§5. Захист володіння
Захист володіння здійснювався не у формі судових розглядів, а за допомогою преторських наказів (interdiction), які давали хід особливому інтердиктному захисту.
Захист адміністративними засобами давав можливість показувати, що володіння — це речове право, яке належить суб\'єкту права як повноправному члену публічного суспільства і об\'єкту адміністративного управління.
Характерною рисою інтердиктного захисту є неможливість при спорі про володіння піднімати питання про право володіння. Претор встановлював лише факт володіння і факт його порушення. Рішення претора було неостаточним, незгодна сторона могла його оскаржити. Захист володіння мав попередній (провізорний) характер.Особа, яка програла спір, могла пізніше пред\'явити до відповідача віндикаційний позов. Довівши своє право власності на річ. ця особа отримувала річ з рук того, хто виграв в попередньому спорі, фактичного володільця.
Преторський захист, який був заснований на виявленні фактів володіння і його порушення, в римському праві мав назву посе- сорного захисту (possessorium).
Для захисту володіння використовувалися три групи володарських інтердиктів.
1. Інтердикти, спрямовані на утримання діючого володіння. В цю групу\' входили два види інтердиктів: для утримання володіння нерухомими і рухомими речами.
2. Інтердикти про повернення насильно або таємно викраденої речі. Ця група включає в себе інтердикт захисту нерухомості воло дільця, яка була насильно відібрана.
3. Інтердикти про встановлення володіння вперше.
Крім того, існували інтердикти, спрямовані на захист добросовісного володіння, так звані публіціанські позови.
Інтердикт для утримання володіння нерухомими речами застосовувався у таких випадках:
а) при вирішенні питання про наявність існу ючого стану речі і закріпленні її стану, наприклад, при виникненні спорів про право на земельні ділянки часто виникало питання, хто власник, а хто просто володілець, і це питання фіксувалося у преторській форму лі;
б) у деяких випадках при передачі володільцем всього неволоді- ючій стороні;
в) при розгляді, що мав характер штрафного позову. Це мало місце тоді, коли якась особа посягала на володіння іншої, пере шкоджаючи власнику здійснювати своє право (сусід викинув сміття на сусідню земельну ділянку).
Обидва інтердикти є заборонними і двосторонніми. Інтердикт для захисту володільця нерухомого майна, насильно позбавленого володіння, представляє юридичному\' володільцю нерухомості насильно позбавлене володіння. Підставою для цього інтердикту\' могло бути насильство над володільцем або його представником. Насильство проявляється через недопу щення його до земельної ділянки або через вигнання його з земельної ділянки. Позивачем була особа, що втратила володіння. Позовні претензії могли бути пред\'явлені нею протягом року з дня порушення права. Відповідачем була особа, винна в насильстві. Відповідач при цьому\' інтердикті присуджувався до повернення земельної ділянки зі всіма її плодами і відшкодованими збитками.
Основою для пред\'явлення інтердикту для захисту особи, яка надає свою річ у володіння іншої особи за вимогою, слугувала відмова особи поверну ти річ після першої вимоги господаря.
Публіціанський позов надавався особі, яка була добросовісним володільцем. Умовами для надання такого захисту були:
1) добросовісність володіння, набутого за давністю. За публіці- анським позовом добросовісний володілець отриму вав захист лише від недобросовісного володільця.
2) законний спосіб набуття володіння.