Симетричність медіації

Спільно зі спонтанністю медіації її природу творить ще одна її ж сутнісна властивість - симетричність медіації. Феномен симетричності (симетрії) є одним із найпоширеніших у світі.

Окрім феномену симетрії, науці також добре відомий принцип симетрії. Це евристичний та методологічний принцип наукового пізнання, відповідно до якого певні властивості та взаємозв'язки об'єктів, які формуються як закони у складі наукових теорій, інваріантні стосовно деяких перетворень об'єктів пізнання і складають групу симетрії. Як зазначають фахівці, принцип симетрії сприяє виявленню структури тієї чи іншої наукової теорії, з'ясуванню імовірних прогалин у них, а також взаємозв'язків і взаємозумовленостей законів, що входять до складу теорій. Більше того, він уможливлює пізнання систематичних відношень між науковими теоріями у межах єдиної науково-дослідної програми і навіть зіставлення таких програм між собою. Важливо знати, що будь-які симетрії є емпіричними узагальненнями. Ще одна сутнісна властивість

Розділ 4. Медіація як відкрита процес. самореферентна соц. система 223 принципу симетрії - те, що у методологічному плані цей принцип може вказувати на джерела та способи можливих розв’язків проблемних ситуацій у науці, пов’язаних із з’ясуванням не відомих раніше симетрій або з порушеннями відомих симетрій^[470].

Однак повернімося до питання про симетричність медіації - то ж що саме і як має бути рівним у медіації, аби переконатися в її симетричності? Іншими словами, що ж саме виступає критерієм симетричності у медіації? Враховуючи, що медіація належить до людиномірних систем, відповідно до її антропосоціокультурного коду, на нашу думку, одним із методологічних ключів до пошуку наукової відповіді на вищезазначені питання може бути матриця власне генетичного коду живого організму. З інформаційно-генетичної точки зору усі живі організми являють собою тексти, є інформаційними системами. Як зазначають Н. Доброштан та О. Куліш, вони існують тому, що одержують спадкову інформацію від їх предків, і живуть для того, щоб передати власний інформаційний генетичний пакет своїм нащадкам. Решту їх механізмів вищезазначені автори трактують як допоміжні, що забезпечують реалізацію основного - інформаційного завдання^[471].

У чому ж, за аналогією, полягає основне інформаційне завдання медіації? Очевидно, у тому, що епіцентром медіації, її альфою та омегою, її віссю симетрії є сторони медіації з їхніми атрибутивними правами та обов’язками. Доведення цього вимагає розгляду щонайменше двох пластів реальності, безпосередньо пов’язаних із медіацією - емпіричного, оскільки, як уже зазначалося вище, будь-які симетрії є емпіричними узагальненнями, і трансцендентального, позаяк мова йде про задоволення в тім числі і трансцендентальних потреб сторін медіації.

Емпіричний пласт реальності, що безпосередньо стосується медіації, переконливо демонструє, зокрема, Закон України «Про медіацію». Із нього, передусім, випливає, що системоутворюючим ядром медіації виступають її сторони. Вони, відповідно до ст. 1 цього Закону: добровільно ініціюють процедуру медіації; укладають договір про її проведення; укладають угоду за результатами медіації. Відповідно до статті 4 даного Закону, медіація проводиться за взаємною згодою сторін. Відповідно до статті 5 цього Закону, сторони медіації та медіатор можуть будь-коли відмовитися від участі у медіації^[472].

Чи не найповніше емпіричний статус сторін медіації викладено у статті 8 «Самовизначення та рівність прав сторін медіації»: «1. Сторони медіації самостійно обирають медіатора (медіаторів) та/або суб’єкта, що забезпечує проведення медіації. 2. Сторони медіації самостійно визначають перелік питань, які обговорюватимуться, варіанти врегулювання конфлікту (спору), зміст угоди за результатами медіації, строки та способи її виконання, інші питання щодо конфлікту (спору) та проведення медіації. Інші учасники медіації можуть надавати консультації та рекомендації сторонам медіації, але рішення приймається виключно сторонами медіації. 3. Якщо стороною медіації є неповнолітня особа, вона приймає рішення з дотриманням вимог законодавства з урахуванням обсягу її дієздатності. 4. Якщо стороною медіації є особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вона приймає рішення з дотриманням вимог законодавства з урахуванням обсягу її дієздатності. 5. Медіація проводиться на засадах рівності сторін. Сторонам медіації має

Розділ 4. Медіація як відкрита процес. самореферентна соц. система 225 бути надано рівні можливості під час проведення медіації. Зобов’язання медіатора повинні бути однаковими стосовно всіх сторін медіації»^[473].

Невід’ємною частиною емпіричного статусу сторін медіації є їх права та обов’язки. Зокрема, відповідно до статті 18 вищезазначеного Закону, «сторони медіації мають право: 1) за взаємною згодою обрати медіатора (медіаторів) та/або суб’єкта, що забезпечує проведення медіації; 2) визначити умови договору про проведення медіації; 3) за взаємною згодою залучати до медіації інших учасників; 4) відмовитися від послуг медіатора (медіаторів) та обрати іншого медіатора (медіаторів); 5) у будь- який момент відмовитися від участі у медіації; 6) у разі невиконання чи неналежного виконання угоди за результатами медіації звернутися до суду, третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу в установленому законом порядку; 7) залучати експерта, перекладача та інших осіб, визначених за домовленістю сторін медіації.

Згідно із приписами статті 19 Закону України «Про медіацію», «сторони медіації зобов’язані: 1) дотримуватися вимог цього Закону, договору про проведення медіації та правил проведення медіації; 2) виконувати угоду за результатами медіації в порядку і строки, встановлені такою угодою; 3) виконувати інші обов’язки, визначені законом»^[475].

Отже, як переконує аналіз пласту емпіричної реальності, безпосередньо пов’язаного з медіацією, медіація симетрична. Віссю симетрії медіації виступають її сторони з їх рівними (симетричними) правами та обов'язками у межах процедури медіації.

Що стосується трансцендентального пласту реальності, безпосередньо пов’язаної із медіацією, то слід зазначити, що його системоутворюючий блок передусім пов'язаний із буттєвими властивостями людини, а саме, за словами Т. Ренча, з людською

автономією та комунікативною солідарністю^[476]. Вони породжують незнищенні у межах людської природи конфлікти (спори), які є атрибутом людського буття. Їх продукують одвічні людські потреби у благах, що завжди випереджають можливості їх задоволення, а також домінуючий кооперативний спосіб задоволення цих потреб - їх забезпечення переважно Іншим. Згідно зі спостереженням А. Сміта, останній реалізується у межах матриці: «Дай мені те, що потрібно мені, і ти одержиш те, що потрібно тобі, - такий сенс будь-якої подібної пропозиції^[477]. У цій формулі він виклав квінтесенцію трансцендентального обміну благами між людьми чи їх групами. Проте вищевикладена матриця - не більше ніж принцип, який у реальному бутті приречений на порушення, що й призводить до конфліктів (спорів).

Вважаємо за необхідне звернути увагу на методологічну бездоганність вищевикладеної матриці трансцендентального обміну між людьми благами. Так, індивід, який одержав унаслідок своєї вимоги до Іншого можливість задоволення власних потреб, неминуче наділяється згідно з принципом взаємності таким самим трансцендентальним обов 'язком забезпечити аналогічну можливість Іншому реалізувати його вимогу на благо, оскільки в Іншого після задоволення вимоги попереднього суб'єкта також з'явилося право на задоволення власних потреб.

Отже, симетричність медіації полягає у рівності прав та обов'язків її сторін і належить до числа основних її властивостей. У разі недотримання кимось із суб'єктів свого обов'язку в іншого суб'єкта порушується право на відповідне благо. Негативні

227 наслідки від такого порушення настають для обидвох сторін, тому в їх подоланні об’єктивно зацікавлені вони обидві. Методом подолання цього конфлікту (спору) між ними є відновлення рівності прав та обов’язків обидвох сторін, тобто відновлення їх симетричності. Інструментом досягнення останнього і є медіація.

4.5.