§ 7.10. Юридична відповідальність за порушення законодавства про ПЗФ України

Ефективність правових приписів значною мірою визначається ефективністю відповідальності за їх порушення. Статтею 64 ЗУ «Про природно-захисний фонд України» - «Види відповідальності за пору­шення законодавства про природно-заповідний фонд» - передбачено, що такі порушення можуть тягнути за собою дисциплінарну, адмініс­тративну, цивільну або кримінальну відповідальність.

Відповідальність за порушення законодавства про ПЗФ несуть особи, винні у:

а) нецільовому використанні територій та об'єктів ПЗФ, пору­шенні вимог проектів створення та організації територій ПЗФ;

б) здійсненні в межах територій та об'єктів ПЗФ, їх охоронних зон забороненої господарської діяльності;

в) організації на територіях та об'єктах ПЗФ, в їх охоронних зонах господарської діяльності без попереднього проведення екологічної експертизи або з порушенням її висновків;

г) невжитті заходів щодо попередження і ліквідації екологічних наслідків аварій та іншого шкідливого впливу на території та об'єкти ПЗФ;

д) порушенні строків і порядку розгляду клопотань про створен­ня територій та об'єктів ПЗФ;

е) порушенні вимог щодо використання територій та об'єктів ПЗФ;

є) перевищенні допустимих хімічних, фізичних, біотичних та ін­ших впливів і антропогенних навантажень, порушенні вимог наданих дозволів на використання територій та об'єктів ПЗФ;

ж) псуванні, пошкодженні чи знищенні природних комплексів територій та об'єктів ПЗФ та зарезервованих для включення до його складу;

з) самочинній зміні меж, відведенні територій та об'єктів ПЗФ для інших потреб.

Законодавством України може бути встановлена відповідальність і за інші порушення законодавства про природно-заповідний фонд.

Отже, ст. 64 цитованого Закону має подвійне значення: визначає види юридичної відповідальності, до яких можуть притягатися особи, винні у порушенні законодавства про ПЗФ, а також дає орієнтовний перелік діянь, за які вона настає.

Слід зазначити, що п. 7 ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про природно-захисний фонд України» передбачено, що збереження територій та об'єктів ПЗФ забезпечується шляхом встановлення підвищеної відповідально­сті за порушення режиму їх охорони та використання, а також за зни­щення і пошкодження заповідних природних комплексів та об'єктів.

Таким чином, порушення законодавства про ПЗФ повинно тягну­ти за собою підвищену, порівняно з поресурсовим законодавством, відповідальність внаслідок значної екологічної цінності цих об'єктів.

Наразі найпоширенішим видом відповідальності за екологічні правопорушення залишається адміністративна відповідальність. КУпАП передбачено відповідальність за такі правопорушення у сфері заповідної справи: ст. 77¹ КУпАП «Самовільне випалювання рослин­ності або її залишків»; ст. 88¹ КУпАП «Порушення порядку придбання чи збуту об'єктів тваринного або рослинного світу, правил утримання диких тварин у неволі або в напіввільних умовах» та ст. 91 КУпАП «Порушення правил охорони та використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду».

Разом із тим, слід наголосити, що об'єктом правопорушення, пе­редбаченого ст. 77¹ та 88¹ КУпАП, є інші об'єкти правової охорони, а вчинення порушення в межах територій та об'єктів ПЗФ розглядаєть­ся лише як кваліфікуюча ознака цих статей. Стаття 91 КУпАП розгля­дає як об'єкт правопорушення саме території та об'єкти ПЗФ: «Здійс­нення в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон, а також територій, зарезервованих для наступного за­повідання, забороненої господарської та іншої діяльності, порушення інших вимог режиму цих територій та об'єктів, самовільна зміна їх меж, невжиття заходів для попередження і ліквідації негативних нас­лідків аварій або іншого шкідливого впливу на території та об'єкти природно-заповідного фонду - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від дев'яти до двадцяти чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією знарядь і засобів вчинен­ня правопорушення та незаконно добутих природних ресурсів чи без такої і на посадових осіб - від п'ятнадцяти до тридцяти неоподатко­вуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення та незаконно добутих природних ресурсів».

Таким чином, ст. 91 КУпАП являє собою універсальну статтю, за якою здійснюється притягнення до адміністративної відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства про ПЗФ.

Питання кримінальної відповідальності за порушення законодав­ства про ПЗФ передбачені ст. 252 КК України «Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об'єктів при­родно-заповідного фонду»:

1. Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охо­рону держави, та об'єктів природно-заповідного фонду - карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені шляхом підпалу або іншим загальнонебез- печним способом, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, - караються позбавленням волі на строк від п'яти до двана­дцяти років».

Таким чином, території, взяті під охорону держави, та об'єкти ПЗФ розглядаються в цій статті як самостійні об'єкти злочинного посягання.

Іншими статтями КК України заподіяння шкоди об'єктам ПЗФ України розглядається як одна з кваліфікуючих ознак. Зокрема, до них відносяться ст. 248 КК «Незаконне полювання», ст. 246 КК «Неза­конна порубка лісу», ст. 240 КК «Порушення правил охорони або ви­користання надр».

Притягнення до відповідальності - дисциплінарної, адміністра­тивної або кримінальної - не позбавляє особу від необхідності компе­нсувати завдану нею шкоду.

Стосовно цивільно-правової відповідальності слід зазначити, що ЗУ «Про природно-захисний фонд України» містить спеціальну ст. 65 - Особливості застосування цивільної відповідальності. Нею визначено, що розміри шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про ПЗФ, визначаються на основі кадастрової еколого-економічної оцінки включених до його складу територій та об'єктів, що прово­диться відповідно до цього Закону, та спеціальних такс, які затвер­джуються КМ України.

На виконання положень цієї статті Постановою КМ України за­тверджено такси для обчислення розміру відшкодування шкоди, за­подіяної порушенням природоохоронного законодавства у межах те­риторій та об'єктів ПЗФ України, які включають такси для обчислен­ня розміру відшкодування шкоди, заподіяної юридичними і фізичними особами внаслідок:

- незаконної рубки або пошкодження деревних видів рослин і таких, що мають здерев'яніле стебло, до ступеня припинення росту;

- пошкодження деревних видів рослин і таких, що мають зде­рев'яніле стебло, до ступеня неприпинення росту;

- знищення або пошкодження лісових культур, молодняку при­родного походження, самосіву на площах, призначених для лісовід­новлення, сіянців і саджанців у розсадниках і на плантаціях, газонів і квітників;

- знищення або пошкодження трав'яного покриву;

- незаконного збору (або знищення) дикорослих нижчих і вищих трав'янистих рослин, їхніх квітів і плодів, ягід, горіхів, лікарської та технічної сировини, живиці та інших деревних соків, лісової підстил­ки, другорядних лісових матеріалів, грибів;

- незаконного добування чи знищення тварин, пошкодження або знищення їхніх жител, місць перебування і розмноження;

- пошкодження карстово-спелеологічних, геологічних та гідро­логічних об'єктів;

- проїзду транспорту, прольоту та посадки літальних апаратів;

- самовільного використання їх земель ПЗФ;

- знищення або пошкодження інформаційно-охоронних та ін­ших знаків;

- знищення або пошкодження осушувальних канав, дренажних і протиерозійних систем, шляхів, рекреаційних об'єктів та інших споруд.

Крім того, частково чинними, незважаючи на деяке дублювання із наведеною постановою, залишаються такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно- заповідний фонд України, затверджені Постановою КМ України № 287 від 19 квітня 1993 р.

Питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності регулюються трудовим законодавством та, на думку деяких дослідни­ків, не мають великого значення для реалізації екологічного законо­давства у сфері заповідної справи. Так, О. М. Ковтун, вказуючи на ни­зьку ефективність дисциплінарної відповідальності, зазначала, що дисциплінарне стягнення за порушення законодавства про ПЗФ може накладатися лише в тому разі, якщо дії з охорони та використання територій та об'єктів ПЗФ, відтворення їх природних комплексів є службовим обов'язком працівника.

Згідно зі ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисциплі­ни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення. Відсутня статистика накладення дисциплінарних стягнень за порушення природно-заповідного законодавства, а тому важко визначити їх динаміку та ефективність впливу.

За вибірковими даними, одержаними від директорів ПЗУ, протя­гом 2001-2007 років накладено дисциплінарних стягнень на праців­ників: Яворівського НПП - 67, природного заповідника «Горгани» - 58, НПП «Святі гори» - 25. Причому в жодному випадку як стягнення не застосовувалося звільнення^[370].

Разом із тим, застосування заходів дисциплінарної відповідально­сті до співробітників установ ПЗФ має велике значення для забезпе­чення законності в їхній діяльності.

Запитання для самоконтролю

1. Поняття і правова класифікація об'єктів ПЗФ.

2. Право власності на об'єкти ПЗФ.

3. Право користування територіями та об'єктами ПЗФ.

4. Випадки та порядок видачі дозволів на спеціальне використан­ня природних ресурсів у межах територій та об'єктів ПЗФ загальноде­ржавного значення.

5. Статус і завдання територій та об'єктів ПЗФ (природних запові­дників, біосферних заповідників, НПП, РЛП, заказників, пам'яток природи, заповідних урочищ, ботанічних садів, дендрологічних пар­ків, зоологічних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва).

6. Державний кадастр територій та об'єктів природноПЗФ, його зміст і значення.

7. Економічні засоби забезпечення організації і функціонування ПЗФ.

8. Відповідальність за порушення законодавства про ПЗФ.

Теми рефератів

1. Управління в галузі організації, охорони та використання ПЗФ.

2. Режим охоронних зон територій та об'єктів ПЗФ.

3. Особливості правового статусу та режиму природних заповід­ників, біосферних заповідників, національних природних парків.

4. Особливості правового статусу та режиму регіональних ланд­шафтних парків, заказників, пам'яток природи, заповідних урочищ.

5. Особливості правового статусу та режиму ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків, парків-пам'яток садово­паркового мистецтва.

6. Порядок здійснення антропогенної та наукової діяльності в межах територій і об'єктів ПЗФ.

7. Особливості організації охорони територій та об'єктів ПЗФ.

8. Порядок створення територій і об'єктів ПЗФ та їх оголошення такими.

9. Зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об'єктів ПЗФ.

10. Резервування цінних для заповідання природних територій та об'єктів.

11. Державний кадастр територій та об'єктів ПЗФ, його зміст та значення.

12. Економічні засоби забезпечення організації та функціонуван­ня ПЗФ.

13. Поняття екологічної мережі та особливості її правового режиму.

14. Цілі й завдання створення екологічної мережі.

15. Принципи формування, збереження та використання екологі­чної мережі.

16. Основні положення Загальнодержавної програми формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки.

17. Правове, економічне, наукове та організаційне забезпечення функціонування національної екологічної мережі.

18. Відповідальність за порушення законодавства про ПЗФ.

19. Особливості обчислення розміру відшкодування шкоди, запо­діяної порушенням природоохоронного законодавства у межах тери­торій та об'єктів ПЗФ України.