§ 3. Порядок вступу до шлюбу. Державна реєстрація шлюбу та її правові наслідки

Для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства юридичне оформлення шлюбу відбувається шляхом його державної реєстрації (ч.

Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком у будь- який з органів державної реєстрації актів цивільного стану за їх ви­бором (ч. 1 ст. 28 CK; ч. 1 ст. 14 Закону України «Про державну ре­єстрацію актів цивільного стану»). За правилом, заява подається жін­кою та чоловіком особисто (ч. 2 ст. 28). Втім передбачена і можливість, за наявності поважних причин для цього, подачі нотаріально посвід­ченої заяви через представників. Хоча CK України не наводить пере­ліку таких поважних причин, можна припустити, що це може бути хвороба, перебування в лікарні, у відрядженні тощо. Повноваження представника на здійснення саме такої дії — подання заяви мають бути нотаріально засвідчені (ч. 3 ст. 28 CK).

CK містить певні новели до порядку реєстрації шлюбу. Так, якщо КЗпШС УРСР передбачав можливість звернення до відповідного орга­ну лише за місцем проживання жінки або чоловіка чи їхніх батьків, то CK надає можливість за вибором жінки та чоловіка подати заяву про реєстрацію шлюбу в будь-який із державних органів РАЦС (ч. 1 ст. 28).

Повторний шлюб реєструється за умови пред’явлення особами, які раніше перебували у шлюбі, документів, що підтверджують припинен­ня попереднього шлюбу.

Подача заяви про реєстрацію шлюбу породжує для жінки та чоло­віка стан наречених, але не вважається угодою — заручинами (pactum de matrimon io con traben do), що спрямована на укладення шлюбу, не створює для них обов’язку брати шлюб^[116].

Обов’язки органу державної реєстрації актів цивільного стану при отриманні заяви про реєстрацію шлюбу.

- ознайомити наречених з їхніми правами та обов’язками як май­бутніх подружжя і батьків, попередити про відповідальність за при­ховання перешкод до реєстрації шлюбу. Введення цієї норми спрямова­не на забезпечення у майбутньому стабільності подружніх відносин. Наречені повинні знати не лише про права й обов’язки подружжя; пра­ва й обов’язки матері, батька і дитини, а також про ті підстави, які пере­шкоджають реєстрації шлюбу і тягнуть за собою визнання його недій­сним. Але яким чином цей орган повинен донести цю інформацію до наречених, вирішується кожним із цих органів самостійно (ст. 29 CK);

- з урахуванням побажань нареченого і нареченої визначити день і час реєстрації шлюбу.

Обов’язки наречених при подачі заяви про реєстрацію шлюбу. Подача заяви покладає певні обов’язки і на самих наречених, зокрема, вони повинні:

- повідомити один одного про стан свого здоров’я (ст. 30 CK). До речі, ст. 18 КЗпШС теж містила аналогічну норму, яка, проте, мала декларативний характер, бо ніяких правових наслідків за невиконання цього обов’язку не передбачала. CK України встановлює правові на­слідки у вигляді можливості визнати такий шлюб недійсним.

Можна вважати, що CK уперше ввів можливість для осіб, що одру­жуються, провести медичне обстеження ще до укладення шлюбу, що спрямовано на попередження ймовірних спадкових захворювань, не­безпечних для народжуваних у шлюбі дітей, а також серйозних захво­рювань самих чоловіка та жінки. Порядок здійснення добровільного медичного обстеження осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, встановлено Постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопа­да 2002 р.^[117]

Результати медичного обстеження є таємницею і повідомляються лише нареченим. На наш погляд, слід було б додати, що результати повідомляються лише тому з наречених, який проходив обстеження, і тільки за його згодою вони можуть бути повідомлені іншому нарече­ному. Таким чином можуть бути захищені права особи, що страждає на якесь захворювання і до обстеження не мала навіть уяви про це.

Втім наявність самої хвороби не вважається підставою для від­мови в реєстрації шлюбу. Наприклад, якщо один із наречених чи навіть кожен із них не знав про своє захворювання або, навпаки, знав і все ж таки вирішив зареєструвати шлюб, то це не може розглядатися як підстава для визнання в майбутньому шлюбу недійсним. Але якщо один із наречених приховав відомості про стан здоров’я, наслідком чого може стати (стало) порушення фізичного або психічного здоров’я іншого нареченого, або їх нащадків, то другий має право звернутися до суду з вимогою про визнання шлюбу недійсним. Таким чином, для визнання шлюбу недійсним відіграє роль тільки приховання факту захворювання, а не наявність самого захворювання;

- за відмови вступити в шлюб відшкодувати витрати, що понесла друга сторона у зв’язку з приготуванням до реєстрації шлюбу і весілля. Особа, яка відмовилася від шлюбу, зобов’язана відшкодувати другій стороні затрати, що були нею понесені у зв’язку з приготуванням до реєстрації шлюбу і весілля, наприклад, вартість весільного одягу, каб­лучки, завдаток за весілля в ресторані (ч. 3 ст. 31 CK). При цьому не має значення, хто реально поніс ці витрати — сама особа, що бажала заре­єструвати шлюб, її батьки чи інші родичі або навіть і знайомі.

Втім, якщо наречений (наречена) відмовився від шлюбу внаслідок протиправної, аморальної поведінки нареченої (нареченого), прихову­вання нею (ним) обставин, що мають для того, хто відмовився від шлюбу, істотне значення (тяжка хвороба, наявність дитини, судимість тощо), то понесені витрати не підлягають відшкодуванню. Причому

аналіз ст. 31 CK України дозволяє дійти висновку, що відшкодуванню підлягають лише реальні витрати, що понесла одна зі сторін («невин­на»). Проте моральна шкода, що спричинена відмовою від реєстрації шлюбу, не відшкодовується.

Законодавець дещо по-іншому вирішує питання стосовно подарун­ків, які отримують наречені. Відповідно до ч. 4 ст. 31 CK України у разі відмови від шлюбу особи, яка одержала подарунок, договір да­рування за вимогою дарувальника може бути розірваний судом. При цьому обдарований зобов’язаний повернути річ, яка була йому пода­рована, а якщо вона не збереглася — відшкодувати її вартість.

Час реєстрації шлюбу. До умов, що регулюють порядок реєстрації шлюбу, належать час та місце реєстрації шлюбу. За правилом, реєстрація шлюбу відбувається після спливу одного місяця від дня подачі заяви про реєстрацію шлюбу (ч. 1 ст. 32 CK). Місячний строк встановлюється, щоб перевірити серйозність намірів цих осіб, а також служить цілям поперед­ження реєстрації легковажних шлюбів. Крім того, у межах визначеного строку до органу державної реєстрації актів цивільного стану можуть надійти відомості про наявність перепон до реєстрації шлюбу між пев­ними особами. Тягар доказування існування таких перешкод лежить на тих особах, які про них повідомили. Якщо реєстрація шлюбу не відбу­деться у визначений день, така заява після спливу трьох місяців від дня її подачі втрачає чинність (ч. 4 ст. 28 CK).

Водночас, якщо наречені подадуть письмову заяву про перенесен­ня з поважних причин державної реєстрації шлюбу на інший день, строк перенесення не може перевищувати одного року від дня подан­ня відповідної заяви (абз 2 ч. 7 ст. 14 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»).

За наявності поважних причин керівник органу державної реєстра­ції актів цивільного стану дозволяє реєстрацію шлюбу до спливу мі­сячного строку (п. 2 ч. 1 ст. 32 CK). CK не містить переліку таких по­важних причин. Це може бути термінове відрядження за кордон, пере­їзд на постійне місце проживання, необхідність у терміновому медич­ному обстеженні, лікуванні тощо.

Уперше CK України передбачає можливість реєстрації шлюбу або безпосередньо в день подання заяви, або у будь-який інший день за 94

бажанням наречених протягом одного місяця (ч. 2 ст. 32 CK). Така ре­єстрація можлива лише за наявності особливих обставин, а саме у разі вагітності нареченої, народження нею дитини, а також у випадку безпо­середньої загрози для життя нареченої або нареченого внаслідок тяжкої хвороби, що підтверджується відповідними документами.

Уперше CK встановлює дозвіл на відкладення реєстрації шлюбу. Це відбувається за рішенням керівника органу державної реєстрації актів цивільного стану, але не більше ніж на три місяці та пов’язується з отриманням відомостей про наявність перешкод до реєстрації шлю­бу (порушення умови одношлюбності, добровільності, дієздатності, досягнення шлюбного віку) (ч. 3 ст. 32 CK). Стосовно прийнятого рі­шення повинні бути повідомлені наречені, які мають право на оскар­ження такого рішення до суду.

Місце реєстрації шлюбу. За правилом, шлюб реєструється у при­міщенні того органу державної реєстрації актів цивільного стану, куди й було подано заяву про реєстрацію шлюбу (ч. 1 ст. 33 CK). За бажан­ням наречених реєстрація шлюбу відбувається урочисто.

Закон надає можливість нареченим за їх заявою зареєструвати шлюб і в іншому місці, а саме за місцем їхнього проживання, за місцем надання стаціонарної медичної допомоги або в іншому місці, якщо вони не можуть із поважних причин прибути до органу державної реєстрації актів цивільного стану (ч. 2 ст. 33 CK). Йдеться про винят­кові обставини, які мають бути підтверджені документально.

Незважаючи на наявність у CK України можливості подачі заяви про реєстрацію шлюбу через представника, інститут представництва є недопустимим при безпосередній реєстрації шлюбу, тобто присут­ність нареченого і нареченої в момент реєстрації їх шлюбу є обов’язковою (ст. 33 CK). Це дає можливість, по-перше, зайвий раз переконатися у добровільності їх вступу до шлюбу, а по-друге, сві­домо обрати прізвище. Так, закон дозволяє нареченим або обрати прізвище одного з них як спільне прізвище подружжя, або надалі іме­нуватися дошлюбними прізвищами; приєднати до свого дошлюбного прізвища прізвище нареченого, нареченої. Причому, якщо обидва з на­речених бажають мати подвійне прізвище, за їхньою згодою визнача­ється, з якого прізвища воно буде починатися. Складення більше двох прізвищ не допускається, якщо інше не випливає із звичаю національ­ної меншини, до якої належать наречений і (або) наречена.

Державна реєстрація шлюбу посвідчується Свідоцтвом про шлюб, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України^[118].

Шлюб — це підстава для виникнення прав і обов’язків подружжя як особисто немайнових, зокрема, права на материнство (батьківство), на повагу до своєї індивідуальності, на духовний та фізичний розвиток, на зміну прізвища, на розподіл обов’язків та спільне вирішення питань життя сім’ї, на свободу та особисту недоторканність, на припинення шлюбних відносин, обов’язок турбуватися про сім’ю, так і матеріаль­них, зокрема, права спільної сумісної власності, права на укладення шлюбного договору; прав і обов’язків подружжя з утримання.

При цьому шлюб не може бути підставою для надання одному з подружжя пільг чи переваг або до обмеження тих його прав та свобод, які встановлені Конституцією та іншими законами України.

Водночас породжувати відповідні права та обов’язки подружжя може тільки дійсний шлюб. Виходячи з цього, у ст. 37 CK уперше за­кріплюється поняття «правозгідність шлюбу», тобто це шлюб, який укладений із додержанням вимог закону. Якщо шлюб укладається з по­рушенням вимог закону, презумпція правозгідності шлюбу не діє і він буде вважатися недійсним або в силу самого права, оскільки при його укладенні були допущені істотні порушення, або може бути визнаний недійсним за рішенням суду, або неукладеним.