Висновок до розділу 1.3

Ознайомлення з юридичною літературою підтвердило відсутність цілеспрямованих намагань класифікувати обмеження прав засудже­них (як і обмежень прав загалом), тому запропоновані класифікації є ав­торськими і ми закликаємо до початку дискусії з цього приводу.

Найважливішими класифікаціями, які дозволяють нам зрозумі­ти правову природу обмежень прав є поділ за суб’єктом застосування (нормативні та правозастосовні) та за джерелом обмеження (юридичні та фактичні). Такий поділ дав можливість охопити дискусійні питан­ня та спробувати запропонувати наше власне бачення поділу обме­жень прав.

Особлива увага в розділі була приділена доцільності виокремлення так званих «обмежень, які є неминучими в ув’язненні», які ще назива­ють фактичними обмеженнями. Висновок, який було зроблено, полягає у тому, що бачення фактичних обмежень як таких, що допомагають за­хистити права в’язнів, є оманливим. Наслідки підтримки ідеї фактичних обмежень можуть бути прямо протилежні — зменшення гарантій від за­стосування необґрунтованих обмежень прав. Це пов’язано із суб’єктивним характером розуміння та складністю визначення того, що є «неминучим в ув’язненні».

У розділі також пропонуються інші класифікації обмежень, які допо­магають краще зрозуміти обмеження прав в’язнів.

1.4.