоб показати суду, що претензії свідка є надуманими та позбавленими підстав і є тільки способом ухилення від давання показань по суті.

Наприклад, коли вас просять уточнити значення терміна, ви можете швидко показати, що свідок сам чудово знає його значення, оскільки раніше неодноразово вживав його — у своїх свідченнях, поясненнях, до­кументах тощо. В такий спосіб можна вказати на бажання свідка і надалі чіплятися до слів. Є й інший шлях. Ви можете вказати, що під час пря­мого допиту у свідка не було жодних проблем з розумінням термінології.

Попросіть свідка пояснити причину виникнення труднощів у розу­мінні ваших запитань. Найімовірніше, він не зможе цього зробити або його пояснення будуть непереконливими. Правильною буде і відмова відповідати на зустрічне запитання за допомогою ввічливого пояснення, що ви раді б відповісти, але за законом це не дозволено робити (тобто відповідати на запитання свідка), або заявити— «Тут я буду ставити запитання, а Ви — відповідати».

Підбираючись до чутливих місць свідка противника, будьте насторожі

Перехресний допит свідка, рішуче налаштованого дати проти вас свідчення, — це все одно, що прохід через мінне поле.

Не розкривайтесь

Якщо ви дозволите свідкові здогадатися про мету ваших запитань, то ваші зусилля будуть приречені на провал. Ви можете видати себе свідкові тоном голосу, виразом обличчя, жестом або формулюванням запитання. І свідок зрозуміє ваше ставлення до його попередніх показань. Якщо своїми зауваженнями ви виявили своє задоволення з приводу того, що вам вдалося приховати свої приготування до вбивчого запитання, розумний свідок зуміє зіпсувати ефект від цього запитання і вислизне з пастки.

Приклад.

Адвокат: Так, п. Д, у світлі Ваших попередніх свідчень, я думаю, Ви будете дуже здивовані, дізнавшись, що...

Свідок: Навпаки, навряд чи Вам вдасться чимось здивувати мене.

Щоб уникнути подібного, використовуйте прийоми відволікання уваги, ставлячи запитання, що стосуються другорядних деталей. Тим самим ви будете присипляти пильність свідка. Приховуючи свою мету, ви можете застосувати техніку стрибка. Не потрібно радитись уголос зі своїм довірителем під час судового засідання. Такі дії можуть завдати шкоди справі й зірвати допит. Для цього його потрібно попередити, щоб він обережно посилав записки.

Ухил замість зустрічного удару: пряма і евентуальна (непряма) техніка... постановки запитань

Проведення перехресного допиту деяких свідків буде даремною або навіть шкідливою справою, поки ви не продемонструєте їм свою силу.

Можна сподіватися на те, що це дасть змогу уникнути конфронтації, оскільки в цих порівняно нешкідливих позиціях свідок не буде виявляти особливої наполегливості у захисті. Закріпіться своїми запитаннями нав­коло суті проблеми, а потім починайте звужувати коло, наближаючись все ближче до больових точок, поки не відчуєте тверду опору (принцип лійки). Якщо ваше зондування переконує вас у тому, що ви можете впритул наблизитися до меж конфронтації, ви повинні потроху вивести коротке резюме, зокрема, показавши фактами обмеженість кваліфікації або знань свідка.

Приклад.

Запитання: Докторе Сміт, як учений погодьтеся, що Ви воліли б мати якомога більше фактів і результатів спостережень перед тим, як дійти висновку, чи не так?

Відповідь: Так.

Запитання: Ви тільки одного разу зустрічалися з обвинуваченим перед тим як, дійти висновку, що він був хворий на момент правопору­шення, це так?

Відповідь: Так.

Запитання: Експерт обвинувачення, доктор Джонс, зустрічався з об­винуваченим п’ять разів загальною тривалістю 10 годин, це так?

Таким чином, ви ненав’язливо дали зрозуміти, що ваш експерт мав набагато більше можливостей для обстеження обвинуваченого і, отже, міг побудувати свої висновки на більш міцній основі.

Припиніть перехресний допит, коли взяли гору

Перехресний допит — це вольова боротьба двох супротивників. Рідко буває, коли ви у змозі повністю домінувати над свідком противника.

Відчути, коли і як зупинитися, — це важливий момент у техніці перехресного допиту, якого має навчитися крос-екзаменатор.

Зупиніться, коли ви здобули перемогу, велику чи маленьку. Ви зробили свою справу, будьте задоволені, залиште свідка у спокої. Не дотискуйте свідка, він може впертися і подальшими показаннями зі­псувати усе враження від раніше сказаного, знецінивши раніше отри­маний факт.

Використовуйте снайперську гвинтівку, а не автомат чи дробовик

Досить поширеним способом дій у судовому змаганні є гонитва юриста за кожним хоч якоюсь мірою можливим доказом, представлення усіх свідків, здатних щось показати, вивалити всі наявні докази на стіл правосуддя, не звертаючи уваги на їх доречність. Цю тактику можна по­рівняти із стріляниною по мішені з автомата. Ви можете набрати деяку кількість очок, але немає впевненості в тому, що той чи інший постріл уражає в ціль. Єдине, чого ви досягнете, так це гарантовано розлюченого суперника. Та й терпіння судді має межі.

Одна із найвідоміших адвокатів, моральний авторитет радянської адвокатури Діна Камінська у своїй книзі «Записки адвоката» писала, що найбільш складним для неї у захисті відомого правозахисника Б. був сам підзахисний, який, вивчивши майже напам’ять УПК, чіплявся за кожне порушення. Д. Камінська зауважує, що, маючи чудову пам’ять і вивчивши Кодекс, Б. не став юристом, бо не оволодів мистецтвом відбору (тобто селекції). Таким чином, справжній юрист відрізняється від інших людей не стільки знанням законів, скільки мистецтвом відбо­ру. У більшості справ малопродуктивною є атака всіх пунктів показань, даних на прямому допиті. Хоча можуть бути сотні потенційно можливих галузей для застосування перехресного допиту певного свідка, і тільки незначна кількість їх дає змогу завдати рішучого удару. Будьте точними і не робіть зайвих рухів. Працюйте скальпелем і не хапайтесь без по­треби за сокиру.

Припасіть своє вміння плести мережива для підготовки рішучого удару: не витрачайте сили на розробку малозначних обставин, поки не з’явилася обґрунтована впевненість в успіху

Перехресний допит з другорядних обставин припустимо провести лише тоді, коли ви можете, почавши його, швидко заробити очко, а потім вийти з гри. Однак, за загальним правилом, ваш перехресний допит має бути якомога стислим і точно попадати в ціль. Не треба зупинятися на малозначних суперечностях у показаннях свідка. Чіп­ляючись до малозначних пунктів, ви тим самим применшуєте свій статус і заплутуєте присяжних на шкоду справді важливим елементам вашого дослідження.

Сумно буде, якщо свідку вдасться перехитрити вас за другорядним пунктом, адже цей удар у ваш бік в абсолютно непропорційному ви­гляді залишиться в пам’яті присяжних. Ваша невдача, незалежно від її характеру, позначиться на загальному враженні присяжних від вашої роботи у справі. Програвши другорядну сутичку, ви ставите під сумнів результати всієї справи, а свідок отримує додаткову впевненість у собі. Після цього вам буде важко контролювати його. Проте якщо ви хочете притиснути свідка до нігтя, треба робити це якомога раніше. Постарай­теся загострити допит і представити присяжним проблему, що виникла у свідка, так, ніби доля справи залежить від її вирішення.

Не сперечайтеся зі свідком

Пам’ятайте, що ваше завдання полягає в тому, щоб переконувати суд, присяжних, а не свідка. Вам не потрібно намагатися розвіювати сумніви свідка щодо вашої позиції або твердження. У вас небагато шансів пере­конати його, а часу даремно втратите багато. Якщо юрист сперечається зі свідком під час перехресного допиту, це показує його невисокий про­фесіоналізм, а найголовніше — веде до втрати ним в очах суддів іміджу чесної і об’єктивної людини.

Це також демонструє, що допитувач втратив самовладання і контроль над допитом, що абсолютно несумісно з тим, чого він повинен добиватися.

Про напад на останню відповідь свідка, яку він дав на прямому допиті

Часто виникає спокуса почати перехресний допит з того, щоб по­казати неправильність кількох останніх моментів у показаннях свідка на прямому допиті. Цій спокусі не треба піддаватися. Іноді заключні пункти показання є несуттєвими, і, роблячи їх об’єктом першочергової атаки, ви підриваєте силу своєї тактики в цілому.

Підбілюючі техніки: як діяти у разі, якщо ви припустилися помилки...

Усі ми припускаємося помилок, і ви — не виняток. У суді найбільш ефективними засобами переконання є ті, що сприймаються як природні, змістовні, реальні. І навпаки, штучність, формалізм загалом сприйма­ються негативно. Щирість є найкращим прийомом у стосунках із судом і присяжними. Штучним прийомом є промова, яка кваліфікується слу­хачами як така, що не ґрунтується на своєму предметі. Якщо слухач виявляє штучність промови, то наслідком цього є несхвалення її змісту.

Професійні судді є людьми критично налаштованими, вони скеп­тично сприймають риторичні «красивості» і не уявляють, як можна захоплюватися деякими цінностями, що кваліфікуються як «пастка для простаків». В Україні абсолютна більшість справ вирішується саме про­фесійними суддями.

Щодо суду присяжних, то два професійні судді проти трьох при­сяжних завжди можуть у нарадчій кімнаті натиснути своїм авторитетом професіоналів та відстояти свою позицію. В цьому слабкість українського суду присяжних.

У суді корисно не тільки визнати красномовство противника, а й не дозволити собі відкинути його аргументи, представляючи його не­досвідченим і посереднім адвокатом. Дар красномовства, яким щедро наділений опонент, не може замінити безсилля аргументів. Тому рекомен­дація, яку давали ще древні ритори, полягає в тому, щоб розхвалювати ораторські якості супротивника і якомога більше приховувати свої власні.

Так, Бісмарк говорив: «Проте, панове, я не володію красномовством. Я не оратор, що є явною перевагою попереднього виступаючого». За­хисник Фетюкович у Ф. М. Достоєвського говорить, звертаючись до судді: «О, ви, звичайно, вибачте мені тривіальне порівняння моє; я над­то красномовно говорити не майстер». У наші дні адвокат Ю. Шмідт, звертаючись до свого опонента, говорить в суді: «Резнік — номер один у нашій адвокатурі». Цей прийом називають «укус гадюки». Попу­лярність для юриста небезпечна, особливо репутація майстра судового красномовства, майстра допиту.

Не можна допускати, щоб через помилки низько опускався ваш статус в очах присяжних і суду. Наведемо два приклади, один не стосується суду, а другий — із зали суду.

Відомий композитор Богословський розповідав, що на композитор­ському форумі за кордоном у 50-ті роки XX ст. поряд з ним сіла зовсім молода дівчина (тоді як в залі були тільки відомі композитори). Бого­словський спитав її прізвище. Вона відповіла Консуело Гонсалес. Бого­словський зауважив, що не чув такого прізвища, і запитав, а що ж вона створила. Дівчина відповіла — «Бесаме мучо», — і композитор згас...

Не знати прізвища автора пісні, яка побила всі світові рекорди ви­конання, йому, композитору, було, як кажуть, не з руки. Як відомо, цю пісню Консуело Гонсалес написала в 16 років.

Ще приклад з практики адвоката Арії. Зала суду. Повільно в суді точиться спір про майно. Виступають свідки. Ще на початку процесу прокурор висловилася стосовно претензій на фортепіано: До чого тут репетиції? Для них потрібне піаніно, ну, може, рояль. Але фортепіано? Це вже перебір, це інструмент тільки для сцени. Предмет розкоші. Ні, з позовом у цій частині неможливо погодитись. Мої (адвоката Арії) спроби внести ясність у запитання категорично відкидаються.

Свідком виступає всесвітньо відомий піаніст, професор консерваторії С. Нейхауз. Допит Нейхауза, крім іншого, хочу використати для пере­конання прокурора. — Свідок, де і ким Ви працюєте? — Я працюю в Московській консерваторії. Професор кафедри фортепіано. — В тако­му разі поясніть нам, яка різниця між роялем і піаніно, з одного боку, і фортепіано — з другого. — Фортепіано — це клас струнно-клавішних інструментів. До нього належать і рояль, і піаніно. Ці інструменти теж фортепіано. — Неправильно. Нічого подібного, — заявляє прокурор. Нейгауз зніяковіло мовчить.

Не виключено, що під час проведення перехресного допиту у вашо­го довірителя або вашого партнера у справі виникне незгода з вашими діями; вони можуть вважати помилковою вашу поведінку або реакцію на отриману відповідь; захочуть втрутитися у допит зі своїм запитанням або зауваженням і т.п.

Ознаки збентеження або хвилювання у вашому таборі не залишаться не поміченими судом і противником. Противнику це допоможе захищати­ся, у присяжних з'явиться зайве занепокоєння. Ви повинні тримати в не­віданні протилежну сторону і суд щодо розбіжностей, наявних у ваших рядах. Кожен член вашої команди повинен бути проінструктований про те, щоб у ході проведення вами судових допитів ніхто зовні не виявляв своєї негативної реакції на ваші дії.

Перешіптування у присутності численних сторонніх (серед них мо­жуть бути і ваші таємні супротивники) може спричинити розголошення важливих відомостей. Тому краще обмінюватись записками або доче­катися перерви чи навіть самому заявити клопотання про оголошення перерви, щоб колегіально обговорити спірну ситуацію в усамітненому місці. У радянські часи, якщо у справі виступала група адвокатів, вони обирали собі, назвемо це так, «бригадира». Навіть тоді, коли інтереси підсудних суперечили один одному, позиції захисту узгоджувались. Якщо при цьому не вдавалося дійти до єдиної позиції, то шукали взаємоприй­нятний компроміс або ж принаймні знання позицій, яких сторони будуть триматись. Ця практика заслуговує на увагу і в наш час.