Тема 6. ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ АКЦІОНЕРІВ

1. Поняття акціонера.

2. Порядок набуття статусу акціонера (в процесі

створення акціонерного товариства, в процесі купівлі-

продажу акцій, в процесі додаткової емісії акцій).

3. Права акціонерів та їх види.

4. Обов\'язки акціонерів.

5. Механізми захисту прав акціонерів.

6. Поняття меншості в акціонерному товаристві та

правові механізми її захисту.

1. Поняття акціонера

Чинне законодавство України оперує кількома понят-

тями щодо осіб, які беруть участь у створенні та/або

діяльності акціонерних товариств:

засновники акціонерного товариства;

учасники акціонерного товариства;

акціонери;

держателі акцій;

номінальний утримувач акцій.

Правове становище засновників акціонерного товариства

регулюється статтями 3, 13, 26 Закону України "Про гос-

подарські товариства", а також ч. 2 ст. 1 Закону "Про під-

приємництво".

Відповідно до ст. З Закону України "Про

господарські товариства" засновниками останніх можуть

бути фізичні особи (громадяни України, особи без

громадянства та громадяни інших держав) та (або)

юридичні особи (підприємства, установи, організації),

крім передбачених законодавством випадків. Так, не можуть

бути засновниками господарських, У т. ч. акціонерних,

товариств державні підприємства. (*121). Спеціальні

вимоги встановлюються до засновників:

(**121) Див.: Декрет Кабінету Міністрів України від

15.12.1992 р. "Про Управління майном, що перебуває в

загальнодержавній власності" // Відомості Верховної

Ради України- 1993-№ 11- Ст. 94.

-107-

комерційних банків (останні створюються на акціонерних

або пайових засадах); їх засновниками не можуть бути ради

народних депутатів усіх рівнів, їх виконавчі органи,

політичні та профспілкові організації, спілки та

партії, громадські фонди, (*122);

фондових бірж, які повинні створюватися у формі

акціонерних товариств, а їх засновники - бути торговцями

цінними паперами, що мають дозвіл на здійснення

комерційної і комісійної діяльності по цінних

паперах, (*123);

торгово-інформаційних систем - ТІС, які створюються

у формі акціонерних товариств або товариств з обмеженою

відповідальністю, а їх засновники повинні мати статус

торговців цінними паперами, (*124);

депозитаріїв (створюються у формі відкритих

акціонерних товариств, а їх засновниками можуть бути лише

зберігані (комерційні банки або торговці цінними

паперами, які мають дозвіл на зберігання та

обслуговування обігу цінних паперів і операцій

емітента з цінними паперами на рахунках у цінних

паперах), (*125);

зберігачів цінних паперів (можуть створюватися у

формі акціонерних товариств): вимоги до їх засновників

аналогічні вимогам до засновників депозитарію щодо

їх статусу - комерційні банки та торговці цінними

паперами, які мають відповідні дозволи, (*126);

реєстраторів власників іменних цінних паперів

(останні можуть мати форму акціонерного товариства): не

можуть бути їх засновниками та учасниками органи держав-

ної влади, центри сертифікатних аукціонів та їх

правонаступники (державне акціонерне товариство

"Національна мережа аукціонних центрів"), (*127);

(**122) Див.: Ч.

банківську діяльність" // Відомості Верховної Ради

України.- 1991.- № 25.- Ст. 28 і (**123) Див.: Ч. 2 ст. 20

Закону України "Про цінні папери і фондову

біржу".

(**124) Див.: П. 3 Положення про організаційно

оформлених позабіржових торгово-інформаційних

системах, затв. наказом Державної комісії з цінних

паперів та фондового ринку від 23.12.1996 р. № 328 //

Комп\'ютерна законодавча база "Ліга", "Право",

"Закон" та ін.

(**125) Див.: П. 1 ст. 10, а також ст. 1 Закону України "Про

Національну депозитарну систему та особливості

електронного обігу ринку цінних паперів в Україні" //

Відомості Верховної Ради України- 1998.- № і 5- Ст. 67

(**126) Див.: Там само.-Ст. 11.

(**127) Див.: Там само. -Ст. 12.

-108-

інвестиційних фондів: не можуть бути їх засновниками

юридичні особи, частка державного майна у статутному

фонді яких перевищує 25%, (*128);

а також в інших передбачених законодавством України

випадках.

Діяльність по заснуванню акціонерних товариств не

трактується законом як підприємницька діяльність, а

тому передбачені ст. 1 Закону України "Про

підприємництво" положення щодо заборони чи обмеження

для певного кола осіб займатися підприємницькою

діяльність не стосуються засновників, якщо інше не

передбачено законодавством України. (*129).

Однак наявність необхідної для заснування

акціонерного товариства правосуб\'єктності недостатня для

визнання юридичних та/або фізичних осіб засновниками

такого товариства.

Зазначені особи як ініціатори створення

акціонерного товариства повинні укласти між собою

особливий вид договору - установчий договір, що має

відповідати встановленим до нього законом вимогам щодо

змісту та форми. Цей договір має визначати:

1) склад засновників;

2) параметри акціонерного товариства, щодо заснування

якого укладається договір (вид акціонерного товариства,

предмет і цілі його діяльності, найменування та

місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного

фонду, відомості про акції товариства, що

емітуватимуться ним після створення: їх види,

співвідношення різних видів, кількість, номінальна

вартість, а також кількість акцій, що купуються

засновниками);

3) порядок здійснення засновниками спільної

діяльності по створенню акціонерного товариства

(реєстрація в ДКЦПФР інформації про емісію

акцій, опублікування повідомлення про створення

акціонерного товариства та про підписку на акції

відповідно до зареєстрованої інформації,

відкриття рахунку в банку, на який сплачуватимуться вне-

сені під час підписки суми, проведення підписки,

повідомлення ДКЦПФР про результати підписки,

проведення установчих зборів, державна реєстрація

товариства в загальному або спеціальному порядку);

(**128) Див.: П.

інвестиційні компанії, затв. Указом Президента

України від 19 02.1994 р. // Урядовий кур\'єр- 1994- 19

березня. -С. 9-10.

(**129) Див.: Закон України від 22.02.2000 р. "Про

внесення змін до Закону України "Про

підприємництво".

-109-

4) відповідальність засновників перед особами, що

підписалися на акції, та. перед третіми особами; при

цьому закон передбачає, що відповідальність

засновників за зобов\'язаннями, що виникли до реєстрації

товариства, має солідарний характер.

Установчий договір укладається зазвичай у простій пи-

сьмовій формі, а підписи засновників засвідчуються

або печаткою (якщо засновником є юридична особа), або нота-

ріусом (якщо засновник - громадянин).

На засновників акціонерного товариства закон покладає

ще один важливий обов\'язок: бути держателями акцій на

суму не менше 25% статутного фонду строком не менше двох

років (ч. 1 ст. 30 Закону "Про господарські товариства").

Однак закон не встановлює механізму реалізації

цієї норми, в т. ч. відповідальності засновників за

її порушення та наслідки по угодах щодо дострокового

відчуження таких акцій.

За угодами, укладеними до державної реєстрації

акціонерного товариства, його засновники несуть солідарну

майнову відповідальність, якщо товариство (установчі

або загальні збори) не схвалюють такі угоди (ст. 8 Закону

"Про господарські товариства").

Отже, за українським законодавством засновниками акці-

онерного товариства визнаються фізичні та/або юридичні

особи, які мають необхідний для цього обсяг право- і

дієздатності, і уклали між собою установчий договір

про створення акціонерного товариства певних параметрів,

виконання необхідних для цього підготовчих дій, а також

щодо відповідальності по угодах, укладених до

державної реєстрації акціонерного товариства, та є

держателями певної кількості акцій товариства протягом

щонайменше двох років.

Термін "учасники акціонерного товариства" застосо-

вується щодо осіб, котрі частково (не повністю) сплатили

акції, на які підписалися або які між ними

розподілені (при заснуванні закритого акціонерного

товариства). Тому законодавець вищим органом акціонерного

товариства називає не "загальні збори акціонерів", а

"загальні збори товариства" (ст. 41 Закону України "Про

господарські товариства"),

Розрізняють дві категорії таких учасників;

1) особи, які підписалися на акції і сплатили їх

частково відповідно до умов підписки, але не менше 30%

їх номінальної вартості на момент проведення

установчих зборів (при створенні відкритого

акціонерного товариства) та засновники закритого

акціонерного товариства, що частково (щонайменше на 50%)

сплатили свої акції на лату прове-дення установчих

зборів);

-110-

2) особи, що підписалися на акції наступних емісій

акціонерного товариства і сплатили їх частково

(відповідно

до умов підписки), не будучи акціонерами товариства, що

емітувало акції.

Перша категорія учасників акціонерного товариства

має досить значні права:

участі в загальних зборах товариства протягом строку,

передбаченого установчими документами для повної сплати

акцій, але не більше одного року і трьох місяців

після державної реєстрації товариства;

голосувати на таких загальних зборах;

бути обраними в органи (виконавчий, контрольні - реві-

зійну комісію і спостережну раду, якщо остання

створюється);

одержувати інформацію про діяльність товариства.

Однак такі особи не мають права на отримання дивіден-

дів, оскільки останні виплачуються власникам акцій (ч. 1

ст. 4 Закону "Про цінні папери та фондову біржу").

Право ж власності на акції набувається лише після їх

повної сплати.

Другу категорію учасників акціонерного товариства за-

конодавець іменує як "особи, що підписалися на

акції" (ч.

товариства"). Їм надається право брати участь у

голосуванні на загальних зборах про затвердження

результатів підписки на додатково випущені акції.

Статусу акціонера вони набувають за умов:

затвердження результатів підписки;

повної сплати акцій протягом строку, визначеного

умовами підписки та/або рішенням загальних зборів про

затвердження результатів підписки.

Акціонер - це власник акції як цінного паперу, що за-

свідчує право на дольову участь у статутному фонді

акціонерного товариства, підтверджує членство в

акціонерному товаристві та пов\'язані з цим права,

насамперед права участі;

в управлінні товариством;

в розподілі прибутку товариства (право на одержання

Дивіденду);

в розподілі майна товариства під час його

ліквідації;

інші права, передбачені чинним законодавством (за-

гальним та/або спеціальним) і статутом товариства.

Участь в акціонерному товаристві не визнається

Законом "Про підприємництво" підприємницькою

діяльністю (ст. 1 в Редакції Закону від 22.02.2000 р.

"Про внесення змін до статті 1 Закону України "Про

підприємництво", крім випадків, передбачених

законодавством. Спеціальними законами можуть

Установлюватися особливі вимоги до учасників

акціонерних

-111-

товариств, що мають спеціальну правосуб\'єктність:

фондові біржі (учасниками можуть бути лише торговці

цінними паперами, які мають відповідні дозволи),

реєстратори власників іменних цінних паперів

(учасниками не можуть бути органи державної влади, центри

сертифікатних аукціонів та їх правонаступники) та

деякі інші.

Термін "держатель акцій" Закон "Про господарські

товариства (ч. 1 ст. 30) застосовує щодо обов\'язку заснов-

ників "бути держателями акцій на суму не менше 25

відсотків статутного фонду і строком не менше двох

років".

Інший статус у номінального утримувача. Згідно із ст.

1 Закону "Про Національну депозитарну систему та особли-

вості електронного обігу цінних паперів в Україні"

номінальним утримувачем є депозитарій або зберігай

цінних паперів, зареєстрований у реєстрі власників

іменних цінних паперів як юридична особа, якій ці

цінні папери передано за дорученням та в інтересах

власника цінних паперів для здійснення операцій у

Національній депозитарній системі.

2. Порядок набуття статусу акціонера (в процесі

створення акціонерного товариства, в процесі купівлі-

продажу акцій, в процесі додаткової емісії акцій)

Статус акціонера як власника акцій може бути набутий у

результаті:

створення акціонерного товариства і участі в ньому;

придбання акцій додаткових емісії;

укладення угод (учинення правочинів) про перехід права

власності на акцію (купівлі-продажу, міни, дарування,

спадкування).

У першому випадку (в процесі створення акціонерного

товариства) право власності на акцію і відповідно -

видачі ЇЇ паперового варіанту (документарної форми)

або виписки з реєстру акціонерів (якщо має місце

бездокументарна форма акцій) на руки акціонера

відбувається лише після повної її оплати, що може

розтягнутися у часі майже на два роки - на один рік і 11,5

місяців: (а) шість місяців підписки, на момент якої

має бути сплачено не менше ніж 10 відсотків

номінальної вартості акцій, (б) два місяці для

скликання установчих зборів, до яких має бути сплачено з

врахуванням попереднього внеску не менше ніж 30

відсотків номінальної вартості акцій, а щодо

закритих АТ - не менша

-112-

50 відсотків, (в) якщо установчі збори не відбулися з

першого разу, то можливе їх повторне скликання протягом

найближчих двох тижнів), (г) один рік з моменту державної

реєстрації АТ, до закінчення якого акціонери мають

повністю сплатити акції, а якщо вони не зможуть цього

зробити, їм дається ще (д) три пільгові місяці,

протягом яких передбачається, крім повної оплати акцій,

сплата ще й 10 відсотків річних за прострочку оплати. У

разі несплати акцій протягом пільгових 3-х місяців

акціонерне товариство отримує право на їх реалізацію

іншим особам у порядку, встановленому статутом товариства

(ч. 3 ст. 33 Закону "Про господарські товариства"). Отже,

відбувається примусове виключення учасника з товариства

за невиконання його основного обов\'язку - майнової участі в

товаристві відповідно до умов підписки та рішення

установчих зборів.

Набуття статусу акціонера особою, що підписалася на

акції додаткових емісій, також значно розтягується у

часі, до якого слід включити: підписку; організацію та

проведення загальних зборів товариства про затвердження

результатів підписки; повну сплату акцій, на які була

здійснена підписка (строк встановлюється умовами

підписки та згаданими зборами товариства). Статусу

акціонера зазначені особи набувають за умов:

затвердження результатів підписки; повної сплати акцій

протягом встановленого строку.

Стати акціонером у результаті переходу права

власності на акції згідно з укладеними угодами

(вчиненими правочи-нами) можна з дотриманням вимог

законодавства щодо дійсності цих угод. Підставою для

переходу права власності в даному випадку є укладений

відповідно до вимог закону договір (купівлі-продажу,

міни, дарування тощо), видане державною нотаріальною

конторою свідоцтво про право на спадщину на підставі

заповіту, укладеного в нотаріальній

або прирівненій до неї формі, або в силу закону, якщо

має місце спадкування за законом.

Реалізацію прав, що засвідчуються акцією, Закон

"Про Національну депозитарну систему та особливості

електронного обігу цінних паперів в Україні" (ст. 5)

пов\'язує з певними діями:

щодо іменних акцій, випущених в документарній фор-

мі, - з внесенням відповідних записів до реєстру

власників іменних акцій (а якщо іменні акції мають

бездокументарну форму, то вони ще й повинні бути

зараховані на рахунок нового власника у зберігача);

щодо акцій на пред\'явника, випущених в документарній

-113-

формі, - з передачею або поставкою акцій новому власнику

а якщо такі акції мають бездокументарну форму, - із

зараху-ванням їх на рахунок нового власника у зберігана.

3. Права та обов\'язки акціонерів

Права акціонерів визначаються двома законами: "Про

господарські товариства" (ст. ст. 10, 30, 33 та ін.) і "Про

цінні папери та фондову біржу" (ст. 5), а також

(додатково)-установчими документами товариства.

За своїм характером права та обов\'язки акціонерів

поділяються на: майнові та немайнові.

До майнових прав належать:

право на отримання після повної сплати акції бланку

акції (сертифікату на сумарну номінальну кількість

акцій), випущеної в документарній формі, або виписки з

рахунку у цінних паперах, що ведеться зберігачем (п. 4 ст. 5

Закону України "Про Національну депозитарну систему і

особливості електронного обігу цінних паперів в

Україні"), якщо акції мають бездокументарну форму;

право на участь у розподілі прибутку товариства (одер-

жання дивідендів), а для власників привілейованих

акцій -право на отримання фіксованого відсотка

незалежно від наявності у товариства прибутку;

право на отримання частини вартості майна товариства у

разі його ліквідації;

право на отримання інших дистрибуцій (привілеїв), пе-

редбачених установчими документами товариства (на

отримання продукції товариства за пільговими цінами,

користування закладами соціальної сфери, що належать

товариству, тощо);

право на придбання акцій додаткових емісій

пропорційно своїй частці у статутному фонді;

право розпоряджатися на власний розсуд акціями, укла-

даючи щодо них будь-які угоди (вчиняючи будь-які право-

чини), не заборонені законом;

право на відшкодування збитків, пов\'язаних із зміною

статутного фонду товариства (ч. 4 ст. 39 Закону "Про гос-

подарські товариства");

право вимагати викупу акціонерним товариством акцій,

що належать акціонеру, на вимогу останнього у передбачених

законом або статутом товариства випадках; це право

застосовується у разі: а) якщо акціонер створеного в

процесі приватизації чи корпоратизації відкритого

акціоне-

-114-

рного товариства голосував проти прийняття рішення з пи-

тань укладення угоди або взаємопов\'язаних угод щодо від-

чуження майна (необоротних активів) підприємства та

здійснення операцій з борговими вимогами та зо-

бов\'язаннями (факторинг), якщо на момент укладення від-

повідної угоди балансова вартість таких активів або зо-

бов\'язань перевищує суму, еквівалентну 14000 ЕUR за кур-

сом, встановленим Національним банком України, або

перевищує 10 відсотків підсумку балансу ВАТ, у порядку,

встановленому Фондом державного майна України, (*130); (п

144 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки);

б) у разі реорганізації акціонерного товариства, якщо

акціонери голосували проти прийняття такого рішення і

звернулися до товариства з письмовою вимогою про викуп

належних їм акцій (п. 1.7 Положення про порядок реєстра-

ції випуску акцій та інформації про їх емісію

під час реорганізації товариства).

До немайнових прав акціонерів слід віднести:

право участі в управлінні справами товариства, в т. ч.:

- право участі в загальних зборах товариства (при цьому

власники простих акцій мають право голосувати з питань по-

рядку денного зборів, маючи при цьому кількість голосів,

що відповідає їх частці у статутному фонді

товариства; власники привілейованих акцій мають право

бути присутніми на загальних зборах товариства, але

позбавляються права голосу, якщо інше не передбачено

установчими документами товариства). Це право своєю

чергою забезпечується низкою прав: а) бути повідомленим

про загальні збори АТ, передбаченим законом способом,

щонайменше за 45 днів до скликання загальних зборів

(власники іменних акцій - персонально передбаченим ста-

тутом товариства способом, а решта акціонерів - шляхом

опублікування в одному з офіційних друкованих видань

Верховної Ради України, Кабінету Міністрів

України чи ДКЦПФР із зазначенням часу і місця

проведення зборів та порядку денного, а у разі вирішення

питань щодо зміни статутного фонду - додатково

інформацію, передбачену ст. 40 Закону "Про

господарські товариства", а про зміни до порядку денного -

не пізніше як за 10 днів до проведення зборів; б)

вносити пропозиції до порядку денного загальних зборів

не пізніше як за 30 днів до їх скликання; в) до скликання

загальних зборів ознайомитися з документами, пов\'язаними з

порядком денним; г) доручати своєму

(**130) Див.: Закон України від 01.06.2000 р. "Про

Державну програму приватизації" // Урядовий кур\'єр.-

2000.- 22 червня.

-115-

представнику (постійному або тимчасовому) голосувати за

нього на загальних зборах товариства; д) отримувати для озна-

йомлення протоколи загальних зборів товариства;

- право обирати членів органів товариства (правління

спостережної ради, ревізійної комісії);

- право бути обраними в органи товариства (правління,

спостережну раду, ревізійну комісію);

на отримання інформації про діяльність товариства

(на вимогу акціонера товариство зобов\'язане надавати йому

для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про

його діяльність, протоколи зборів); на вимогу

акціонерів їм видаються засвідчені витяги з книги

протоколів;

передавати права (або частину прав), що надаються

акцією, своєму представнику (представникам) на

підставі довіреності;

вийти з товариства, що зазвичай здійснюється шляхом

відчуження акцій, а в передбачених Державною програмою

приватизації випадках, про які згадувалося вище,-шляхом

викупу товариством акцій у акціонера.

Реалізація акціонерами своїх прав може супроводжу-

ватися порушенням при цьому інтересів інших

акціонерів і самого АТ (наприклад, використання

інформації про дія-льність АТ з метою перемогти його

у конкурентній боротьбі, якщо акціонер - юридична особа

займається тим самим предметом діяльності, що і

відповідне АТ, і бажає усунути в особі цього АТ свого

конкурента). Тому законодавець повинен обмежувати

можливість акціонерів зловживати своїми правами на

шкоду АТ, його кредиторам та іншим акціонерам. Це

стосується необхідності запровадження заходів щодо

захисту прав залежних підприємств (товариств), обмеження

прав акціонерів на інформацію (на зразок німецького

Акціонерного закону, (*131), а також запровадження інших

механізмів захисту прав акціонерів. Частина таких

заходів належить до традиційних (публічність

діяльності АТ, процедури скликання і проведення

загальних зборів, вимоги щодо кворуму останніх,

гарантування прав меншості щодо скликання загальних

зборів і внесення змін та доповнень до порядку денного;

вимоги компенсувати акціонерам збитки, пов\'язані із

зменшенням статутного фонду, заборона одночасного членства

однієї особи у виконавчому органі АТ і його

спостережній раді, обов\'язковість ведення реєстрів

власників іменних

(**131) Див.: Ч. З  131 Акціонерного закону Німеччини.

-116-

акцій, гарантування рівності прав усіх акціонерів,

що є власниками одного виду акцій, право акціонера на

оскарження рішень загальних зборів, якщо такі рішення

були прийняті неправомірно тощо). Однак зазначені

заходи недостатні в сучасних умовах розвитку акціонерної

справи в Україні, про що свідчать численні випадки

шахрайств та інших зловживань в АТ. У результаті цього

порушуються суспільні інтереси (акціонерів,

облігаціонерів та інших кредиторів АТ, найманих

працівників, держави).

Права акціонерів можуть бути обумовлені видом (кла-

сом) акцій, що їм належать. Так, власники (держателі)

іменних акцій мають право на персональне повідомлення

про скликання загальних зборів товариства (ч. 1 ст. 43 Закону

"Про господарські товариства"), а власники привіле-

йованих акцій мають права на отримання заздалегідь ви-

значених процентів по акціях незалежно від наявності у

товариства прибутку.

Обов\'язки акціонерів також можуть бути майновими і

немайновими.

До майнових, які є основними, належать: (а) обов\'язок

повністю сплатити акції відповідно у розмірі,

порядку та засобами, передбаченими умовами підписки та

установчими документами товариства; (б) у разі прострочення

оплати акцій сплатити за час прострочення 10 відсотків

річних, якщо інше не передбачено статутом товариства; (в)

нести додаткову майнову відповідальність за

зобов\'язаннями товариства у разі неповної сплати акцій у

випадках, передбачених установчими документами товариства.

До немайнових обов\'язків акціонерів як учасників гос-

подарського товариства належать; а) дотримання установчих

документів товариства і виконання рішень загальних

зборів товариства; б) не розголошувати комерційну та

конфіденційну інформацію про діяльність

товариства (однак останній обов\'язок стосується, як

правило, засновників та посадових осіб органів

товариства, які мали або мають доступ до такої

інформації; в) отримання в передбачених законом

випадках (про які йтиметься далі) згоди антимонопольних

органів на придбання значних за розмірами пакетів

акцій.

Установчими документами товариства, а в ряді випадків -

законодавством, можуть передбачатися інші права та

обов\'язки акціонерів (наприклад, щодо акціонерів - учас-

ників фондових бірж),

-117-

4. Механізми захисту прав акціонерів

Зафіксовані законом та установчими документами права

акціонерів та їх законні інтереси можуть порушуватися

різними особами: самим товариством в особі його органів,

посадовими особами органів товариства, акціонером, що

здійснює вирішальний вплив на акціонерне товариство, а

також третіми особами.

Вирішальну роль у захисті прав акціонерів

відіграє закон, який встановлює основні вимоги до

створення, функціонування та припинення діяльності

акціонерних товариств, які б відповідали інтересам не

лише окремих осіб, а й суспільства в цілому,

слабозахищених його верств (у тому числі дрібних

акціонерів). При цьому використовуються різноманітні

засоби, більшість з яких є типовими для акціонерного

права країн ринкової економіки: державна реєстрація

АТ як суб\'єктів підприємницької діяльності та емі-

тентів цінних паперів, реєстрація випуску цінних

паперів, а також забезпечення інформованості про це

населення та заінтересованих юридичних осіб; механізми

оцінки та контролю за оцінкою негрошових вкладів

засновників та учасників АТ; чітке розмежування

функцій між загальними зборами акціонерів (як вищого

органу АТ, правлінням (як виконавчим органом) та

спостережною радою (як органу, що здійснює контроль за

діяльністю виконавчого органу) з метою забезпечення

дієвості та оперативності діяльності АТ, з одного

боку, та збалансованості повноважень його органів - з

іншого; встановлення кількісних та якісних вимог до

складу виконавчого органу та спостережної ради АТ;

механізми відповідальності засновників та посадових

осіб АТ, а також власників найбільш крупних пакетів

акцій (насамперед контрольного пакету, володіння яким

дозволяє контролювати діяльність товариства і

здійснювати на нього вирішальний вплив) за спричинену з

їх вини шкоду решті акціонерів цього ж товариства;

надання акціонерам прав, що забезпечують захист їх

інтересів (право голосу, право на інформацію про

діяльність АТ, право на дистрибуції тощо);

процедури реорганізації та ліквідації АТ, що

якнайповніше враховують як інтереси кредиторів АТ, так

і акціонерів товариства, та інші заходи.

Крім того, захист прав акціонерів може здійснюватися:

в самому акціонерному товаристві за допомогою розробле-

них і зафіксованих у внутрішніх документах

механізмів врегулювання спірних відносин за участю

акціонерів, у судово-

-118-

му порядку, а також у спеціальному - Державною

комісією з цінних паперів та фондового ринку в межах

її компетенції.

Механізм захисту прав акціонера безпосередньо в

акціонерному товаристві має фіксуватися у

внутрішніх документах останнього. Таким документом може

бути затверджене загальними зборами товариства Положення

про порядок складання та подання заяв до акціонерного

товариства, при розробці якого може використовуватися

аналогічний за назвою документ, затверджений

розпорядженням Фонду державного майна України від

05.05.1996 р. № 71-р. (*132). Таке Положення має передбачати

види заяв (індивідуальні, колективні), форми її

подання (особисто, рекомендованим або цінним листом),

вимоги до форми (письмова, а також засвідчення підпису

заявника у встановленому законом порядку, якщо заява

надсилається поштою) і зміст заяви; порядок приймання та

реєстрації заяв; порядок розгляду заяв; порядок

інформування заявника про прийняте рішення.

В акціонерному товаристві органами, що мають захищати

інтереси акціонерів, є загальні збори, спостережна

рада товариства, ревізійна комісія (щодо проведення

позапланових ревізій фінансово-господарської

діяльності виконавчого органу у випадках, передбачених

законом, статутом та іншими внутрішніми документами

товариства). Вони можуть розглядати спірні питання

корпоративного характеру (тобто такі, що виникають

всередині самого товариства між акціонерами, між

окремими акціонерами або їх групами та органами

товариства або їх посадовими особами). Однак основні

засади управління справами акціонерного товариства (а

саме: порядок прийняття рішень загальними зборами,

принцип голосування на них - "одна акція - один голос" і

відповідно - формування спостережної ради переважно з

акціонерів, що мають значну кількість акцій)

залишають дрібним акціонерам незначні шанси для

захисту своїх інтересів всередині товариства, контроль

над яким належить крупним акціонерам. Тоді у випадках,

передбачених законом та установчими документами

товариства, спір може вирішуватися у судових органах.

Спеціальним органом, покликаним захищати права акціо-

нерів-інвесторів на ринку цінних паперів, є Державна

комісія з цінних паперів та фондового ринку. Вона

розглядає заяви акціонерів відповідно до Правил

розгляду звернень громадян До Державної комісії з

цінних паперів та фондового ринку та

(**132) Див.: ДІБП- 1996- № 11- С. 79-80.

-119-

її територіальних органів, затверджених наказом

зазначеної комісії від 23.07.1997 р. № 186, та Правил

розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку

цінних паперів та застосування санкцій, затверджено

наказом зазначеної комісії від 9.01.1997 р. № 2. У

разі необхідності комісія перевіряє об-

грунтованість скарг заявника; при виявленні порушень зако-

нодавства приймає відповідне рішення: про припинення

порушення на ринку цінних паперів та про застосування

санкцій у формі штрафу до порушників (їх посадових

осіб).

Досить розповсюдженими є судові способи захисту прав

акціонерів. Світовій практиці акціонерної справи

відомі такі судові способи захисту прав акціонерів:

пред\'явлення прямих позовів в інтересах окремих акціо-

нерів, у разі порушення прав та законних інтересів

самого акціонера (про видачу повністю сплачених акцій,

про сплату затверджених, але невиплачених дивідендів, про

внесення в список власників іменних цінних паперів, про

відшкодування шкоди у зв\'язку із зміною розміру

статутного фонду товариства тощо); в Україні

законодавством передбачено застосування переважно цього

виду позовів;

пред\'явлення акціонерами непрямих позовів - в ін-

тересах акціонерного товариства у разі завдання йому шко-

ди, якщо саме товариство з певних причин (насамперед не-

зацікавленості в цьому посадових осіб органів

товариства) не подає такі позови;

пред\'явлення окремими акціонерами колективних позовів

в інтересах усіх акціонерів, права яких було порушено

(подання таких позовів передбачає необхідність

повідомлення усіх акціонерів, у чиїх інтересах,

подається позов).

Специфічним механізмом захисту прав акціонера, що

передбачає як внутрішні (корпоративні), так і

зовнішні (судові) важелі, є право на незгоду

акціонера з рішеннями акціонерного товариства з питань,

визначених законом або статутом товариства (за

законодавством США), а за російським і українським

законодавством - право акціонера вимагати у товариства

викупу належних акціонеру акцій у разі, якщо він не

голосував за прийняття загальними зборами рішень з певних

питань:

акціонер спочатку звертається до товариства з вимогою

викупити належні йому акції, оскільки він голосував

проти рішення, що дає право вимагати такого викупу;

у разі негативного рішення на рівні товариства,

акціонер може звернутися до суду (арбітражного суду) з

позовом про викуп за відповідну оплату належних йому

акцій.

-120-

6. Поняття меншості в акціонерному товаристві та

правові механізми їх захисту

Вже згаданий принцип участі акціонера в голосуванні, а

отже і в управлінні справами акціонерного товариства (в

залежності від його частки у статутному фонді товариства)

побить дрібних акціонерів слабозахищеними від

сваволі крупних акціонерів. Тому законодавець

намагається захистити власників невеликих пакетів акцій

(однієї або кількох акцій), запроваджуючи механізми

захисту прав меншості.

За українським законодавством правами меншості в

акціонерному товаристві користуються акціонери, які в

сукупності володіють більш як 10% голосів. До прав

меншості належать:

право призначати своїх представників для контролю за

реєстрацією акціонерів для участі в загальних зборах

(ч. 4 ст. 41 "Закону про господарські товариства");

право вносити пропозиції до порядку денного загальних

зборів, що обов\'язково вносяться до порядку денного (такі

пропозиції мають вноситися не пізніше як за ЗО днів

до скликання загальних зборів) - ч. 2 ст. 43 Закону "Про

господарські товариства";

право вимагати скликання позачергових загальних зборів

товариства у будь-який час і з будь-якого приводу;

право скликати такі збори, якщо правління протягом 20

днів не виконало цієї вимоги (ч. 4 ст. 45 Закону "Про

господарські товариства");

право вимагати перевірки фінансово-господарської ді-

яльності правління ревізійною комісією товариства

(ч. З ст. 49 Закону "Про господарські товариства").

-121-