§ 4. Правові наслідки усиновлення.
Основні правові аслідки усиновлення зазначені у ст. 232 СК, згід
но з якою:
• З моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права і обов'язки між батьками та особою, яка усиновлена, також між нею та іншими її родичами за походженням.
Однак, з цього правила є виключення:- при усиновленні дитини однією особою ці права та обов'язки можуть бути збережені за бажанням матері, якщо усиновлюва- чем є чоловік, або за бажанням батька, якщо усиновлювачем є жінка.
- якщо після смерті одного з батьків дитини або розірвання шлюбу з особою, визнаною судом недієздатною, другий з батьків дитини вступив у повторний шлюб і його дружина, чоловік у повторному шлюбі бажають усиновити дитину, баба, дід дитини з боку того з батьків, хто помер або визнаний недієздатним, рідні брати, сестри дитини мають право подати до суду заяву про збереження між ними та дитиною, яку усиновлюють, правового зв'язку. Суд розглядає таку заяву одночасно із заявою про усиновлення і задовольняє її, якщо це відповідає інтересам дитини.
• З моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайно- ві та майнові права і обов'язки між особою, яка усиновлена (а в майбутньому — між її дітьми, внуками), та усиновлювачем і його родичами за походженням.
• Усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов'язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини.
• Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов'язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків.
Особливість правового статусу усиновлювача полягає в тому, що крім прав та обов'язків, встановлених законом для батьків, усиновлю- вач має ще й низку специфічних прав та обов'язків. Такими правами усиновлювача є:
• Право на таємницю усиновлення. Воно включає в себе: право на таємницю перебування на обліку кандидатів в усиновлю- вачі, пошуку дитини для усиновлення, подання заяви про усиновлення та її розгляду, рішення суду про усиновлення; право приховувати факт усиновлення від дитини, яка усиновлена, і вимагати нерозголошення цієї інформації особами, яким стало відомо про неї як до, так і після досягнення дитиною повноліття.
Особи, яким у зв'язку з виконанням службових обов'язків доступна інформація щодо усиновлення (перебування осіб, які бажають усиновити дитину, на обліку, пошук ними дитини для усиновлення, подання заяви про усиновлення, розгляд справи про усиновлення, здійснення нагляду за дотриманням прав усиновленої дитини тощо), а також інші особи, яким став відомий факт усиновлення, зобов'язані не розголошувати її, зокрема і тоді, коли усиновлення для самої дитини не є таємним. Відомості про усиновлення видаються судом лише за згодою усиновлювача, крім випадків, коли такі відомості потрібні правоохоронним органам, суду у зв'язку з цивільною чи кримінальною справою, яка є у їх провадженні. Таємниця усиновлення охороняється законом. Для охорони інтересів осіб, які усиновлені, та усиновлювачів закон не лише передбачає заходи, які забезпечують збереження таємниці, але й встановлює відповідальність за її розголошення. Відповідно до ст. 168 КК України розголошення таємниці усиновлення всупереч волі усиновлю- вача карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років. Те саме діяння, вчинене службовою особою або працівником медичного закладу, яким відомості про усиновлення стали відомі по службі чи роботі, або якщо воно спричинило тяжкі наслідки, карається штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.• Право бути записаним батьком, матір ю дитини. Особа, яка подала заяву про усиновлення, може виявити бажання бути записаною у Книзі реєстрації народжень матір'ю, батьком дитини або повнолітньої особи. Якщо усиновлюється дитина, яка досягла 7 років, то для запису усиновлювача матір'ю, батьком потрібна згода дитини, крім випадків, коли вона проживає у сім'ї усиновлювачів і вважає їх своїми батьками.
Суд задовольняє таку заяву усиновлювача у рішенні про усиновлення, якщо це відповідає інтересам дитини. При записі усиновлювача батьком дитини, відповідно змінюється її по батькові. Якщо усиновлю- вачами є одночасно жінка та чоловік і вони записуються батьками дитини, змінюється також прізвище дитии.• Право змінити відомості про дату народження та місце народження дитини. Особа, яка подала заяву про усиновлення, може виявити бажання змінити відомості про місце народження та дату народження дитини. Дата народження дитини може бути змінена не більше, ніж на 6 місяців. У рішенні про усиновлення суд змінює відомості про місце народження та дату народження дитини, якщо це відповідає її інтересам.
• Право змінити ім 'я дитини. За заявою усиновлювачів та за згодою дитини може бути змінене її ім'я. Сімейним кодексом вік, з якого вимагається згода дитини не встановлюється, тому вважаємо, що в даному випадку за аналогією, як і при зміні прізвища, такий вік настає з 7 років. Згода дитини не вимагається, якщо вона живе в сім'ї усиновлювачів і звикла до нового імені. Якщо усиновлюється повнолітня особа, ім'я може бути змінене у зв'язку з усиновленням за заявою усиновлювача та усиновленої особи.
Якщо усиновлювач записується батьком, матір'ю дитини, а також у разі, якщо було змінене прізвище, ім'я, по батькові дитини, її дата народження і (або) місце народження. на підставі рішення суду про усиновлення в актовий запис про народження дитини або повнолітньої особи державний орган реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни і видає нове Свідоцтво про народження з урахуванням цих змін. Свідоцтво про народження, що було видане раніше, анулюється.
• Право на одержання державної допомоги при усиновленні дитини, відповідно до Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. Допомога при усиновленні дитини призначається громадянам України, які усиновили дитину після 1 січня 2009 року, на кожну дитину у розмірі та в порядку, що встановлені для виплати допомоги при народженні першої дитини, на дату набрання законної сили рішенням про усиновлення, незалежно від одержання на дитину інших видів допомоги.
Для призначення допомоги при усиновленні дитини органові праці та соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, подаються такі документи:- заява усиновлювача (якщо усиновлювачами є подружжя — одного з них), що складається за формою, затвердженою Мінпраці;
- копія свідоцтва про народження дитини, виданого державним органом реєстрації актів цивільного стану після внесення змін до актового запису про народження дитини на підставі рішення суду про усиновлення дитини;
- копія рішення суду про усиновлення дитини.
Допомога при усиновленні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше 12 календарних місяців з дня набрання законної сили рішенням про усиновлення дитини. У разі смерті дитини до прийняття рішення про призначення допомоги при усиновленні дитини така допомога не виплачується. Виплата допомоги при усиновленні дитини припиняється у разі:
- позбавлення отримувача допомоги батьківських прав;
- нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини;
- відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав;
- смерті дитини або отримувача допомоги;
- перебування отримувача допомоги у місцях позбавлення волі за рішенням суду;
- скасування рішення про усиновлення дитини або визнання його недійсним;
- тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання.
Виплата допомоги при усиновленні дитини припиняється за рішенням органу, який призначив допомогу, прийнятим на підставі пропозицій служби у справах дітей, а у разі смерті дитини — повідомлення державного органу реєстрації актів цивільного стану з місяця, що настає за місяцем, в якому виникли зазначені обставини. Виплата допомоги може бути поновлена у разі усунення обставин, що стали причиною її припинення та звернення усиновлювача з відповідною заявою протягом 6 місяців після припинення її виплати.
Контроль за цільовим використанням допомоги при усиновленні дитини здійснюється головними державними соціальними інспекторами і державними соціальними інспекторами органів праці та соціального захисту населення разом із службами у справах дітей.
Усиновлювачі зобов’язані:
• особисто забрати дитину із закладу чи сім’ї, в якій вона виховується, в присутності представника служби у справах дітей після пред’явлення копії рішення суду про усиновлення;
• надавати можливість представникам служби у справах дітей за місцем свого проживання, спілкуватися з дитиною та здійснювати нагляд за умовами її проживання і виховання;
• повідомляти про зміну місця проживання усиновленої дитини службу у справах дітей
Крім прав, які належать кожній дитині (на належне виховання, належний рівень життя, освіту, захист від насильства, вільне висловлення думки, майно тощо), дитина, яка усиновлена має також і особливі права, пов'язані з її статусом:
• на таємницю, в тому числі і від неї самої, факту її усиновлення. Право дитини на приховання від неї факту усиновлення є досить специфічним і питання доцільності його закріплення залишається дискусійним не лише в правовій науці, але й в педагогіці і психології. Проблема полягає в тому, що незважаючи на передбачені законодавством санкції за розголошення таємниці усиновлення, усиновлювач не може бути повністю впевнений у її пожиттєвому збереженні. Родичі, друзі, сусіди, інші особи можуть умисно або випадково стати джерелом «витоку» інформації, яка обернеться для дитини тяжкою психологічною травмою, особливо в підлітковому віці. Наслідки передбачити важко: від неврозів до втечі з дому, руйнування стосунків або навіть суїци- ду. З огляду на це, не можна вважати, що приховання від дитини факту її усиновлення відповідає її інтересам. В багатьох державах Європи усиновлення не є таємним ні для дитини, ні для оточуючих. Однак, така позиція теж має свої недоліки, оскільки усиновлений через своє походження може зазнавати дискримінації в середовищі однолітків.
Тому таємниця усиновлення для дитини повинна полягати не у приховуванні від неї самої факту усиновлення, а у нерозголошенні цієї інформації особами, яким така інформація відома іншим особам.• На одержання інформації, щодо свого усиновлення після досягнення 14 років. Таке право виникає у дитини у разі, якщо усиновлення не було таємним або у випадку, якщо дитина дізналася про факт свого усиновлення від усиновлювача чи інших осіб згодом. Вона має право одержати інформацію від усиновлювача або служби у справах дітей, яка здійснює нагляд за дотриманням її прав після усиновлення, про своїх батьків, справжнє прізвище, ім'я, по батькові, місце народження, останнє місце проживання перед усиновленням тощо. Варто наголосити, що ініціатива розкриття такої інформації повинна виходити від усиновлювача або усиновленого і аж ніяк від інших осіб. Більшість усиновлених, яким відомо про факт свого усиновлення, виявляють бажання познайомитися зі своїми біологічними батьками, однак, враховуючи нестабільність підліткової психіки, вбачається, що законодавством встановлено занадто низький вік для цього
• На пенсію, інші соціальні виплати, а також на відшкодування шкоди у зв язку з втратою годувальника, які вона мала до усиновлення. Внаслідок усиновлення, дитина втрачає статус сироти чи дитини, позбавленої батьківського піклування і разом з тим право на певні пільги та повне державне забезпечення. Втрачає вона і право на аліменти, які сплачувались батьком, матір'ю, дідом, бабою чи іншими особами. Однак разом з тим вона зберігає право на визначені законом соціальні виплати, а також на відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника.