Тема 5. МАЙНОВІ ВІДНОСИНИ В АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ

1. Правовий режим та джерела формування майна

(капіталу) акціонерного товариства.

2. Склад майнової бази акціонерного товариства.

а) основний капітал акціонерного товариства та його

види;

б) резервний фонд: поняття, функції, порядок

формування;

в) інші фонди акціонерного товариства.

3. Правовий режим акцій: поняття, види, порядок випуску і

обігу.

4. Доходи в акціонерному товаристві: поняття, джерела

формування, порядок використання. Чистий прибуток

акціонерного товариства.

5. Правовий режим дивідендів.

6. Угоди акціонерного товариства: особливості укладення.

1. Правовий режим та джерела формування майна

(капіталу) акціонерного товариства

Основним правовим титулом майна АТ є право власності,

що передбачено ст. 12 Закону України "Про господарські

товариства". Додатковим правовим титулом є право

користування чужим майном, зазвичай платне, тобто на умовах

оренди.

Джерелами майна товариства, що належить йому на праві

власності, є:

вклади засновників та учасників товариства, включаючи

кошти, отримані від продажу акцій додаткових емісій;

продукція, вироблена товариством у результаті госпо-

дарської діяльності;

доходи, одержані товариством від реалізації

продукції, а також від інших видів господарської

діяльності;

кошти, отримані від продажу емітованих товариством

облігацій;

доходи від цінних паперів (інших емітентів), що

належать товариству;

майно, набуте в процесі роздержавлення та

приватизації;

майно, придбане від інших підприємств та

організацій;

-69-

безоплатні або благодійні внески, пожертвування орга-

нізацій, підприємств і громадян;

інше майно; набуте на підставах, не заборонених

законом,

На етапі створення акціонерного товариства його май-

нова база формується за рахунок коштів (майна), сплачених

за акції.

товариства" вкладами учасників і засновників

господарського товариства можуть бути будинки, споруди,

обладнання та інші матеріальні цінності, цінні

папери, права користування землею, водою, іншими

природними ресурсами, а також інші майнові права (в

тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти,

в тому числі в іноземній валюті. Ч. 1 ст. 8 Закону "Про

цінні папери та фондову біржу" передбачає, що

акції сплачуються в національній валюті України, а у

випадках, передбачених статутом товариства, - в іноземній

валюті або в майновій формі. У разі сплати акцій в

негро-шовій формі постає проблема їхньої оцінки. На

етапі заснування акціонерного товариства таку оцінку

пропонують самі засновники, а її затвердження

здійснюється установчими зборами товариства (п. "є"

ст. 36 Закону "Про господарські товариства"). Засновники

зазвичай зацікавлені у завищеній оцінці своїх

вкладів, оскільки це збільшує кількість акцій, що

вони отримають і відповідно - суму дивідендів. Однак

вітчизняне законодавство не передбачає механізмів

перевірки обгрунтованості проведеної оцінки, а учасники

установчих зборів (особливо якщо йдеться про створення

відкритого акціонерного товариства) не мають реальних

можливостей щодо проведення такої перевірки і, як

правило, затверджують оцінку негрошового вкладу, за-

пропоновану засновником (засновниками), що зробив такий

вклад (останній до того ж бере участь у голосуванні з цього

питання).

Механізм оцінки негрошового вкладу, зробленого в

процесі додаткової емісії акцій, законом не

передбачається, Тому це питання має вирішуватися самим

товариством з відповідною фіксацією у статуті.

Доцільною в даному випадку буде попередня перевірка

обгрунтованості оцінки такого вкладу ревізійною

комісією, спостережною радою, правлінням товариства

чи незалежним аудитором. Затвердження оцінки негрошового

вкладу має відбуватися на загальних зборах, на яких

затверджуються результати підписки (оскільки це питання

зачіпає інтереси всіх акціонерів товариства).

-70-

2. Склад майнової бази акціонерного товариства

Вирішальну роль в долі і діяльності АТ відіграє

його капітал, адже організаційно-правова форма АТ

застосовується саме з метою створення значного за

розмірами капіталу шляхом об\'єднання коштів і майна

багатьох осіб для здійснення, як правило, значної за

розмірами підприємницької діяльності. Розрізняють

такі види капіталу:

статутний капітал - це сумарна номінальна вартість

випущених акцій (на етапі створення - сумарна

номінальна вартість акцій, на які здійснено підписку

з відповідною оплатою не нижче встановленого законом і

умовами підписки розміру, за умов затвердження

результатів підписки. Статутний капітал є номінальною

і постійною (принаймні до його зміни в передбаченому

законом порядку) величиною, зафіксованою в установчих

документах товариства:

він зазвичай не відповідає фактичній майновій

масі, що належить товариству на праві власності;

фактичний капітал - вартість усіх активів

акціонерного товариства. Є перемінною величиною,

оскільки змінюється в результаті фінансово-

господарської діяльності товариства, перевищуючи або не

досягаючи розміру статутного капіталу;

оголошений капітал - це сумарна номінальна вартість

акцій, на які оголошується підписка при створенні

акціонерного товариства; на етапі функціонування

останнього -включає ще й сумарну номінальну вартість

попередніх емісій акцій. Це поняття нерозривно

пов\'язане із поняттям статутного капіталу: у разі покриття

підпискою і оплати всіх акцій, запропонованих

підписчикам, вони співпадають за номінальною

величиною; у тих випадках, коли підпискою покрито менше,

ніж 100% оголошеного капіталу (але не менше 60%) або

засновниками, установчими (на етапі заснування) чи

загальними зборами акціонерного товариства (у разі

проведення останнім додаткової емісії) прийнято

рішення про схвалення зайвої підписки на акції, то

статутний фонд відповідно стає меншим або перевищує

оголошений капітал (тобто ці дві величини не завжди

збігаються);

сплачений капітал - це сума коштів (вартість майна),

фактично сплачених акцій; відрізняється від наведених

вище понять, насамперед, за розмірами.

він може бути в межах 10% статутного капіталу; на етапі

проведення установчих зборів - 30% (у відкритих АТ) або

50%

-71-

(у закритих АТ) статутного капіталу, а дорівнює останньо-

му за розміром за двох умов: 1) якщо всі акції повністю

оплачені і 2) вони реалізовувалися за своєю

номінальною вартістю (останнє буває досить рідко).

Отже, частіше сплачений капітал також відрізняється

від статутного за своїм розміром; рідко він

відповідає також розміру фактичного капіталу, який

утворюється в результаті використання в процесі

господарської діяльності сплаченого капіталу: у разі

успішного ведення справ фактичний капітал збільшує-

ться в порівнянні зі сплаченим, а неефективне

використання (застосування) сплаченого капіталу призводить

до відповідного зменшення наявних коштів АТ.

Закон України "Про господарські товариства" не дає

визначення наведеним тут поняттям, що також викликає

труднощі на практиці (нерідко ці поняття плутають, а в

результаті - спотворюється реальна картина щодо фактично-

го майнового стану АТ).

Статутний капітал. Наявність статутного капіталу (фон-

ду) визначеного номінального розміру є однією із

істотних рис АТ. Статутний капітал (іноді його називають

основним або номінальним) становить собою номінальну

грошову суму, яка має бути внесена акціонерами як плата

(винагорода) за набуття членства в АТ. (*81). Хоча статутний

капітал (фонд) рідко відповідає фактичній майновій

базі АТ, яка уже в момент заснування може бути більшою

або меншою за статутний капітал, правовому регулюванню

статутного капіталу надається особливе значення. Це

пояснюється важливістю його функцій. По-перше, майно,

що вноситься як оплата статутного капіталу під час

заснування АТ, складає матеріальну основу його господар-

ської діяльності. Тому важливе значення надається

розміру статутного капіталу, мінімальна межа якого

встановлюється законодавством (в Україні вона становить

суму, еквівалентну 1250 мінімальним заробітним

платам, що склалися на момент створення товариства).

етапі підписки цей капітал має бути оплачений на певну

суму - як мінімум на 10%, на момент проведення установчих

зборів - на 30% (у ВАТ) і на 50% (у ЗАТ), а повністю - має

бути оплачений до закінчення першого року з моменту

заснування (державної реєстрації) АТ (але український

законодавець говорить не про обов\'язкову оплату статутного

капіталу товариства, а про обов\'язок акціонерів протягом

одного року або принаймні року і трьох пільгових

місяців, за

(**81) Див.: Гражданское и торговое право капиталистических

государств/ Под ред. Р. Л. Нарышкиной.- Ч. 1.-С. 164-165.

-72-

які нараховуються 10% річних від суми простроченого

платежу, повністю сплатити свої акції . Законодавство

зарубіжних країн встановлює різні мінімальні

розміри статутного капіталу АТ, але, як правило, це досить

значна за розміром сума. До останнього часу така вимога не

передбачається законодавством США, (*83), а до 1985 р. була

відсутня і в законодавстві Англії. Однак остання,

керуючись другою директивою Європейського Економічного

співтовариства, відповідно до якої мінімальний

розмір статутного капіталу не може бути меншим за 25 тис.

ЕКЮ, (*84), також передбачила вимоги щодо мінімального

розміру статутного капіталу. (*85).

Крім мінімального розміру статутного фонду,

законодавством України встановлюються певні обмеження

щодо коштів, за рахунок яких може формуватися статутний

фонд (забороняється використовувати для цього бюджетні

кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу) та

гарантії щодо підтвердження платоспроможності

юридичних осіб-засновників відкритих АТ (їх

фінансовий стан щодо спроможності здійснити

відповідні внески до статутного фонду повинен бути

перевірений аудитором (аудиторською фірмою). (*86).

Статутний капітал виконує також гарантійну функцію

щодо задоволення об?рунтованих вимог кредиторів. Це

зумовлено тим, що АТ несе майнову відповідальність

перед кредиторами в межах майна, що належить йому на

праві власності.

розмір основного (статутного) капіталу розглядається

(оцінюється) як величина, в межах якої товариство

гарантує відповідальність за своїми зобов\'язаннями. У

зв\'язку з цим зусилля законодавця спрямовані на те, щоб (1)

забезпечити створення акціонерного капіталу і (2)

утримати майно товариства на певному рівні, принаймні у

межах статутного капіталу. Досягнення першої цілі

(тобто створення основного капіталу) забезпечують вимоги

законодавства щодо сплати обов\'язкової частки

номінальної вартості акцій на етапах: підписки,

скликання установчих зборів і повної оплати до

закінчення строку, встановленого законом та статутом

товариства. Друга мета (тобто збереження

(**82) Див.: Ст. 33 Закону України "Про господарські

товариства". (**83) Див.: Модельний закон США 1991 р. "Про

підприємницьку корпорацію".

(**84) Див.: Гражданское и торговое право капиталистических

государств / Под ред. Е. А. Васильева- С. 139

(**85) Див.: Ст. (articl) 118 Companies Act 1985 // Hanningan

Blenda M, Company Law.-Butterburgs (London, Dublin, Edinburg),

1993.-P. 75.

(**86) Див.: Частини 3 і 4 ст. 13 Закону України "Про

господарські товариства".

-73-

майнової бази товариства на певному рівні, зазначеному в

установчих документах) забезпечується положеннями

законодавства, що дозволяють розподіляти прибуток АТ між

акціонерами лише у випадках, якщо вартість майна

товариства перевищує зафіксований в установчих

документах розмір основного (акціонерного, статутного)

капіталу. В балансі АТ статутний капітал розглядається

як стаття пасиву. Розподілу між акціонерами як

дивіденди по акціях підлягає лише чистий прибуток, що

становить різницю між активами і боргами товариства

перед державою, кредиторами, найманими працівниками

тощо, плюс акціонерний капітал і відрахування до

резервного (страхового) та інших фондів, передбачених

законодавством та/або установчими документами товариства.

Якщо в результаті діяльності АТ виникли збитки, що

спричинило зменшення майнової бази товариства нижче

рівня його статутного капіталу, то прибуток наступного року

має насамперед спрямовуватися на поповнення основного

капіталу до зазначеного в установчих документах розміру.

Подібні положення фіксуються в акціонерному

законодавстві країн ринкової і перехідної економік.

(*87). Вітчизняні закони "Про господарські товариства"

(ст. 15), "Про цінні папери і фондову біржу" (ст. 9)

дещо спрощено підходять до регулювання цього питання,

визначаючи лише (1) порядок формування чистого прибутку без

згадки про роль V цьому статутного капіталу, (2) можливість

розпорядження прибутком відповідно до установчих

документів, (3) виплату доходу по акціях за рахунок

прибутку, що залишається у розпорядженні АТ після

сплати встановлених законодавством податків та інших

обов\'язкових платежів, а також процентів за користування

банківським кредитом. Лише нормативні акти, що регулюють

питання бухгалтерського обліку і звітності,

деталізують ці положення, (*87а), хоча подібні норми

мали б бути закріплені в законодавчих актах, як це має

місце, наприклад, за німецьким (*88) або російським (*89)

законодавством.

Питання щодо гарантійної функції статутного

капіталу в

(**87) Див., наприклад: п. 266 Торгового уложення Німеччини,

150-174 Акціонерного закону Німеччини, ст. 42 і 43

Закону Російської Федерації "Про акціонерні

товариства".

(**87а) Див.: п. 65 Положення про організацію

бухгалтерського обліку і

звітності в Україні, затверджене постановою

Кабінету Міністрів України від 03.04.1993 р. № 250 //

Збірник постанов Уряду України.- 1993.-№ 39.- Ст. 186 (з

наступними змінами).

(**88) Див.: 266, 268, 270, 272 Торгового уложення

Німеччини; 174 Акціонерного Закону Німеччини.

(**89) Див.: Ст. 35, 42, 43 Закону Російської Федерації

"Про акціонерні товариства".

-74-

зарубіжній юридичній літературі є дискусійним.

Вже згадуване американське законодавство і відповідно -

американські науковці і практикуючі юристи не

приділяють цьому значної уваги, вважаючи вимогу щодо

обов\'язкового мінімального розміру основного капіталу

суто формальним питанням, посилаючись при цьому на те, що

зазначений капітал не відповідає дійсному розміру

майнової бази АТ, якою реально і забезпечується обсяг

майнової відповідальності товариства. Хоча

фальсифікація балансів з метою завищення активів є

непоодиноким явищем, однак у значній частині випадків

законодавчі вимоги щодо формування статутного фонду,

порядку визначення прибутку АТ з обов\'язковим включенням до

пасиву статутного фонду, процедура виплати дивідендів, а

також повернення останніх у разі неправомірної їх

виплати, про що акціонерам було відомо або про що вони

повинні були знати, - усе це захищає інтереси

кредиторів, надаючи їм певні гарантії щодо задово-

лення їх обгрунтованих вимог до АТ. Тому законодавець має

приділяти цим питанням особливу увагу, чого, на жаль, не

можна сказати про вітчизняний Закон "Про господарські

товариства", який залишає без відповідного регулювання

більшість із зазначених питань.

Однак формуванню статутного фонду закон приділяє

особливу увагу. Передбачається, що цей фонд формується

за рахунок вкладів учасників - грошових коштів, матері-

альних цінностей, цінних паперів, майнових прав (права

на користування земельною ділянкою, водними та іншими

природними ресурсами, будинками, спорудами, а також права

на інтелектуальну власність). Вклади у формі цінних

паперів і майнових прав хоча і передбачаються Законом

"Про господарські товариства" (ст. 13), однак взагалі не

згадуються ч. 1 ст. 8 Закону України "Про цінні папери та

фондову біржу", у якій йдеться про форму оплати акцій.

Вклад акціонера має бути оцінений у національній

валюті, тобто в гривнях. Порядок оцінки вкладів у формі

майна і майнових прав встановлюється установчими

документами АТ без законодавчого врегулювання цього

питання, з чим важко погодитися. На етапі заснування АТ

оцінка майнових внесків засновників має

затверджуватися установчими зборами, для чого досить

отримати просту більшість голосів присутніх на

загальних зборах осіб, що підписалися на акції. Якщо

взяти до уваги, що в такому голосуванні беруть участь і

самі засновники, майнові вклади яких оцінюються, а також

ту обставину, що засновники АТ мають володіти не

-75-

менше ніж 25% акцій, то в багатьох випадках позитивний

результат вирішення цього питання не викликає сумніву,

оскільки значна частина дрібних підписчиків (передплат-

ників), як правило, не беруть участі у таких зборах та/або не

володіють необхідними навичками і знаннями щодо

оцінки таких вкладів. Це призводить на практиці до зави-

щення оцінки матеріальних вкладів засновників, а, отже,

і відповідно - їх часток у статутному фонді (і

відповідній цим часткам кількості акцій), що в

кінцевому результаті порушує права решти акціонерів,

які сплатили за акції грошові кошти за номінальним

або ринковим їх курсом.

У країнах ринкової економіки захист прав акціонерів,

які не були засновниками АТ та/або сплачують за акції

гроші, відбувається за допомогою спеціальних

механізмів оцінки вкладів, зроблених у натуральній

або нематеріальній формі, що контролюється

державними органами - судової або виконавчої влади,

вимогою фіксації в статуті товариства відомостей про

речові вклади (із зазначенням предмету речового вкладу,

особи, яка його внесла, номінальної суми акцій, які

слід надати такій особі), а також за допомогою особливих

процедур перевірки дій засновників (у т. ч. щодо оцінки

речових внесків) першими спостережною радою і

правлінням, звіти яких затверджуються загальними зборами

акціонерів; при цьому особи, звіт яких затверджується,

не беруть участь у голосуванні з цього питання. (*90).

Український Закон "Про господарські товариства" не

передбачає таких заходів, що на практиці призводить до

зловживання засновниками своїми можливостями щодо

завищення оцінки зроблених ними не-грошових вкладів і

порушення тим самим інтересів акціонерів, що сплатили

свої акції грошима.

Як уже зазначалося, законодавець дозволяє робити внески

до статутного фонду господарських, у т. ч. акціонерних,

товариств цінними паперами, що також становить значну

проблему щодо визначення їх реальної вартості і оцін-

ки у грошовій формі. Мовчання закону з цього питання також

дозволяє засновникам досить вільно, в залежності від

власних інтересів нав\'язувати установчим зборам оцінку

вартості таких паперів, а відповідно до цього - і

визначати свою частку у статутному фонді (відповідну

кількість акцій, що має їм належати). Разом з тим

слід визнати, що реальна вартість цінних паперів -

досить складне питання. Деякі з таких цінних паперів

взагалі можуть не мати ринко-

(**90) Див.: 27, 30-34, 136 Акціонерного закону

Німеччини.

-76-

вої вартості (бути неліквідними), зокрема акції

неплатоспроможного підприємства (підприємства-

банкрута), або нотуватися на фондовій біржі нижче за

свою номінальну вартість. Передбачена ж законом

процедура оцінки цінних паперів, що вносяться

учасниками в оплату акцій товариства (як вклад), тобто

вирішення цього питання установчими зборами, не захищає

інтереси решти акціонерів, що оплачували акції у

грошовій формі, оскільки призводить до завищеної

оцінки зазначених цінних паперів, а отже, і самого майна

товариства і частки в ньому учасників, що зробили внески у

формі таких цінних паперів.

Від якості оцінки вкладів, зроблених у натуральній

формі, а також у формі цінних паперів, майнових прав

(Включаючи і права на інтелектуальну власність)

залежить реальна вартість майна товариства і можливість

здійснення ним на базі такого майна передбаченої

установчими документами діяльності, а також реалізація

прав акціонерів на отримання дивідендів, а кредиторів

товариства - на задоволення за рахунок цього майна своїх

об?рунтованих вимог.

Гарантійна функція статутного капіталу лише тоді

належним чином може відігравати свою роль, коли оцінка

вкладів, здійснених не в грошовій формі,

відповідатиме їх реальній вартості. Тому

законодавець не повинен віддавати вирішення цього

питання на локальний рівень, тобто на установчі

(загальні) збори, більшість голосів у яких може

належати зацікавленим у завищеній оцінці особам. У

зв\'язку з цим доцільним уявляється використання

вищезгаданого досвіду країн ринкової економіки щодо

механізмів оцінки негрошових вкладів та контролю за

такою оцінкою в процесі вдосконалення акціонерного

законодавства України.

В ряді випадків засновникам (учасникам) АТ буває

вигідно занижувати оцінку негрошового вкладу одного з них

з тих чи інших міркувань (наприклад, при створенні

спільного підприємства за участю державних

підприємств (організацій) та іноземних

підприємців непоодинокі випадки, коли частка

державного майна оцінюється нижче за його ринкову

вартість З метою завищення частки іноземного учасника у

статутному фонді товариства; це стає особливо актуальним

з огляду на інфляційні процеси і несвоєчасну

індексацію (переоцінку) основних фондів державних

підприємств). У зв\'язку з цим уявляється доцільним при

створенні акціонерного товариства за участю державних

(комунальних) суб\'єктів господарювання та іноземних

підприємців передбачити в законодавчому порядку: (1)

проведення обов\'язкової індексації державного або

-77-

внесення відповідних змін до відомостей державної

реєстрації.

Резервний фонд. В акціонерних товариствах, як і в

інших господарських товариствах, обов\'язковою є

наявність страхового (резервного) фонду, призначення якого

досить вузьке-покриття непередбачених боргів товариства,

зокрема, сплата власникам привілейованих акцій обіцяних

по них дивідендів у разі відсутності у АТ прибутку за

результатами фінансово-господарської діяльності за

минулий рік, виплата облігаціоне-рам вартості

облігацій плюс передбачених умовами їх випуску

відсотків у разі настання терміну погашення цих

цінних паперів тощо. За українським законодавством

розмір такого фонду має бути не менше ніж 25%

статутного фонду; формується ж він за рахунок щорічних

відрахувань у розмірі, передбаченому установчими

документами товариства, але не менше 5% суми чистого

прибутку, до досягнення ним розміру, передбаченого статутом

акціонерного товариства. Кошти такого фонду, що має

вузькоцільове призначення, не можуть використовуватися на

фінансування звичайної фінансово-господарської

діяльності товариства. Роль зазначеного фонду - суто

гарантійна - гарантування кредиторам товариства покриття

непередбачених боргів, що забезпечує права певних

категорій осіб - власників привілейованих акцій,

облігаціонерів АТ на випадок відсутності у товариства

прибутку у розмірі, необхідному для виконання зо-

бов\'язань перед зазначеними особами.

Крім покриття непередбачених боргів та виплату

дивідендів за привілейованими акціями і відсотків

за облігаціями за відсутності чи недостатності в

акціонерному товаристві коштів для цих цілей, кошти

резервного фонду можуть використовуватися також для

покриття балансового збитку за звітний рік.

При повному або частковому використанні коштів ре-

зервного фонду він повинен бути сформований знову або

поповнений шляхом наступних щорічних відрахувань з

прибутку акціонерного товариства до досягнення ним ви-

значеного статутом товариства розміру.

Інші фонди акціонерного товариства. Законом та/або

установчими документами акціонерного товариства можуть

передбачатися й інші фонди. Так, для акціонерних това-

риств, що є підприємствами, обов\'язковим є фонд

охорони праці, інноваційний фонд, амортизаційний

фонд. (*92) . Затвер-

(**92) Див.: Ст. 21 Закону України від 14.10.1992 р. "Про

охорону праці"// ВВР України,- 1992.- № 49.- Ст. 668; ст 8

Закону України від 22.05.1997 р. "Про оподаткування

прибутку підприємств" // Там само.-1997-№27.-Ст. 181; №

47-Ст. 294; 1998.- № 2.-Ст. 7; № 5,-Ст, 18,

-80-

джене розпорядженням Фонду державного майна України

від 05.05.1996 р. № 71-р - як примірне - Положення про

фонди акціонерного товариства, рекомендує створювати в

акціонерних товариствах з відповідною фіксацією у

статуті та інших внутрішніх документах товариства такі

фонди:

фонд прибутку, що розподіляється (фонд дивідендів);

фонд виробничого розвитку, кошти якого спрямовуються на:

технічне переозброєння, реконструкцію і розширення

діючих виробництв та освоєння нових; проведення науково-

дослідницьких, дослідно-конструкторських і проектних

робіт, придбання устаткування, приладів та інших

товарно-матеріальних цінностей для цих робіт;

компенсацію підвищених витрат на виробництво нової

продукції (робіт, послуг) у період її освоєння;

природоохоронні заходи; будівництво чи придбання в

інших юридичних і фізичних осіб будівель, споруд чи

іншого майна виробничо-технічного призначення;

фонд розвитку персоналу, цільове призначення якого є

фінансування заходів, передбачених Програмою розвитку

персоналу і колективним договором, що укладається в

акціонерному товаристві; використання коштів цього

фонду повинно забезпечити заінтересованість

працівників акціонерного товариства у належному

виконанні своїх обов\'язків за трудовим договором,

підвищення їхньої кваліфікації, а також

реалізацію прав працівників акціонерного товариства

на гарантії і компенсації, встановлені чинним

законодавством чи додатково передбачені внутрішніми

нормативними актами товариства, а також колективним

договором та індивідуальними трудовими договорами

(контрактами);

фонд соціального забезпечення, кошти якого можуть

спрямовуватися на: додаткові, понад передбачені законо-

давством, виплати працівникам товариства у разі їх

тимчасової непрацездатності; заходи, пов\'язані із

забезпеченням гарантованої зайнятості персоналу;

додаткові виплати працівникам товариства у випадку

заподіяння шкоди здоров\'ю при виконанні ними своїх

трудових обов\'язків; оплату путівок працівникам із

шкідливими (важкими) умовами праці чи напруженим

режимом робочого часу в санаторії, профілакторії та

інші оздоровчі заклади, а також членам сімей Цих

працівників; страхування життя і здоров\'я персоналу

акціонерного товариства, крім передбачених чинним зако-

нодавством випадків обов\'язкового страхування життя і

здоров\'я окремих категорій працівників;

фонд участі персоналу в прибутках акціонерного това-

риства, кошти якого спрямовуються на преміювання та

-81-

інші види матеріального заохочення працівників

акціонерного товариства за підсумками господарської

діяльності останнього за рік.

Порядок формування цих фондів має визначатися

внутрішніми нормативними актами акціонерного

товариства, як наприклад, Положенням про фонди

акціонерного товариства.

3. Доходи в акціонерному товаристві: поняття, джерела

формування, порядок використання. Чистий прибуток

акціонерного товариства

Головна мета створення та діяльності акціонерного то-

вариства - систематичне отримання прибутку від його гос-

подарської діяльності. (*93). Прибуток - одне з головних

джерел поповнення капіталу акціонерного товариства (ст.

12 і 15 Закону України "Про господарські товариства").

Доходи акціонерного товариства утворюються за рахунок

надходжень від усіх видів діяльності товариства, отри-

маних протягом фінансово-господарського року в грошовій,

матеріальній або нематеріальній формах як на

території України, її континентального шельфу,

виключної (морської) економічної зони, так і за її

межами, зокрема:

доходи від продажу товарів (робіт, послуг), цінних па-

перів (крім операцій первинного випуску, розміщення

акцій та операцій з їх кінцевим погашенням);

доходи від спільної діяльності;

отримані дивіденди (проценти) по цінних паперах;

доходи від здійснення операцій лізингу (оренди);

доходи з інших джерел (безповоротна фінансова допо-

мога, суми стягнутих штрафних санкцій, крім відшкоду-

вання збитків, та ін.).

В законах України "Про цінні папери і фондову

біржу" (ст. 9) та "Про господарські товариства" (ст. 15)

йдеться про чистий прибуток, що розподіляється між

акціонерами як дивіденди. Рівночасно розрізняють

балансовий і чистий прибуток акціонерного товариства.

Прибуток АТ утворюється з його доходів (надходжень

від господарської діяльності) після покриття

матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на

оплату праці.

З балансового прибутку сплачуються проценти по кре-

(**93) Див.: Ст. 1 Закону України "Про господарські

товариства".

-82-

дитах банків та по облігаціях, а також вносяться

передбачені законодавством України податки та інші

платежі до бюджету. Після зазначених розрахунків

утворюється чистий прибуток, що залишається у повному

розпорядженні товариства, яке відповідно до закону та

своїх установчих документів визначає напрямки

використання прибутку. Чистий прибуток поділяється на

дві частини:

- ту, що розподіляється між облігаціонерами і

акціонерами товариства як відсотки по облігаціях і

дивіденди по акціях;

-ту, що не розподіляється між вищезгаданими

особами, а залишається у розпорядженні АТ і

використовується для формування різних фондів, а також

спрямовується на розвиток виробництва, на соціальні

програми і преміювання працівників АТ.

Перша частина чистого прибутку використовується таким

чином: спочатку сплачуються відсотки по облігаціях,

потім відсотки (дивіденди) по привілейованих акціях

і насамкінець - дивіденди по простих акціях.

Чистий прибуток, який може бути використаний на сплату

дивідендів по акціях, має визначатися лише після

здійснення відповідних відрахувань до страхового

(резервного) та інших, передбачених законодавством та/або

установчими документами товариства фондів. Зазначені

відомості мають бути відображені в балансі

акціонерного товариства, який повинен засвідчувати

фактичне фінансове становище останнього і бути

підставою для вирішення питання щодо можливості

виплати дивідендів і визначення їх розміру.

Так, Закон зобов\'язує акціонерне товариство за рахунок

відрахувань від чистого прибутку сформувати свій резерв-

ний (страховий) фонд. Розмір щорічних відрахувань до

цього фонду встановлюється установчими документами

товариства, але вони не можуть бути меншими 5 відсотків

чистого прибутку (якщо цей фонд не досяг встановленого

установчими документами товариства розміру).

Використання решти чистого прибутку визначається самим

АТ, що доцільно зробити в спеціальному локальному акті,

затвердженому загальними зборами акціонерів, -

Положенні про розподіл та використання прибутку акціо-

нерного товариства. Як зразок можна використати реко-

мендований Фонду державного майна України документ під

аналогічною назвою, затверджений розпорядженням ФДМ

України від 05.05.1996 р. № 71-р. (*94).

(**94) Див.: ДІБП. - 1996.-№ 11- С. 69-70,

-83-

Зокрема, рекомендується використовувати чистий прибуток за

такими напрямами:

на сплату дивідендів (розподіл серед акціонерів);

на розвиток виробництва, формування та поповнення

фондів товариства;

на соціальні програми і преміювання працівників

товариства,

Порядок розподілу прибутку акціонерного товариства

передбачає:

складання правлінням протягом 30 календарних днів

після закінчення фінансово-господарського року річного

балансу і звіту про стан справ у АТ за минулий рік, а також

пропозицій щодо розподілу балансового прибутку із зазна-

ченням розміру цього прибутку та напрямків його Викорис-

тання (на сплату дивідендів, відрахувань до фондів

тощо);

надання підготовлених правлінням звіту і балансу

ревізійній комісії, а у ВАТ ще й аудитору, які

перевіряють ці документи щодо відповідності їх

чинному законодавству і готують відповідні висновки і

подають їх: ревізійна комісія -спостережній раді, а

аудитор - правлінню не пізніше 60 календарних днів

після закінчення звітного року;

передача правлінням отриманого від аудитора звіту

спостережній раді;

складання спостережною радою письмового звіту про

перевірку річного балансу, звіту про стан справ і

пропозицій щодо розподілу прибутку;

скликання загальних зборів акціонерів для заслухову-

вання та затвердження річного балансу і звіту про стан

справ (не пізніше 120 днів після закінчення звітного

року) і надання можливостей акціонерам до загальних

зборів ознайомитися з цими документами, доповіддю та

пропозиціями спостережної ради;

затвердження загальними зборами акціонерів річного

балансу після відповідних пояснень правління та

спостережної ради;

прийняття загальними зборами з відповідною фікса-

цією у протоколі остаточного рішення про розподіл

прибутку АТ, в якому відображаються: балансовий прибуток;

частина прибутку, що виплачується акціонерам у вигляді

дивідендів; сума прибутку, що відраховується до

резервного та інших фондів, передбачених законодавством

чи утворених за рішенням загальних зборів акціонерів;

нерозподілений залишок прибутку;

передача органу, що веде реєстр акціонерів, копії

протоколу загальних Зборів та всіх документів з питань,

що обговорювалися на цих зборах.

-84-

4. Правовий режим дивідендів

Дивіденди - це частина чистого прибутку АТ, що випла-

чується по акціях за підсумками фінансово-

господарського року відповідно до рішення загальних

зборів акціонерів.

Світовій практиці акціонерної справи відомі

такі основні види дивідендів: фіксований, дольовий,

партнерський. комбінований. (*95).

Найпростішим і найбільш доступним є фіксований

дивіденд, що встановлюється у відсотках до

номінальної вартості акцій. Зазвичай такий дивіденд

має місце у разі випуску привілейованих акцій. Він

має свої переваги (дає певні гарантії доходу) і

недоліки (не пов\'язаний з рівнем прибутковості і

рентабельності, не стимулює акціонерів до прирощення

прибутку товариства, хоча у разі перевищення розміру

дивідендів, що сплачуються по простих акціях, над

розміром відсотків, що гарантовані привілейованими

акціями, статутом АТ або рішенням загальних зборів

акціонерів може бути передбачена доплата власникам

останніх до розміру дивідендів, виплачуваних іншим

акціонерам (власникам простих акцій). (*96). Однак відсот-

ки/суми, що сплачуються по привілейованих акціях, можна

назвати дивідендом - частиною прибутку АТ лише у разі

наявності такого прибутку. Якщо останній відсутній, то

ми маємо справу не з дивідендом у вищезгаданому ро-

зумінні, а з відсотками до номінальної вартості

акцій, що передбачаються умовами їх випуску.

Більш динамічним, гнучким і таким, що стимулює зрос-

тання прибутковості АТ, є больовий дивіденд, який

установлюється у відсотках до чистого прибутку. Таким

дивіденд для акціонерного товариства (і акціонера, якщо

товариство працює стабільно) є вигіднішим за

фіксований.

Партнерський дивіденд, порядок, числові виміри і

формула виплати якого передбачається у статуті товариства

та/або інших внутрішніх документах (положеннях)

акціонерного товариства, може мати різні варіанти: а)

розподіл чистого прибутку після сплати платежів за

бюджетними, кредитними та Управлінськими зобов\'язаннями;

б) розподіл залишку чистого прибутку після сплати

платежів за зобов\'язаннями і відраху-

(**95) Див.: Долинская В. В. Акционерное право.- С. 169.

(**96) Див.: Ч. 7 ст. 4 Закону України "Про цінні папери

та фондову біржу", ст. 37, п. "д" ч. 5 ст. 41 Закону

України "Про господарські товариства".

-85-

ваннями до фондів АТ; в) розподіл приросту чистого прибут-

ку у порівнянні з попереднім періодом та ін.

Комбінований дивіденд сполучає згадані види

дивідендів у різних варіаціях: фіксований і

дольовий; фіксований і партнерський; дольовий і

партнерський; дольовий, фіксований і партнерський. В. В.

Долинська наводить такий приклад комбінованого

дивіденду: виплата 5% від номінальної вартості

акцій, 20% від суми прибутку і розподіл приросту

прибутку проти рівня минулого року. (*97).

Українське законодавство передбачає фіксований (за

привілейованими акціями) і дольовий (за простими

акціями), а також комбінований (якщо загальні збори

затверджують більший, ніж передбачено умовами

емісії, дивіденд по привілейованих акціях, аби

урівняти його розмір з розміром дивіденду по простих

акціях) дивіденди.

Форма виплати дивідендів може бути різною.

Найчастіше дивіденди сплачуються у грошовій формі.

Можливим є (якщо це передбачено статутом АТ та умовами

випуску акцій) також застосування натуральної форми

(товарами, продукцією, послугами, що виробляються АТ) або

зарахування в частку акціонера (і передача йому

відповідної кількості акцій). Остання з наведених тут

форм виплати дивідендів приваблива для АТ, оскільки

товариство тим самим збільшує свій капітал і відпо-

відно- масштаби діяльності за рахунок залишення у

своєму розпорядженні готівки (коштів), яка б пішла на

сплату дивідендів. Водночас привабливість такої форми

сплати дивідендів для акціонерів залежить від порядку

оподаткування доходу по акціях. Якщо вони оподатковуються

в загальному порядку, то для акціонера вигідніше

отримати дивіденди у грошовій формі, лише звільнення

від оподаткування дивідендів, що сплачуються у формі

акцій, може стимулювати акціонерів на такий спосіб

інвестування АТ.

Дивіденди виплачують лише за сукупності певних умов, а

саме:

за наявності у товариства чистого прибутку, підтвер-

дженого: складеним правлінням АТ річним балансом і

звітом про стан справ, висновком ревізійної комісії

(а у ВАТ -ще й аудитора) за результатами перевірки цих

документів щодо їх відповідності вимогам чинного

законодавства;

розробки правлінням та спостережною радою (якщо вона

є) пропозицій щодо розподілу прибутку товариства;

(**97) Див.: Долинская В. В. Акционерное право- С. 170.

-86-

затвердження загальними зборами акціонерів річного

балансу і звіту про стан справ товариства, а також пропози-

цій правління чи спостережної ради про напрямки

використання прибутку, в т. ч. тієї його частини, що

спрямовується на сплату дивідендів.

Періодичність виплати дивідендів - один раз на рік

за підсумками календарного року, що встановлено законами

"Про цінні папери і фондову біржу" (ст. 9) та "Про

господарські товариства" (ст. 37).

Власникам привілейованих акцій сплачуються

фіксовані проценти незалежно від наявності у

товариства прибутку. Якщо діяльність товариства за

минулий рік була прибутковою і власникам простих акцій

сплачуються дивіденди, що перевищують розмір

процентів по привілейованих акціях, власникам останніх

може провадитися доплата до розміру дивідендів,

виплачених іншим акціонерам.

Дивіденди нараховуються по акціях, що знаходяться в

обігу, тобто в акціонерів. Нарахування дивідендів не

здійснюється на:

а) акції, що викуплені товариством в акціонерів за

рахунок власних коштів і знаходяться на балансі

акціонерного товариства;

б) акції, що не повністю оплачені.

Розмір дивіденду, що сплачується за привілейованими

акціями, фіксується в проспекті емісії при їх

випуску. Він визначається у відсотках до номінальної

вартості акцій і сплачується власникам привілейованих

акцій в безумовному порядку (незалежно від наявності в

акціонерного товариства прибутку). Однак розмір

дивіденду по привілейованих акціях може бути

збільшений за рішенням загальних зборів акціонерів,

якщо по простих акціях затверджено більший розмір

дивідендів.

Строк і порядок виплати дивідендів визначається

статутом товариства. Так, акціонерний комерційний банк

"Анта-рес", що функціонує як відкрите акціонерне

товариство (зареєстрований у Національному банку

України 18.05.1993 р. № 168), сплачує своїм акціонерам

дивіденди по акціях у строк, що не перевищує 30 днів

після проведення щорічних загальних зборів

акціонерів; при цьому виплата дивідендів

здійснюється шляхом їх перерахування на рахунок

акціонера або у касі банку за місцезнаходженням

(адресою) останнього, а депонування дивідендів

здійснюється у банку .

(**98) Див.: Інформація про п\'ятий випуск акцій АКБ

розвитку малого та середнього бізнесу "Антарес" // УК.-

1998.- 23 липня,- С. 22.

-87-

Загалом при визначенні порядку нарахування і виплати ди-

відендів акціонерні товариства можуть користуватися

відповідним Положенням, рекомендованим Фондом

державного майна України (розпорядження Фонду від

05,05.1996 р. № 71-р). (*99).

Виплата дивідендів з простих акцій або збільшення

розміру відсотків з привілейованих акцій не належать

до договірних зобов\'язань. Якщо виплата відсотків з

привілейованих акцій, передбачена умовами випуску таких

акцій, не залежить від розміру і наявності прибутку в

АТ, то дивіденди з простих акцій безпосередньо залежать

від нього (розміру прибутку).

Питання сплати дивідендів, їх розмір вирішуються

органами АТ - загальними зборами за поданням правління

та/або спостережної ради АТ.

Порядок сплати дивідендів українським

законодавством, як слушно зауважують Пилипенко А. Я. і

Щербина В. С. (*100), урегульований надмірно лаконічно.

Закон "Про цінні папери і фондову біржу" визначає

умови виплати дивідендів (ст. 4), визначає порядок їх

виплати (ст. 9), обмежуючись положенням, що останні

сплачуються за підсумками року в порядку, передбаченому

статутом АТ, за рахунок чистого прибутку, що залишається у

його розпорядженні після сплати встановлених

законодавством податків, інших платежів у бюджет та

процентів за банківським кредитом.

Відносини щодо сплати дивідендів регулюються також

і Законом України "Про господарські товариства": ст.

15 визначає порядок утворення і розподілу прибутку

господарського товариства, аналогічний передбаченому ст. 9

Закону "Про цінні папери і фондову біржу", але в

іншій інтерпретації;

пункт "б" ст. 10 Закону "Про господарські товариства"

закріплює право учасника господарського товариства

(акціонера) на участь у розподілі прибутку товариства і

отримання дивідендів пропорційно частці кожного з

учасників; ст. 37 передбачає обов\'язковість включення до

статуту АТ положень про строк та порядок виплати частки

прибутку (дивідендів) один раз на рік за підсумками

календарного року; пункт "д" ст. 41 закріплює положення

щодо виключної компетенції загальних зборів

акціонерів затверджувати порядок розподілу прибутку,

строку та порядку сплати дивідендів; ст. 32 забороняє

нарахування дивідендів по акціях, викуплених АТ (розпо-

(**99) Див.: ДІБП.- 1996-№ 11.-С. 70-71.

(**100) Див.: Пилипенко А. Я., Щербина В. С. Очерки

акционерного права Украины.: Монография- К.: МАУП, 1995- С.

60.

-88-

діл прибутку АТ провадиться без врахування таких акцій).

Загалом українське законодавство, що регулює правовий ре-

жим дивідендів, є переважно бланкетним, оскільки

відсилає вирішення багатьох питань щодо дивідендів

(зокрема, порядку і строків їх виплати) до статутів АТ. У

результаті цього останні нерідко порушують права

акціонерів на дивіденди, в зв\'язку з чим доцільно було б

більш детально на законодавчому рівні регулювати

пов\'язані з дивідендами питання.

5. Правовий режим акцій

Поняття "акція" використовується у двох значеннях (ро-

зуміннях): (1) якнайдрібніша частка статутного фонду

(капіталу) АТ, володіння якою надає право участі в АТ;

(2) як документ (цінний папір) без установленого строку

обігу, що засвідчує володіння найдрібнішою часткою

статутного фонду АТ і відповідно надає її

власникові права акціонера, тобто такого учасника АТ, який

повністю оплатив акції. У свою чергу права учасника АТ-

власника акції проявляються у формі:

а) участі в розподілі прибутку АТ (а також отриманні

інших, передбачених установчими документами товариства,

дистрибуцій), (*101); б) участі в управлінні справами

товариства; в) участі в розподілі майна товариства під

час його ліквідації. (*102). Якщо перше і третє з

названих прав мають майновий характер, то друге належить до

особистих або немайнових прав.

Як найдрібніша частка статутного капіталу акція має

відповідати певним вимогам: (а) ці частки мають бути

рівними; (б) їх розмір не повинен бути нижчим за

мінімум, установлений законом (однак діюча редакція

ст. 4 Закону "Про цінні папери і фондову біржу" не

передбачає такого розміру).

У другому своєму значенні акція як документ (цінний

папір без установленого строку обігу), що засвідчує

участь в акціонерному товаристві і наявність у власника

акцій вищеназваних прав, повинна відповідати

встановленим законом вимогам: мати відповідні

реквізити, передбачені ч. 12 ст. 4 Закону "Про цінні

папери і фондову біржу"; належати

(**101) Під дистрибуціями тут і надалі розуміється

отримання акціонерами певних благ і переваг, як-от: на

отримання дивідендів, переважне право на передплату

акцій нових випусків, на придбання випущених АТ

облігацій, продукції (робіт, послуг), що виробляються

(надаються) АТ, та іншого майна.

(**102) Див.: Ч. 1 ст. 4 Закону України "Про цінні

папери і фондову біржу".

-89-

до передбачених законом видів (тобто бути простою або

привілейованою, іменною чи на пред\'явника); а також мати

як можливий (але не обов\'язковий) додаток - купонний лист на

виплату дивідендів із зазначенням у ньому передбачених

законом відомостей (реквізитів): порядкового номера

купона на виплату дивідендів, порядкового номера акції,

по якій виплачуються дивіденди, найменування АТ і рік

виплати дивідендів. Нормативні акти Державної

комісії з цінних паперів та фондового ринку

(Положення про вимоги до сертифікатів цінних паперів,

випущених у документарній формі, (*103), Про затвердження

типових форм сертифікатів іменних цінних паперів

(*104)) установлюють додаткові вимоги (стандарти емісії)

до акцій як цінних паперів. що передбачено Законом

України "Про державне регулювання ринку цінних

паперів в Україні" (п. 3 ст. 7).

Акція як цінний папір належить до рухомого майна (хоча

може бути оплачена і нерухомим майном) і є

неподільною, як і відповідна їй частка у статутному

фонді АТ. Це не виключає, однак, можливості володіння

однією акцією двома або більше особами. В цьому

випадку до акції застосовуються правила про спільну

(сумісну чи часткову) власність. (*105).

Види акцій. Акціонерному законодавству відомі

різні види (класи) акцій в залежності від обсягу прав,

що надаються ними, а також за способом визначення особи

її власника. Класичними видами акцій, що набули

широкого поширення в усьому світі і передбачені

чинним українським законодавством, є: за першою ознакою -

прості і привілейовані акції, за другою - іменні та

на пред\'явника.

Проста акція надає її власникові: право участі в

розподілі прибутку товариства за результатами його

фінансово-господарської діяльності за рік; право на

отримання інших дистрибуцій відповідно до установчих

документів товариства;

право участі в розподілі майна АТ у разі його

ліквідації, а також участі в управлінні справами

товариства (якщо інше не передбачено його установчими

документами). Прості акції не обтяжливі для АТ,

оскільки дивіденди по них сплачуються лише за наявності

у товариства прибутку за результатами його фінансово-

господарської діяльності, а право на участь у розподілі

майна товариства у разі його ліквідації власники

(**103) Затверджено рішенням Державної комісії з

цінних паперів і фондового ринку від 31.07.1998 р. № 95.

(**104) Див.: Рішення Державної комісії з цінних

паперів та фондового ринку від 26.08.1999 р. № 160.

(**105) Див.: Ст. 112-116 Цивільного кодексу УРСР 1963 року.

-90-

простих акцій реалізують чи не в останню чергу (після

оплати праці найманим працівникам, задоволення вимог

щодо сплати податків та інших обов\'язкових платежів,

задоволення вимог кредиторів і власників

привілейованих акцій).

На відміну від простої, привілейована акція

надає її власникові певні переваги: насамперед

гарантує виплату заздалегідь визначеного (твердого)

відсотка по акціях незалежно від наявності в АТ

прибутку. Якщо інше не передбачено установчими

документами товариства, то власник такої акції в обмін

на зазначені переваги (привілеї) позбавляється права

брати участь в управлінні товариством. Наявність в АТ

таких акцій, з одного боку, дає змогу залучити до участі в

товаристві необхідних йому осіб (як правило, це значні

і серйозні інвестори, які без додаткових гарантій -

особливо коли йдеться про ризиковані види діяльності або

такі, що на перших етапах не дають значних прибутків - не

бажають ризикувати своїми грошима (майном). Тим самим

товариство отримує необхідні йому кошти без звернення

до кредиторів, яким, крім своєчасної сплати відсотків

за користування кредитом, належить ще в обумовлений строк

повернути позичену суму; в той час як власникам

привілейованих акцій треба лише сплачувати вчасно (як

правило раз на рік) певні відсотки по акціях, не повер-

таючи їм сплачені за акції кошти (майно). Однак у

привілейованих акцій є і негативний бік, що може

значно обтяжити товариство, а, отже, і несприятливо

відбитися на його фінансовому стані, що не

відповідає інтересам як самого товариства, так і

власників простих акцій. Це стосується обов\'язку

товариства сплачувати обумовлені відсотки по таких

акціях за будь-яких обставин, у тому числі й у разі

відсутності необхідного для цього прибутку. В останньому

випадку обов\'язки АТ перед власниками привілейованих

акцій задовольняються за рахунок резервного (страхового)

фонду (ч. 6 ст. 4 Закону "Про цінні папери і фондову

біржу"). Коштів такого фонду може не вистачити для цього,

тоді доведеться розплачуватися з власниками привілейова-

них акцій за рахунок іншого майна товариства. Аби подіб-

ний перебіг справ в АТ фатально не відбився на його май-

новій базі, законодавець обмежує розмір частки

статутного фонду, в межах якої можуть бути випущені

привілейовані акції. За українським законодавством ця

частка не може бути більшою за 10% статутного фонду АТ.

(*106).

(**106) Див.: Ч. 8 ст. 4 Закону України "Про цінні

папери і фондову біржу".

-91-

Гарантованість виплати певного (фіксованого) процент)

незалежно від результатів фінансово-господарської

діяльності товариства (що дозволяє залучити необхідні

товариству кошти навіть за умов виплати низького рівня

дивідендів по простих акціях) наближує

привілейовані акції до облігацій. Однак

відмінності між ними більш значні, ніж спільні

риси. По-перше, облігаціонер є завжди кредитором товари-

ства і його претензії у разі ліквідації АТ або

визнання останнього банкрутом задовольняються переважно

перед будь-якими акціонерами (в тому числі власниками

привілейованих акцій). По-друге, облігаціонеру АТ

повинно сплачувати не лише фіксовані проценти по

облігаціях, але й повернути вартість останніх у разі

настання строку їх погашення, а власник привілейованої

акції позбавлений права вимагати від АТ повернення йому

сплаченої вартості акцій, якщо це прямо не

передбачається установчими документами товариства. І

нарешті, сума, на яку можуть бути випущені

привілейовані акції, обмежується законом 10% стату-

тного фонду, тоді як щодо облігацій закон подібних

обмежень не встановлює.

Поділ акцій на іменні та на пред\'явника

відбувається за іншою ознакою - принципом визначення

її власника; власником першої вважається зазначена в

ній особа, а другої -пред\'явник (фактичний володілець)

акції. Як перші, так і другі акції мають певні

недоліки і переваги. Акції на пред\'явника більш

вигідні з економічної точки зору: в зв\'язку з легкістю

їх обертання (обігу) вкладені в такі акції капітали

легко переливаються з однієї справи (галузі економіки)

в іншу, більш вигідну (прибуткову). Анонімність

власників таких акцій також сприяє їх легкому розповсю-

дженню (розміщенню) серед заінтересованих осіб, але

водночас і створює загрозу концентрації контрольного

пакета акцій у руках невідомої особи, а також у разі

втрати акції цього виду ускладнюється, а то й

унеможливлюється їх поновлення. Небезпека акцій на

пред\'явника полягає також у тому, що легкістю їх збуту

можуть скористатися засновники, які мають на меті

позбутися належних їм акцій, отримавши штучно завищену

ринкову вартість таких акцій, які до того ж можуть не

відповідати реальній вартості внесених ними у

негрошовій формі вкладів у зв\'язку із завищенням їх

оцінки, і залишити АТ в руках некомпетентних осіб або

дрібних акціонерів, що не мають необхідних

можливостей для об\'єднання своїх зусиль для управління

справами товариства (наприклад, у разі розпорошеності

акцій по різник місцевостях - у межах країни або навіть

кількох країн),

-92-

Сучасне законодавство передбачає певні заходи щодо по-

передження пов\'язаних з володінням акціями на пред\'явника

зловживань, а саме: власником акцій на пред\'явника може

бути лише юридична особа, що відповідно фіксується в

її бухгалтерській документації (насамперед балансі);

придбати акції інших АТ вони можуть лише за рахунок

коштів, що залишаються у їх розпорядженні після сплати

податків, інших обов\'язкових платежів, відсотків по

банківському кредиту; факт володіння значними пакетами

(понад 10 відсотків) акцій в обов\'язковому порядку

повідомляється Державній комісії з цінних

паперів та фондового ринку (на підставі рішення

комісії від 5.02.1998 р. № 15 "Про заходи щодо захисту

прав інвесторів від монополізму на товарних ринках"),

а на придбання активів, що дозво-ляють здійснювати

контроль над іншим акціонерним товариством, у

передбачених законом випадках вимагається згода ан-

тимонопольних органів. Це створює певну прозорість

обігу таких акцій і можливість компетентним державним

органам (ДКЦПФР та Антимонопольному комітету України)

здійснювати контроль за придбанням контрольних та інших

значних за розмірами пакетів акцій юридичними особами з

метою запобі-гання створення таким шляхом

монополістичних утворень, а також зловживання останніми

своїм домінуючим становищем на ринку певних товарів

(робіт, послуг).

Обіг іменних акцій більш складний, що пов\'язано з

обов\'язковим зазначенням в них особи власника. В зв\'язку з цим

передбачається ведення реєстрів власників іменних

цінних паперів (акцій, у тому числі) і запровадження

інституту незалежних реєстраторів, які на договірних

засадах здійснюють усі операції, пов\'язані з

фіксацією, рухом таких акцій від одних до інших

осіб та іншими операціями з іменними акціями. (*108).

Це, звичайно, пов\'язано для АТ з до-

(**107) Див.: Абзац 2 ч. 1 ст. 7 Закону України від 26.11.1993

р."Про Антимонопольний комітет України" // ВВР

України.- 1993.- № 50.- Ст. 472;

ст. 15 Закону України від 18.02.1992 р. "Про обмеження

монополізму і недопущення недобросовісної

конкуренції у підприємницькій діяльності" // Там

само- 1992- № 21.- Ст. 296.

(**108) Див.: Укази Президента України від 25.05.1994 р. №

274 "Про ведення реєстрів власників іменних цінних

паперів" і від 02.03.1996 р., яким було внесено зміни

до попереднього Указу, ст. 9 Закону України від 10,12.1997

р. "Про Національну депозитарну систему та особливості

електронного обігу цінних паперів в Україні" // УК.-

1998.- 10 січня, а також Положення про порядок ведення

реєстрів власників іменних цінних паперів, затв.

рішенням Державної комісії з цінних паперів та

фондового Ринку від 26.05.1998р. №60.

-93-

датковими витратами, але водночас надає йому та його ак-

ціонерам певні переваги та гарантії: 1) можливість

контролювати зосередження значних пакетів акцій у руках

однієї особи; 2) відносну легкість поновлення

втрачених (загублених) акцій; 3) простоту визначення осіб,

які мають право брати участь у загальних зборах

акціонерів; 4) фіксування передачі окремими

акціонерами своїх прав, пов\'язаних з володінням

акціями, іншим особам (представникам), що представляють

інтереси власників акцій або користуються певними

правами останніх (наприклад, на отримання дивідендів та

інших дистрибуцій АТ); 5) виконує роль певного бар\'єру

для переходу акцій у руки небажаних для АТ осіб

(наприклад, для тих, хто має намір анонімно контролювати

діяльність АТ).

Законодавству країн ринкової економіки відомі,

крім вищезазначених, інші класи (види, категорії)

акцій: акції найманих працівників, акції

менеджерів, неголосуючі акції. золота акція,

засновницькі акції тощо.

Правовий режим акцій найманих працівників полягає в

тому, що вони розповсюджуються серед названої категорії

осіб на пільгових умовах (безкоштовно або за ціну, що

значно нижче ринкової чи номінальної) на період їх

роботи в АТ або на підприємстві останнього. Припинення

трудових відносин з АТ позбавляє його колишніх

працівників прав, що надаються такими акціями. Замість

акцій таким особам повертається їх номінальна

вартість (якщо вони сплачували за такі акції пільгову

плату) або інша, передбачена умовами випуску цього виду

акцій компенсація, а у разі, коли права по таких акціях

надавалися найманим працівникам безкоштовно, то з

припиненням трудових відносин припиняються і ці права

(в подібних випадках акції, як правило, на руки не

видаються, а, отже, і не виникає потреби щодо їх повер-

нення АТ). Володіння названим видом акцій дозволяє

залучити найманих працівників до управління

акціонерним товариством, заінтересувати їх у

покращенні показників фінансово-господарської

діяльності товариства, а в кінцевому рахунку - збільшити

прибутковість АТ і розмір виплачуваних акціонерам

дивідендів та надання інших дистрибуцій, передбачених

установчими документами АТ. (*109).

(**109) Див., наприклад: 244 Закону VI Угорщини 1988 р.

"Про господарські товариства" // Акционерное общество и

товарищество с ограниченной ответственностью. Сборник

зарубежного законодательст-ва- М.: БЕК,- 1995-С. 223-224.

-94-

Акції менеджерів за своїм правовим режимом

подібні до вищеназваного виду акцій (тобто акцій

найманих працівників), але з більш обмеженим колом їх

володільців, якими можуть бути лише посадові особи АТ

та заснованих ним підприємств установчого типу, які

виконують свої обов\'язки на підставі договору трудового

найму з товариством. Заінтересованість цієї

категорії осіб у результатах діяльності акціонерного

товариства особливо важлива для останнього. Поєднання в

одній особі управлінця (посадової особи АТ, яка

працює в ньому за трудовим договором) і акціонера цього

ж товариства дозволяє стимулювати володільців акцій -

менеджерів до такого виконання своїх посадових

обов\'язків, яке б максимально відповідало інтересам

товариства.

Такий вид акцій як неголосуюча акція не дає її

власникові права голосу на загальних зборах акціонерів

незалежно від кількості таких акцій на відміну від

звичайних простих, кожна з яких або певна, визначена

установчими документами товариства і умовами емісії

акцій, їх кількість, дає право голосу на загальних

зборах акціонерів. Від привілейованої акції

неголосуюча акція відрізняється тим, що не надає

ніяких переваг її власникові в отриманні дивідендів

(не гарантує виплати фіксованого процента по ній). В

решті прав (крім згаданого права участі в управлінні

справами товариства) неголосуюча акція не

відрізняється від звичайної простої акції.

Акція користувача, про яку згадував ще Г. Ф. Шерше-невич

і яка передбачена, наприклад, ст. 174 Закону Франції

"Про торгові товариства", (*110), гарантує її

власникові лише отримання дивідендів за результатами

фінансово-господарської діяльності АТ за рік (квартал,

півріччя), але не дає йому права брати участь у

розподілі майна товариства у разі ліквідації

останнього. Нерідко такі акції застосовуються у тих

випадках, коли при заснуванні АТ була передбачена

амортизація акцій, про яку вітчизняний законодавець

взагалі не згадує. Це поняття означає погашення акцій

шляхом їх оплати. Амортизація акцій може

застосовуватися в АТ, створених на визначений час, тобто у тих

випадках, коли діяльність товариства обмежена у часі

(наприклад, на строк дії концесії на розробку корисних

копалин), після за-

(**110) Див.: Шершеневич Г. Ф. Курс торгового права- Т. 1.- С.

423, Акционерное общество и товарищество с ограниченной

ответственностью -С.204.

-95-

вершення терміну якої (концесії) справа має повністю

перейти до держави або територіальної громади з

позбавленням тим самим акціонерів прав і на

дивіденди, і на участь у розподілі майна товариства в

разі його ліквідації, 3 метою врахування інтересів

власників таких акцій у поверненні сплачених за них сум

відбувається періодичне погашення всіх акцій до

закінчення строку діяльності АТ (тим самим повертаються

акціонерам зроблені ними вклади до статутного фонду

товариства). Амортизація акцій може відбуватися за

певних умов: 1) якщо вона передбачена установчими

документами товариства; 2) обов\'язкової обізнаності

акціонерів із зазначеними положеннями установчих доку-

ментів щодо амортизації і відповідно - наявності

їх згоди з цими положеннями (під час купівлі або

підписки на акції згода усіх підписчиків або

покупців обов\'язкова, а якщо таке рішення приймається в

процесі діяльності товариства, то відповідно до вимог

законодавства за нього має проголосувати кваліфікована

більшість акціонерів - не менше ніж 3/4 голосів

акціонерів, які беруть участь у загальних зборах,

оскільки це тягне за собою внесення змін і доповнень до

статуту).

Спосіб проведення амортизації, як ще свого часу від-

значав Г. Ф. Шершеневич, (*111), уже віддавна апробовано на

практиці: як правило це відбувається шляхом проведення

щорічного тиражу, тобто визначення за допомогою жереб-

кування тієї кількості акцій, що відповідає за

своєю номінальною ціною призначеній до погашення

сумі. Однак, повертаючи акціонерам вартість їх акцій

зазначеним шляхом, товариство не може позбавити таких

акціонерів (осіб) права на отримання дивідендів

протягом часу існування АТ. В нагоді тут стають акції

користувачів, які видаються замість амортизованих

акцій. Таким чином, утративши право на капітал (участь у

розподілі майна товариства), акціонери після

амортизації основних акцій водночас зберігають право

на отримання дивідендів.

Золота акція, що відома законодавству ряду країн (у т.ч,

і колишніх республік СРСР), а також пропонується до

застосування в Україні, (*112), засвідчує право її

власника на участь в управлінні справами АТ (а часом - і

контролю над ним) без права на капітал (участь у

розподілі прибутку за результата-

(**111) Див.: Г. Ф. Шершеневич. Очерки торгового права. Т. 1.-

С. 428-429 (**112) Див.: А. Мороз. Золотая акция "Укртелеком"

// Бизнее,-і998-№ 38 (Документи... - С. 6)

-96-

ци діяльності АТ і розподілі майна товариства у

разі його ліквідації). В Україні доцільно було б

запровадити такий вид акцій в акціонованих у процесі

приватизації державного майна підприємствах,

принаймні в певній їх частині, контроль за

постприватизаційною діяльністю яких протягом певного

періоду (до 5 років, а підприємств АПК - до 10 років

(*113)) за собою зберігає колишній власник (держава -

щодо приватизованих державних підприємств і органи

місцевого самоврядування - щодо відчужених приватним

власникам підприємств, які належали до комунальної

власності).

Засновницькі акції (або промислові), про які

згадують Г. Ф. Шершеневич, а також А. Я. Пилипенко і В. С.

Щербина, (*114), передбачаються законодавством деяких країн

в оплату за послуги засновників на етапі створення АТ. Од-

нак доцільність застосування таких акцій викликає

сумнів, адже існують інші, більш прийнятні, способи

винагороди заслуг засновників, у т. ч. надання їм

привілеїв. Використання акцій засновників спотворює

дійсну картину основного (статутного) капіталу, адже за

оплату таких акцій не вносяться ні гроші, ні майно, ні

майнові права, і відповідно номінальний розмір

статутного капіталу, зафіксованого в установчих документах

АТ, завищується на суму номінальної вартості таких

акцій.

Т. В. Кашаніна (*115) згадує такий вид акцій як

преференці-йовані акції, власники яких мають

преференції (пільги), якими не користуються інші

акціонери (власне такі акції належать до класу

привілейованих, але з певними особливостями в залежності

від їх модифікацій). Ці акції бувають кількох

різновидів:

кумулятивні префакції, по яких передбачається

кумулятивна сплата дивідендів (тобто невиплачені за

несприятливі роки дивіденди сплачуються в наступні

періоди; при цьому кумулятивні дивіденди отримує

особа, яка володіє акцією на момент виплати

дивідендів, а попередній власник не отримує нічого)

(*116);

(**113) Див.: Ч. 2 ст. 27 Закону України