Висновок до розділу 1.1

Погляди на суть обмеження права відрізняються — його розглядають і як засіб правового регулювання, і як результат такого регулювання. Різні автори вказують на різні ознаки правового обмеження, які характеризують його поняття.

Зміст права є якісним показником, а обсяг — кількісним. Зміст по­лягає у правомочностях, які складають суб’єктивне право (традиційно вони включають право діяти, право на чужі дії та право на захист). Тому «урізання» змісту може проявлятись у скасуванні або зміні однієї із пра­вомочностей, які складають нормативний зміст основних прав і свобод людини. У випадку із засудженими зменшення правомочності діяти може полягати, наприклад, у неможливості користування своїм житлом, при цьому правомочність розпоряджатись залишається. Зміна порядку реалі­зації права може бути прикладом процедурного обмеження права. У свою чергу, обсяг права відображає вимір тієї чи іншої правомочності. Змен­шення обсягу права може проявлятись у зменшенні кількості предметів, які особа може мати при собі, зменшення тривалості побачень та ін.

Зменшення змісту та обсягу права є взаємозалежними. Зменшення обсягу права впливає на зміну його змісту та навпаки. Це обумовлюється філософським законом кількісно-якісного переходу.

Іншими ознаками обмежень прав, на які вказують теоретики, є фор­мальна визначеність та цільовий характер. Однак ці ознаки не є обов’язко­вими. Вони можуть бути обов’язковими ознаками лише для обґрунтованих обмежень. Необґрунтовані обмеження, які не відповідають цим ознакам, від цього не перестають бути обмеженнями. Хоча в такому разі їх мож­на визнавати порушеннями прав. На додаток, ми вказуємо на проблем­ність закріплення усіх обмежень прав засуджених тільки на рівні закону та виключення можливості такого закріплення у підзаконних актах.

Невід’ємною ознакою обмеження права є його застосування державою. Якщо реалізації змісту чи обсягу права перешкоджає інша фізична особа, то йдеться виключно про порушення прав, а не їх обмеження. Додатковою очевидною ознакою є застосування обмеження до засудженого внаслідок його статусу. Якщо обмеження існує не тільки для засудженого, а й щодо вільних громадян, то йтися про обмеження права засудженого не може.

Зазначені міркування дозволяють визначати обмеження права засуд­женого як звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод державою внаслідок володіння особою спеціальним правовим статусом засудженого.

1.2.