Тема 3. ПОНЯТТЯ, ОЗНАКИ ТА ВИДИ АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ

1. Поняття та ознаки акціонерного товариства.

2. Позитивні та негативні риси акціонерних товариств.

3. Класифікація акціонерних товариств.

4. Відкриті акціонерні товариства і закриті

акціонерні товариства.

1. Поняття та ознаки акціонерного товариства

Правове становище акціонерних товариств визначається

ст. ст. 24-49 Закону України "Про господарські товарист-

ва", а також ст. ст. 1-23, що регулюють правові основи дія-

льності усіх видів господарських товариств.

Дещо перефразуючи визначення акціонерного товариства,

що міститься в ст. 24 названого Закону, цей вид госпо-

дарського товариства можна охарактеризувати як господарську

організацію корпоративного типу (різновид господарського

товариства), яка має статутний фонд, поділений на

-33-

частки - акції рівної номінальної вартості і несе

відповідальність за своїми зобов \'язаннями лише

власним майном;

акціонери за борги товариства не несуть додаткової

відповідальності, а у разі несприятливого перебігу

справ ризикують лише коштами, сплаченими за акції. Однак

зазначене визначення не вміщує інших важливих ознак,

притаманних цьому виду товариств. Тому їх слід назвати.

Отже, акціонерному товариству (АТ) притаманні такі

риси:

господарська організація корпоративного типу, різновид

господарського товариства;

належність до товариств - об\'єднань капіталів, у яких

майнові елементи домінують над особистими (для участі в

акціонерному товаристві досить зробити майновий внесок -

оплатити акцію, а персональна участь - трудова, в управ-

лінні справами товариства - зазвичай є необов\'язковою);

мінімальна кількість засновників - 2 (фізичні

та/або юридичні особи);

можливість у засновників (акціонерів) вибору типу АТ

-закрите або відкрите;

обов\'язковість двох установчих документів - установчого

договору та статуту;

наявність статусу юридичної особи;

наявність власного майна (закріпленого за АТ на праві

власності), сформованого за рахунок майна (коштів), спла-

чених за акції, виробленої продукції, отриманих

доходів, а також майна, набутого на інших законних

підставах;

поділ статутного капіталу на частки рівної

номінальної вартості, що іменуються акціями;

обов\'язкова наявність статутного і резервного (страхо-

вого) фондів, вимоги до мінімального розміру,

співвідношення і порядку формування яких визначаються

законом (статутний фонд АТ становить загальну номінальну

вартість випущених акцій і не може бути менше суми,

еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам,

виходячи із ставки мінімальної заробітної плати,

діючої на момент створення АТ; розмір резервного

(страхового) фонду визначається установчими документами

товариства, але не може бути менше 25% статутного фонду;

розмір щорічних відрахувань до резервного (страхового)

фонду не може бути меншим 5% суми чистого прибутку

товариства);

відповідальність АТ за своїми зобов\'язаннями лише

власним майном;

відсутність у акціонерів субсидіарної майнової

відповідальності за зобов\'язаннями товариства, якщо

вони (акціонери) повністю сплатили свої частки;

-34-

обмеженість ризику акціонерів сплаченими за акції

коштами (майном);

обов\'язковість майнової участі акціонерів в АТ і

необов\'язковість для них персональної участі;

придатність форми АТ для підприємств, інших госпо-

дарських організацій низової ланки економіки (банків,

страхових організацій тощо), господарських об\'єднань;

корпоративний характер управління і відповідна

система органів: вищий орган - загальні збори

акціонерів, виконавчий - правління, контрольні -

спостережна рада (контроль за діяльністю правління і

захист інтересів акціонерів у перерві між загальними

зборами акціонерів), ревізійна комісія (контроль за

фінансово-господарською діяльністю правління);

участь акціонерів в управлінні залежить від

кількості

належних їм акцій;

можливість залучення значних інвесторів на правах

власників привілейованих акцій;

визначення обсягу прав акціонерів у залежності від

виду (класу) акцій (прості чи привілейовані), що їм

належать;

вихід акціонера з АТ здійснюється шляхом

відчуження

акцій;

значний ступінь державного регулювання діяльності

товариства.

Акціонерні товариства - досить складні утворення, яким

притаманні як позитивні, так і негативні риси.

2. Позитивні та негативні риси акціонерних товариств

Акціонерні товариства набули значної популярності

завдяки своїм позитивним рисам. Однак цим товариствам

притаманно чимало негативних рис, що зумовлює необхід-

ність державного регулювання з метою зменшення небез-

печних для суспільства проявів таких рис.

До позитивних рис АТ належать:

легкість створення значного за розмірами капіталу;

обмеженість ризику акціонера розміром сплачених за

акції коштів, що сприяє залученню значної кількості

учасників (акціонерів) та концентрації великих

капіталів;

стабільність майнової бази АТ, оскільки на неї, як

правило, не впливає вихід акціонера з АТ (це

відбувається шляхом відчуження акцій іншим особам,

що не веде до зменшення майнової бази товариства);

-35-

необов\'язковість персональної участі акціонерів у

діяльності АТ, що полегшує участь у ньому і

відповідно - залучає нових акціонерів і їх кошти;

можливість залучення до участі у відкритих АТ широких

верств населення і відповідно - розподілу прибутку АТ

між ними;

можливість застосування в різних сферах народного го-

сподарства (банківська, страхова, інвестиційна

діяльність, промисловість, сільське господарство,

транспорт тощо) та в усіх секторах економіки - державному,

комунальному, приватному, а також створення змішаних АТ;

використання форми АТ у процесі роздержавлення і

приватизації;

можливість здійснення контролю над АТ завдяки воло-

дінню контрольним пакетом акцій (для стратегічного

інвестора), не витрачаючи кошти на придбання всіх акцій

товариства.

Негативні риси АТ:

складність і тривалість (особливо для відкритих

акціонерних товариств) створення;

значні вимоги до мінімального розміру статутного

фонду та складність зміни цього фонду;

ігнорування інтересів меншості;

можливість формування виконавчого органу з найманих

працівників і необов\'язковість персональної участі в

них акціонерів зумовлює відчуження останніх від

управління АТ;

складність управління АТ і контролю за його виконав-

чим органом з боку акціонерів, що викликано наявністю

системи органів: загальних зборів акціонерів,

правління, спостережної ради, ревізійної комісії;

можливість зловживань з боку засновників у зв\'язку з

легкістю акумулювання коштів;

тяжіння до монополізму;

можливість здійснення контролю над АТ завдяки воло-

дінню контрольним пакетом акцій, якщо такий контроль

здійснюється на шкоду АТ та його акціонерам.

3. Класифікація акціонерних товариств

Акціонерні товариства (їх правове становище) можуть

відрізнятися в залежності:

від способу створення та порядку відчуження акцій

(відкриті акціонерні товариства та закриті

акціонерні товариства);

від виду їх діяльності (акціонерні банки, страхові

орга-нізації, інвестиційні фонди та інвестиційні

компанії тощо);

-36-

від характеру здійснюваної ним діяльності -

безпосереднє здійснення господарської діяльності

(підприємства у формі акціонерних товариств) чи

управління господарською діяльністю інших суб\'єктів

господарювання (холдингові

компанії);

від виду (мети) господарської діяльності

(традиційні комерційні, що діють з метою отримання

прибутку, і не-комерційні (фондові біржі);

від форм власності, на базі якої утворюються та в

якій перебуває весь пакет акцій товариства (державні,

комунальні, колективно-приватні, змішані (засновані

на публічній і колективно-приватній власності);

від процесів реформування економіки, з якими

пов\'язане створення акціонерних товариств (акціонерні то-

вариства, створені в процесі корпоратизації;

акціонерні товариства, створені в процесі

приватизації; акціонерні товариства, створені в

процесі започаткування підприємницької справи).

4. Відкриті акціонерні товариства та закриті

акціонерні товариства

Традиційно акціонерні товариства поділяють на два

основні види: відкриті (ВАТ) та закриті (ЗАТ), кожен з

яких має свої особливості. Зокрема, ВАТ і ЗАТ

відрізняються:

порядком розміщення акцій (у ВАТ - шляхом підписки і

вільної купівлі-продажу на фондовому ринку, в ЗАТ -

розміщенням серед засновників);

порядком руху учасників (у ВАТ він вільний, у ЗАТ-

дещо обмежений, оскільки акції такого товариства не про-

даються/купуються на біржі);

видами акцій, що випускаються цими товариствами (ВАТ

може випускати як іменні акції, так і акції на

пред\'явника, а ЗАТ - лише іменні);

порядком створення (у ВАТ він досить складний, що

пов\'язано з розміщенням акцій серед заздалегідь невизна-

ченого кола осіб шляхом підписки, а, отже, і наявністю

етапів, не притаманних ЗАТ: реєстрації інформації

про ак-ції (що публікується), оголошення про підписку,

процедури підписки, вирішення на установчих зборах

питань, пов\'язаних з результатами підписки);

кількістю акцій, що розподіляються між

засновниками:

при створенні ЗАТ між засновниками останнього

розподіляються усі оголошені до емісії акції, а

засновники ВАТ повинні

-37-

підписатися і протягом 2 років з моменту державної

реєстрації бути держателями щонайменше 25% акцій

товариства;

мінімальним розміром оплати акцій на момент скли-

кання установчих зборів (у ВАТ він має бути не меншим за

30%, а в ЗАТ - 50% номінальної вартості акцій);

переліком обов\'язкових для розгляду на установчих зборах

питань (у ВАТ він більш значний, що пов\'язане з

результатами підписки на акції ВАТ);

обсягом обов\'язків і відповідальністю засновників:

у засновників ВАТ вони більш значні, що пов\'язано з

підпискою на акції (обов\'язок повернути особам, що

підписалися на акції, сплачені ними суми у разі: а)

якщо підписка не відбулася; б) якщо установчі збори

вчасно не були скликані і підписчики акцій зажадали

повернення сплачених сум;

в) якщо установчі збори з необхідним кворумом не

вдалося зібрати ні в перший, ні в другий раз);

обсягом публічності діяльності (у ВАТ вона більш

значна, що пов\'язано з розміщенням акцій серед

заздалегідь невизначеного кола осіб, і передбачає

інформування усіх зацікавлених осіб через друковані

органи масової інформації про підписку на акції,

про результати фінансово-господарської діяльності).

Особливості правового становища окремих видів акціо-

нерних товариств (залежно від основного виду і характеру

діяльності, сфери економіки, форми власності тощо)

розглядатимуться в наступних темах.

Закрите акціонерне товариство нерідко ототожнюють з

товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ). Між

цими товариствами дійсно чимало спільних рис, що

зумовлено належністю їх до об\'єднань капіталів, а

також створенням організаційно-правової форми ТОВ на

базі використання прийнятних для малого бізнесу рис АТ.

До таких рис належать:

уже згадувана належність ЗАТ і ТОВ до об\'єднань ка-

піталів, для участі у яких досить зробити лише майновий

внесок - сплатити частки або акції (з деякими застережен-

нями щодо ТОВ, найбільш важливі питання діяльності

якого вирішуються за участю всіх учасників);

наявність в обох згаданих товариствах основного капі-

талу, що іменується статутним, мінімальний розмір

якого визначається законом; він поділяється на частки (в

ЗАТ - акції), розмір яких визначається установчими

документами;

можливість створення згідно зі ст. 1 Закону "Про гос-

подарські товариства" (надалі - Закон) кількома

засновниками (як мінімум двома, оскільки, говорячи у

множині про осіб, які можуть бути учасниками

господарського товарис-

-38-

тва цей Закон не зазначає їхньої мінімальної

кількості);

при цьому засновниками (учасниками) можуть бути

фізичні та/або юридичні особи, що мають відповідний

обсяг право-і дієздатності;

обов\'язкова наявність у ЗАТ і ТОВ поряд із статутним

фондом резервного (страхового) фонду, розмір якого має

становити не менше ніж 25 відсотків статутного фонду і

відрахування до якого мають здійснюватися у розмірі не

менше ніж 5 відсотків чистого прибутку товариства (ст. 14

Закону);

статус юридичної особи, якого за українським законо-

давством господарські товариства набувають з моменту

державної реєстрації;

відокремленість майна товариств, що належить їм на

правах власності, від майна його засновників і

учасників (акціонерів);

відокремленість відповідальності товариства і

його учасників (акціонерів) за зобов\'язаннями товариства

і неможливість зарахування боргу товариства третій

особі боргом останньої учаснику (акціонеру товариства)

і навпаки;

щодо відповідальності за своїми зобов\'язаннями, то у

ЗАТ і ТОВ вона обмежується лише наявним у них власним

майном, а учасники (акціонери) за борги товариства додат-

кової майнової відповідальності не несуть, а лише

ризикують сплаченими за акції (як вклади) коштами

(майном);

для обох товариств, що розглядаються, характерним є

обмежений рух їхніх учасників: у ТОВ можливе

відступлен-ня частки, як правило, іншому учаснику

товариства, якщо установчими документами не обумовлено

інше; а в ЗАТ акції розподіляються лише серед його

засновників, можливість відчуження акцій обмежується

забороною розповсюджувати їх шляхом підписки та

продавати/купувати на біржі;

ЗАТ і ТОВ відповідно до закону мають діяти на

підставі двох установчих документів - установчого

договору і статуту, зміст яких визначається Законом (ст.

37, 51 Закону України "Про господарські товариства -

далі Закону);

обидва зазначені товариства мають подібні принципи

і органи управління: вищий орган- загальні збори

учасників (акціонерів); виконавчий орган- правління

(ЗАТ), дирекція або директор (ТОВ); контролюючий орган -

ревізійна комісія;

не допускається звільнення акціонерів ЗАТ і

учасників ТОВ від повної сплати акцій (часток); строк

для повної сплати обмежується одним роком; механізм

відповідальності та наслідки за несвоєчасну сплату

акцій (часток) згідно зі ст. 33 і ч. 3 ст. 52 Закону

однакові;

-39-

акціонери ЗАТ і учасники ТОВ мають подібні права (ст.

10 Закону) і обов\'язки (ст. 11 Закону);

припинення діяльності та розподіл коштів (майна) цих

товариств при їх ліквідації відбувається в

загальному для усіх господарських товариств порядку (ст. 19-

21 Закону);

обидва види товариств мають право випускати обліга-

ції, а також створювати дочірні підприємства,

філії, представництва;

притаманна відкритим акціонерним товариствам пуб-

лічність діяльності не обов\'язкова для ЗАТ і ТОВ, якщо

вони не є емітентами облігацій, що пропонуються для

відкритого продажу.

Подібність значної частини рис ЗАТ і ТОВ не

виключає, однак, їхньої відмінності. Це зумовлено

наявністю у ТОВ окремих рис повного товариства, а отже, і

простішою процедурою заснування і функціонування цих

товариств, а саме:

якщо правове становище ТОВ визначається передусім

Законом України "Про господарські товариства", а також

Законами України "Про власність", "Про

підприємництво", "Про підприємства в Україні",

то діяльність ЗАТ у зв\'язку з наявністю у них акцій

регулюється ще й законами України "Про цінні папери

і фондову біржу", "Про державне регулювання ринку

цінних паперів в Україні", "Про Національну

депозитарну систему та особливості електронного обігу

цінних паперів в Україні";

належність ТОВ до об\'єднань капіталів певною

мірою умовна, оскільки в ньому поєднуються риси

акціонерного і повного товариств, а, отже, присутні

елементи останнього (обов\'язкова участь учасників у зборах,

на яких вирішуються питання, що потребують

одностайності);

у ЗАТ номінальна вартість акцій якнайдрібніших

часток статутного фонду має бути однаковою, у ТОВ розмір

часток учасників визначається установчими документами і

може бути будь-яким;

ЗАТ і ТОВ відрізняються також мінімальним

розміром статутного фонду: в першому він має бути

еквівалентним 1250 мінімальним заробітним платам,

виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати,

діючої на момент заснування товариства, а в другому - 100

мінімальним заробітним платам;

статутний капітал ЗАТ на момент скликання установчих

зборів має бути сплачений не менше ніж на 50 (ст.

ТОВ на момент його реєстрації- не менш як на 30

відсотків (ч. 2 ст. 52 Закону);

частка акціонера у ЗАТ визначається кількістю акцій,

які йому належать, а частка учасника ТОВ - установчими

-40-

документами (найчастіше у відсотках до розміру

статутного фонду);

якщо майнова участь акціонера в АТ обмежується повною

оплатою акцій, то у ТОВ. може бути передбачена

(установчими документами або рішенням зборів

учасників) сплата додаткових внесків;

на відміну від АТ грошова оцінка негрошових

внесків учасників має затверджуватися всіма учасниками

ТОВ (адже це має фіксуватися в установчому договорі і

статуті товариства) і тому тут менша небезпека завищення

такої

оцінки;

деякі відмінності у змісті установчих документів:

статут ЗАТ, крім загальних для усіх господарських

товариств відомостей, має містити також інформацію

про акції: їхню номінальну вартість, види, кількість;

наслідки невиконання зобов\'язань щодо викупу акцій (ст. 37

Закону), а установчі документи ТОВ- відомості про

розмір часток кожного учасника, розмір, склад і порядок

внесення ними вкладів (ч. 1 ст. 51 Закону);

чимало особливостей ЗАТ пов\'язано з наявністю у них

акцій, а саме:

необхідність реєстрації випуску акцій;

ведення реєстру акціонерів;

заборона емісії акцій для покриття боргів АТ

(збільшення ж статутного фонду ТОВ з цією метою не

забороняється);

складніша процедура зміни статутного фонду, ніж у

ТОВ, особливо у бік зменшення, що обов\'язково має супро-

воджуватися гарантуванням акціонерам покриття пов\'язаних з

цим збитків;

різноманітність форм збільшення (випуск нових

акцій, обмін облігацій на акції або збільшення

номінальної вартості акцій) і зменшення статутного

фонду (зменшення номінальної вартості акцій або

зменшення кількості акцій через викуп акцій у їхніх

власників з метою анулювання акцій) (ст. З8, 39 Закону);

можливість для ЗАТ випуску привілейованих акцій, які

гарантують фіксований розмір дивідендів, що дає

змогу залучити додаткові кошти інвесторів; у ТОВ

гарантування комусь з учасників отримання твердого

розміру прибутку незалежно від результатів фінансово-

господарської діяльності товариства не допускається;

вихід із ЗАТ можливий через відчуження акцій, що на-

лежать акціонеру, іншим акціонерам або третім особам,

що не впливає на майнову базу товариства; а вихід із ТОВ-

шляхом відступлення частки іншому учаснику або третій

-41-

особі (якщо це не заборонено установчими документами

товариства) або сплати самим товариством частки учасника, що

подав заяву про вихід із товариства (в останньому випадку

зменшується майно товариства);

учасник ТОВ у будь-який момент може вийти з товариства і

останнє має сплатити йому його частку; акціонер ЗАТ може

зробити це, лише позбувшись акцій, які йому належали; при

цьому він не вправі вимагати від ЗАТ викупити його

акції, якщо такий порядок не передбачений установчими до-

кументами товариства або спеціальним нормативним актом

(наприклад, ст. 144 Державної програми про приватизацію

на 2000-2002 рр. для акціонерів товариств, створених у

процесі приватизації, за наявності певних умов);

для ЗАТ характерна більша складність управління

справами, що зумовлено такими чинниками:

частіше більш значною, ніж у ТОВ, кількістю учасни-

ків/акціонерів;

можливістю створення спостережної ради (ради товари-

ства) як органу, що контролює діяльність правління ЗАТ,

захищає інтереси акціонерів у перерві між

загальними зборами, а також виконує деякі повноваження,

делеговані йому загальними зборами;

колегіальним характером виконавчого органу ЗАТ (у ТОВ

може бути обраний або колегіальний орган (дирекція), або

одноособовий директор);

більш детальною регламентацією на законодавчому

рівні діяльності органів ЗАТ та вимог до їхнього

складу, ніж у ТОВ, хоча якість і ?рунтовність такого

регулювання за українським законодавством значно

поступається законодавству про торгові (господарські)

товариства, в тому числі акціонерні, країн ринкової

економіки (Німеччини, США, Франції тощо) і деяких

постсоціалістичних країн (Угорщини, Естонії,

Російської Федерації та ін.);

встановленням обмеження для АТ щодо періодичності

сплати дивідендів (один раз на рік за підсумками

календарного року), тоді як у ТОВ така періодичність

встановлюється зборами учасників товариства.

Загалом слід зазначити, що ЗАТ є більш складною орга-

нізаційно-правовою формою здійснення

підприємницької діяльності, ніж ТОВ, і тому більш

прийнятною для ведення значної за розмахом справи і з

більшою кількістю учасників, ніж у ТОВ. Тому ЗАТ

доцільно створювати у випадках, коли потрібно залучати

інвестиції шляхом випуску привілейованих акцій і

водночас обмежувати коло акціонерів з перспективою,

однак, у майбутньому перетворення ЗАТ на відкрите

-42-

акціонерне товариство. Акціонерне товариство також

доцільно створювати у тих випадках, коли започатковується

страхова організація, засновники (а згодом - учасники)

якої бажають обмежити свій ризик за можливі збитки

межами сплачених за акції коштів, адже відповідно до

ч. 1 ст. 2 Закону України "Про страхування" використання

організаційно-правової форми товариства з обмеженою

відповідальністю для ведення страхової діяльності

не допускається.

-43-