Висновок до розділу 1.5

Філософія прав в’язнів не є розвиненою галуззю, а тому філософські підходи до обмежень цих прав є радше винятком. Через це такі важливі теми, як співвідношення прав в’язнів та прав вільних осіб, походження та природа прав в’язнів більше займають увагу юристів.

Природа прав в’язнів як і природа їх обмежень має свою специфіку, що обумовлюється кількома чинниками: вчинення злочину, тобто пору­шення суспільного порядку, ізоляція від суспільства, життя у мікросе- редовищі, залежність від пенітенціарної адміністрації та ін. Обмеження прав в’язнів традиційно обґрунтовується шляхом посилання на те, що оскільки злочинець порушує суспільний договір, він повинен понести за це відплату — покарання, яке проявляється в обмеженнях. Звідси випли­ває моральна підстава обмеження прав. Однак чіткої відповіді на те, яким є обґрунтоване обмеження прав, теорія втрати прав (морального обґрун­тування) не дає, адже воно фокусується на відповіді на питання: «Чому допустимо карати?», а не «Якою мірою карати?».

Ступінь втрати прав особою залежить від поглядів на покаран­ня. Тобто обсяг прав після ув’язнення буде залежати від вибраної теорії обґрунтування покарання. Це передбачає, перш за все, вплив цілей, які ставляться перед покаранням, на вибір обмежень, що належить засто­совувати. Принциповим є те, що обмеження не повинні бути більшими, ніж цього мінімально вимагають цілі покарання та/або його виконання (ці цілі варто відрізняти). Окремі автори вказують ще й на необхідність відповідності обмежень, які застосовуються до засуджених, наслідкам їхніх злочинів для їхніх жертв. Нами критикується такий ретрибутивіст- ський погляд та вказується на практичну неспроможність ідеї «конверту­вання» негативних для жертви наслідків злочину в обмеження засудже­них так, щоб це було співмірно.

Однак філософські напрацювання, окрім того, що є досить обмежени­ми, переплітаються із юридичним аналізом і навпаки. У свою чергу, юри­дична думка є так само досить обмеженою, щоб дати відповідь на складні філософські питання, які включають і моральні питання. На нашу думку, належні відповіді на питання, що означені у цьому розділі (щодо допус­тимого обсягу обмежень), не можуть даватись філософією та юриспруден­цією, якщо вони не будуть ґрунтуватись на наукових досягненнях та між­народному досвіді для того, щоб установити, які обмеження є справді необхідними з точки зору безпеки, а які є зайвими. Окрему роль у цьому може відіграти також експеримент як спосіб практичної перевірки без­печності обмежень.

У розділі здійснюється постановка складних філософських тем що­до обмежень засуджених, відповіді на які ще належить надати в май­бутньому. Серед них і питання того, наскільки можуть стиратися межі між в’язницею та життям на волі (у контексті допустимого скасування та зменшення існуючих обмежень прав).