§ 2. Принципи та функції сімейного права

Принципами сімейного права є основні засади на яких базується правове регулювання сімейних відносин.

Принципи сімейного права характеризуються цілями правового регулювання сімейних відносин в Україні, які визначені в ст.1 СК:

• Зміцнення сім’ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб

• Утвердження почуття обов’язку перед батьками, дітьми.

• Побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почут­тях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки

• Забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливіс­тю духовного та фізичного розвитку

• Основні принципи сімейного права визначені Конституцією України (далі - КУ) і Сімейним кодексом:

• Державна охорона сім’ї, материнства, батьківства ( ч. 3 ст. 51 КУ, ч. 1 ст. 5 СК) - держава покликана створити належні умо­ви для батьківства та материнства, забезпечити охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохотити створення молоддю сім'ї, материнство і батьківство. Для забезпечення да­ного принципу було прийнято ряд нормативно-правових актів, зокрема: Закони України «Про державну допомогу сім'ям з ді­тьми», «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям», Постанови Верховної Ради України «Про Концепцію державної сімейної політики», «Про Декларацію про загальні засади державної політики України стосовно сім'ї та жінок», Укази Президента України «Про заходи щодо заохочування на­роджуваності в Україні», «Про додаткові заходи щодо вдоско­налення соціальної роботи з дітьми, молоддю та сім'ями» тощо.

• Рівність суб’єктів сімейних відносин ( ст.21 КУ, ч. 5,6 ст. 7, СК) - полягає у загальній рівності (учасник сімейних відносин не може мати привілеїв чи обмежень за ознакою раси, кольору шкі­ри, статі, політичних релігійних та інших переконань, етнічного та соціального походження, місця проживання, за мовними та іншими ознаками) та гендерній рівності (жінка та чоловік мають рівні права та обов’язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім’ї).

• Недопустимість свавільного втручання у сімейне життя ( ст.32 КУ, ч. 5 ст. 5, ч. 4 ст. 7 СК) - регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та не­допустимості свавільного втручання у сімейне життя. Ніхто не може зазнавати втручання у сімейне життя, крім випадків, вста­новлених Конституцією.

• Пріоритет сімейного виховання дітей ( ч. 3 ст. 5 СК) - полягає у забезпеченні виховання дитини в сім'ї. Так, ст. ст. 151 і 163 СК закріплене переважне право батьків перед іншими особами на виховання дитини і проживання з нею. Дитина може бути відібрана від батьків лише за рішенням суду на підставах, ви­ключний перелік яких встановлений Сімейним кодексом. Крім того, відповідно до Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо захисту прав та законних інтересів дітей», з метою забезпечення захисту прав та законних інтересів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, створення спри­ятливих умов для реалізації права кожної дитини на вихован­ня в сім'ї та гармонійний розвиток державою забезпечується пріоритетний розвиток сімейних форм виховання таких дітей (усиновлення, опіка та піклування, створення прийомних сі­мей та дитячих будинків сімейного типу), всебічна підтримка сімей, які взяли на виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; забезпечення широкого висвітлення у засобах масової інформації заходів щодо захисту прав дітей, популяризації позитивного досвіду сімейних форм виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Наказом Міністерства України у справах сімї молоді та спорту від 13 серпня 2008 р. затверджено План створення прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу, влаштування в них дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на 2008-2011 роки.

• Вирішення внутрішньосімейних питань за взаємною згодою ( ч. 2 ст. 7 СК) - полягає у наданні можливості суб’єктам сімейних відносин самостійно врегульовувати відносини між собою, зо­крема шляхом укладення договору.

• Пріоритет захисту дітей та непрацездатних членів сім’ї ( ч.ч. 7,8 ст. 7 СК) - захист прав дитини здійснюється її батьками (ст.. 154 СК), іншими родичами - бабою, дідом, сестрою, бра­том, мачухою. вітчимом ( ст.. 249, 255 СК), опікуном, патро- натним вихователем (ст.. 249, 255 СК). Особа, яка досягла 14 років має право на звернення до суду за захистом свого права або інтересу ( ч. 1 ст. 18 СК). Крім того, повнолітні донька, син зобов’язані утримувати своїх непрацездатних батьків ( ч. 1 ст. 202 СК), мають право звертатися за захистом їх прав та інтер­есів як законні працівники, без спеціальних на те повноважень (ст. 172 СК) тощо.

• Добровільність шлюбного союзу чоловіка та жінки (ч.1 ст. 51 КУ, ст. 24 СК) - шлюб ґрунтується на вільній згоді чоловіка та жінки. Примушування чоловіка та жінки до шлюбу не допуска­ється. Дефект волі (психічне або фізичне насильство; стан, коли особа не розуміє значення своїх дій) тягне за собою недійсність шлюбу. Крім того, на підтвердження добровільності укладення шлюбу, законом встановлена вимога щодо обов’язкової при­сутності нареченого та нареченої в момент реєстрації шлюбу (ст. 34 СК)

• Одношлюбність (моногамія) (ст. 25 СК) - полягає у неможли­вості укласти шлюб між особами, одна з яких вже перебуває у шлюбі. Кожен наступний шлюб може бути укладений тільки після припинення попереднього.

• Свобода припинення шлюбу (ч.3 ст.56) - Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Відповідно до ч.4 ст. 56, примушування до збереження шлюбних відносин є порушен­ням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недотор­каність і може мати наслідки, встановлені законом. Розірвання шлюбу може відбуватися за взаємною згодою подружжя або за ініціативою одного з них.

Функції сімейного права - основні напрямки впливу норм сімей­ного права на поведінку суб’єктів сімейних відносин.

• Регулятивна - полягає у регулюванні сімейних відносин нор­мами сімейного права

• Охоронна - полягає у захисті та охороні прав і сімейних інтер­есів учасників сімейних відносин

• Виховна - полягає у несприятливих наслідках порушення прав, свобод та інтересів інших суб’єктів сімейних відносин.