Відповідно до Конституції Україна вступає у відносини з іноземними країнами, укладає з ними договори й обмінюється дипломатичними і кон­сульськими представниками, бере участь у діяльності міжнародних орга­нізацій.

Статтею 8 Закону України “Про міжнародні договори” від 29.06.2004 № 1906-ZV визначено, що згода України на обов'язковість для неї міжна­родного договору може надаватися шляхом підписання, ратифікації, за­твердження, прийняття договору, приєднання до договору.

Статтями 15 та 19 зазначеного Закону передбачено, що чинні міжнарод­ні договори підлягають сумлінному дотриманню Україною, а якщо міжна­родним договором, який набрав чинності в установленому порядку, вста­новлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законо­давства України, то застосовуються норми міжнародного договору.

Під час застосування дипломатичних привілеїв та імунітетів (сукуп­ність особливих пільг, прав і переваг, які надаються іноземним диплома­тичним агентам і консульським посадовим особам, їх персоналу, іншим особам, які користуються захистом на території держави перебування відповідно до міжнародного права) використовуються положення універ­сальних міжнародних конвенцій: Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961 р., Віденської конвенції про консульські зносини 1963 р., Ві­денської конвенції про представництва держав у їх відносинах з міжнарод­ними організаціями універсального характеру 1975 р., Конвенції про спеці­альні місії 1969 р., Конвенції про привілеї та імунітети окремих міжнарод­них організацій тощо, до яких приєдналася Україна, двосторонніх угод про встановлення дипломатичних зносин (більш детально у додатку 1).

З метою забезпечення належних умов для здійснення дипломатични­ми представництвами та консульськими установами іноземних держав в Україні їх функцій Указом Президента України від 10.06.1993 № 198/93 за­тверджено Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні (далі - Положення).

Пунктом 1 Положення визначено, що дипломатичному представни­цтву (посольству або місії) іноземної країни в Україні (далі - дипломатичне представництво), консульській установі (генеральному консульству, кон­сульству, віце-консульству або консульському агентству) іноземної країни в Україні (далі - консульська установа) як органам іноземної держави, спів­робітникам дипломатичних представництв та працівникам консульських установ для здійснення їхніх функцій надаються передбачені Положенням привілеї та імунітети, що визначаються відповідно до Віденської конвенції про дипломатичні зносини від 18.04.1961 та Віденської конвенції про кон­сульські зносини від 24.04.1963.

Передбачені Положенням правила можуть застосовуватися до дипло­матичних представництв та консульських установ окремих іноземних кра­їн, а також їх співробітників (працівників), відповідно до принципу взаєм­ності.

Наказом Міністерства закордонних справ України від 13.01.2003 № 11 затверджено Положення про акредитацію співробітників дипломатичних і консульських установ іноземних держав, міжнародних організацій та їхніх представництв, інших іноземних організацій.

Для забезпечення своєї діяльності ці дипломатичні представництва, консульські установи, міжнародні організації, їхні представництва та інші іноземні організації ввозять в Україну товари і транспортні засоби, призна­чені для офіційного та особистого використання.

Надання митних і податкових пільг, порядок проведення митного контролю та оформлення товарів і транспортних засобів, що ввозяться в Україну дипломатичними представництвами, їх співробітниками, міжна­родними організаціями, їхніми представництвами та іншими іноземними організаціями, визначаються окремим указом Президента України, зако­нодавчими актами України та нормативними актами ДМС України.

До таких законодавчих актів України, крім Кодексу, та нормативних ак­тів ДМС України належать:

- Податковий кодекс України від 02.12.2012 № 2755-VI (зі змінами і до­повненнями);

- Указ Президента України “Про Положення про дипломатичні пред­ставництва та консульські установи іноземних держав в Україні” від 10.06.1993 № 198/93;

- постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку звільнення від обкладення податком на додану вартість операцій з постачання та ввезення на митну територію України товарів і послуг, передбачених для власних потреб дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав і представництв міжнарод­них організацій в Україні, а також для використання особами з числа дипломатичного персоналу дипломатичних місій та членами їх сімей, які проживають разом з ними” від 27.12.2010 № 1240 (зі змінами і до­повненнями);

- постанова Кабінету Міністрів України “Питання, пов'язані із застосу­ванням митних декларацій” від 21.05.2012 № 450;

- наказ Міністерства фінансів України “Про затвердження Порядку ви­конання митних формальностей при здійсненні митного оформлен­ня товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного ад­міністративного документа” від 30.05.2012 № 631;

- наказ Державної митної служби України “Про затвердження Поряд­ку подання документів, які підтверджують право суб'єктів підприєм­ницької діяльності на користування встановленими законодавством податковими пільгами під час митного оформлення товарів, що вво­зяться на митну територію України або вивозяться з митної території України” від 22.06.2006 № 514 (зі змінами і доповненнями).

Статтями 382-396 Кодексу визначено митні пільги та умови їх надання під час увезення на митну територію та вивезення з митної території Укра­їни товарів, призначених для дипломатичних представництв іноземних держав, консульських установ, представництв міжнародних організацій, що функціонують на території України, та членам їх персоналу.

Ці пільги - виняток із загальних вимог до порядку проведення митно­го контролю, наприклад, шляхом звільнення товарів, що переміщуються ними, від митного огляду та сплати визначених загальнодержавних подат­ків і зборів (обов'язкових платежів).

Митні та податкові пільги, які надаються під час митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України дипломатични­ми представництвами та консульськими установами іноземних держав, представництвами міжнародних організацій, їх персоналом та членами сімей персоналу, встановлюються податковим законодавством України, Кодексом, а також міжнародними договорами України, укладеними в уста­новленому законодавством порядку.

При цьому як Кодексом (ст. 1 “Законодавство України з питань держав­ної митної справи”), так і іншими законодавчими актами визначено, що міжнародно-правові норми мають перевагу над нормами національного законодавства.

Порядок застосування податкових пільг під час митного оформлення товарів, що ввозяться на територію України представництвами іноземних країн, міжнародних організацій, іноземних фірм та офіційними особами, визначається нормативно-правовими актами України та відомчими нор­мативними актами ДМС України.