§ 2. Предмет сімейного права

У праві предмет правового регулювання розглядається як сфера, на яку поширюється право¹. У суспільстві існує багато різноманітних відносин. Право впливає на ті з них, які за своєю природою можуть зазнавати нормативно-організаційного впливу і потребують правової регламентації^{[29] [30].}

Предмет сімейного права складають: а) відносини, які виникають у зв’язку зі шлюбом; б) особисті та майнові відносини між членами сім’ї; в) особисті та майнові відносини між іншими родичами; г) від­носини, які виникають у зв’язку із влаштуванням дітей, які позбавлені батьківського піклування.

Норми сімейного права опосердковують відносини, пов’язані із ви­никненням та припиненням шлюбу, а також визнанням шлюбу недійс­ним. Ці відносини виникають у процесі створення сім’ї (реєстрація шлюбу), або, навпаки, її припинення (розірвання шлюбу). У зв’язку з тим, що ці відносини спрямовані на встановлення або припинення сімейних прав, вони складають предмет сімейно-правового регулювання. Сімей­не законодавство містить норми, які встановлюють порядок та умови укладання шлюбу, порядок його реєстрації, правові наслідки заручин; умови та порядок припинення шлюбу, визнання його недійсним тощо.

До другої групи відносин, які становлять предмет сімейного права, належать майнові та особисті відносини між членами сім’ї — подруж­жям, батьками та дітьми.

Особливої уваги та правового регламентування потребують від­носини, які виникають у процесі влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування. З урахуванням особливостей різних форм влаштування таких дітей формуються правові механізми, за допо­могою яких створюються відповідні умови для забезпечення прав та інтересів неповнолітніх, котрі за тих чи інших обставин не мають можливості проживати в сім’ї (усиновлення, патронат, дитячий бу­динок сімейного типу).

Правові норми регулюють особисті та майнові відносини між ін­шими членами сім’ї та родичами — відносини баби, діда, прабаби та прадіда з їх онуками та правнуками стосовно спілкування та захисту прав онуків. Предмет правового регулювання становлять також від­носини між іншими особами — братами, сестрами, мачухою, вітчимом та дітьми стосовно виховання та захисту дітей. Підлягають правовій регламентації й аліментні відносини певних членів сім’ї та родичів.

Сімейні відносини можуть виникати з приводу різних благ — окре­мих речей та майна в цілому, грошей, цінних паперів, благ, які належать членам сім’ї особисто, тощо. У зв’язку з цим виділяють особисті не- майнові та майнові відносини членів сім'ї, які становлять предмет правового регулювання.

До немайнових належать ті відносини членів сім’ї, які сприймають правове регулювання, піддаються правовому впливу. Так, правові 22

норми визначають порядок встановлення або зміни прізвища дитини або одного з подружжя при реєстрації шлюбу, закріплюють особисті немайнові права учасників сімейних відносин — право на виховання, спілкування, захист тощо. Разом з тим основна кількість особистих відносин, які виникають у сім’ї і ґрунтуються на таких почуттях, як любов, дружба, відданість, не становлять сфери правового регулюван­ня і не включаються до предмета сімейного права. Майнові відносини виникають стосовно конкретного майна, його належності тим чи іншим учасникам сімейних відносин, порядку користування та розпоряджен­ня таким майном, вчинення правочинів щодо нього тощо.

Відносини, які регулюються нормами сімейного права, виникають між особами, які об’єктивно є рівними між собою. Це також стосуєть­ся відносин за участю неповнолітніх або непрацездатних членів сім’ї та родичів. Подружжя, батьки та діти, усиновителі та усиновлювачі, інші члени сім’ї та родичі перебувають між собою в рівному положен­ні і не підпорядковуються один одному. Кожен учасник сімейних від­носин є не тільки рівною, а й автономною в майновому сенсі особою, зі своїми власними інтересами. Тому майно кожного з них не змішу­ється з майном іншого і завжди може бути конкретно визначено. Це стосується і ситуацій, коли батьки, усиновлювачі та опікуни управля­ють майном дитини. Така природа сімейних відносин обумовлює і характер їх правового регулювання.

Таким чином, предмет сімейного права складають особисті не­майнові та майнові відносини, які випливають із шлюбу, споріднення, усиновлення, опіки та піклування, прийняття дитини в сім’ю для ви­ховання та з інших підстав, які не заборонені законом, і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства та базуються на рівності й майновій самостійності їх учасників.