Стаття 36. Визначення країни походження товару

1. Країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що пе­реміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо пе­реміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

2. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироб­лений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

3. Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.

4. Для цілей визначення країни походження товару не враховується походження енергії, машин та інструментів, що використовуються для його виробництва або пере­робки.

5. Приладдя, запасні частини та інструменти, використовувані в машинах, пристро­ях, агрегатах або транспортних засобах, вважаються такими, що походять з тієї самої країни, що й ці машини, пристрої, агрегати або транспортні засоби, за умови їх ввезен­ня та продажу разом із зазначеними машинами, пристроями, агрегатами або транс­портними засобами і відповідності їх комплектації та кількості звичайно використову­ваним приладдю, запасним частинам та інструментам.

6. Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів пе­редбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоеконо­мічної діяльності.

7. Повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

8. При існуванні встановлених правил прямого транспортування товарів із країни їхнього походження дозволяється відступати від них у випадках, коли таке транспор­тування неможливе в силу географічного положення та/або якщо товари знаходяться під митним контролем у третіх країнах.

9. Особливості визначення країни походження товару, що ввозиться з територій спеціальних (вільних) економічних зон, розташованих на території України, встанов­люються законом.

За загальним правилом п. “b” ст. 9 ч. IV Угоди СОТ про правила визна­чення походження, країною походження товарів вважається країна, в якій товари були повністю вироблені або в якій були здійснені останні операції з їх переробки або виготовлення. Ступінь впливу виробничого процесу або виготовлення товарів, достатній для того, щоб товар вважався зробленим у цій країні, визначається за допомогою критеріїв достатньої переробки (позитивні критерії).

Під країною походження розуміється також група країн чи митні союзи (наприклад, країни СНД, що входять до зони вільної торгівлі, або Євро­пейське Співтовариство). Країною походження може бути й окремий регі­он (частина) країни, якщо відповідно до законодавства вони виділяються для цілей визначення країни походження товарів.

Країна походження товару визначається з метою застосування тариф­них і нетарифних заходів регулювання ввезення товарів на митну терито­рію України та вивезення товарів з цієї території, а також забезпечення об­ліку товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Країна походження є однією з трьох основних, поряд із класифікацією товару і митною вартістю товару, характеристик, на яких базується засто­сування заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоеконо­мічної діяльності.

Визначення країни походження товару впливає на рівень оподаткуван­ня ввізним митом, оскільки відповідно до Кодексу ввізне мито є диферен­ційованим:

- до товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі, у разі вста­новлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких на­дана Верховною Радою України, застосовуються преференційні став­ки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України;

- до товарів, що походять з України або держав - членів Світової орга­нізації торгівлі, або держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосову­ються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом;

- до решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, вста­новлені Митним тарифом України.

Також визначення країни походження впливає при застосуванні заходів Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі відповідно до Законів України “Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту” від 22.12.1998 № 330-XIV, “Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту” від 22.12.1998 № 331-XIV, “Про застосування спе­ціальних заходів щодо імпорту в Україну” від 22.12.1998 № 332-XIV.

Встановлення ліцензування і квотування зовнішньоекономічних опера­цій в окремих випадках здійснюються відповідно до Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16.04.1991 № 959-XII залежно від кра­їни походження товарів на підставі укладених Україною угод.

Відповідно до ст. 38 Кодексу товарами, що повністю вироблені у певній країні, вважаються:

1) корисні копалини, добуті з надр цієї країни, в її територіальних водах або на її морському дні;

2) продукція рослинного походження, вирощена або зібрана в цій краї­ні;

3) живі тварини, що народилися та вирощені в цій країні;

4) продукція, одержана від живих тварин у цій країні;

5) продукція, одержана в результаті мисливського або рибальського промислу в цій країні;

6) продукція морського рибальського промислу та інша продукція мор­ського промислу, одержана судном цієї країни або судном, що орен­доване (зафрахтоване) цією країною;

7) продукція, одержана на борту переробного судна цієї країни виключ­но з продукції, зазначеної у п. 6 цієї статті;

8) продукція, одержана з морського дна або з морських надр за межами територіальних вод цієї країни, за умови, що ця країна має виключне право на розробку цього морського дна або цих морських надр;

9) брухт та відходи, одержані в результаті виробничих або інших опера­цій з переробки в цій країні, а також вироби, що були у вжитку, зібра­ні в цій країні та придатні лише для переробки на сировину (утиліза­ції);

10)електроенергія, вироблена в цій країні;

11) товари, вироблені в цій країні виключно з продукції, зазначеної у п. 1-10 цієї статті.

У ст. 40 Кодексу визначено критерії достатньої переробки товару, які застосовуються при визначенні країни походження товарів, у виробництві якого беруть участь дві або більше країн.

Якщо у виробництві товару беруть участь дві або більше країн, країною походження товару вважається та, в якій були здійснені останні операції з переробки, достатні для того, щоб товар набув основних характерних рис повністю виготовленого товару, що відповідають критеріям достатньої пе­реробки згідно з положеннями цієї статті.

Критеріями достатньої переробки є:

1) виконання виробничих або технологічних операцій, за результатами яких змінюється класифікаційний код товару за УКТ ЗЕД на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків;

2) зміна вартості товару в результаті його переробки, коли відсоткова частка вартості використаних матеріалів або доданої вартості дося­гає фіксованої частки у вартості кінцевого товару (правило адвалор- ної частки);

3) виконання виробничих та/або технологічних операцій, які в резуль­таті переробки товару не ведуть до зміни його класифікаційного коду за УКТ ЗЕД або вартості згідно з правилом адвалорної частки, але з дотриманням певних умов вважаються достатніми для визнання то­вару походженням із тієї країни, де такі операції відбувалися.

Якщо стосовно конкретного товару виконується визначений для нього критерій достатньої переробки, то вважається, що товар був повністю ви­роблений або підданий достатній переробці в цій країні.