Стаття 18. Повернення в Україну громадян України, які постраждали від торгівлі людьми

1. Дипломатичні представництва та консульські установи України у разі необхідності забезпечують громадян України відповідними документами для повернення в Україну, надають необхідну консультаційну і правову допомогу та вживають необхідних заходів щодо їх повернення в Україну.

2. Уразі відсутності у громадян України, які постраждали від торгівлі людьми, коштів для повернення в Україну дипломатичні представництва та консульські установи України сприяють поверненню їх в Україну.

Стаття 13 Загальної декларації прав людини 1948 р. визначає право кожної людини вільно пересуватися та обирати місце проживання в межах кожної держави, а також право залишати будь-яку країну, в тому числі власну, та в будь-який час повертатися до неї. Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами (ч. 3 ст. 25 Конституції України), а також право громадян України в будь-який час повернутися в Україну (ч. 2 ст. 33 Конституції України).

Стаття, що коментується, визначає загальні засади діяльності закордонних дипломатичних установ України (посольств, місій, генеральних консульств, консульств, віце-консульств або консульських агентств) щодо реалізації своїх повноважень у сфері протидії торгівлі людьми (про участь дипломатичних представництв та консульських установ у протидії торгівлі людьми див. коментар до ст. 5 цього Закону) в частині здійснення заходів, спрямованих на повернення на територію України її громадян, які постраждали від торгівлі людьми та перебувають на території іншої держави. У ній ідеться про забезпечення процедури, яка в ст. 16 Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми визначається як «повернення жертв».

Під поверненням в Україну громадян України, які постраждали від торгівлі людьми, розуміється комплекс заходів, спрямованих на організацію повернення громадян України, які постраждали від торгівлі людьми на території іншої держави, на територію України (див.

Кабінетом Міністрів України затверджено порядок формування і використання закордонними дипломатичними установами України коштів державного бюджету для здійснення заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України за кордоном.

Для реалізації положень цієї статті стосовно конкретного громадянина України не має значення, на території якої держави щодо нього було вчинено дії, які дозволяють визнати його особою, що постраждала від торгівлі людьми. Їх може бути вчинено стосовно постраждалого в Україні, будь-якій іноземній державі, в кількох країнах, а також в межах консульського округу, у яких консульська установа виконує свої функції, чи поза ними тощо. Значення не має й те, чи ставала особа (громадянин України, який постраждав від торгівлі людьми) в передбаченому законодавством порядку на облік у консульській установі України.

Кінцевою метою здійснення передбачених коментованою статтею заходів щодо повернення громадян України, що постраждали від торгівлі людьми, є забезпечення їх в’їзду на законних підставах на територію України. Вітчизняним законодавством установлено, що документами, які дають право в’їзду в Україну та посвідчують особу громадянина України під час перебування за її межами, є: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; проїзний документ дитини; дипломатичний паспорт; службовий паспорт; посвідчення особи моряка. Перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред’явлення одного із зазначених документів. У разі втрати громадянином України, який постраждав від торгівлі людьми, документів, що дають право на виїзд з України та посвідчують особу під час перебування за її межами (якщо вони були незаконно вилучені в нього чи знищені особами, які вчинили стосовно такого громадянина злочин торгівлі людьми), а також якщо строк дії таких документів закінчився або встановлено, що вони є недійсні з інших причин, документом, що підтверджує громадянство України і дає право на в’їзд в Україну, є посвідчення особи на повернення в Україну.

Для отримання посвідчення заявником (громадянином України) має бути подано: документ (протокол, довідку тощо), виданий компетентними органами країни перебування, що підтверджує факт звернення заявника з приводу втрати проїзного документа, або документ, що дає громадянину України право на виїзд з України та посвідчує особу під час перебування за її межами, якщо строк дії такого документа закінчився або встановлено, що він є недійсним з інших причин; заяву-анкету встановленого зразка; дві кольорові фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см; документи, які дозволяють ідентифікувати особу заявника, установити його місце проживання в Україні та підтвердити належність до громадянства України; свідоцтво про народження дитини в разі внесення даних про дитину до посвідчення та дві її кольорові фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см (для дітей віком від 5 до 16 років). При наданні заявником вищезазначених документів посвідчення має бути оформлене в день подання громадянином відповідної заяви та видане без попереднього запиту до органів внутрішніх справ за місцем проживання такого заявника в Україні.

У разі відсутності в громадянина України, який постраждав від торгівлі людьми, документів, що посвідчують його особу та підтверджують належність до громадянства України, дипломатичне представництво або консульська установа України в день подання відповідної заяви-анкети надсилає запит установленої форми до органів внутрішніх справ за місцем реєстрації заявника в Україні (відповідно до інформації, наданої заявником) з метою підтвердження його належності до громадянства України та ідентифікації особи за фотокарткою. Запити надсилаються безпосередньо до відділів у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України, які розглядають їх у терміновому порядку і протягом трьох діб з моменту отримання запиту надсилають відповідь до дипломатичного представництва або консульської установи України відповідними засобами зв’язку. Якщо громадянин України, який втратив паспорт, виїхав за межі України з неповнолітніми дітьми, відомості про яких було внесено до його паспорта, необхідно також отримати підтвердження органів внутрішніх справ про факт унесення таких відомостей до його паспортного документа.

Строк дії посвідчення особи на повернення в Україну визначається консульською посадовою особою, відповідальною за його видачу, виходячи з реальної можливості повернення пред’явника посвідчення в Україну, але не може перевищувати 30 днів, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України. У разі хвороби, нещасного випадку та інших поважних причин строк дії посвідчення може бути продовжено іншим дипломатичним представництвом чи консульською установою на шляху прямування пред’явника посвідчення до України на термін, необхідний для повернення заявника на територію України, але не більше 30 днів. Про це в місці, відведеному для особливих відміток, робиться відповідний запис, який засвідчується підписом консульської посадової особи і скріплюється малою гербовою печаткою. Термін дії посвідчення особи на повернення в Україну може бути продовжено не більше одного разу. Консульська посадова особа, яка продовжила строк дії посвідчення, повинна письмово поінформувати про цей факт дипломатичне представництво чи консульську установу, яка видала посвідчення.

На підставі звернення міністерства закордонних справ або іншого компетентного органу іноземної держави посвідчення може бути оформлене і видане на ім’я громадянина України, щодо якого прийнято рішення про реадмісію, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

За загальним правилом, за оформлення та видачу посвідчення стягується консульський збір згідно з чинними тарифами, причому за оформлення та видачу посвідчення подвійна ставка консульського збору (за терміновість) не застосовується. Водночас, у разі наявності обставин, що доводять неспроможність громадянина сплатити консульський збір за видачу посвідчення, в тому числі у разі відсутності у громадян України, які постраждали від торгівлі людьми, грошових коштів, керівником дипломатичного представництва або консульської установи України може бути прийняте рішення про видачу такому громадянину посвідчення без стягнення консульського збору.

За видачу посвідчення на звернення міністерства закордонних справ або іншого компетентного органу іноземної держави консульський збір не справляється.

Закордонні дипломатичні установи України повинні вживати заходів щодо недопущення депортації громадян України, які постраждали від торгівлі людьми, та застосування до таких осіб встановлених законодавством відповідної держави примусових процедур (затримання, арешту, утримання під вартою тощо). У разі застосування таких процедур дипломатичне представництво або консульська установа, крім заходів, спрямованих на їх припинення, повідомляють рідним громадянина про вказані обставини. У випадку затримання або арешту громадянина України консул з’ясовує обставини справи через компетентні органи відповідної країни, вживає заходів задля належного додержання законодавства країни перебування щодо затриманого та утримання його в умовах, які відповідають вимогам гігієни та санітарії.

У разі виникнення непередбачених ситуацій (хвороба, травма, нещасний випадок) консульство повинне надати потерпілому громадянинові України інформацію щодо адрес і телефонів лікарень і закладів, де надається допомога, сповістити рідних в Україні про подію, що трапилася з особою.

Водночас, консульські установи та посадові особи не можуть виконувати обов’язки адвокатів, приватних консультантів, туристичних агентств, перекладачів тощо. Консул не уповноважений надавати послуги із працевлаштування, отримання дозволу на проживання або іноземного громадянства.

Консультаційна й правова допомога громадянам України, які постраждали від торгівлі людьми, може полягати в наданні їм дипломатичними представництвами та консульськими установами України інформації про їх права та гарантії їх дотримання, встановлені цим та іншими національними й міжнародними нормативно-правовими актами, про способи повернення в Україну, забезпечення безпеки під час повернення в Україну.

Сприяння поверненню в Україну її громадянам, які не мають коштів для цього, може здійснюватися закордонними дипломатичними установами України, зокрема, шляхом звернень до національних або іноземних юридичних осіб, які здійснюють міждержавні перевезення пасажирів (авіакомпаній, пароплавств, автопідприємств тощо) про перевезення вказаних осіб на територію України, залучення до цієї діяльності міжнародних, неурядових організацій. Крім того, таке сприяння може полягати в допомозі щодо оформлення транзитних віз, у наданні коштів на проїзд, харчування, негайне медичне обслуговування вказаних осіб.

Фінансування закордонними дипломатичними установами України вказаних заходів здійснюється в межах, установлених Державним бюджетом України.

Використані джерела:

1. Про громадянство України : Закон України № 2235—ІІІ від 18 січня 2001 р.

2. Про затвердження Положення про посвідчення особи на повернення в Україну : постанова Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. № 1079

3. Про затвердження Правил оформлення і видачі дипломатичними представництвами та консульськими установами України посвідчення особи на повернення в Україну : наказ Міністерства закордонних справ України 19.12.2005 р. № 226 (Із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства закордонних справ № 174 від 06.07.2011 р).

4. Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України : Закон України № 3857— XII від 21 січня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України (ВВР). —1994. — № 18. — Ст.101.