Питання про форми обмежень прав є питанням про об’єктивацію зменшення обсягу чи змісту прав і свобод у праві.

Воно стосується ви­значення того, в якій юридичній формі проявляється таке зменшення. Визначення цих форм полегшує встановлення випадків, в яких має місце встановлення правового обмеження засуджених, а також допомагає кра­ще пізнати їх правову природу.

Щоб дати відповідь на вказане питання варто встановити:

1) як проявляється зменшення змісту і обсягу права у нормах права. Це надасть можливість встановити наявність нового обмеження права при зміні законодавства (нормативні обмеження);

2) як проявляється зменшення змісту та обсягу права засудженого чи ув’язненого у практичних діях представників органів державної влади (практичні обмеження).

Описуючи першу ознаку обмежень прав, тобто зменшення змісту та обсягу прав і свобод, нами вказувалось, що воно проявляється у змен­шенні юридичних можливостей конкретної особи. Цим самим наданий орієнтир стосовно відповіді про можливі форми правових обмежень. Од­нак встановлювати зменшення можливостей лише шляхом «відчуття» не є надійним способом для формулювання правових висновків, а тому не­обхідно проаналізувати конкретний юридичний прояв такого зменшення.

Ключову роль у встановленні зменшення змісту та обсягу права мо­жуть відігравати два логічних прийоми. По-перше, можна порівняти статус засудженого до того, як було застосовано обмеження права, із йо­го статусом після застосування заходу, обмежувальний характер якого аналізується (динамічний підхід). По-друге, можна порівняти статус за­судженого і загальний правовий статус громадянина (статичний підхід). Для аналізу наявності обмеження шляхом застосування наведених ниж­че форм допускається як статичний, так і динамічний підхід.

1.2.1.