§ 11. Обов'язок іноземних юридичних осіб і громадян та осіб без громадянства щодо додержання законодавства України про охорону вод

Іноземні юридичні особи і громадяни та особи без грома­дянства зобов’язані на території України дотримуватися вимог ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища», ВК України та інших законодавчих актів у галузі охорони навко­лишнього природного середовища, в тому числі водних об’єктів, і несуть відповідальність за їх порушення відповідно до законо­давства України.

КУ у ст. 26 визначає, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни України, - за винятками, встановле­ними Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Прикладом такого винятку може бути норма ЗК України, яка визначає, що землі сільськогосподарського призначення не мо­жуть передаватися у власність іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним дер­жавам.

Таким чином, для всіх категорій іноземців, що перебувають на території України (іноземних громадян, осіб без громадянства, іммігрантів, біженців тощо), незалежно від строку та мети їх пе­ребування, встановлено національний режим, який передбачає можливість притягнення зазначених осіб до юридичної відпові­дальності на загальних засадах (див. ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»^[191], «Про біженців»^[192], «Про імміграцію»^[193]). Певні особливості має лише притягнення інозе­мців до цивільної відповідальності у справах про відшкодування шкоди, завданої навколишньому середовищу, оскільки ст. 77 ЗУ «Про міжнародне приватне право»^[194] передбачає альтернати­вну підсудність щодо цієї категорії справ - вони можуть розгля­датися як судами України, так і іноземними судовими органами. З багатьма державами Україна уклала угоди про правову допомо­гу у цивільних, сімейних та кримінальних справах, де вирішу­ються питання підсудності справ про відшкодування шкоди.

Особливий статус в Україні, як і в інших державах світу, ма­ють іноземні громадяни, що виконують дипломатичні та кон­сульські функції. Відповідно до ст. 31 Віденської конвенції про

дипломатичні зносини^{[195] [196] та ст. 43 Віденської конвенції про кон- 197 • •}

сульські зносини, дипломатичні агенти користуються імуніте­том від кримінальної, цивільної та адміністративної юрисдикції країни перебування. Притягнути дипломатичних та консульських співробітників до юридичної відповідальності можна лише у ви­падку, коли держава, що акредитує своїх представників в Украї­ні, прямо визначить відмову від імунітету у письмовій формі.

Відповідно до ст. 29 ЗУ «Про міжнародне приватне право», для всіх іноземних юридичних осіб в Україні встановлено націо­нальний режим, який означає, що вони мають обсяг прав та обов’язків не менший, ніж юридичні особи України. Для інозем­них юридичних осіб, що займаються господарською діяльністю, на підставі міжнародних угод чи внутрішнього законодавства (ст. 7 ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність»^{[197] [198], ст. 7 ЗУ «Про}

199

режим іноземного інвестування», численні регіональні та дво­сторонні угоди про економічне співробітництво) може бути та­кож встановлено режим найбільшого сприяння чи спеціальний режим, але вони не впливають на обов’язки зазначених осіб щодо дотримання вимог екологічного законодавства.

ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища» у ст. 20 передбачає компетенцію спеціально уповноважених орга­нів державного управління в галузі охорони навколишнього при­родного середовища та використання природних ресурсів. Але його повноваження, визначені у пункті «ж» частини першої цієї статті, не застосовуються до суб’єктів підприємницької діяльнос­ті (інвесторів), що здійснюють свою діяльність на умовах угод про розподіл продукції. Цей виняток також відображено в ЗУ «Про угоди про розподіл продукції»^[199], який спрямований на створення сприятливих умов для інвестування пошуку, розвідки та видобу­вання корисних копалин у межах території України, її континен­тального шельфу та виключної (морської) економічної зони на засадах, визначених угодами про розподіл продукції.

Чинне цивільне та господарське законодавство не оперує по­няттям «іноземна юридична особа».

Практичні завдання

1. Інспекцією з охорони Чорного моря було виявлено нафтову пляму в акваторії моря, яка поширювалась також поза межами територіального моря. Було встановлено, що нафта витікала з тан­кера під прапором Іраку. Ці дії екіпажу спричинили суттєве за­бруднення морського середовища та перешкоджали науково- дослідній діяльності.

Начальник інспекції наклав на капітана танкера штраф у роз­мірі 100 000 дол. США і подав позов про відшкодування заподія­них збитків на суму 100 000 дол. США.

Чи можна притягнути за порушення водного законодавства до юридичної відповідальності іноземця? Чи мав право начальник інспекції накладати штраф та відшкодовувати збитки, враховую­чи, що збитки могли бути відшкодовані тільки штрафом?

2. При завантаженні турецького танкера в Одеській нафтога- вані на судні виникла пожежа, під час гасіння якої екіпаж виму­шений був здійснити скид 7 т нафти в акваторії порту. Крім того, за борт судна було скинуто 5 т відходів мастил, які містили ток­сичні компоненти, заборонені до ввозу на територію України.

Судновласнику була заявлена вимога відшкодувати завдану шкоду. Судновласник відмовився відшкодовувати шкоду, яка ви­никла в результаті пожежі на іноземному танкері.

Які правові норми водного законодавства слід застосувати до власника танкера, що заподіяв шкоду? Вирішіть справу по суті.

3. За даними Одеського морського координаційного аварійно- рятувального центру МНС, під час операції з бункерування тан­кера BalticChief-I (під прапором Кіпру, порт Лімассол), яке здій­снював теплохід Огіоп-А (під прапором Росії), на палубу судна BalticChief-I потрапило близько 5,4 м³ мазуту.

Лабораторні вимірювання визначили ідентичність нафтопро­дукту, відібраного з борту BalticChief-1 та з водної поверхні бі­ля центрального міського пляжу Іллічівська. За даними фахівців держпідприємства Іллічівський морський торговельний порт, протягом останніх днів кількість зібраних нафтопродуктів, що потрапили в морське середовище поруч з портом, становить 914,5 кг.

Зважаючи на те, що вимоги Державної екологічної інспекції України щодо добровільного відшкодування збитків, завданих природному об’єкту, капітан BalticChief-1 проігнорував, вихід танкера з акваторії Миколаївського морського торгового порту заборонено.

З урахуванням вище наведеного, чи можливо притягнути ка­пітана іноземного судна до юридичної відповідальності в разі по­рушення ним водного законодавства України? Вирішіть справу по суті.