Україна - країна міфів
Анатолій Ткачук, радник Президента України
Я недавно започаткував собі таку рубрику на своєму сайті „Міфи України”. Україна - країна міфів. Ми постійно живемо у цих міфах і періодично пробуємо вийти.
Ще з середини десь 90-х років з’явився міф, в який ми вірили аж до нинішнього круглого столу, що мажоритарна виборча система менш демократична, ніж пропорційна. Сьогодні цей міф порушився. Багато хто зрозумів, що, напевно, не система визначає демократичність виборів, а дещо інше. І політична система загалом, політичні еліти, культура, свобода слова, відсутність адміністративного ресурсу і так далі.Міф другий, що можна продати або купити округ при мажоритарній виборчій системі, і це зле. Дійсно зле, але натомість ми отримали інше – що можна купити і продати місце в списку, а то й список в цілому. І постає питання, що тоді гірше?
Міф третій, що фальшувати вибори можна лише у мажоритарних округах. Я вам хочу сказати, що вибори 2006 року показали, що є нова аксіома. Фальшувати можна всюди, в тому числі і в багатомандатних округах. І якщо хтось слідкував за таким цікавим перебігом, як збільшувалась кількість голосів за ПСПУ у містах Севастополі і Харкові, коли всі розрахунки, математичні, фізичні, не показували такого зростання, а зростання було. Поки не було вжито відповідних заходів. І знову все стало відповідати математиці. І ми отримали дещо інший склад. Як виявилось, на окремих виборчих дільницях, де було шістсот - сімсот виборців, ПСПУ отримала 250-350 голосів, в той час як на всіх інших дільницях цю політичну силу підтримувало 10-12 виборців. Ну не могло такого бути. Що, по-сусідству живуть люди, орієнтовані з точністю до навпаки? Виявляється, орієнтовані з точністю до навпаки були члени комісії.
Міф четвертий – загальнонаціональний округ сприяє утворенню загальнонаціональних партій, регіональні округи породжують регіональні партії.
Щоб цей міф зруйнувати достатньо подивитися два сайти. Перший сайт „Партія Регіонів”. Дуже цікавий сайт. Я звернув увагу на партійне керівництво: семеро осіб, з них п’ятеро з Донецької області, двоє – народилися у Російській Федерації. Якщо подивитися на сайт Центральної виборчої комісії – де, за які партії голосували, ми побачимо дуже цікаву картину. На правому березі засідає Верховна Рада лівобережної України. Сьогодні, після того як опозиція покинула зал, ми можемо дати таке формулювання. Тому знову ж таки, загальнонаціональний округ чи регіональний округ не вирішує питання регіональності чи загальнонаціональності партії.Міф п’ятий – пропорційна виборча система стимулює партійне будівництво. І знову ж таки вибори 2006 року показали, що у виборчому процесі брало участь партій значно більше, ніж на виборах 2002 року. І об’єднання партій не відбулося. І ідеологізація партій також не відбулася. Знову ми отримали черговий міф.
І ще один міф, шостий – Верховна Рада може все. Депутати знають більше будь-кого, тому що вони є депутатами. І тому, ухвалюючи закон, не обов’язково слухати експертів. От це, я вам скажу, стверджується уже, слава богу, років п’ятнадцять. Тому що все, що ми сьогодні говорили – це повне дежавю 1992, 1995, 1997, 2000 і так далі років.
І наостанку я хотів би зробити декілька висновків. Я думаю, що, якщо в Україні має залишитися пропорційна виборча система на національному рівні, за основу має бути взятий добре випробовуваний в Європі варіант – пропорційні вибори в багатомандатних округах. Для України багатомандатний округ, це 10 плюс-мінус два мандати. Не треба буде розвалювати адміністративно-територіальний устрій. У нас буде найменший округ - це Чернівецька область, а Севастополь буде в складі Криму. Відповідно в Криму буде три багатомандатних округи. І це все відпрацьовано та змодельовано було ще в 1995 році. Ця система буде працювати на національному рівні, як пропорційна у багатомандатних округах з преференціями.
Щодо виборів на місцевому рівні.
На місцевому рівні також потрібні зміни. Коли була мажоритарна виборча система, то найперше в одномандатних округах діяла мажоритарна двохтурова система. І тоді все було зрозуміло, в другому турі завжди перемагав сильніший. Коли ми запровадили мажоритарну виборчу систему відносної більшості (це стосується, в першу чергу, виборів міських голів), ми отримали дуже проблемну легітимність міського голови. Тому що висувається 20 кандидатів, в результаті міським головою стає людина, яку підтримали там 12-14 відсотків виборців. І дуже часто це абсолютно випадкові люди. Можливо ви знаєте, що в Цюрупинську обраний міський голова відмовився виконувати свої обов’язки. Ще якби б він не вступив у повноваження, то хоч би виконував обов’язки попередній голова. І в результаті місто отримало проблему. В Ізяславі інша історія, коли міський голова висунув собі підставного кандидата, щоб в потрібний момент той, як кажуть, віддав йому голоси. А той голоси не віддав. В результаті міський голова «бився» з іншими, а цей підставний став мером і нічого не вміє, нічого не може зробити. А якби було два тури, то ніколи б підставна особа не стала б мером. Тому, коли йде мова про вибори мерів прямими виборами, то необхідно два тури. Що стосується міста, селища, то доцільно застосовувати мажоритарну виборчу систему в одномандатних округах. Вона нормально працює. Що стосується сіл, то я абсолютно погоджуюся на багатомандатний виборчий округ. Там всі один одного знають. У нас в Україні є дуже багато сільрад і багато з них з населенням в триста людей. І тому одномандатні виборчі округи там просто не мають жодного сенсу. А рекордом є сільська рада, де в селі 78 жителів. Навіть якщо 132 жителя, то які одномандатні виборчі округи? Що стосується обласних рад, звичайно, там є проблема. І я думаю, ця проблема теж може бути дуже просто вирішена - через багатомандатні виборчі округи у адміністративно-територіальних одиницях і через голосування на території всієї області. І це питання ми розв’яжемо. Просто хотілось, щоб експерти на цьому круглому столі спробували розвіяти міф шостий.