§ 2. Плата за користування надрами

В Україні відповідно до ст. 28 КУпН^[185] користування надрами є платним. Плата справляється за користування надрами в межах території України, її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони.

Плата за користування надрами - це загальнодержавний платіж, який справляється у вигляді:

1) плати за користування надрами для видобування корисних копалин;

2) плати за користування надрами в цілях, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин.

Корисні копалини у розумінні податкового законодавства - природні мінеральні утворення органічного і неорганічного походження у надрах, у тому числі будь-які підземні води, а також техногенні мінеральні утворення в місцях видалення відходів виробництва та втрат продуктів переробки мінеральної сировини, які можуть бути використані у сфері матеріального виробництва і споживання безпосередньо або після первинної переробки. Гірниче законодавство дає таке визначення надр - частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

Корисні копалини за своїм значенням поділяються на корисні копалини загальнодержавного і місцевого значення. Віднесення корисних копалин до корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення здійснюється КМ України за поданням цент­рального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища. Тобто КМ України затверджує два переліки:

• перелік корисних копалин загальнодержавного значення;

189

• перелік корисних копалин місцевого значення.

Однією зі складових комплексу національних класифікаторів є Класифікатор корисних копалин ДК 008:2007. У ньому наведено впорядковані та уніфіковані відомості щодо твердих, рідких та газоподібних корисних копалин, які використовують або можуть бути використані у майбутньому, з їхніми кодами^{[186] [187].}

Добування корисних копалин - це сукупність технологічних операцій з вилучення, у тому числі з покладів дна водойм, та переміщення, у тому числі тимчасове зберігання, на поверхню частини надр (гірничих порід, рудної сировини тощо), що вміщує корисні копалини. Відповідно до Положення про проектування гірничодобувних підприємств України та визначення запасів корисних копалин за ступенем підготовленості до видобування^[188], яке передбачає порядок проектування будівництва нових, розширення або реконструкції діючих гірничодобувних підприємств з підземним і відкритим способом розробки, порядок визначення розкритих, підготовлених та готових до виймання запасів та класифікацію гірничих робіт та гірничих виробок гірничодобувних підприємств України існують два способи розробки родовищ корисних копалин. Це - відкрита розробка родовищ (видобування корисних копалин безпосередньо із земної поверхні) та підземна (видобування корисних копалин з надр земної кори, які мають або не мають безпосереднього виходу на її поверхню).

За видачу спеціальних дозволів на користування надрами справляється відповідний збір. Плата за користування надрами встановлюється розд. XI ПК України.

Відповідно до ст. 14 КУпН надра надаються у користування для:

• геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення;

• видобування корисних копалин;

• будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов’яза­них з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод;

• створення геологічних територій та об’єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам’ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади та ін.);

• виконання робіт (здійснення діяльності), передбачених угодою про розподіл продукції;

• задоволення інших потреб.

Перші два види із наведеного вище переліку можна віднести до використання надр для видобування корисних копалин. Перший вид використання надр здійснюється відповідно до Положення про порядок організації та виконання дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення^[189]. Воно установлює вимоги щодо порядку організації та проведення дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загаль­нодержавного значення та визначає подальше використання наслід­ків робіт.

Плата за користування надрами відповідно до угоди про роз­поділ продукції регламентується нормами ЗУ «Про угоди про розпо­діл продукції»^[190].

Плата за користування надрами для видобування корисних копалин. Платниками плати за користування надрами для видобу­вання корисних копалин є суб’єкти господарювання, у тому числі громадяни України, іноземці та особи без громадянства, зареєстро­вані відповідно до закону як підприємці, які набули права користу­вання об’єктом (ділянкою) надр на підставі отриманих спеціальних дозволів на користування надрами в межах конкретних ділянок надр з метою провадження господарської діяльності з видобування корисних копалин, у тому числі під час геологічного вивчення (або геологічного вивчення з подальшою дослідно-промисловою розроб­кою) в межах зазначених у таких спеціальних дозволах на корис­тування об’єктом (ділянкою) надр.

Спеціальні дозволи на користування надрами надаються переможцям аукціонів, крім випадків, визначених КМ України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального вико­ристання надр, або Радою міністрів АРК щодо розробки родовищ корисних копалин місцевого значення на території АРК. Порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користу­вання надрами та порядок їх надання встановлено КМ України^[191]. Організатором аукціону є Держгеонадра, а щодо видобування корисних копалин місцевого значення на території АРК - Рада міністрів АРК.

Окрім господарської діяльності з видобування корисних копа­лин, спеціальний дозвіл необхідно отримувати і для геологічного вивчення надр, яке здійснюється з метою одержання даних про геологічну будову надр, процеси, що відбуваються в них, виявлення та оцінки корисних копалин, вивчення закономірностей їх формування і розміщення, з’ясування гірничо-технічних й інших умов розробки родовищ корисних копалин і використання надр для цілей, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин.

У разі укладення власниками спеціальних дозволів на користування надрами з третіми особами договорів на виконання робіт (послуг), пов’язаних з використанням надр, у тому числі (але не виключно) за операціями з давальницькою сировиною, платни­ками плати за користування надрами для видобування корисних копалин є власники таких спеціальних дозволів на користування надрами.

Для цілей оподаткування платники плати за користування надрами для видобування корисних копалин здійснюють окремий (від інших видів операційної діяльності) бухгалтерський та податковий облік витрат та доходів за кожним видом мінеральної сировини для кожного об’єкта надр, на який надано спеціальний дозвіл.

Платником плати за користування надрами для видобування корисних копалин під час виконання договорів про спільну діяльність без створення юридичної особи є уповноважена особа - один з учасників такого договору про спільну діяльність без створення юридичної особи, на якого згідно з умовами договору про спільну діяльність без створення юридичної особи покладено обов’язок нарахування, утримання та внесення податків і зборів до бюджету з єдиного поточного рахунку спільної діяльності, та за умови, що один з учасників договору про спільну діяльність без створення юридичної особи має відповідний спеціальний дозвіл.

Відповідно до ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов’язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Об’єктом оподаткування плати за користування надрами для видобування корисних копалин по кожній наданій в користуван­ня ділянці надр, що визначена у відповідному спеціальному дозволі, є обсяг видобутої у податковому (звітному) періоді корисної копа­лини (мінеральної сировини) або обсяг погашених у податковому (звітному) періоді запасів корисних копалин.

До об’єкта оподаткування належать:

а) обсяг корисної копалини (мінеральної сировини), видобутої з надр на території України, її континентального шельфу і виключ­ної (морської) економічної зони, у тому числі обсяг мінеральної сировини, що утворюється в результаті виконання первинної пере­робки, що провадиться іншими ніж платник суб’єктами господарю­вання на умовах господарських договорів про послуги з даваль­ницькою сировиною;

б) обсяг корисної копалини (мінеральної сировини), видобутої (вилученої) з відходів (втрат, хвостів тощо) гірничодобувного виробництва, у тому числі обсяг мінеральної сировини, що утво­рюється в результаті виконання первинної переробки, що прова­диться іншими ніж платник суб’єктами господарювання на умовах господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною, якщо для її видобутку відповідно до законодавства необхідно отри­мати спеціальний дозвіл. Під терміном «хвости» у цьому випадку потрібно розуміти залишки корисних копалин, що утворюються у процесах збагачення, з низьким вмістом корисних компонентів, у концентраті;

в) обсяг погашених запасів корисних копалин.

До об’єкта оподаткування не належать:

а) не включені до державного балансу запасів корисних копалин корисні копалини місцевого значення і торф, видобуті землевласниками та землекористувачами для власного споживання, якщо їх використання не передбачає отримання економічної вигоди з передачею чи без передачі права власності на них, загальною гли­биною розробки до двох метрів, і прісні підземні води до 20 метрів;

б) видобуті (зібрані) мінералогічні, палеонтологічні та інші геологічні колекційні зразки, якщо їх використання не передбачає отримання економічної вигоди з передачею чи без передачі права власності на них;

в) корисні копалини, видобуті з надр при створенні, вико­ристанні, реконструкції геологічних об’єктів природно-заповідного фонду, якщо використання цих корисних копалин не передбачає отримання економічної вигоди з передачею чи без передачі права власності на них. У цьому випадку потрібно взяти до уваги класифі­кацію територій та об’єктів природно-заповідного фонду України^[194];

г) дренажні та супутньо-пластові підземні води, які не врахо­вуються в державному балансі запасів корисних копалин, що видобуваються при розробці родовищ корисних копалин або при будівництві та експлуатації підземних споруд, і використання яких не передбачає отримання економічної вигоди з передачею чи без передачі права власності на них, у тому числі від використання для власних технологічних потреб, за винятком обсягів, які викорис­товуються для власних технологічних потреб, пов’язаних з видобу­ванням корисних копалин;

ґ) видобуті корисні копалини, які без набуття та/або збережен­ня платником права власності на такі корисні копалини відповідно до затвердженого в установленому законодавством порядку техно­логічного проекту розробки запасів корисних копалин відповідної ділянки надр спрямовуються на формування запасів корисних копалин техногенного родовища;

д) обсяг природного газу, визнаного рециркулюючим відпо­відно до розділу І, який визначається платником за показниками вимірювальних пристроїв, що зазначені у журналі обліку видобутих корисних копалин із дотриманням самостійно затверджених платни­ком відповідно до вимог ліцензійних умов схем руху видобутої вуглеводневої сировини на виробничих дільницях та місцях збері­гання з урахуванням складу вихідної сировини, умов конкретного виробництва, особливостей технологічного процесу;

е) обсяги мінеральних вод, що видобуті державними дитячими спеціалізованими санаторно-курортними закладами, в частині обсягів, що використовуються для лікування на їх території;

є) обсяги запасів корисних копалин, що згідно із затверд­женими в установленому законодавством порядку технічними проектами (планами) їх розробки залишені у звітному (подат­ковому) періоді в охоронних і бар’єрних ціликах (між шахтами), у тому числі у ціликах загальношахтного призначення, для запобі­гання обрушенню земної поверхні, прориву води у гірничі виробки та збереження наземних або підземних об’єктів.

Види видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) визначаються платником відповідно до затверджених законодав­ством переліків видів корисних копалин, а також кодифікації товарів та послуг з урахуванням затверджених платником схем руху видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) на виробничих дільницях та місцях зберігання з урахуванням складу вихідної сировини, умов конкретного виробництва, особливостей техноло­гічного процесу та вимог до кінцевої продукції.

Оскільки в результаті провадження господарської діяльності з видобування корисних копалин у межах однієї ділянки надр може видобуватися більш ніж один вид товарної мінеральної продукції, кожний з яких є окремим об’єктом оподаткування. ПК України визначено, що платники виконують ідентифікацію об’єктів оподат­кування, що віднесені до категорії видобутої корисної копалини (мінеральна сировина) «відповідно до затверджених законодавством переліків видів корисних копалин, а також кодифікації товарів та послуг з урахуванням затверджених платником схем руху видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) на виробничих дільницях та місцях зберігання з урахуванням складу вихідної сировини, умов конкретного виробництва, особливостей технологічного процесу та вимог до кінцевої продукції» (п. 263.3 ст. 263 ПК України), з урахуванням дотримання «нормативних актів, що регламентують вимоги до відповідного виду товарної продукції гірничодобувних підприємств стосовно визначення якості сировини та кінцевого продукту, визначення вмісту основної та супутньої корисної копа­лини в лабораторіях, атестованих згідно з правилами уповноваження та атестації у державній метрологічній системі» (пп. 263.8.1 п. 263.8 ст. 263 ПК України)^[195].

Види погашених запасів корисних копалин визначаються платником на підставі висновків державної експертизи запасів корисних копалин відповідної ділянки надр, що виконана не раніше ніж за десять років до дати списання запасів корисних копалин з балансу гірничодобувного підприємства. Державна експертиза запасів корисних копалин відповідної ділянки надр проводиться згідно з вимогами положення «Про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин»^[196]. Метою державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин є у тому числі і використання оцінок техніко-економічних та фінансових показників господарської діяльності для оподаткування.

Базою оподаткування є вартість обсягів видобутих у подат­ковому (звітному) періоді корисних копалин (мінеральної сиро­вини), яка окремо обчислюється для кожного виду корисної копалини (мінеральної сировини) для кожної ділянки надр на базових умовах поставки (склад готової продукції гірничодобувного підприємства).

Порядок визначення вартості одиниці відповідного виду видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) встановлено п. 263.6 ст. 263 ПК України.

Вартість відповідного виду видобутої у податковому (звіт­ному) періоді корисної копалини (мінеральної сировини) обчис­люється платником для кожної ділянки надр на базових умовах поставки (склад готової продукції гірничодобувного підприємства) за більшою з таких її величин:

• за фактичними цінами реалізації відповідного виду видо­бутої корисної копалини (мінеральної сировини);

• за розрахунковою вартістю відповідного виду видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), крім вуглеводневої сировини.

У разі обчислення вартості видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) за фактичними цінами реалізації вартість одиниці відповідного виду видобутої корисної копалини (міне­ральної сировини) встановлюється платником за величиною суми доходу, отриманого (нарахованого) від виконаних у податковому (звітному) періоді господарських зобов’язань з реалізації відпо­відного обсягу (кількості) такого виду видобутої корисної копалини (мінеральної сировини). Фактична ціна реалізації для нафти, конден­сату визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за податковий (звітний) період як середня ціна одного бареля нафти «Уралс»^[197], перерахована у гривні за тонну за курсом НБУ станом на 1 число місяця, що настає за податковим (звітним) періодом, яка склалася на момент завершення проведення торгів нафтою на Лондонській біржі протягом такого податкового (звітного) періоду.

Фактичною ціною реалізації для газу природного вважається:

• для газу природного, що відповідає умові, визначеній у пп. 263.11.5 п. 263.11 ст. 263 ПК України, - закупівельна ціна, встановлена національною комісією, що здійснює державне регулю­вання у сфері енергетики, для кожного суб’єкта господарювання, який відповідає критеріям, визначеним ст. 10 ЗУ «Про засади функціонування ринку природного газу»;

• для іншого газу природного, видобутого іншими, ніж визначені ст. 10 ЗУ «Про засади функціонування ринку природного газу» категорії газовидобувників, - середня митна вартість імпортного природного газу, що склалася у процесі його митного оформлення під час ввезення на територію України за податковий (звітний) період. Середня митна вартість імпортного природного газу, що склалася у процесі його митного оформлення під час ввезення на територію України за податковий (звітний) період, обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику, за даними центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, та передається ним до 5 числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку (Міністерство економічного розвитку і торгівлі), до 10 числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, розміщує визначену ціну реалізації відповідної вуглеводневої сировини на своєму офіційному веб-сайті у спе­ціальному розділі та повідомляє центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Сума доходу, отриманого (нарахованого) від реалізації відпо­відного виду видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) за податковий (звітний) період, зменшується на суму витрат платника, пов’язаних з доставкою (перевезенням, транспортуван­ням) обсягу (кількості) відповідного виду видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) споживачу в розмірах, установ­лених у договорі купівлі-продажу згідно з умовами постачання.

Суми попередньої оплати вартості обсягу (кількості) відповід­ного виду видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), що надійшли до моменту фактичного виконання господарських зобов’я­зань (фактичної поставки) або до моменту настання строку виконання господарських зобов’язань (поставки) за відповідним договором, включаються до суми доходу для обчислення вартості одиниці відповідного виду видобутої корисної копалини (мінераль­ної сировини) у податковому (звітному) періоді, якщо такі госпо­дарські зобов’язання (поставки) виконані або мали бути виконаними за відповідним договором.

Сума доходу, отримана від реалізації обсягу (кількості) відпо­відного виду видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) в іноземній валюті, обраховується в національній валюті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим НБУ^[198] на дату реалізації таких корисних копалин.

Розрахункова вартість одиниці відповідного виду видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) обчислюється за спе­ціальною формулою. Існує також спеціальний порядок обчислення податкових зобов’язань з плати за користування надрами для видобування корисних копалин.

Платник самостійно визначає обсяг (кількість) видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) та обсяг (кількість) пога­шених запасів корисних копалин, вказана кількість визначається в одиницях маси або об’єму. Погашені балансові запаси - балансові запаси корисних копалин, які зняті з обліку на гірничодобувному підприємстві внаслідок їх відпрацювання або втрат при видобутку^[199].

Ставки плати за користування надрами для видобування корисних копалин установлюються залежно від того, до якого виду корисних копалин вони належать: загальнодержавного чи місцевого значення.

Платник плати за користування надрами для видобування корисних копалин та уповноважена особа, визначена відповідно до пп. 263.1.4 п. 263.1 ст. 263 ПК України, до закінчення граничного строку подання податкових розрахунків, визначеного розд. II ПК України, та за формою, встановленою відповідно до ст. 46 ПК України, подають за податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу, а при видобуванні вуглеводневої сировини, що дорівнює календарному місяцю, податкові розрахунки з плати за користування надрами для видобування корисних копалин до органу ДПС:

• за місцезнаходженням ділянки надр, з якої видобуті корисні копалини, у разі розміщення такої ділянки надр у межах території України;

• за місцем обліку платника у разі розміщення ділянки надр, з якої видобуто корисні копалини, в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України.

Платник несе відповідальність за правильність обчислення суми плати за користування надрами для видобування корисних копалин, повноту і своєчасність її внесення до бюджету, а також за своєчасність подання органам ДПС відповідних розрахунків згідно з нормами ПК України та інших законів України.

Контроль за правильністю обчислення, своєчасністю і повно­тою справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин до бюджету здійснюють органи ДПС.

Органи ДПС для забезпечення контролю за правильністю обчислення платником суми плати за користування надрами для видобування корисних копалин в частині визначення обсягу (кількості) видобутих корисних копалин у межах наданої йому ділянки надр, а також коригуючих коефіцієнтів згідно з п. 263.10 ст. 263 ПК України у встановленому законодавством порядку можуть залучати центральні органи виконавчої влади, що реалі­зують державну політику у сфері державного гірничого нагляду, а також у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Плата за користування надрами в цілях, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин. Види користування надрами розрізняються за такими напрямками: зберігання природного газу та газоподібних продуктів; зберігання нафти та інших рідких нафто­продуктів; витримування виноматеріалів, виробництво і зберігання винопродукції; вирощування грибів, овочів, квітів та інших рослин; зберігання харчових продуктів, промислових та інших товарів, речовин і матеріалів; провадження іншої господарської діяльності. Платниками плати за користування надрами в цілях, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин, є юридичні та фізичні особи - суб’єкти господарської діяльності, які використовують у межах території України ділянки надр для:

а) зберігання природного газу, нафти, газоподібних та інших рідких нафтопродуктів;

б) витримування виноматеріалів, виробництва і зберігання винопродукції;

в) вирощування грибів, овочів, квітів та інших рослин;

г) зберігання харчових продуктів, промислових та інших товарів, речовин і матеріалів;

ґ) провадження інших видів господарської діяльності.

Об’єктом оподаткування платою за користування надрами в цілях, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин, є обсяг підземного простору (ділянки) надр:

- для зберігання природного газу та газоподібних продуктів - активний об’єм зберігання газу в пористих чи тріщинуватих геоло­гічних утвореннях (пластах-колекторах);

- для зберігання нафти та інших рідких нафтопродуктів - об’єм спеціально створених та існуючих гірничих виробок (відпра­цьованих і пристосованих), а також природних порожнин (печер);

- для витримування виноматеріалів, виробництва і зберігання винопродукції, вирощування грибів, овочів, квітів та інших рослин, зберігання харчових продуктів, промислових та інших товарів, речовин і матеріалів, провадження інших видів господарської діяльності - площа підземного простору, що надана у користування в спеціально створених та існуючих гірничих виробках (відпрацьо­ваних і пристосованих), а також природних порожнинах (печерах).

Плата за користування надрами в цілях, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин, не справляється:

• з військових частин, закладів, установ і організацій ЗС Украї­ни та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, що фінансуються за рахунок державного бюджету;

• за використання транспортних тунелів та інших підземних комунікацій, колекторно-дренажних систем та об’єктів міського комунального господарства;

• за використання підземних споруд на глибині не більш як 20 метрів, збудованих відкритим способом без засипання або з подальшим ґрунтовим засипанням.

Ставки плати за користування надрами в цілях, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин, встановлюються окремо для кож­ного виду користування надрами у гривнях до одиниці виміру залежно від корисних властивостей надр і ступеня екологічної без­пеки під час їх використання. Так, залежно від характеру користу­вання надрами розрізняють використання підземного простору надр:

• пористих чи тріщинуватих геологічних утворень (пластів- колекторів);

• спеціально створених та існуючих гірничих виробок (відпра­цьованих і пристосованих), а також природних порожнин (печер).

Ставка плати за користування надрами в цілях, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин, обраховується за одиницю обсягу кубічних чи квадратних метрів користування надрами у гривнях на рік.

Платник плати за користування надрами в цілях, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин, до закінчення визначеного розд. II ПК України граничного строку подання податкових розрахунків за податковий (звітний) період, що дорівнює календарному квар­талу, подає за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 ПК України, податкові розрахунки з плати за користування надрами в цілях, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин, органу ДПС за місцезнаходженням ділянки надр.

У разі, якщо місце обліку платника не збігається із місце­знаходженням ділянки надр, копія податкового розрахунку з плати за користування надрами в цілях, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин, подається органу ДПС за місцем його податкової реєстрації.

Платник несе відповідальність за правильність обчислення суми плати за користування надрами в цілях, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин, повноту і своєчасність її внесення до бюджету, а також за своєчасність подання органам ДПС відповідних розрахунків згідно з нормами ПК України та інших законів України.

Контроль за правильністю обчислення, своєчасністю і повно­тою справляння плати за користування надрами в цілях, не пов’яза­них з видобуванням корисних копалин, до бюджету здійснюють органи ДПС.

Контроль за правильністю визначення обсягів використання надр в цілях, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує дер­жавну політику у сфері державного гірничого нагляду, в уста­новленому порядку.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного гірничого нагляду, у місячний строк з дня видачі чи вилучення акта про надання гірничого відводу подає органам ДПС за місцезнаходженням ділянки надр інформацію про зміни у переліку користувачів надр.