МАЙНОВІ ВІДНОСИНИ МІЖ БАТЬКАМИ І ДІТЬМИ
У майновому відношенні син, як підвладна особа, був особою чужих прав. Він мав цивільну правоздатність, але не для себе, а свого батька. Усе, що син набував, автоматично ставало власністю батька.
При цьому батько за зобов\'язання дітей не відповідав. Тільки за делікт він ніс повну відповідальність, а саме: або відшкодувати заподіяні втрати, або видати винного потерпілому. З часом відбувається поступове послаблення абсолютної влади домовладики як в особистому, так і майновому напрямах.Щодо майнової самостійності, то на перших порах батьки часто виділяли своїм повнолітнім дітям певне майно для самостійного господарювання - пекулій. Першим кроком у цьому напрямі була постанова часів Цезаря або Августа, за якою все те майно, здобуте сином на війні або військовій службі, належало йому як його власне майно, і він міг вільно ним розпоряджатись. Це було першим визнанням майнової самостійності дітей, хоч і у вузькому колі спеціальних відносин. Син міг це майно навіть заповідати, і лише у випадку його смерті без заповіту воно переходило до батька.