<<
>>

Тема 2. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ ТА АКЦІОНЕРНОГО ПРАВА

1. Теорії походження акціонерних товариств і акці-

онерного права.

2. Історія розвитку акціонерного права в країнах

Західної Європи.

3. Історія розвитку акціонерного права в США.

4. Історія розвитку акціонерного права в дореволю-

ційній Росії.

5. Особливості розвитку акціонерного права в СРСР і

УРСР.

-18-

1. Теорії походження акціонерних товариств і

акціонерного права

Історія становлення акціонерної форми

підприємницької діяльності та акціонерного права

досліджувалася численними заторами - як

дореволюційними (Коминка А. М. Очерки торгового права. -

СПб, 1911.- 300 с.; Тарасов И. Учение об акцио-нерных

комнаниях- Ярославль, 1879- 282 с.; Шершене-вич Г. Ф. Курс

торгового права. Т. 1. Торговые деятели. - СПб, 1908 г. - 516 с.

та ін.), так і сучасними (Долинская В. В. Акционерное право:

Учебник- М.: Юрид. лит., 1997. - С. 26-29;

Кашанина Т. В. Хозяйственные товарищества и общества:

правовое регулирование внутрифирменной деятельности:

Учебник для вузов- М., 1995- 335 с.; Кашанина Т. В. Корпо-

ративное право (Право хозяйственных товариществ и об-

ществ): Учебник для вузов- М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1999-815 с.;

Кибенко Е. Р. Корпоративное право.-Харьков,1999; Ку-лагин М.

И. Государственно-монополистический капитализм й

юридическое лицо // Избранные труды. - М.: Статут, 1997.-С. 14-

183; Лаптев В. В. Акционерное право.- М., 1999-С. 254; Мамутов

В. К, Чувпило О. О. Господарче право зарубіжних країн /

Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих

навчальних закладів - К.: Ділова Україна, 1996; Спасибо-

Фатеева И. В. Акционерные общества: Корпоративные право-

отношения - Харьков: Право, 1998-250 с.; Функ Я. И; Михаль-

ченко В. А., Хвалей В. В. Акционерное право: история и теория

(Диалекгика свобода).- Минск: Амалфея, 1999- 608 с.).

Акціонерні товариства у своєму розвитку пройшли

складний шлях. Серед науковців немає одностайної думки

щодо теорії походження акціонерних товариств. Одні з

них вважають, що акціонерні товариства мають свої

прообрази ще в римському і навіть доримському праві

(*49), інші - що прообрази і значна частина рис цього виду

господарського (торгового) товариства сформувалися в

середньовіччі у вигляді пайових товариств у Німеччині

та Франції (*50). З точки зору деяких науковців,

акціонерні товариства - це цілком самостійна ор-

ганізаційно-правова форма підприємницької

діяльності, що

(**49) Див.: Долинская В. В. Акционерное право: Учебник- М.:

Юрид. дил., 1997. - С. 26-29; Кашанина Т. В. Хозяйственные

товарищества и общества: правовое регулирование

внутрифирменной деятельности:

Учебник для вузов - М., 1995- С. 335; Функ Я. И., Михальченко

В. А., Хвалей В. В. Акционерное право: история и теория

(Диалектика свободы).-Минск: Амалфея, 1999.-С. 62-83.

(**50) Див.: Лаптев В. В. Акционерное право.-М., 1999.- С. 4.

-19-

через свою своєрідність не має правових попередників.

Ця форма торгового товариства виникла на рубежі ХУІ-

ХУІІ століть у період бурхливого розвитку ринкових

відносин, головними провідниками яких були купці. Саме

вони були зацікавлені у створенні акціонерних

товариств-для започат-кування ризикованих справ (з метою

освоєння нових територій та торгівлі з ними) тому, що ця

організаційно-правова форма підприємництва дозволяла

зібрати значні кошти за рахунок таких обставин:

можливості брати участь у товаристві (і відповідно -

отримувати дивіденди), лише оплативши акції

(якнайдрібніші частки основного капіталу товариства),

без обов\'язку персональної участі в діяльності

товариства;

незначного ризику для учасників товариства у разі не-

сприятливого перебігу справ; цей ризик обмежувався спла-

ченими за акції грошовими коштами (майном). (*51).

Додаткової відповідальності за зобов\'язаннями

акціонерного товариства його учасники, як правило, не несли;

легкості вступу-виходу з товариства, що забезпечується

шляхом набуття-відчуження акцій.

Зазначені риси були новими для комерційних

організацій того часу, серед яких основне місце

посідали повні і команди-тні товариства, учасники

(повні товариші в командитних товариствах) яких

зобов\'язані: а) брати не лише майнову, а й персональну

участь у діяльності товариства; б) відповідати за

зобов\'язаннями товариства усім своїм майном; в) при цьому

характер відповідальності учасників (повних

товаришів у ко-мандитному товаристві) має солідарний

характер. До того ж такі товариства зазвичай мали

стабільний склад учасників, пов\'язаних відносинами

довіри. Отже, акціонерні товариства мали настільки

принципові відмінності від відомих комерційному

праву того часу організаційно-правових форм, що це

дозволило прибічникам третьої з наведених тут теорій

походження акціонерних товариств заперечувати наявність

у них будь-яких попередників.

Кожна з цих теорій має підстави для існування, однак

одне можна стверджувати напевно: акціонерні товариства

виникли не на порожньому місці; їх поява була

підготовлена усією історією економічного розвитку

суспільства та правового регулювання суспільних

відносин у сфері господарювання (підприємництва або

торгівлі в широкому розумінні).

(**51) Див.: Мамутов В. К., Чувпило О. О. Господарче право

зарубіжних країн / Підручник для студентів юридичних

спеціальностей вищих навчальних закладів.- К.: Ділова

Україна.- С. 72-73.

-20-

Тому розглянемо першу теорію, яка охоплює головні

етапи створення економіко-правових підвалин виникнення

та становлення акціонерних товариств, появу і розвиток

акціонерного законодавства.

Розподіл праці (відокремлення землеробства від

скотарства,

а згодом - виділення ремесел і торгівлі)

послаблювали родоплемінні зв\'язки у стародавньому

світі і зумовили виникнення нових об\'єднань на

принципово нових засадах: не на підставі кровного

споріднення, а шляхом вільного волевиявлення для

досягнення певної мети, в т.

ч. господарської. Саме

останні і стали під?рунтям виникнення в майбутньому

торгових (господарських - за термінологією українського

законодавця) товариств, яскравим і досить своєрідним

представником яких є акціонерне товариство. (*52).

У зв\'язку з тим, що у стародавньому світі, епохах

середньовіччя та становлення ринкових відносин

економічні та правові зв\'язки між різними країнами

(державами) були (за сучасними оцінками) зазвичай не досить

розвиненими, то і становлення організаційно-правових

форм підприємництва та комерційного законодавства, що

передували появі та формуванню акціонерних товариств,

мали значні особливості в окремих, країнах та регіонах.

Тому подальшу історію розвитку акціонерних товариств

розглядатимемо на прикладах країн Західної Європи,

США, Росії, до складу якої входила більша частина

сучасної України, а також Радянського Союзу.

2. Історія розвитку акціонерного права в країнах

Західної Європи

Елементи акціонерних товариств деякі науковці відна-

ходять і в Давній Греції в УІІІ-УІ століттях до н.

е. Тут виникли своєрідні товариства:

а) за участю купців, які вели морську торгівлю, та їх

позичальників, які часто-густо ставали компаньйонами влас-

ника судна;

б) з ремісників для спільного збуту товарів;

в) земельні товариства, які також виконували функції

охорони від зовнішніх ворогів.

Стародавній Рим увібрав у себе надбання підкорених

ним народів, а також греків-колоністів, що

асимілювалися

(**52) Див.: Функ Я. И., Михальченко В. А., Хвалей В. В.

Акционерное право: история и теория (Диалектика свободы).-

Минск: Амалфея, 1999-С. 64-65.

-21-

серед місцевого населення і відповідно принесли

досвід організації господарського життя. Це дозволило

створити нові організаційно-правові форми

господарювання, серед яких слід виділити:

договірне товариське об\'єднання (societas) - прототип су-

часного простого товариства (договору про сумісну діяль-

ність-за Цивільним кодексом 1963 р.); ця форма

підприємницького об\'єднання грунтувалася на договорі

між кількома особами, що укладався для досягнення

спільної господарської цілі шляхом об\'єднання майна

учасників та їх особистої участі.

Зазначене товариське

об\'єднання самостійним суб\'єктом права не вважалося, а

його учасники діяли від власного імені; прибутки та

збитки від діяльності такого товариства розподілялися

між його учасниками згідно з умовами договору, а за

відсутності в ньому таких положень - порівну. Особливо

популярними були товариства, учасники яких об\'єднували не

все своє майно, а лише його частину (societas quaestus);

організація корпоративного типу, що стала прообразом

інституту юридичної особи (universitatas corpus). Вона визна-

валася нарівні з фізичними особами самостійним

суб\'єктом права; мала відокремлене від членів

корпорації майно; відповідальність корпорації

також відокремлювалася від відповідальності її

членів. За імператора Августа склався дозвільний хара-

ктер створення корпорацій. Хоча римські юристи не

створили закінченого вчення про правоздатність

корпорації, чимало науковців вважають закладені в ній

вищеназвані принципи притаманними не лише юридичній

особі, а саме акціонерному товариству (societas anonimum);

товариство публікантів (societates vecigalium publica-

norium) - змішана форма societas і universitatas, які

багатьма дослідниками трактуються першими реальними

прообразами акціонерного товариства.

В епоху середньовіччя розвиток господарських відносин

також сприяв удосконаленню організаційно-правових форм

господарювання, певним чином підготувавши під?рунтя для

виникнення акціонерних товариств.

У зв\'язку з цим слід згадати такі середньовічні

організації:

гільдії купців, які створювалися шляхом об\'єднання

коштів членів гільдії для досягнення певної

господарської мети та обмеження ризику окремих купців,

хоча і з солідарною відповідальністю останніх;

пайові товариства, що діяли в XII ст. на півдні

Франції (мукомельні) та в Німеччині

(гірничодобувні), створювалися на пайових засадах; паї

(кукси - в німецьких гірничодобув

-22-

них товариствах) вільно відчужувалися; управління

діяльністю товариства здійснювалося за допомогою

загальних збо-рів пайовиків та виконавчого органу, що

обирався зборами (в Німеччині - шахтмейстером, що був

відповідальним перед державою);

морські товариства, що створювалися в морській тор-

гівлі і в хрестових походах з метою придбання та експлуа-

тації корабля, котрий становив головну цінність (майно)

товариства.

Учасники такого товариства - патрон (організатор

і виконавчий орган товариства) і рядові учасники (брали

майнову участь у товаристві, вносячи рівні за розмір

рами паї, а також контролювали діяльність патрона, який

був підзвітний зборам учасників);

генуезькі маони (товариства з торговими цілями як

об\'єднання державних кредиторів), що надавали державі

позики, для погашення яких і сплати високих відсотків

держава надавала організації кредиторів - маонам

право управляти державними боргами та збирати доходи для

погашення державних боргів. Частка участі в капіталі

іменувалась loca, право власності на яку фіксувалося в

спеціальних книгах маонів; loca вільно відчужувалася з

відповідною фіксацією у цій книзі. Управління

маоном здійснювалося за допомогою зборів учасників,

які збиралися не рідше одного разу на рік і вирішували

питання розподілу доходів та обирали раду з п\'яти осіб,

що діяла в перерві між зборами, і збирачів доходів.

Необхідні витрати за згодою ради або її більшості

здійснював головнокеруючий;

генуезькі банки - кредитні установи, учасниками яких були

державні кредитори (найбільш відомий - банк Св.

Георгія);

створювалися з тією ж метою, що і маони (для

погашення боргів уряду та збирання доходів); основний

капітал складався з боргів уряду і поділявся на паї

(loca); управління здійснювалося за допомогою органів: а)

загальних зборів, що складалися з 480 членів, кожний з яких

мав володіти щонайменше 10 паями; б) виконавчого органу -

ради протекторів, члени якого обиралися на один рік за

наявності значного майнового цензу (за умови володіння

значною часткою паїв).

Маони та генуезькі банки вважаються початковою формою

акціонерних товариств, на відміну від інших, згаданих

тут форм організації купців, що були лише прообразами

цих товариств.

Паралельно з практикою створення та діяльності згада-

них організаційно-правових форм починають формуватися

витоки акціонерного законодавства у формі звичаїв,

судових

-23-

прецедентів, що стали частиною станового права купців (jus

mercaturum).

Безпосередній період створення акціонерних товариств

(компаній) тісно пов\'язаний з Англією та Голландією

кінця XVI - початку XVII ст., коли бурхливого розвитку набула

морська торгівля, пов\'язана з великими географічними

відкриттями - Індії та Нового Світу, а також значним

пожвавленням торгівлі з Африкою, певною мірою - з

Росією.

З перших акціонерних компаній найбільш відомими

були дві Ост-Індські компанії - голландська та

англійська. Перша виникла 1594 р. і складалася спочатку з

10 учасників, згодом у результаті поглинання інших

компаній - з 18; діяла 2 роки;

основною майновою базою був не корабель, а капітал, що

витрачався на експедицію у складі кількох кораблів;

майнові елементи (участь у капіталі) домінували над

особистими (участь в експедиції). На базі цієї

компанії та кількох інших 1602 р. була створена одна

об\'єднана Ост-Індська компанія строком на 10 років. При

цьому передбачалося, що остаточний розподіл прибутку між

учасниками та їх вихід з компанії мав відбуватися

після завершення зазначеного строку, однак вже через 5

років значна прибутковість і популярність компанії

дозволила зробити для учасників вільним вихід з неї.

Капітал компанії становив велику для того часу суму -6,5

млн флоринів і поділявся на рівні частки, що

іменувалися акціями (вартістю 500 флоринів); акції

вільно відчужувалися з відповідною фіксацією в

книзі компанії. Таким чином, ця об\'єднана Ост-Індська

компанія мала такі основні характерні ознаки

акціонерного товариства:

поділ капіталу на визначену кількість часток рівної

номінальної вартості, що іменувалися акціями і

виражалися в акціях як цінних паперах;

учасник компанії іменується "акціоніст" (згодом

ця назва була витіснена французьким терміном

"акціонер");

установлення мінімального розміру частки акціонера,

що відповідала номінальній вартості однієї

акції як цінного паперу;

принцип вільного відчуження акцій, а, отже, вільного

виходу з товариства;

обов\'язковість для учасників лише майнової участі.

У той же час компанія створювалася з дозволу та активного

втручання уряду. Спочатку управління справами компанії

здійснювали директори камер, що призначалися урядом з чи-

сла акціонерів. Згодом з\'являється ідея верховенства

загальних зборів акціонерів, перед якими мають

звітувати директори камер. Реформа 1622 року започаткувала

виборність вико-

-24-

навчого органу, а успішний перебіг справ дозволив

компанії започаткувати виплату дивідендів (1604 чи

1609 рр.).

За зразком нідерландської Ост-Індської компанії

були створені Вест-Індська, Суринамська та ін. Згодом

аналогічні компанії започатковуються і в інших

країнах.

Майже паралельно з голландською була заснована і анг-

лійська Ост-Індська компанія, ініціатива створення

якої, на відміну від першої, походила більше від

приватних осіб, ніж від уряду. Створення цієї

компанії відбулося на базі союзу окремих товариств (за

сучасною термінологією - шляхом реорганізації

останніх у формі злиття) для протистояння голландській

конкуренції. Англійська Ост-Індська компанія мала

права корпорації та привілеї по вивезенню-ввезенню то-

варів; акціонерний капітал - 1 млн фунтів стерлінгів;

номінальна вартість однієї акції становила 50

фунтів стерлінгів, а згодом - 100; право на участь у

компанії мали лише англійці;

дозволялось розстрочення оплати акцій з початковим внес-

ком 5 фунтів стерлінгів; існував майновий ценз на право

голосу (володіння акціями на суму в 500 фунтів

стерлінгів) і на право бути обраним у директори (2 тис.

фунтів стерлінгів);

управління здійснювалося за допомогою органів:

загальних зборів (вищий орган) і виконавчого - директорів,

що обиралися загальними зборами більшістю голосів.

За прикладом англійської Ост-Індської компанії

були створені інші, а до XVIII ст. акціонерна справа

набула широкого розповсюдження в країні. Діяльність

акціонерних компаній регулювалася локальними

нормативними актами. Однак у результаті численних

фінансових порушень та махінацій (так зване

"фіктивне засновництво" з метою використання

засновниками зібраного за рахунок підписчиків капіталу

у власних інтересах без наміру започаткувати реально

діючу акціонерну компанію) почало формуватися

акціонерне законодавство, одним з перших актів якого став

Закон 1720 р. "Про бульбашкові компанії", який

заборонив усі акціонерні компанії, "створені на

шкоду та розорення добрих підданих її величності".

Цей закон діяв до 1825 р., а тому протягом всього XVIII ст.

характерним для акціонерного права Англії було значне

втручання держави в діяльність акціонерних компаній

шляхом жорсткого регулювання, обмеження прав та свобод

акціонерів (у т. ч. права відчуження акцій).

У XIX ст. відбувається значна демократизація

діяльності акціонерних компаній:

1825 р. скасовується дія Закону "Про бульбашкові

компанії";

-25-

Законом 1844 р. (Роберта Пиля) введено державну реєст-

рацію акціонерних компаній, з моменту якої останні

отримують права юридичної особи; започатковано принцип

публічності діяльності цих компаній, а обмежена

відповідальність дозволялась лише за спеціальним

урядовим дозволом;

актами про компанії 1856 і 1857 рр. було передбачено

обмеження відповідальності акціонерів як однієї з

основних ознак акціонерного товариства.

У Франції започаткування акціонерної форми

підприємництва відбувалося насильницьким шляхом - за

ініціативою і підсиленим королівським контролем,

що стало однією з головних причин невдач створених у

першій половині XVII ст. акціонерних товариств для

проведення морських експедицій.

Законодавче врегулювання акціонерна справа знайшла в

Торговому кодексі Наполеона 1807 р., який передбачав акці-

онерні товариства і акціонерну командиту (різновид

коман-дитного товариства, вкладники-командитисти якого

мають статус акціонерів). Якщо акціонерні товариства

створювалися у дозвільному порядку, то акціонерна

командита підкорялася досить простим правилам створення

командитного товариства, що і стало причиною її

популярності.

У Німеччині акціонерне право з\'явилося в XIX ст. Норми

про акціонерні товариства спочатку було включено до

першого німецького Торгового уложення, а згодом - до

Німецького торгового уложення 1897 р. Хоча німецький уряд

легалізував акціонерну форму підприємницької

діяльності пізніше за своїх сусідів, однак це

дозволило використати йому більшість досягнень своїх

попередників і уникнути частини їхніх помилок.

Для акціонерного права XX ст. притаманні перехід від

дозвільної системи до нормативно-явочної. Акціонерні

товариства стають основною правовою формою

організації великих та середніх підприємств, що

залучають кошти великої кількості осіб. Враховуючи

суспільну вагу акціонерних товариств і небезпеку

порушення суспільних інтересів у процесі їх

створення, функціонування та припинення діяльності, їх

правове регулювання на рівні закону посилюється. У

зв\'язку з цим в країнах, де норми про акціонерні това-

риства включалися до Торгових кодексів (Франції,

Німеччини та ін.), вони виділяються у спеціальні

закони, завдяки яким акціонерна форма підприємництва

зазнає більш ретельного регулювання з метою захисту

суспільних інтересів.

У провідних країнах ринкової економіки акціонерне

право зазнало серйозної реформи в 60-х роках XX ст. В

Німеччині у 1965 р. був прийнятий Акціонерний закон,

-26-

який налічує понад 400 статей; у Франції 1966 р. -

"Закон про торгові товариства", більшість статей якого

присвячена акціонерним товариствам. В Англії правове

становище акціонерних товариств визначено Законом 1985 р.

"Про компанії", що налічує понад 747 статей і 25

додатків (до прийняття останнього діяли закони про

компанії 1948, 1967,

1976,1980,1981 рр.).

3. Історія розвитку акціонерного права в США

На американському континенті акціонерні товариства

почали виникати наприкінці XVIII ст. Ця організаційно-

правова форма підприємництва була запозичена з

Англії;

Разом з першими акціонерними товариствами в Америці

з\'явилися і "бульбашкові компанії", засновники яких

мали ту саму мету, що й їх англійські "колеги" -

привласнити зібрані в процесі підписки на акції

кошти і залишити під-писчиків напризволяще. З метою

захисту інтересів останніх (хоча й не досить успішно) до

середини XIX ст. діяв дозвільний порядок створення

акціонерних товариств, який згодом було замінено на

заявницький.

У США акціонерному товариству за континентальним

правом відповідає підприємницька (бізнесова)

корпорація, що випускає акції. Хоча існує

Федеральний Модельний закон "Про підприємницьку

корпорацію" 1991 р., що налічує біля 200 статей, однак

правове становище цих організацій визначається

переважно законодавством штатів. Найбільш відомі

Закон штату Нью-Йорк 1963 р. і Закон штату Делавер 1967 р.

На підставі останнього організовано понад 30% під-

приємницьких корпорацій у країні, що пов\'язано з

низьким реєстраційним збором, що сплачується в цьому

штаті.

Для американської підприємницької корпорації

характерні:

відсутність вимоги щодо мінімального розміру

статутного капіталу;

відсутність вимоги щодо номінальної вартості

акцій;

дворівнева система управління (загальні збори і рада

директорів, яка формується не лише з акціонерів і

визнається головним органом корпорації);

заявницький порядок створення на відміну від нормати-

вно-явочного за континентальним правом (за першим досить

засновникам надіслати до реєструючого органу заяву та

комплект необхідних документів, що вже свідчить про

вчинення необхідних дій щодо легалізації

підприємницької корпорації як суб\' єкта права);

-27-

установчі документи - статут (що подається до реєстру-

вального органу) та внутрішній регламент;

наявність у акціонерів значних прав щодо захисту

своїх інтересів: право подання прямих (в інтересах

акціонера), непрямих (в інтересах корпорації) та

колективних (в інтересах усіх акціонерів, інтереси яких

порушено) позовів);

право на незгоду з рішеннями органів корпорації, що

має досить своєрідний механізм реалізації;

значний рівень захисту інтересів як явних (відомих

корпорації), так і неявних кредиторів.

4. Історія розвитку акціонерного права в

дореволюційній Росії

Деякі автори (Долинська В. В. (*53)) відносять започатку-

вання акціонерних товариств у Росії на кінець XVII -

початок XVIII ст., коли з\'явилася (ще за часів царя Олександра

Михайловича, а згодом - Петра І) практика представлення на

схвалення уряду проектів створення акціонерних товариств,

жоден з яких, однак, не був утілений в життя. Навіть спроби

Петра І, який став започатковувати прогресивний досвід

західноєвропейських країн, сприяти процесу створення

акціонерних товариств шляхом надання відповідних при-

вілеїв купецтву (щодо організації спільної

торгівлі компаніями відповідно до Указів від 27

жовтня 1699 р., 27 жовтня 1706 р., 2 березня 1711 р., 8

листопада 1723 р.) не були підтримані купецтвом, на яке

цар покладав надії у цій справі.

Тому навряд чи можна говорити про ледве не першість

Росії у започаткуванні акціонерної справи.

Створення в Росії перших акціонерних товариств, що

реально діяли, датується більш пізнім періодом,

ніж у Західній Європі. Ці товариства

започатковувалися в Росії з тією ж метою, що і на

Заході, - для здійснення торгівлі з іншими тери-

торіями (Константинополем, Персією, Аляскою).

Якщо ініціатором створення згаданих акціонерних то-

вариств, що не відбулися, була держава, то в другій поло-

вині XVIII ст. російське купецтво та промисловці усвідо-

мили переваги акціонерної форми ведення торгівлі (а

згодом - і промислових підприємств) і почали

ініціювати заснування цих підприємницьких

організацій. Першою акціонерною компанією вважають

засновану 24 лютого

(**53) Див.: Долинская В. В. Акционерное право. Учебник.- М.:

Юрид. лит., 1997.-С.49.

-28-

1757 р. "Російську в Константинополі торговельну

компа-нію", (*54), яка була створена з дозволу російського

уряду. Ка-пітал компанії складався з 200 часток, що

називалися акціями; номінальна вартість кожної

акції становила 500 рублів; одна половина акцій

розподілялась між засновниками, а друга - виставлялася на

відкриту підписку для всіх бажаючих; акції вільно

відчужувалися; управління фактично здійснювалося

засновниками компанії, які мали щорічно (а також у

разі потреби) складати звіти - "генеральні рахунки", що

могли бути перевірені.

За принципом Константинопольської торговельної ком-

панії згодом створюються інші акціонерні

компанії (Компанія перського торгу - 1758 р.,

Акціонерний емісійний банк -1762 р.. Російсько-

американська компанія - 1798 р. та інші).

Зазначені акціонерні товариства створювалися в

дозвільному порядку, тобто за рішенням уряду, який

визначав основні привілеї для кожної компанії та

основні її характеристики (статутний капітал,

кількість акцій, їх номінальна вартість, порядок

розподілу (підписки) акцій тощо). Однак такі важливі

питання, як порядок прийняття рішень (одностайно чи

більшістю голосів і якою саме- простою чи ква-

ліфікованою), регулювалися на локальному рівні за

розсудом засновників (акціонерів).

У цей період в Росії головним чином і сформувалися

основні засади створення та діяльності акціонерних

товариств та характерні ознаки останніх:

наявність статутного капіталу, поділеного на частки

рівної номінальної вартості;

стабільність майнової бази акціонерного товариства,

що забезпечувалося неможливістю витребування коштів

(майна), сплачених за акції;

вільне відчуження акцій;

надання останніми їх власникам не лише прав, а й по-

кладення певних обов\'язків.

Можливість створення акціонерних товариств законо-

давчо була закріплена 1807 р. царським Маніфестом про

привілеї, даровані купецтву. Однак головним актом, який

діяв до 1917 р.,стало затверджене законом 1836 р. Положен-

ня про акціонерні компанії, яке згодом з

відповідними змінами та доповненнями ввійшло у Звід

законів Російської імперії як друга частина глави

"Про товариства" під назвою

Див.: Долинская В. В. Акционерное право. Учебник.- М.:

Юрид. лит.,1997.-С.50-51.

-29-

"Про товариства з часток та компанії на акціях". (*55).

Зазначені нормативні акти передбачали:

дозвільний порядок створення товариства;

затвердження урядом (Сенатом або господарським міні-

стерством) статуту товариства;

можливість випуску лише іменних акцій:

обов\'язковість для засновників володіння 1/4 частиною

акцій;

залежність прав акціонера від кількості належних

йому акцій: загальне право - брати участь і мати право

дорадчого голосу на загальних зборах акціонерів - мали

всі акціонери;

право вирішального голосу надавалося акціонерам, що

мали певну кількість акцій; акціонери, що наділялися

правом вирішального голосу, мали кількість голосів

пропорційну кількості належних їм акцій;

схема управління: загальні збори (вищий орган), вико-

навчий - правління або директори.

5. Особливості розвитку акціонерного права в СРСР та

УРСР

Після Жовтневої революції акціонерні товариства

були націоналізовані (спочатку акціонерні банки, а

згодом і решта акціонерних товариств), а нормативні акти

дореволюційної Росії, що регулювали їхню

діяльність, - скасовані.

Однак у період НЕПу з метою відбудови зруйнованої

громадянською війною економіки були відновлені

ринкові елементи господарювання (в т. ч. і акціонерна

форма підприємницької діяльності), що законодавче

було закріплено в Декреті РНК від 4 квітня 1922 р.

"Про заснування Головного комітету у справах концесій і

акціонерних товариств" (передбачав порядок затвердження

статутів акціонерних товариств за умови попереднього

розгляду урядом або зазначеним комітетом), Постанові

ВЦВК від 22 травня 1922 р. "Про основні приватні

майнові паї" (громадянам дозволялося створювати

акціонерні товариства). Тимчасових правилах про порядок

заснування і відкриття діяльності акціонерних

товариств та про відповідальність їх засновників та

членів правління", затверджених РПО 1 серпня 1922 р.

(регулювали організацію та діяльність акціонерних

товариств до введення в дію Цивільних кодексів союзних

республік, у т. ч. Української РСР, який було прийнято

1922 р. і мало чим відрізнявся від прийнятого того ж

року Цивільного кодексу Російської Федерації).

(**55) Див.: Свод законов Российской империи.Т.Х.-Ч. 1.-

Ст.ст.2139 -2198.

-30-

Правове становище акціонерних товариств згідно з за-

значеними нормативними актами відрізнялося такими ха-

рактерними рисами:

мінімальна кількість засновників - 5 осіб;

мінімальний розмір статутного капіталу залежав від

сфери діяльності товариства: для ломбардів та

золотодобувних підприємств - 25 тис. крб., а для інших

товариств - 100 тис. крб.;

визнання права власності товариства на майно, що вно-

силося як плата за акції, вироблену продукцію, отримані

доходи та набуте на інших законних підставах майно;

мінімальна номінальна ціна акцій становила: для

золотодобувних підприємств - 25 крб., для решти товариств -

100 крб.;

свобода відчуження акцій передбачалася для акцій на

пред\'явника, а щодо іменних акцій припускалася можли-

вість обмеження їх відчуження з фіксацією

відповідних положень у статуті товариства;

статут товариства затверджувався Урядом СРСР і реєст-

рувався в Наркоматі внутрішньої торгівлі СРСР або

УРСР;

передбачалася можливість вибору дво- або триланкової

системи управління;

розподіл прибутку товариства між акціонерами відбу-

вався зазвичай залежно від кількості акцій, що

належали кожному акціонеру;

обов\'язковість публікації балансів (річних, у

деяких випадках - шестимісячних) акціонерних товариств в

УРСР- у газеті "Вісті", в РРФСР - в "Економічному

житті";

жорсткий контроль за діяльністю цих товариств з боку

держави, яка часто-густо брала в них участь.

Після завершення НЕПу сфера функціонування акціо-

нерних товариств різко звужується. Більшість з них пере-

творюються на трести (форма державних господарських

організацій, що виконували подвійні функції:

управління підприємствами, що входили до їх складу, а

також безпосереднє здійснення господарської

діяльності за допомогою структурних підрозділів, що

не мали статусу юридичної особи). Акціонерні товариства,

що залишилися, обслуговували переважно

зовнішньоекономічну діяльність держави. їх правове

становище регулюється Положенням про акціонерні

товариства, затвердженим ЦВК і РНК СРСР 17.08.1927 р.

Зазначене Положення передбачало для таких товариств

мінімальну кількість засновників (3 особи), мож-

ливість випуску лише іменних акцій; створення за участю

держави та під її контролем.

-31-

Після Великої Вітчизняної війни акціонерні

товариства за участю іноземного елементу діяли на

підставі Потсдамської угоди.

Прийняте в 1965 р. Положення про державне підприєм-

ство скасувало Положення про акціонерні товариства 1927

р., хоча деякі з них і далі існували (Зовнішторгбанк,

Інтурист та ін.).

Для 70-80-х років характерним є занепад акціонерної

справи в Радянському Союзі. Однак із започаткуванням

економічної реформи в другій половині 80-х років

постановою Ради Міністрів СРСР від 15 жовтня 1988 р.

(*56) легалізується акція як вид цінного паперу. Але ці

акції не пов\'язуються взагалі з акціонерним

товариством. Їх випуск дозволявся державним

підприємствам та об\'єднанням для розповсюдження серед

своїх працівників з метою заохочення у більш

ефективній праці (по акціях виплачувалися дивіденди як

частина прибутку, що розподілялася між працівниками

через володіння акціями). Фактично так звана "акція"

не мала основних ознак класичної акції і не надавала

(крім права на отримання дивідендів) відповідних

прав:

участі в акціонерному товаристві, в його управлінні,

в розподілі майна товариства у разі його ліквідації

тощо. Навіть право участі в розподілі прибутку

державного підприємства залежало не стільки від

майнової участі працівника в державному

підприємстві, як від його трудової участі, яку

визначала (відповідно - і розмір дивідендів) рада

трудового колективу підприємства.

Відродження акціонерних товариств у більш-менш

класичному їх варіанті починається лише на початку 90-х

років з прийняття 19.06.1990 р. постанови Ради Міністрів

СРСР № 590, яка затвердила Положення про акціонерні

товариства та товариства з обмеженою відповідальністю,

що визнавало акціонерні товариства власником майна;

передбачало мінімальну кількість засновників - 2

особи; встановлювало мінімальний розмір статутного

капіталу 500 тис. крб., обов\'язковість резервного фонду у

розмірі щонайменше 15% статутного і мінімальну

номінальну вартість акцій - 100 крб.; для громадян

передбачалися лише іменні акції, а для юридичних

осіб -іменні та на пред\'явника; закріплювалася

триланкова система управління товариством.

Після розпаду СРСР у колишніх його республіках, що

на-

(**56) Див.: Собрание постановлений Правительства СССР.-

1988-№ 35- С. 100.

-32-

були статусу незалежних держав, були прийняті

спеціальні закони що визначили правове становище

акціонерних товариств. Так, на території РФ нині

діють: Закон від 26.12.1995 р. "Про акціонерні

товариства" (*57) і Закон 19.07.1998 р. "Про особливості

правового становища акціонерних товариств працівників

(народних підприємств)" (*58). У Республіці Бєларусь -

Закон від 9.12.1992 р. "Про акціонерні товариства,

товариства з обмеженою відповідальністю і товариства

з додатковою відповідальністю" (*59), в Республіці

Казахстан - Закон від 10.07.1998 р. "Про акціонерні

товариства" (*60), в Литовській Республіці - Закон від

1994 р. "Про акціонерні товариства", що діє в

редакції Закону від 10.02.1998 р. (*61). В Естонії

правове становище акціонерного товариства регулюється

Комерційним кодексом 1995 року,

(**57) Див.: Собрание законодательства Российской

Федерации,- 1996.-№1-Ст.І.

(**58) Див.: Там само.- 1996- № ЗО- Ст. 3611.

(**59) Див.: Ведомости Верховного Совета Республики

Беларусь.-1992 - №35. - Ст.552. (**60)

Див.:http://pavlodar:com/win/zakon/zak_AO01.shtml (адреса в

Інтернеті).

(**61) Див.:Ведомости Литовской Республики. -1998.-№ 14.-Ст.

187.

-33-

<< | >>
Источник: Вінник О.М., Щербина В.С.. Акціонерне право: Навчальний посібник / За ред. В.С.Щербини. -К.,2000. -544с.. 2000

Еще по теме Тема 2. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ ТА АКЦІОНЕРНОГО ПРАВА:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -