§ 3. Підстави, порядок та правові наслідки позбавлення батьківських прав

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повно­ліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо ди­тини, яка не досягла 18 років, і тільки з підстав, передбачених Сімей­ним кодексом. Перелік підстав є вичерпним, за жодних інших обста­вин цей захід застосовуватися не може. Отже, відповідно до ст. 164 СК, мати, батько дитини можуть бути позбавлені батьківських прав якщо вона, він:

• не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охо­рони здоров 'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

• ухиляються від виконання своїх обов 'язків по вихованню дитини;

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її на­вчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального са­моусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не ство­рюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від вихо­вання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого не­хтування ними своїми обов'язками.

• жорстоко поводяться з дитиною;

Жорстоке поводження полягає у фізичному або психічному на­сильстві, застосуванні недопустимих методів виховання, приниженні людської гідності дитини тощо.

• є хронічними алкоголіками або наркоманами;

Хронічний алкоголізм батьків і захворювання їх на наркоманію мають бути підтверджені відповідними медичними висновками.

• вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

Як експлуатацію дитини слід розглядати залучення її до непо­сильної праці, до заняття проституцією, злочинною діяльністю тощо.

• засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Позбавлення батьківських прав неповнолітніх батька, матері мож­ливе лише у випадках, визначених п.п. 1, 3, 6 ч.1 ст. 164 СК, а саме:

• якщо вони не забрали дитину з пологового будинку або з іншо­го закладу охорони здоров'я без поважних причин і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

• якщо вони жорстоко поводяться з дитиною

• засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Право на звернення до суду з позовом про позбавлення бать­ківських прав мають: один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, сама дитина, яка досягла 14 років.

Якщо позов про позбавлення батьківських прав заявлений із де­кількох підстав, суд повинен перевірити та обгрунтувати в рішенні кожну з них. Якщо суд при розгляді справи про позбавлення батьків­ських прав виявить у діях батьків або одного з них ознаки злочину, він порушує кримінальну справу.

Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує сво­їх батьківських обов'язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи нар­команії) або з інших не залежних від неї причин.

Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набран­ня ним законної сили суд надсилає державному органу реєстрації

актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини. На підставі рішення суду про позбавлення батьківських прав, що набра­ло чинності, у графі «Для відміток» актового запису зазначається: «Батьки (батько, мати) позбавлені батьківських прав на підставі рі­шення (назва суду), N справи від « ».

запис засвідчується підписом посадової особи і печаткою відділу реєстрації актів цивільного стану. У таких випадках відомості про батьків з актового запису не виключаються, а тому з батьків, якого позбавлено батьківських прав, повторне свідоцтво про народження дитини не видається.

Правові наслідки позбавлення батьківських прав, передбачені ст. 166 СК. Особа, позбавлена батьківських прав:

• втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання;

• перестає бути законним представником дитини;

• втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім'ям з дітьми;

• не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником;

• не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездат­ності (право на утримання від дитини, право на пенсію та від­шкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спад­кування);

• втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

Однак, позбавлення батьківських прав не звільняє особу від обов'язку утримувати дитину. Одночасно з позбавленням батьків­ських прав суд може на вимогу позивача або з власної ініціативи ви­рішити питання про стягнення аліментів на дитину.

Одночасно з позбавленням батьківських прав, визначається та­кож подальше влаштування дитини. Якщо дитина проживала з тим із батьків, хто позбавлений батьківських прав, суд вирішує питання про можливість їхнього подальшого проживання в одному житлово­му приміщенні. Суд може постановити рішення про виселення того з батьків, хто позбавлений батьківських прав, з житлового приміщен­ня, у якому він проживає з дитиною, якщо буде встановлено, що він має інше житло, у яке може поселитися, або постановити рішення про примусовий поділ житла чи його примусовий обмін.

Дитина за бажанням другого з батьків може бути передана йому. Якщо дитина не може бути передана другому з батьків, переважне право перед іншими особами на передання їм дитини мають, за їхньою заявою, баба та дід, повнолітні брати та сестри, інші родичі дитини, мачуха, вітчим.

Мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звер­нення до суду із заявою про надання їм права на побачення з дитиною. Суд може дозволити разові, періодичні побачення з дитиною, якщо це не завдасть шкоди її життю, здоров'ю та моральному вихованню, за умови присутності іншої особи.

Статтею 169 СК особам, позбавленим батьківських прав, надано право звернутися до суду з позовом про їх поновлення. Розглядаючи такі справи, суди зобов'язані перевіряти, наскільки змінилися пове­дінка особи та обставини, що були підставою для позбавлення її бать­ківських прав. При вирішенні питання про поновлення батьківських прав одного з батьків суд бере до уваги думку другого з них та інших осіб, із якими проживає дитина, враховує її інтереси, а також думку дитини, якщо вона її може висловити. У разі відмови в позові про по­новлення батьківських прав повторне звернення із позовом про по­новлення батьківських прав можливе лише після спливу 1 року з часу набрання чинності рішенням суду про таку відмову.

Поновлення батьківських прав неможливе, якщо:

• дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не ви­знане не дійсним судом.

• на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття.

У разі винесення рішення про поновлення батьківських прав, суд, після набрання цим рішенням законної сили, надсилає його держав­ному органу реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини. В цьому разі в актовому записі про народження робиться відмітка: «Батьки (батько, мати) поновлені в батьківських правах на підставі рішення (назва суду), N справи__________________________________________________________ від

«_________________ ». Учинений запис засвідчується підписом

посадової особи і печаткою відділу реєстрації актів цивільного стану.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім за­ходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної по­ведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відпові­дача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків. Ухвалюючи таке рішення, суд має право вирішити питання про відібрання дитини у відповідача і передачу ор­ганам опіки та піклування (якщо цього потребують її інтереси), але не повинен визначати при цьому конкретний заклад.

Згідно ст. 170 СК, суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у разі якщо мати, батько дитини:

• ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню ди­тини;

• жорстоко поводяться з дитиною;

• є хронічними алкоголіками або наркоманами;

• вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

Рішення про відібрання дитини від батьків без позбавлення бать­ківських прав може бути винесене також в інших випадках, якщо за­лишення дитини з батьками є небезпечним для її життя, здоров'я і мо­рального виховання.

В цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, ін­шим родичам за їх бажанням або органові опіки та піклування. При задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без по­збавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину.

У виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров'я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків. Для прийняття рішення про негайне відібрання дитини у батьків служба у справах дітей подає голові районної, районної у мм. Києві та Севасто­полі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради відповідне клопотання.

Якщо надійшла інформація про загрозу життю або здоров'ю ди­тини, яка проживає на території сільської, селищної ради, виконавчий орган сільської, селищної ради протягом одного дня приймає рішення про негайне відібрання дитини у батьків, забезпечує її тимчасове вла­штування та у день відібрання дитини письмово повідомляє про це службу у справах дітей.

Про відібрання дитини у батьків орган опіки та піклування того ж дня письмово інформує прокуратуру за місцем проживання дитини та у семиденний строк після прийняття рішення звертається до суду з по­зовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або відібрання дитини у матері, батька без позбавлення батьківських прав.

Служба у справах дітей за участю інших структурних підрозділів ра­йонної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконав­чого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради здійснює підготовку документів для звернення органу опіки та піклування до суду про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або відібран­ня дитини у матері, батька без позбавлення їх батьківських прав.

Якщо протягом року після прийняття судом рішення про відібран­ня дитини у батьків не усунені причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, служба у справах дітей за місцем по­ходження дитини, позбавленої батьківського піклування, зобов'язана вжити заходів до позбавлення батьків їх батьківських прав.

Якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихован­ню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рі­шення про повернення їм дитини.

У разі позбавлення батьків батьківських прав або відібрання ди­тини без позбавлення батьківських прав, суд одночасно накладає за­борону на відчуження майна та житла дітей, про що повідомляє нота­ріальну контору за місцем знаходження майна та житла.